Від саміту АТЕС у Пекіні 10–11 листопада й усього, що його супроводжувало і до, і після, залишилося стійке враження награності. Велетенська постановка за участі високопоставлених дійових осіб та армії менш великих акторів і масовки навколо центральної мізансцени - саміту представників двох десятків економік і країн, розташованих по берегах Тихого океану. Очевидно, треба зробити поступку на те, що саміт був неформальним і давав усім учасникам широке поле для маневрів та імпровізацій у процесі самого дійства (чим дехто й скористався вповні). Водночас зустріч мала досить жорсткий порядок денний, і свою роль кожен з учасників мав зіграти так, щоб сподобалося всім. Сьогодні можна сказати чітко: спектакль виявився не нудним, а захопливим, і тримав глобальну публіку в напрузі до самого фіналу. Навіть, можна сказати, подарував небезпідставні надії, що наступні акти будуть не менш інтригуючими й цікавими.
Китай сотворив диво перед самим початком зустрічі лідерів. За кілька днів до відкриття саміту АТЕС китайська столиця опинилася в полоні жахливого смогу. Хто хоч раз був свідком цього явища, зрозуміє. Але навіть тим, хто ніколи не пересувався мегаполісом, де часом нічого не видно на відстані десятка метрів, очевидно, що такі погодні умови могли добряче зіпсувати враження від зустрічі.
Ціною колосальних зусиль китайська влада буквально за лічені дні очистила місто від отруйних хмар, підняла завісу. Востаннє таке "диво" тут вдалося втілити під час Пекінської олімпіади 2008 р. Правда, радість від прозорого неба багатьом городянам зіпсували суворі заборони на пересування автотранспортом, зупинки підприємств у межах міста й інші обмеження життєдіяльності, які мали на меті зробити комфортним перебування в китайській столиці лідерів АТЕС. Зауважимо, що деякі заходи саміту також проходили в комплексах, побудованих для проведення Олімпіади на півночі міста. І, очевидно, за задумом організаторів саміту, мали викликати асоціації із цією знаменною в сучасній історії Китаю подією, з якої Пекін вичавив максимум не тільки спортивних медалей, а й… пропаганди нового іміджу держави, яка відроджує свою колишню велич.
Китайський лідер Сі Цзіньпін напередодні зустрічі визначив чотири основні теми, які саміт мав відіграти як по нотах. Головною серед них стала ідея розпочати консультації про можливість створення зони вільної торгівлі в рамках регіону Тихого океану. Ідею Азійсько-тихоокеанської зони вільної торгівлі (АТЗВТ) - Free Trade Area of the Asia-Pacific (FTAAP) - Пекін, очевидно, розглядає як альтернативу процесу, вже ініційованому США і Канадою з Євросоюзом з метою створити зону вільної торгівлі, яка покривала б північ Атлантики та об'єднувала б найбільш індустріально розвинені країни Заходу. Одночасно Пекін кидає виклик Вашингтону з його
ідеєю "транстихоокеанського партнерства". Її новизна в тому, що нині Китай уперше заговорив про можливість зони вільної торгівлі з індустріально розвиненими країнами. Раніше його партнерами при створенні таких зон були найбідніші країни світу, що розвиваються, до ринків і ресурсів яких Пекін саме так намагався одержати доступ. Нині Китай готовий розпочати діалог про нові торговельно-економічні відносини (які не обіцяють бути простими) не тільки зі США, а й із Південною Кореєю і навіть Японією. Ці країни все ще випереджають його в інноваційному розвитку. Але в політичному плані це вже переговори на рівних умовах. Правда, найбільш интригуючим тут буде питання, чи зможуть бути врегульовані в рамках створення АТЗВТ давні торговельні суперечки Японії і США. Чи знайде Пекін аргументи, щоб посадити за один стіл Японію і Південну Корею? Також цікаво, що нового запропонує Пекін Тайбею і Гонконгу, які виступають в АТЕС як самостійні одиниці? І чи зможе він урегулювати проблемні питання, що виникли в нього з Філіппінами і В'єтнамом через спірні острови в Південно-Китайському морі? І, зрештою, чи зможе Китай інтегрувати ідею зони вільної торгівлі в азійсько-тихоокеанському регіоні з процесом глобальної лібералізації торгівлі в рамках Світової організації торгівлі?
