Російський президент Владімір Путін відвідав Угорщину з робочим візитом 17 лютого 2015 р. у розпал найжорстокіших боїв у районі Дебальцевого в Донбасі. Вони загрожували звести нанівець зусилля лідерів Європи щодо залагодження конфлікту на Сході України. А російський лідер тим часом вирушив на Захід з "маслиновою гілкою".
При цьому, за інформацією угорських ЗМІ, Путін сам наполіг на візиті в цей конкретний момент, хоча і в Угорщині, і в Європі його відкрито назвали несвоєчасним. У Росії ж рядовій, за дипломатичними мірками, події надавалося великого значення - візит до Угорщини підкреслено називали "поїздкою російського лідера в Європу" і новою спробою розхитати європейську єдність. Його метою також проголошувалася необхідність звузити сферу "антиросійського консенсусу", який Путін відчув на власній шкурі в ході Мінських переговорів, наразившись на узгоджені дії лідерів Німеччини і Франції, а також переконавшись, що їхню позицію щодо України підтримує Євросоюз у цілому. Російському президентові в цьому випадку також було важливо натякнути на можливість поліпшити відносини Москви і Брюсселя, якби європейські політики почали поводитися так, як щодо Росії поводяться угорські лідери.
Чому Угорщина?
Напередодні візиту Путіна до Будапешта російські ЗМІ не скупилися на оди на адресу угорської влади. На думку російських спостерігачів, політики саме цієї країни мислять у Європі самостійно й адекватно і не жертвують своїми довгостроковими інтересами у співробітництві з Москвою на догоду нинішньому складному моменту.
На думку російських коментаторів, це проявляється, по-перше, у тому, що Угорщина чітко дала зрозуміти: роль Росії в перемозі над фашизмом не підлягає перегляду і не може бути розмінною монетою в геополітичній грі. Візит Путіна формально приурочили до 70-річчя визволення Будапешта радянськими військами, у відповідь президент Угорщини Янош Адер дістав запрошення до Москви на 9 Травня. По-друге, прагматизм угорської влади Росія пов'язує зі спробами протистояти тиску ззовні - не стільки з боку Брюсселя, скільки з Вашингтона - у тому, що стосується відносин з Росією. По-третє, Москві імпонує поведінка угорської влади не тільки на міжнародній арені, а й усередині країни, і в ставленні до країн-сусідів. В основі політики уряду Орбана домінують традиційні консервативні цінності, які в чомусь, мабуть, нагадують Кремлю ідеологію "русского мира". Тобто політику оформлення певного віртуального культурно-історичного простору, в рамках якого поєднувалися б усі угорці безвідносно до того, де саме представники цих націй проживають і громадянами яких країн вони є.
Нагадаємо, що нинішній угорський лідер Віктор Орбан раніше публічно висловлювався в тому ключі, що "російська модель неліберальної демократії" подобається йому більше, ніж європейська чи американська. За це його не люблять за океаном. Світові агентства рознесли по світу в'їдливе висловлювання про главу уряду Угорщини від сенатора США Джона Маккейна. Коли в грудні минулого року в Сенаті США обговорювали претендентку на пост нового посла Сполучених Штатів в Угорщині - голлівудського продюсера серіалу "Зухвалі і красиві" Колін Белл, Маккейн був проти цієї "слабкої" кандидатури. Він заявив буквально таке: "Угорщина перебуває на межі, коли готова поступитися своїм суверенітетом неофашистському диктатору", котрий, як сказав Маккейн, "заліз у ліжко до Владіміра Путіна". Америка втрачає свій вплив у цій країні, скаржився сенатор. А від журналу Foreign Affairs Орбан удостоївся прізвиська "угорський Путін". І, мабуть, після цього став іще ближчим для російського Путіна з Кремля.
За словами російських експертів, які висвітлювали візит, Путін чітко розуміє різницю між угорськими націоналістами з праворадикальної партії "Йоббік", які послуговуються проросійськими сентиментами у своїх антиєвропейських витівках, і Орбаном - політиком-прагматиком, цілком здатним впливати на позицію Євросоюзу, використовувати відносини з Росією для вибудовування своєї власної зовнішньої і внутрішньої політики. На це й роблять ставку в Москві. Там вважають, що Орбан за певних умов готовий підтримувати Росію, схиляти ЄС до вигідного для Кремля рішення. Справді, він неодноразово висловлювався проти розширення санкцій ЄС щодо Москви, але потім голосував за їх запровадження разом з усіма європейськими лідерами. Росія ж через санкції ЄС і США, а також низки інших країн опинилася в непоказному становищі й активно шукає шляхів мінімізації своїх економічних втрат. Для хазяїна Кремля у Будапешті було важливо зрозуміти ціну, яку доведеться заплатити, щоб Угорщина була зацікавлена підігрувати Росії у великій геополітичній грі. Розмінними монетами в ній сьогодні виявилися суверенітет сусідньої з Угорщиною України та процеси інтеграції на європейському континенті.
