Обидва варіанти загрожують втратою Білоруссю незалежності та її включенням до складу Росії.
Протягом усього грудня Олександрові Лукашенку доводиться відбиватися від російських нападок. Які він сам же, до слова, й спровокував, вимагаючи від Москви знизити ціну на газ (для Білорусі він і так найдешевший), а також компенсувати майбутні втрати від зростання цін на російську нафту. Але якщо в попередні 25 років білоруський президент завжди отримував від Кремля бажане, то тепер Ввладімір Путін раптом згадав про договір про Союзну державу Росії і Білорусі. Його підписали ще 1999 року, і в разі його повного виконання фактично передбачає включення Білорусі до складу Росії.
Суперечка в Санкт-Петербурзі
Почалася ця історія 6 грудня, на саміті Євразійського економічного союзу (ЄАЕС) в Санкт-Петербурзі. Лукашенко там укотре висловив Путіну своє невдоволення тим, як відбувається інтеграція в рамках ЄАЕС. На думку очільника Білорусі, "з жалем можна зазначити, що є низка важливих питань, які залишаються невирішеними".
Річ у тому, що Білорусь 90% своєї промислової та аграрної продукції продає в Росію (на Захід і в інші країни - в основному сировину, продукти нафтопереробки, калійну сіль, ліс тощо). Натомість отримує від Росії безмитну нафту й найдешевший за межами РФ газ, сировину й комплектуючі для своєї продукції.
Тобто білоруські підприємства вбудовано в російські ринок і технологічні й товарно-грошові ланцюжки. Саме цим Лукашенко пояснює своє бажання отримувати російські енергоносії за внутрішньоросійськими ж цінами. Інакше ображена Білорусь узагалі готова покинути інтеграційні утворення - від ЄАЕС до Союзної держави.
Путін відповів білоруському колезі: "Звертаю увагу, що сьогодні в Білорусі 129 доларів за тисячу кубів, наступного року буде 127 доларів, а у ФРН - 250 доларів".
Поки Олександр Лукашенко й Владімір Путін сперечалися про "справедливу ціну" на газ для Білорусі, самі білоруси задумалися про "справедливу ціну" на газ для самих себе. При тому, що Білорусь купує газ по 129 дол. за 1 тис. куб. м, усередині країни будь-яке підприємство платить за тисячу кубометрів уже 275 дол. Різниця між 275 і 129 дол. осідає десь у кишенях держави, і ніхто не знає, куди йдуть ці гроші. Але в такій ситуації не варто дивуватися, що білоруські товари виявляються неконкурентоспроможними навіть на російському ринку і при набагато нижчих зарплатах у самій Білорусі.
Ультиматум Кремля
Наприкінці минулого тижня стало відомо про таємну нараду Олександра Лукашенка з вищим керівництвом Білорусі, темою якої була російська загроза. На нараді обговорювалися заходи, до яких слід вдатися "в умовах тиску з російської сторони". Інформація, звичайно, ніяк офіційно не підтверджена, однак, за словами джерел, учасники зустрічі ухвалили рішення до кінця стояти за незалежність.
Описана нарада передувала резонансній прес-конференції 14 грудня, на якій президент Білорусі розповів про бажання Росії поглинути його країну, позбавивши її незалежності. Втім, про все по черзі.
Олександр Лукашенко з літа веде активні переговори з російським керівництвом, намагаючись зберегти субсидування білоруської економіки за рахунок Росії. Починаючи з 1997 р. російські вливання в білоруську економіку у вигляді дешевого газу, безмитної нафти, відкритого російського ринку, озброєнь і кредитів становлять, за оцінкою МВФ, приблизно 10 млрд дол. на рік.
Якби не ці вливання, рівень життя в Білорусі був би значно нижчим, оскільки країна досі зберігає планово-адміністративну модель економіки зі збитковими держпідприємствами в її основі.
Нині білоруська "боротьба за субсидії" звелася, по суті, до двох речей. Перша - вимога постачати газ не як чужоземному споживачеві, а як російському. Друга - це бажання білоруської сторони отримати компенсацію доходів, які випадають з бюджету через запущений в РФ "податковий маневр" у нафтовій галузі. Білоруський бюджет нині наповнюється значною мірою завдяки тому, що країна отримує російську нафту на особливих умовах, без 30-відсоткового мита. Але "податковий маневр" Росії виб'є цей дохід Білорусі, оскільки ціни на нафту, яку вона постачає для білоруських НПЗ, зростуть на ті ж таки 30%. Мінськ хоче компенсувати "випадні доходи" прямо з російського бюджету.