Наступний пункт порядку денного саміту АТЕС перебував фактично у фарватері першого. Китай запропонував розширити співробітництво країн у розвитку інновацій, реформах і підтримці взаємного зростання для забезпечення довгострокового економічного процвітання регіону. У цьому ключі Китай робить багато чого, щоб забезпечити власний розвиток - хоч і помірнішими темпами, але в тих сферах і такими методами, які справді можуть дати довгограючий ефект. У результаті обговорення на саміті народилася ще й ідея обмінюватися досвідом у боротьбі з корупцією. Крім того, лідери спеціальним великим документом підсумували 25-річний досвід роботи АТЕС.
Останнім на порядку денному значився пункт про погодження декларації щодо "всеосяжного взаємозв'язку" країн регіону, або, простими словами, інтеграції. Правда, свої новітні ініціативи в цьому напрямку Пекін реалізує трохи осторонь від Тихого океану. У дні саміту китайський лідер оголосив, що вкладає 40 млрд дол. США в проект Фонду "Шовковий шлях", який зв'яже Китай із країнами, що лежать на захід від його кордонів. Передусім це Центральна Азія і далі в напрямку Європи. Ще рік тому ідея відродження Шовкового шляху була лише словами, сьогодні це плани конкретних проектів розвитку, насамперед сучасної транспортної інфраструктури, якої досі немає в багатьох куточках Азійського континенту. Фактично за ідеєю відродження Шовкового шляху криється ціла інтеграційна стратегія Китаю щодо величезного простору Євразії. Якщо ще рік-два тому йшлося про якесь "єднання" інтеграційних стратегій для цього регіону, які розробляли в Пекіні й Москві, то тепер своєю інвестицією в 40 млрд дол. Китай робить чітку заявку на те, що "Шовковий шлях" - це єдиний інтеграційний проект, що має перспективи бути реалізованим.
Єдиним стримувачем для Китаю в Центральній Азії залишаються США, які зберігають свій військово-політичний вплив у регіоні. Китай прагне змінити цю ситуацію докорінно, висуваючи як чинники забезпечення стабільності торгівлю, взаємну вигоду, загальний розвиток. Кошти фонду підуть на залучення інвесторів з Азії та інших регіонів світу до активної участі у створенні економічного поясу Шовкового шляху.
Попри загалом економічну природу організації, саміт АТЕС уже давно має репутацію майданчика, де відбувається неформальне обговорення найгостріших глобальних політичних проблем. І саміт у Пекіні не став винятком. У його кулуарах під час неформальних зустрічей відбувалися бесіди й обмін думками між політиками, які у формальній обстановці навряд чи зустрілися б.
Безперечно, головною сенсацією саміту АТЕС, на підготовку якого пішло кілька місяців закулісної роботи дипломатів, стала особиста зустріч очільника Китаю Сі Цзіньпіна і прем'єр-міністра Японії Шінзо Абе. Саме тут стало можливим, щоб лідери, які представляють другу й третю за величиною економіки планети, потисли один одному руки.
Під час їхньої півгодинної бесіди не згадувалися питання, що стали причиною розбрату між Пекіном і Токіо, - проблеми трактування Другої світової війни і суперечка через острови Сенкаку/Дяоюйдао в Східно-Китайському морі. Однак японський прем'єр запропонував китайському лідерові створити гарячу лінію між військовими відомствами двох країн, щоб запобігти можливості збройних інцидентів на морі.
Китайський лідер намагався позиціювати себе певним центром усього, що відбувається, навколо якого так чи інакше мали обертатися всі інші дійові особи саміту. Образ його як головного персонажа активно підтримували місцеві ЗМІ, котрі в дні саміту подавали його як харизматичного й мудрого вождя, лідера нації й уперше почали вживати словосполучення "великий батько" китайців. Так, наприклад, було помітно, що в перший день саміту президент Росії Путін перебував завжди поблизу китайського лідера, а президент США Барак Обама опинявся на певній відстані від центральної постаті. Потім у якийсь момент вони ставали рівновіддаленими - сиділи від лідера Китаю обабіч. У другий день саміту Обама опинявся поруч із Сі частіше, ніж Путін, який, очевидно, щоб привернути увагу до своєї персони, накинув плед на дружину китайського лідера, яка зовсім не потребувала таких проявів "галантності". До слова, всі зауважили, що Путін поводився часом неадекватно й оконфузився як мінімум двічі. Ще до саміту він подарував Сі Цзіньпіну "російський" смартфон Yota2, який насправді виробляється в Китаї. Іншою його витівкою було запізнення на церемонію фотографування всіх учасників зустрічі, які вирішили все-таки почекати Путіна, очевидно, ще не усвідомивши, що така поведінка, схоже, стає візитною карткою російського лідера на міжнародних зустрічах.
