Зустріч лідерів країн G8 у французькому курортному містечку Евіані залишила більше запитань, ніж сподівалися її організатори, це: голод і злидні в найбідніших країнах, СНІД, тероризм, зброя масового знищення, дефляція в багатих країнах, що породжує кризу в економіці... «Велика вісімка» не змогла відповісти, як ефективно з усім цим боротися. Відчуття дипломатичної безвиході, старанно задрапіроване усмішками на офіційних фотографіях, стає постійним атрибутом переговорів сильних світу цього протягом останніх кількох років.
«Після подій в Іраку виникла певна напруженість між найсильнішими країнами світу, — відразу по завершенні роботи саміту G8 у Евіані заявив російський президент Володимир Путін. — Саміт розпочинався в умовах важкої міжнародної атмосфери. Проте наприкінці саміту цей клімат поліпшився. Очевидно, у цьому його основний результат». У стислій підсумковій заяві російського лідера — і припустима доза перебільшення позитиву, і, можливо всупереч позиції самого Путіна, мимовільне зізнання у відсутності інших великих успіхів.
Офіційну підсумкову декларацію саміту витримано в тих самих обережно-оптимістичних тонах, якими не приховати внутрішню тривогу і напруженість. «Ми впевнені у потенціалі й здатності до розвитку наших економічних систем», «умови для негайного економічного стрибка є», — переконують себе лідери восьми найвпливовіших країн світу (члени G8 — США, Канада, Італія, Франція, Японія, Великобританія, Німеччина, Росія).
Запевняють, оскільки сумніваються: надто очевидні ознаки якщо не економічної кризи, то економічного спаду. Офіційна підсумкова декларація саміту не містить жодного слова про дефляцію, яка, збиваючи ціни та виснажуючи попит у Японії, роз’їдає економіку країни не перший рік. Дефляції, яка через Нідерланди й Німеччину впевнено підбирається до Західної Європи. Підсумковий документ також не згадує про сповзання курсу долара стосовно євро, що боляче б’є по європейському експорту й опосередковано — по європейській економіці. Загальні слова про необхідність відбудувати «суверенний, стабільний і демократичний Ірак» не знаходять продовження в конкретних термінах та методиці дії.
Країни-учасниці G8 зуміли взяти на себе конкретні фінансові зобов’язання в боротьбі зі СНІДом: Сполучені Штати внесуть 15 мільярдів доларів у найближчі п’ять років на боротьбу з хворобою, держави Західної Європи разом — у два з половиною рази менше. Проте щодо боротьби зі злиднями та голодом G8 домовитися не зуміли.
«За нові міжнародні відносини!»
Тоді як учасники саміту засідали в «Королівському» готелі в Евіані, за кілька кілометрів від них, по обидва боки франко-швейцарського кордону, відбувалися масові демонстрації протесту. Майже
100 000 чоловік взяли участь у різноманітних акціях, маршах, антисамітах і конференціях. «G8 — символ безвідповідальності», «Ні самопроголошеному снобізму!», «За нові міжнародні відносини!» — плакати з такими написами три дні прикрашали вулиці в Лозанні, Аннємассі та Женеві. «Ми вимагаємо розпуску G8 і зміцнення легітимних міжнародних організацій — таких, як ООН», — заявили в інтерв’ю французькому телебаченню учасники антисаміту, що проходив у сусідньому з Евіаном містечку Аннємассі.
«G8 здатна лише визнати кризу, але не зізнатися, що саме найбагатші країни відповідальні за нинішню економічну ситуацію у світі», — йшлося в комюніке неурядової організації «Друзі землі» — однієї зі співорганізаторів антисаміту. Поки одні незгодні цивілізовано розмірковували — інші тупо били скло магазинів у притихлій Женеві. Вандали завдали збитків на кілька десятків тисяч доларів, і Жак Ширак галантно попросив вибачення в сусідів за незручності, віддалено пов’язані з міжнародною зустріччю, яка відбувалася у його державі.
Колеги-журналісти у зв’язку з цим зауважили, що логіка незгоди — хоч би в якій формі вона виражалася, первісній чи цивілізованій, — парадоксально співзвучна лінії поведінки, обраній на саміті французьким президентом. І антисаміти, і демонстрації, і навіть вандалізм хуліганів, явно того не ставлячи за мету, підсилили основну тезу Жака Ширака: однополярний світ нелогічний, небажаний, — звідси протести на всіх рівнях і завдання, яких не можливо вирішити. Безумовно, французький президент не вдавався до відкритого дисидентства. Він палко підтримав ініціативу Джорджа Буша щодо боротьби зі СНІДом — навіть назвав її «історичною». Він «цілком і повністю» підтримав американські ініціативи з врегулювання близькосхідної кризи. Він старанно позував поруч із Бушем перед камерами, сяючи гостинною усмішкою. І все-таки тріщину у франко-американських відносинах закамуфлювати не вдалося.
«Дуже корисний обмін думками»
Ще на злітній смузі Жак Ширак зустрічав своїх гостей по-різному. Кого цілував двічі, а то й тричі, кого лише обіймав. Телеканали показали великим планом перше «постіракське» рукостискання французького та американського лідера: вони ледве торкнулися пальців один одного. Потім пішли домашні заготовки. Буш-молодший подарував Шираку книжку — «Історія цивілізації, мистецтва та культури північноамериканських індійців».
