Висвітлювати нинішній приїзд Леоніда Кучми до Росії — заняття вдячне для телерепортера: «круглий стіл» у «Президент-готелі», Путін у мішкуватому піджаку, Північно-Західна ТЕЦ у Петербурзі — (чи часто наше телебачення показує другу російську столицю?), нарешті, пам’ятник Шевченку: «i сивiю в чужому краї»... Для газетяра тут поживитися майже нема чим: нудний протокол, стандартні промови, цілковите безглуздя всього, що відбувається. Навіщо він сюди приїхав буквально через кілька тижнів після мінської зустрічі? Про що ще можна домовитися тепер? Репортери бігають за офіційними особами, офіційні особи знизують плечима. Президенти спілкуються віч-на-віч — при чому тут офіційні особи? Російським журналістам простіше. Їм нічим не потрібно цікавитися: вони точно знають, що наш Президент приїхав по політичну підтримку, що в нього протистояння з проамериканським прем’єром, тому він вирішив тимчасово стати проросійським і приїхав просити допомоги в Москви. Добре бути російським журналістом: сказали тобі колись в університеті, що все навколо завжди вирішують у Москві — і нічого ані дізнаватися, ні аналізувати не треба... Взагалі-то, на всій землі чути дзвін годинника в Кремлі...
А нам що робити, Господи? Ну про що вони там розмовляли?
Взаєморозуміння не простежується. Ось президенти з’являються перед підприємцями в колишньому готелі ЦК КПРС. Люстри сяють, Христенко мерехтить, навпроти нього іскриться Чубайс, Вяхірєв розглядає щось на стелі, Дерипаска дивиться прямо перед собою... Круглий стіл. Путін у надто великому піджаку, годинник не на тій руці теліпається, як у старшокласника-переростка. Кучма поруч із ним нарешті виглядає на Президента. Він навіть вищий. Як йому, цікаво, — посадили перед кредиторами?
Путін відтарабанив промову — як йому вдається говорити російською мовою з такими західнопрусськими інтонаціями. Кучма також починає з банальностей, але раптом ніби мимохіть нагадує про можливості використовувати українські трубопроводи для нового транзиту. Путін насторожі: цієї миті він демонстративно — демонстративно! — відвертається від Президента України, що сидить поруч, і починає розмовляти з Христенком. Інтонаційний ряд українського Президента не змінюється, але видно, що все це йому просто дошкуляє. Він вставляє у свою промову: Володимире Володимировичу. Путін стрепенувся, почав слухати з підкресленою увагою... Сцена повторюється тоді, коли Президент говорить про недоліки в діяльності спільної комісії... Але найцікавіше відбувається після виступу українського Президента: російський знову виступає, щоб відповісти на деякі зауваження колеги. Використовувати українські трубопроводи — так, але й шукати нових варіантів... Вяхірєв намагається це записати, але в нього не пише ручка, хтось послужливо простягає газпромівському босу свою... Слова Путіна з’являються в блокноті Вяхірєва: вказівка. Христенко оголошує перерву. Вольський біжить до Путіна. Кучма тисне руку Вяхірєву, чмокає в щоку Дерипаску...
—Чому він вас поцілував? — запитую Дерипаску після зустрічі. — Ну, це ж слов’янський звичай, ми давно не бачилися. І потім, ми чесно інвестуємо, ви знаєте, які гроші ми вклали в МГЗ?
— То він вас поцілував за гроші?
…Директор Південмашу забирає власника глиноземного... Занапастили країну — то хоч врятують заводи... Президенти тим часом їдуть в аеропорт... Північно-Західна ТЕЦ, губернатор Яковлєв, пам’ятник Шевченку... Усе це ви бачили по телевізору...
Навіщо він усе-таки приїжджав? Я гадаю, найближчими днями ми про це навряд чи довідаємося. Але довідаємося найближчими місяцями. Очевидно одне: Президент України вперто намагається зав’язати з президентом Росії особисті контакти, тобто відновити те, що сяк-так, але було в нього з Єльциним і Чорномирдіним. Мабуть, на його думку, проблеми в двосторонніх відносинах виникають саме через відсутність особистісного порозуміння. Не впевнений, що це правильний підхід. З Путіним не можна заприятелювати, це людина з магнітофоном у кишені: кому, як не Кучмі, знати, що таке магнітофон? І з Касьяновим не можна заприятелювати: це людина-банкомат. Якщо у вас є картка, він з вами спілкуватиметься. Ні — можете скільки завгодно клястися йому в братерській дружбі і пояснювати, що картка є, ось тільки пін-код ви забули. Грошей він вам усе одно не дасть...
Якщо вже коректувати зовнішню політику на східному напрямку, то в бік більшого професіоналізму, а не в бік нового міжсобойчика перших осіб. Тим більше що цього разу міжсобойчика не вийде...