Було багато зустрічей, де емоції часто переважували політику: з гуманітарними працівниками, біженцями з України, американськими військовими (їх у Польщі 10 тисяч, десята частина від розгорнутих у Європі американських військ) президентом Анджеєм Дудою. Було анонсовано додатковий мільярд доларів на гуманітарну допомогу Україні, готовність США прийняти 100 тисяч українських біженців, дано гарантії Варшаві, що всі зобов'язання колективної оборони НАТО проти російської агресії є непорушними.
Після Брюсселя, де відбулися саміти НАТО, G7 і ЄС, президент США Джо Байден вирушив у Варшаву. Час у Польщі було витрачено на те, щоб перетворити рішення, вже прийняті за зачиненими дверима попередніх самітів, на зрозумілу стратегію боротьби за свободу і демократію в світі. З військовим нападом Росії на Україну вона перейшла до гострої фази, але навряд чи закінчиться, коли агресор буде розгромлений. Цю війну Байден назвав випробуванням усіх часів.
Візит Байдена в Польщу завершився у Варшаві промовою для американців, поляків і українців. Вона розставила багато крапок над «i» у політиці США та, ширше, у політиці демократичних країн, враховуючи, що сказане так чи інакше погоджувалося на минулих самітах. Можна очікувати, що озвучені тези буде відображено в новій стратегічній концепції НАТО, яку мають прийняти в червні та у нових стратегічних документах США.
Україна — поле бою за демократію
Отже, Байден зазначив, що боротьба за демократію не припинилася із завершенням холодної війни. У багатьох регіонах світу стався відкат від демократичних завоювань. І тепер російський диктатор Владімір Путін повернув свою країну до стану колишнього СРСР і вирішив придушити демократію в Україні. На думку президента США, ця спроба, так само, як і попередні радянські, буде безуспішною: демократія в Україні вистоїть, а диктатор Путін, який розпочав війну, втратить владу.
Виникає природне запитання: якщо йдеться про випробування всіх часів, чому НАТО не зупинить російського диктатора своєю військовою силою? Байден не пояснив цього видимого протиріччя. Але, втім, деяку відповідь дає сам представлений наратив: Україна бореться за свою свободу проти тиранії Путіна так само, як країни Східної Європи і Балтії боролися за свою свободу проти радянської тиранії. Вони так само, як Україна, не одержували прямої військової допомоги демократичних країн. Але, перемігши, стали членами ЄС і НАТО. Перспективу України прямо обкреслено не було, однак логіка консолідованої західної думки, представленої Байденом, зрозуміла.
2009 року Джо Байден (тоді віцепрезидент) виголосив велику промову в Румунії. Вона містила спробу внести ясність щодо майбутнього Східної Європи, коли на порядку денному стояло перезавантаження відносин із Росією. Ясності тоді не вийшло — США розверталися на Схід, вважаючи демократію в Європі поза загрозою.
Промова 2022 року в Польщі мала зовсім інший сенс: Східна Європа стала передовою лінією боротьби за демократію, а сусідня Україна — безпосередньо полем бою. Байден зустрічався з американськими військовими в Польщі подібно тому, як американські президенти зустрічаються з військовими в зонах конфліктів. Прямо перед проголошенням промови Росія завдавала ракетних ударів по українському Львову, нагадуючи про свою здатність до ескалації війни.
«Червоні лінії» Байдена й Путіна
Цієї ситуації не можна недооцінювати в контексті проведення «червоних ліній» перед Москвою. Перед нападом Владімір Путін пообіцяв, що країни, які допомагають Україні, одержать російський удар, якого не можуть собі уявити. Це була «червона лінія», проведена Путіним далеко на Заході. Але потім вона почала зсуватися на Схід. Генсек НАТО оголосив, що напад на конвої, що доставляють допомогу Україні, вважатиметься нападом на Альянс. Під час самітів у Брюсселі Байден заявив, що використання Росією хімічної зброї в Україні наразиться на відповідь НАТО.
Тепер «червона лінія» російської ескалації пересунулася до східних кордонів Польщі.
Щодо найближчого майбутнього Росії, то, як його представив Байден, Владімір Путін має втратити владу. І це означає, що жодні міцні домовленості з ним, тим більше «перезавантаження», неможливі. Росія ізольована економічно й поставлена перед близькою перспективою енергетичного ембарго. Далі народ Росії, коли зрозуміє, що з вини Путіна опинився на рівні розвитку XIX століття, має сам вирішити своє майбутнє. США не воюватимуть проти народу Росії, але і не взаємодіятимуть навіть економічно, якщо вибір буде ворожий демократії.
Численні паралелі між колишнім СРСР і сучасною Росією вказують, що США не сумуватимуть за нею як учасницею міжнародної політики. Під час самітів у Брюсселі Байден наполягав, і це знову зазначив у своїй варшавській промові, що Росія вже втратила місце в G20 — групі двадцяти найбільших економік світу.
Випробування, яке під силу демократіям
Боротьба демократій за своє процвітання, судячи з драматичної подачі, простягається далі усунення російської воєнної загрози.
У варшавській промові Китай не згадувався. Але напередодні, зустрічаючись із американськими військовими, Байден поділився важливим особистим досвідом спілкування з головою КНР Сі Цзіньпінем. Той під час однієї із зустрічей, вказуючи пальцем, сказав американському президентові, що демократії в XXI столітті не мають перспектив, оскільки не можуть швидко приймати рішення і акумулювати ресурси для досягнення важливих цілей. Ліпше б, мабуть, Сі Цзіньпін цього не говорив. Мало того, що він указав на «кощієву голку» російського політичного режиму, він змусив США діяти швидко й ефективно.
Строків усунення російської воєнної загрози — а решта російських загроз світовому демократичному розвитку навряд чи суттєві, — американський президент не назвав. Виходячи з контексту сказаного, йдеться про близьку перспективу. «Путін має піти» — це заява, характерна для ендшпілю.
Проте слід розуміти, що йдеться про близьку перспективу в розумінні США, а не України, де кожен день війни — випробування, яке потребує всіх сил. Проте в американському розумінні часу війни це випробування може бути під силу Україні.