Своїми планами щодо України Путін, вочевидь, не збирається жертвувати поки що за жодних умов. Адже навіть візит до Угорщини він використав для цинічних заяв, що в Україні спостерігається зниження бойової активності. Це в той час, коли російські війська і техніка, передані "учорашнім шахтарям і трактористам" Донбасу, почали чергову масштабну операцію із захоплення Дебальцевого. Віктор Орбан на спільній прес-конференції з Путіним заявив, що зацікавлений у довгостроковому перемир'ї та реалізації Мінських угод. Особливо наголосивши, що Україна - сусідня країна, де також проживають представники угорських народностей. "У нас, угорців, є ще 200 тисяч аргументів за те, щоб в Україні був мир", - сказав Орбан.
Вочевидь, спроби Путіна видати візит за великий політичний захід створювало для угорців певні складнощі й незручності. Тому угорська сторона приділяла в ході переговорів більше уваги економічним питанням і в політичних заявах обмежилася лише тим, що "європейську єдність можна й потрібно створювати, як і водночас підтримувати співробітництво з Росією".
До честі угорської влади і, можливо, завдяки її прагматизму, "візиту до Європи" в Путіна не вийшло. Високого гостя з Росії обмежили жорсткими рамками протоколу, що відповідає візиту такого рівня - робочому. Дві офіційні зустрічі і прес-конференція, покладання квітів до меморіалу. А напередодні візиту російського лідера до Будапешта кілька тисяч угорських громадян на заклик правозахисників з організації Human Platform улаштували в столиці демонстрацію під гаслом "Путін - ні, Європа - так". Вони засудили двоїсту позицію угорського уряду щодо Росії. Ще одна громадська організація Угорщини навіть зробила спробу притягнути Путіна до суду за "порушення закону про заперечення диктаторських режимів". Так вони оцінили акт покладання російським лідером квітів до пам'ятника радянським солдатам, які загинули під час революції в Угорщині 1956-го.
Чим платить Путін
Угорський прем'єр Віктор Орбан намагався вичавити з візиту Путіна максимум корисного. І всі "корисності" від даних переговорів для нього лежали у площині економічній. Путін був готовий платити майже не торгуючись, а Орбану це було дуже доречно, щоб показати своїм критикам як усередині країни, так і в Брюсселі: ось, дивіться, "російський ведмідь" може бути щедрим і поступливим, головне - правильний підхід.
Російський лідер підготував до візиту певні рішення, на які в інших геополітичних реаліях Угорщина навряд чи могла б розраховувати.
Путін відразу розповів про угоду щодо будівництва двох енергоблоків на АЕС "Пакш". Вартість контракту - майже 12 млрд євро. Причому 80% - майже 10 млрд євро - Росія надає як кредит за пільговою ставкою на 30 років. Станція вже виробляє більш як 40% електроенергії в країні, і додаткові потужності дадуть Угорщині змогу впоратися з проблемою її нестачі. Крім того, Росія зобов'язалася підготувати для роботи на АЕС кваліфікований персонал. Чисельність нових робочих місць у рамках реалізації даного проекту з "Росэнергоатомом" може становити кілька тисяч. Ще 20 років РФ зобов'язується постачати для АЕС своє паливо.
Далі - більше. Росія постачає близько 80% нафти й 75% природного газу (близько 6 млрд кубометрів на рік), що їх споживають в Угорщині. Намагаючись закріпити таке становище для російських енергоносіїв на ринку цієї країни, Путін заявив про готовність підписати нові газові контракти з Угорщиною замість угоди 1996 р., яка закінчується цього року. Росія готова піти на поступки й у нових домовленостях: скасувати для Угорщини горезвісну формулу take-or-pay ("бери або плати"). Зокрема, "Газпром" буде готовий перенести невибрані угорськими партнерами обсяги газу на наступні періоди. Таким чином, Угорщина зможе отримувати цей газ протягом наступних чотирьох-п'яти років і, отже, уникне сплати Росії близько 3 млрд євро за невибраний газ після закінчення поточного довгострокового контракту. Орбан також похвалив вказану в довгостроковому контракті ціну 260 дол. за 1 тис. кубометрів. Також російська газова монополія більше не перешкоджатиме і не заперечуватиме проти накачування в угорські газові сховища додаткових обсягів газу для використання в зимовий період. Нині "Газпром" зберігає в Угорщині не більш як 3 млрд кубометрів палива. Усі ці питання сторони спробують вирішити до кінця року, щоправда, наразі неясно, буде цей новий контракт укладено на кілька десятків років чи більш короткостроковий. Угорці розуміють, що становище Росії як одного з ключових постачальників газу для Європи може змінитися, і вони не хочуть опинитися у пастці. Утім, за повідомленням низки російських ЗМІ, угорці також прийняли умову, що російський газ, який надходить за новими контрактами, не буде використаний (перепроданий) для реверсного постачання в Україну. Поки що угорська компанія FGSZ Ltd постачає Києву лише невеликі обсяги палива - по 2,7 млн кубометрів газу на день.
