Колишній президент Франції Жак Ширак може стати першим главою республіки, який постане перед судом за корупцію і розбазарювання державних коштів. У разі, якщо його вину буде доведено, 78-річному політику загрожує до 10 років в’язниці і виплата великого штрафу в кілька сотень тисяч євро. Найкращі адвокати країни роблять усе можливе, щоб врятувати високопоставленого клієнта від ганьби і приниження. Проте поки що їм вдалося лише відкласти гучний процес. Тим часом 70% французів вважають, що ставлення Феміди до Ширака не має враховувати його популярність і відомість, і суд над ним має проходити так, як розглядалася б справа пересічного громадянина. Борці з корупцією докладають для цього всіх зусиль. Але при цьому і вони не виключають, що Ширак уникне покарання, задобривши сторону обвинувачення компенсаційними виплатами.
7 березня у виправному суді в центрі Парижа люди буквально билися за місця в залі, щоб мати можливість бути присутніми на одному з найгучніших процесів сучасності - слуханнях за обвинуваченням колишнього президента Франції Жака Ширака в махінаціях, здійснених ним на початку і в середині 90-х. Голова 11-ї палати суду великої інстанції Парижа Домінік Пот цього дня почав розглядати дві справи про фіктивні трудові контракти і робочі місця, створені у мерії столиці та магістраті паризького передмістя Нантер. Вони, на думку слідства, використовувалися Шираком (на той час колишнім мером Парижа) для оплати послуг людей, яких він вважав «корисними» для своєї політичної кар’єри і президентської кампанії в 1995 році. Щоправда, сам екс-президент свою причетність до правопорушень наполегливо заперечує, стверджуючи, що всі контракти були чинними, крім того, він сам особисто не одержував від цих контрактів незаконних доходів.
Проте ці обвинувачення затьмарювали його президентство з 1995-го по 2007 рік. Ще 1999 року слідчий Ксав’єр Сімеоні пропонувала Шираку дати пояснення з приводу його діяльності в столичному муніципалітеті і принципів його кадрової політики у той період. Однак президент, маючи імунітет від судового переслідування, відмовлявся зустрічатися зі служителями Феміди. Але з 2009 року, коли у справі було розпочато офіційне розслідування, він став одним із фігурантів і тепер повинен був персонально з’явитися у залі засідань на другий день слухань, тобто 8 березня. Розгляд справи міг розтягтися на місяць - до 8 квітня, і Ширак мав би перебувати у залі суду щодня, відповідаючи на запитання свідків і суддів. Але першого ж дня адвокати наполягли на розгляді процедурних питань, у якому участь підозрюваних не обов’язкова. І саме процедурні виверти були використані стороною захисту, щоб укотре відкласти появу Ширака в залі суду.
Цього разу паризький суд вирішив об’єднати дві справи: справу в Нантері було порушено ще 1995 року, а слідство щодо зловживань у Парижі розпочато в 1998 році. Стосовно першої з них слідство намагається довести причетність екс-президента до створення в 1990-1994 роках семи робочих місць для функціонерів партії Ширака «Об’єднання на підтримку республіки» (RPR), яка була попередницею правлячого нині у Франції «Союзу за народний рух» (UMP). У цій справі екс-президент залишився єдиним обвинувачуваним. Кілька вироків його співучасникам було винесено 2004 року. Тоді до 14 місяців в’язниці умовно було засуджено призначеного минулого тижня главою французького МЗС Алена Жюппе. Під час президентської кампанії 1995 року він очолював фінансове управління паризької мерії та одночасно був генсеком «Об’єднання на підтримку республіки». У ній, зокрема, були доведені епізоди фінансування з міського бюджету агітаторів від RPR на користь Ширака.
У рамках другої, так званої паризької, справи Ширак обвинувачується в причетності до підписання 21 фіктивного трудового контракту в 1992-1995 роках. Наприклад, за рахунок столичної мерії найняли водія-охоронця для голови французької профспілки «Форс Уврієр» Марка Блонделя. Мерія уклала контракти з дружиною колишнього мера Діжона Робера Пужада і братом голови французького конституційного суду Франсуа Дебре Мішелем. Мерія Ширака також оплачувала працю двох помічників депутата парламенту, онука генерала де Голля Жана де Голля. Усього ж за цією справою разом з Шираком проходять дев’ять чоловік, включаючи двох колишніх голів столичної адміністрації Мішеля Руссена і Ремі Шардона, - як особи, котрі підписали ці фіктивні трудові контракти, так і ті, хто одержав від них вигоду.
