Коли рік тому українські ЗМІ протягом місяця з усіма подробицями повідомляли про відправку в Чечню й участь у бойових діях роти морських піхотинців Чорноморського флоту РФ, офіційний Київ хором промовчав: і Банкова, і Михайлівська, і Грушевського.
І лише одне-єдине звернення Романа Безсмертного, в якому народний депутат акцентував увагу на «неврегульованості проблем можливості ведення бойових дій із території України, а також мобілізаційного розгортання ЧФ РФ на території України в загрозливий для Росії період», лягло тоді на стіл міністрів закордонних справ і оборони. Але вони все одно промовчали.
Військові аналітики коментували тоді, що ніякої особливої військової необхідності участі чорноморців у чеченській кампанії в Росії не було, а відправку морпіхів із Севастополя на Кавказ можна розцінювати як випробування України на міцність або пробний камінь.
Результати «випробування» продемонстрували таку «міцність», що три тижні тому цей «пробний камінь» із Кавказьких гір докотився вже до Кримських. Розвідрота в/ч №13140 (командир — полковник Росляков) Чорноморського флоту РФ провела в Криму навчання «з урахуванням досвіду, набутого в Чечні».
Але професійно проведене розслідування журналістів ТСН (канал «1+1»), що переконливо довело факт порушення російським ЧФ як плану узгодження навчань, наданого Севастопольській держадміністрації, так і чорноморських угод взагалі, знову не стало сенсацією ні для офіційних органів України, ні для численних політичних партій (навіть тих, які ще недавно говорили про необхідність денонсації чорноморських угод).
Більше того, МЗС України поспішило виправдати російських морпіхів уже наступного дня після першого сюжету ТСН, заявивши, що «практичні заняття з гірської підготовки роти морської піхоти ЧФ РФ в гірських умовах у таборах «Алсу-1» і «Алсу-2» біля Ялти не суперечать українсько-російським домовленостям від 28 травня 1997 року, оскільки ці об’єкти передано в оренду російській стороні для потреб ЧФ РФ (підпункт 9 пункту 5 доповнення 2 до угоди між Україною та РФ про параметри розподілу ЧФ від 28 травня 1997 року)».
На превеликий жаль, поспіх (хочеться сподіватися, що тільки він) завадив українським дипломатам перечитати ст.8 п.2 тієї ж угоди, де абсолютно чітко написано: проводити навчання Чорноморський флот має право лише на полігонах, стрільбищах, навчальних центрах і районах позиційного розосередження.
І було б зовсім незле нагадати про це начальникові штабу ЧФ РФ Олександру Татаринову, який зауважив українським журналістам тоном роздратованого господаря: «Це наша територія, я маю на увазі орендована територія піонерського табору, що орендується РФ. Там не проводилися ніякі навчання, там відпрацьовувалася фізична підготовка».
ЧФ справді орендує піонерські табори «Алсу-1» і «Алсу-2», але російські чорноморці не мають права проводити там військові навчання, оскільки табори не є жодним із перелічених вище об’єктів, що, до речі, підтвердила і прес-служба Міністерства оборони України: «Ця зона цивільна, і відповідальність за неї несе Севастопольська міська адміністрація».
Крім того, МЗС має бути відомо, що, відповідно до домовленостей, про проведення заходів російська сторона мусить оповіщати не лише місцеву владу, а й «компетентні органи», до яких у цьому випадку, безперечно, належать ВМСУ і Служба безпеки. А як випливає з коментаря заступника командуючого ВМСУ Анатолія Пахлі журналістам ТСН, командування українського флоту про проведення навчань російських колег дізналося лише з повідомлень ЗМІ.
Що ж стосується інформування місцевої влади, то, як свідчить севастопольське джерело «ДТ», рота морської піхоти ЧФ РФ кричущо порушила поданий у Севастопольську місцеву міську держадміністрацію план узгодження навчань, не лише віддалившись кілометрів на 40 від зазначеного місця проведення заходу і дійшовши до Куйбишевського лісгоспу (Бахчисарайський район), а й провівши «відпрацювання фізичної підготовки» із стріляниною холостими патронами і використанням вибухових пакетів.
Не перевіривши всіх цих фактів, українське МЗС поспішило видати російським чорноморцям індульгенцію. Щоправда, певне, якісь сумніви у Михайлівської через кілька днів усе ж виникли, оскільки, як стало відомо «ДТ», минулої п’ятниці ВМСУ, а також Севастопольська держадміністрація та Служба безпеки отримали з МЗС запити з приводу минулих навчань морпіхів ЧФ. Відповіді цими органами ще тільки готуються. То навіщо ж було так квапитись демонструвати росіянам свою лояльність?
P.S. Коли верстався номер, стало відомо, що три парламентські фракції — Народний рух України, Український народний рух і «Реформи-Конгрес» підготували заяву, що засуджує вищезгадані події в Криму та оголосили про проведення власного розслідування.