Сьогодні всі ці умови дуже вигідні угорському уряду та правлячій партії "Фідес". Адже під час торішніх виборів перемога прихильників Орбана була значною мірою визначена його обіцянками знизити комунальні платежі і тарифи на енергоносії для населення. Виконати їх без підтримки хазяїна Кремля, вочевидь, не вдається. За останні місяці популярність "Фідес" постійно знижувалася, але завдяки слабкості опозиції Орбан методами, які часом скидаються на путінські, продовжує контролювати країну і партію. Наступні парламентські вибори в Угорщині відбудуться тільки в 2018 р.
Утім, в Угорщині знайшлися й ті, хто розкритикував такі підходи уряду. Євросоюз в останні місяці проводить чітку лінію на зниження залежності європейських споживачів від російських поставок, і в Угорщині також є хороші можливості для диверсифікації своїх джерел енергетичної сировини за рахунок поставок з Норвегії та Румунії. Але, мабуть, саме з політичних мотивів Орбан не готовий відмовлятися від тісного співробітництва з Росією і намагається в нових геополітичних реаліях грати власну гру.
Це підтвердило й обговорення питань про перспективне постачання російського газу через Чорне море в Туреччину і далі на ринки ЄС в обхід території України. Після того як, за словами Путіна, європейці не дозволили Росії реалізувати проект "Південний потік", Угорщина втратила перспективу отримувати газ через територію Болгарії і Румунії. Однак під час свого візиту до Будапешта Владімір Путін дав угорському колезі деякі запевнення й у цьому питанні. За його словами, якщо нова труба проляже з Туреччини через Грецію і балканські країни, то Угорщина зможе отримувати газ і цим маршрутом. Перебуваючи в угорській столиці, Путін також заявив, що Москва готова повернутися до питання про прокладання газопроводу в Болгарію, якщо про це попросить Єврокомісія (і, за його словами, нібито вже просила). Але в практичній площині поки що так питання не стоїть, і робота триває тільки в напрямку Туреччини.
Від Європи віє холодом
У Європі досить прохолодно поставилися до візиту Путіна в Угорщину. Там цей візит, на відміну від російських ЗМІ, висвітлювали мало, а ті, хто вирішив приділити увагу, більше говорили про небезпеку "ігор" Орбана для єдності ЄС. Надаючи для заяв Путіна трибуну в європейській столиці, угорський прем'єр вчинив надзвичайно необачно, чим послабив позиції ЄС. Брюсселю слід було домагатися скасування візиту, вважають деякі спостерігачі.
Адже позиції Євросоюзу були досить чітко визначені напередодні візиту Путіна, коли ЄС запровадив узгоджені раніше додаткові санкції проти громадян Росії та бойовиків з Донбасу. Однак угорський "прорив" Путіна досить явно вказує на проломи в позиціях ЄС, які все ще дозволяють Кремлю диктувати Євросоюзу деякі умови. І не тільки у сфері енергетики, як у випадку з Угорщиною, а й у питаннях зовнішньої політики та оборони, що проявилося в ході обговорення з російським лідером питань подолання української кризи та узгодження Мінських домовленостей.
Уже 18 лютого, після оголошення результатів угорсько-російських переговорів у Брюсселі, єврокомісар з питань конкуренції Маргрет Вестагер повідомила газеті The Wall Street Journal, що Євросоюз найближчим часом поновить заморожене два роки тому розслідування щодо російського концерну "Газпром" про підозру у зловживанні домінуючим становищем на східноєвропейському ринку енергоносіїв.
З іншого боку, цього самого дня канцлер ФРН Ангела Меркель на конференції Християнсько-демократичного союзу в східнонімецькому місті Деммін заявила: "Ми хочемо будувати європейський світоустрій разом з Росією, а не проти неї".
Проте анексія Криму не може бути сприйнята, оскільки є порушенням міжнародного права, вважає пані канцлер. Вона повідомила, що "уряди європейських країн, Німеччина і Франція зроблять все можливе, щоб Україна могла йти своїм шляхом і зберегла свою територіальну цілісність". Водночас Меркель зазначила, що точно так само уряди країн ЄС зроблять усе можливе для того, щоб Росія знову стала їхнім партнером.