Москва зовсім не проти й далі підтримувати братню Білорусь фінансово. Але тепер Кремль почав прямо пов'язувати економічну підтримку білоруського режиму з діями Мінська щодо реалізації білорусько-російського союзу. Йдеться про договір про створення Союзної держави (СД), який Росія і Білорусь підписали ще 1999 року. Однак процес інтеграції застопорився 2007-го, і відтоді СД існує скоріше формально, як привід для щорічної зустрічі всього вищого керівництва двох країн.
Тепер у Москві раптом згадали про цей документ і нарікають, що домовленості не виконуються. 11 грудня в Москві віце-прем'єр РФ Дмітрій Козак прийняв делегацію білоруських чиновників, але демонстративно не став обговорювати з ними компенсацію ціни на нафту й можливу знижку на газ. За його словами, цього не можна обговорювати "до ухвалення принципових рішень про рух у напрямку подальшої інтеграції Росії та Білорусі в рамках Союзної держави".
Через день, 13 грудня, ці "принципові рішення" на засіданні Совміну Союзної держави в Бресті перерахував прем'єр-міністр РФ Дмітрій Медведєв. За його словами, є два варіанти. Перший, консерваційний, - залишити всередині СД усе як є і розвивати інтеграцію в рамках ЄАЕС. Але тоді права Білорусі не відрізнятимуться від прав, наприклад, Казахстану. Тобто на економічну підтримку Москви розраховувати не варто, а газ і нафту доведеться купувати за світовими цінами.
Другий варіант Медведєв назвав просунутим. Мається на увазі реальна побудова Союзної держави, включаючи створення єдиного емісійного центру (відмова Білорусі від своєї валюти на користь російського рубля), єдиної митної служби, суду, рахункової палати, законодавства тощо. Згадав Медведєв і вимогу проводити єдину податкову політику, політику в галузі ціно- й тарифоутворення.
У такому разі Росія вирішить питання фінансової підтримки Мінська, зокрема дешевими енергоносіями. Правда, згаданий договір також передбачає створення єдиного парламенту СД, а потім і єдину президентську посаду. Інакше кажучи, у реальній Союзній державі Олександр Лукашенко в найліпшому разі матиме ті ж повноваження, які нині мають лідери Чечні або Татарстану.
Лукашенко образився. Дуже. І висловив своє невдоволення наступного дня, виступаючи в Мінську на прес-конференції для російських журналістів.
"Шантажувати нас, намагатися нахиляти, ставати коліном на безглуздо. Ми повинні йти до інтеграції в ім'я єднання наших народів. Не можу піти на закулісні махінації, все має бути чесно й відкрито", - сказав білоруський президент. Далі Лукашенко заявив, що його країна ніколи не ввійде до складу Росії: "Якщо нас хочуть поділити на області й запхнути в Росію, цього не буде ніколи". На думку Лукашенка, під приводом "глибокої інтеграції" Москва хоче включити Білорусь до складу Росії: "Я розумію ці натяки: отримаєте нафту, але давайте руйнуйте країну і вступайте до складу Росії. Я завжди ставлю запитання: такі речі в ім'я чого робляться? Ви подумали про наслідки? Не києм, то палицею інкорпорують країну до складу іншої країни. ...Нам кажуть - компенсація за податковий маневр буде, коли буде глибша інтеграція. А дехто прямо каже: ми готові, щоб ви ввійшли до складу Російської Федерації".
Уже після всіх цих висловлювань Лукашенка міністр фінансів Росії Антон Сілуанов заявив: "Росія не давала Білорусі жодних обіцянок щодо виплати компенсацій за зміни податкового законодавства в Росії. Вважаємо такі зміни, зокрема податковий маневр у нафтогазовій галузі, внутрішньою справою РФ".
Насправді отримувані від Росії субсидії у підсумку формують 10-15% білоруського бюджету. Це означає, що їх втрата не розвалить державу і не стане фатальною для білоруської економіки. Так, рівень життя помітно впаде. Але, з іншого боку, Росія просто подарувала Лукашенкові пояснення, чому економіка не поліпшується. І він це використає наприкінці 2019-го, на нових президентських виборах. Якщо 2015-го він лякав виборців перспективою повторення в Білорусі українських подій, то тепер зможе обігравати "зраду росіян".