Французький лідер — великий любитель культури первісних народів. Отже, радники американського лідера, які відповідали за підготовку візиту, вважали за потрібне зробити приємний подарунок Шираку. Жак Ширак теж не сплохував. Крім традиційних французьких вин та коньяків, він підготував дорогому гостю політичний подарунок — участь у першому дні саміту лідерів кількох країн, що розвиваються. Ініціатива отримала назву «розширений діалог». Вона, цілком можливо, приживеться на самітах G8. У будь-якому разі, британський прем’єр-міністр Тоні Блер уже заявив публічно, що через два роки, коли його країна буде президентствувати у G8, він теж запросить на відкриття лідерів країн, що розвиваються.
Інтрига полягає в тому, що наступного року саміт відбуватиметься у США. Тонко, але влучно під час власної прес-конференції Ширак торкався теми саміту у США як прикрого розриву ниті наступності між ним та Тоні Блером. Мовляв, ще не факт, що президент Сполучених Штатів захоче запрошувати до себе лідерів третього світу. Як написала газета «Монд», французький президент постарався створити на саміті кілька «єдиних фронтів» з участю гостей і щоб поставити на місце (не прямим текстом, звісно!) очевидного політичного опонента. «Я б хотів, і Тоні Блер зі мною згоден, щоб у подальшій роботі G8 дотримувалася наступність щодо NEPAD — нового партнерства з розвитку в Африці», — цитує «Монд» за 2 червня Ширака й відразу підмічає, що фронт «Ширак — Блер за щасливу Африку», не виключено, акцентувався з підтекстом для Вашингтона, у якого, цілком можливо, інші уподобання.
Жак Ширак підтримав і задум бразильського президента Луїза Ігнасіо Лули щодо запровадження спеціального податку на продаж індивідуальної зброї на користь голодуючих. Щоправда, цього разу єдиний фронт «Ширак — Лула проти голоду» не спрацював. Саміт вважає, що такий метод збирання грошей для голодуючих надміру підстьобне торгівлю зброєю. З президентом Китаю Ху Цзіньтао Ширак спробував створити єдиний фронт проти монополярного світу, який перебуває під гегемонією однієї, найсильнішої країни. У принципі сама присутність 19 лідерів країн, що розвиваються, можливо, так і не замислювалася, але багатьма була сприйнята як своєрідний протест проти нинішньої геополітичної моделі світу з єдиним волюнтаристичним центром.
На офіційному рівні обидва президенти відгукнулися про французько-американські переговори в рамках саміту як про «дуже корисний обмін думками». Вони й справді двічі коротко переговорили тет-а-тет. Американські джерела назвали першу розмову в понеділок, 2 червня, «візитом ввічливості». Інакше кажучи — простою формальністю. Що має означати: відносини з Парижем для команди Буша — питання не лише зовнішньої, а й внутрішньої політики. Себто довіра виборців із табору неоконсерваторів. А отже — реальне примирення і повернення до нормальних відносин відбудеться ще не скоро.
Проте певний рух відбувся. На саміті G8 французи оголосили, що, за згодою і на бажання Сполучених Штатів, до Афганістану вирушає французький військовий контингент. Цю операцію під назвою «Тривала свобода» сприйняли як явний елемент примирення. Чи наближення до нього. Поки що невідомо, коли саме вирушають французькі військові до Афганістану, але вже було оголошено, що орієнтовно йдеться приблизно про 120 фахівців. Вони охоронятимуть і забезпечуватимуть безпеку підходів до Кабула, а також виявлятимуть військові загони талібів: за даними західних розвідок, у районі афгансько-пакистанського кордону начебто діють військово-тренувальні бази терористів.
Щодо найболючішого — іракського — питання конкретного позитиву менше. Обидва лідери дуже скупо «висловили згоду» один з одним, що резолюція 1483 ООН і зняття санкцій з Іраку дозволить «відновити країну та зміцнити мир». Ширак обережно сподівався на те, що резолюція передбачає протекторат не тільки американсько-британської коаліції, а й спеціального представника ООН, поки що не призначеного. Особливо не розвиваючи теми, він висловив надію, що «спільними зусиллями» зацікавлені країни зможуть брати участь у відновленні Іраку.
«Хто це дозволив собі припускати, що в нашому спілкуванні з Шираком можуть виникнути проблеми? — заявив на камери Джордж Буш, зручно умостившись на терасі готелю «Королівський». — Ви ж самі бачите, у нас чудово виходить спілкуватися вільно». Старанно зображуване примирення, старанно приховані справжні емоції. Їдучи, Буш не запросив Ширака до себе на ранчо. Лише туманно припустив, що у вересні, на сесії Генеральної Асамблеї ООН, можливо, вдасться знову поговорити віч-на-віч. Через день після того лідери решти членів G8 розлетілися по своїх впливових столицях у білосніжних лайнерах. Дев’ятнадцять керівників країн, що розвиваються, залишали Евіан на білому теплоході. Випадковий символ «різношвидкісного» світу. І зримий аргумент на користь існування G8 — «нелегітимної, з погляду верховенства права», як кажуть на багатотисячних демонстраціях протесту.