Саміт в АТЕС не зміг обійти обговорення ситуації в Україні. Барак Обама, за словами заступника радника з національної безпеки США Бена Родса, використовував будь-яку зустріч із Путіним у Пекіні як шанс нагадати російському лідерові про його обіцянку допомогти мирному подоланню кризи в Україні. А австралійський прем'єр прямо в обличчя Путіну висловив звинувачення в причетності Росії до загибелі малайзійського "Боїнга" над Україною і висловив думку, що Путін мусив би вибачитися за цей інцидент і взяти на себе вирішення питання про компенсацію родичам постраждалих. Путін відповів відмовою.
Зауважимо, що переговори з російським лідером Сі Цзіньпін завершив ще до саміту, тоді як двосторонні переговори з президентом США він залишив на потім.
Під час російсько-китайських переговорів увиразнилася тенденція, яка стала очевидною під час попереднього візиту Путіна до Китаю в травні: Росія здає Китаю все, а послуговуючись термінологію деяких відвертих публікацій російських же ЗМІ - "лягає" під Китай. Натомість хазяїн Кремля отримує можливість удавати, що між країнами є якесь порозуміння в глобальних питаннях, і Китай продовжує підтримувати Росію. Але насправді це не зовсім так. Відзначаючи високий ступінь довіри між Москвою і Пекіном, Китай відверто говорить про виклики, що виникли для нього саме через дії Росії стосовно України. Китай не втручається в конфлікт, але, використовуючи вразливість Росії, домагається від неї все нових і нових "концесій", не обіцяючи нічого певного натомість. Китай поступово перетворює Росію на сировинний придаток, при тому що росіяни самі мають побудувати інфраструктуру для доступу Китаю до російських ресурсів. Так, Пекін під час переговорів відмовився фінансувати газопровід із Сибіру, проте підписав з Росією нові газові контракти. Зазначимо також, що Росія в китайських концептах не розглядається як невід'ємна частина проекту "Шовковий шлях". Також під час саміту стало відомо, що в останні дні китайські інвестори відмовилися від участі в кількох великих проектах у Росії.
З Обамою в Сі також усе непросто. Китай розглядає США як єдину силу, в протистоянні з якою виробляються його власні концепції перетворення на нову глобальну наддержаву (про що вже відверто говорять у Пекіні). Пекін вважає, що США намагаються підірвати вплив комуністичної ідеології, втручаються у внутрішні справи країни. Але одночасно Китай прагне виробити зі Сполученими Штатами "новий тип відносин" наддержав, що побудований не на взаємному стримуванні й боротьбі інтересів, а на взаємній відповідальності за долю світу.
І якщо ситуація навколо України поки що становить для Пекіна певну складність при виробленні такої нової концепції відносин зі США (так само й ситуація навколо Сирії й Афганістану), то виявилося, що голова Сі і президент Обама після саміту АТЕС змогли досягти прориву в питанні скорочення викидів парникових газів. Також США погодилися зняти низку істотних обмежень на торгівлю з Китаєм у галузі високих технологій, які діяли останні десятиліття. А ще США вирішили спростити візову політику для китайських бізнесменів, туристів і студентів: тепер перші зможуть отримувати візу на 10 років, а студенти - на п'ять. Завершуючи візит до Китаю, Обама сказав про початок нових відносин з Китаєм, які характеризуватимуться поглибленим співробітництвом. При цьому у Вашингтоні вважають, що надалі можна буде вийти на вирішення й політичних питань. Правда, основне завдання з реалізації таких рішень, очевидно, ляже вже на плечі наступного президента США.
Саміт АТЕС став своєрідною прелюдією іншої події глобального характеру - саміту "великої двадцятки", який відкриється 15 листопада в австралійському Брісбені. Ключові учасники зустрічі в Пекіні зустрінуться тут знову, але цього разу порядок денний буде іншим і визначатимуть його інші люди. Канцлер Німеччини Ангела Меркель уже заявила, що ситуація в Україні стане одним із найважливіших питань у порядку денному саміту "великої двадцятки".