Під час слухань Жан-Ів Ле Борнь (адвокат Ремі Шардона) виступив 7 березня з незгодою з приводу рішення про об’єднання двох справ в одну, вважаючи, що в цьому разі порушується принцип строку давності. На думку адвоката, у «паризькій справі» строк давності мав обмежитися груднем 1995 року, але, завдяки новому рішенню суду з об’єднання двох справ, обмежується жовтнем 1992 року. Захисник наполягав на невідповідності такого рішення конституції Французької республіки і передачі цього питання в касаційний (верховний) суд, у якого є три місяці для розгляду скарги. Експерти також зазначають, що касаційний суд, у свою чергу, може передати спірне питання про строки давності на розгляд Конституційної ради Франції, яка також оголосить рішення протягом трьох місяців. Таким чином, суд над Шираком може розпочатися лише у вересні.
Після розгляду скарги суддя Домінік Пот 8 березня прийняв рішення перенести розгляд справи на 20 червня і дочекатися рішення касаційного суду. З таким рішенням також погодився прокурор Парижа Жан-Клод Марен. Останній, до речі, виступаючи в ролі державного обвинувача, після попереднього розслідування фактів обвинувачення проти Ширака в 2009 році рекомендував закрити справу і заявляв, що підстав для кримінального переслідування екс-президента немає взагалі. Сьогодні він повторив свою позицію. За його словами, у противників Ширака просто не вистачить доказів, щоб засудити екс-президента, а щодо епізодів 1992 року закінчився строк давності. З цим, проте, не погодилися слідчі паризького передмістя Нантер і, попри заперечення прокуратури, торік усе-таки направили позов до Ширака в суд. Так само вчинила слідча бригада, яка розслідувала «паризьку справу».
Слід, однак, нагадати, що торік міська рада Парижа (котра спочатку була головним позивачем у цій дії) відмовилася від свого ж позову проти Ширака та уклала позасудову угоду з колишнім президентом і правлячим «Союзом за народний рух». За згодою, влада столиці одержала від них 2,2 млн. євро (з них 550 тис. євро виплатив особисто екс-президент) - суму, в яку було оцінено збитки для бюджету міста з оплати фіктивних трудових контрактів.
Адвокати самого Ширака заявляють, що не очікували такого повороту подій. Один з них, Жорж Кежман, запевняв, що «екс-президент має намір прийти в суд, як будь-який інший громадянин, що одержав судову повістку». Він готовий дати пояснення суддям і довести свою невинуватість.
Разом з тим сторона обвинувачення відкидає ці твердження, вважаючи, що Ширак просто всіма засобами бажає зняти із себе підозри в намірі відкласти процес. Вони убачають в усьому, що відбувається, змову прокуратури, міської влади Парижа і держави. Антикорупційна асоціація Anticor, яка на процесі виступає в ролі головного обвинувача, після того як свій позов відкликала міська рада Парижа, вважає, що Ширака слід засудити за зловживання довірою і службовими повноваженнями, а також розтрату суспільних коштів.
«Ми стверджуємо, що можновладці не повинні уникати судової відповідальності за вчинки, скоєні ними під час виконання своїх обов’язків. Проте зараз ми бачимо, як, використовуючи правові прийоми, можна переносити процес один, два, кілька разів. Тільки богу відомо, відбудеться він чи ні», - заявив журналістам за підсумками засідання минулого вівторка адвокат антикорупційної асоціації Жером Керсанті.
Сторона обвинувачення наполягає, що цей суд стосується не тільки особистості екс-президента (до слова, його служба на посаді глави держави протягом 12 років заслужила міжнародне визнання), а також «питань функціонування державних інститутів» Франції. Якщо виходити з того, що багато хто із соратників Ширака досі перебувають при владі та інколи також стає фігурантами гучних корупційних скандалів, справу Ширака слід довести до логічного завершення для повчання можновладцям, як нинішнім, так і майбутнім.
Утім, найслабше місце в позиції незалежних борців з корупцією із Anticor і тих, хто підтримує їхніх слідчих та адвокатів, полягає в тому, що асоціація ніяк не постраждала від правопорушень у паризькій мерії в 90-х роках і не може вимагати від підозрюваних якихось компенсацій. А бажання відправити 78-річного пенсіонера за грати з принципу викликає у французькому суспільстві неоднозначну реакцію: як-не-як Ширак навіть сьогодні вважається одним із найпопулярніших політиків у Франції.
Суд також може врахувати стан здоров’я обвинувачуваного: минулого місяця преса повідомляла про його серйозне погіршення. Хоча пізніше ці чутки не підтвердилися, дружина екс-президента визнала, що Шираку зараз складно пересуватися, у нього проблеми зі слухом і часом трапляється втрата пам’яті. «Як у такому разі він зможе захищати себе в суді від обвинувачень за діяння, які мали місце багато років тому?» - запитує Le Figaro. Можливо, кажуть у Парижі, суд, навіть почавшись цього року, нагадуватиме процес над Августо Піночетом. Він переносився багато разів і тривав аж до смерті обвинувачуваного, який відійшов у світ інший, так і не покаявшись у гріхах.