Йосіхіде Суга, багатолітній вірний соратник Сіндзо Абе, замінив його на посту прем'єр-міністра Японії.
Головний секретар кабінету міністрів і речник уряду заслужив репутацію доброго управлінця, здатного контролювати потужний бюрократичний апарат Японії та успішно просувати державну політику. Однак він не відзначався харизмою, яка б приваблювала простих громадян. Торік фото з каліграфічним зображенням назви нової імперської ери Рейва (що перекладається як «ера гармонії» або «ера квітучого світу») в руках Суги стало поштовхом не тільки до сплеску популярності його особи, а й до перетворення серйозного прагматичного чиновника на більш близького всім «дядечка Рейва» (дослівно — «дядечко гармонії»).
Однак ще кілька місяців тому цей епізод не був приводом розглядати ім’я Йосіхіде Суги серед імовірних наступників Сіндзо Абе, а його рейтинг значно поступався рейтингам фаворитів громадських симпатій, яких активно обговорювали японські ЗМІ влітку цього року. В серпневих опитуваннях Сігеру Ісіба — колишній міністр оборони, давній суперник за найвищу керівну посаду в партії та відкритий критик Абе — не тільки займав перші позиції (тоді як рейтинг самого Сіндзо Абе спустився до четвертого місця), а й розглядався ймовірним переможцем на крісло лідера Ліберально-демократичної партії (ЛДП). Після несподіваної відставки прем'єр-міністра у виборах лідера правлячої ЛДП, крім Йосіхіде Суги та Сігеру Ісіби, брав участь також екс-глава МЗС і керівник політичної ради партії Фуміо Кісіда.
Очолювана ЛДП коаліція має більшість в обох палатах парламенту, тому особа, котру правляча партія обере своїм керівником, має незаперечний шанс стати лідером країни. ЛДП не є цільною партією, об'єднаною спільною ідеологією. Фракції, які до неї належать, відіграють значну роль у виборах прем'єр-міністра, доборі міністрів і керівництва партії. На додачу до фракційної підтримки та голосування серед рядових партійців, керівник партії повинен бути досить популярним серед виборців, аби привести партію до перемоги на парламентських виборах. На цей час ЛДП має сім фракцій, до яких належить більшість парламентаріїв, за винятком тих, котрі керують власними невеликими групами або воліють залишатися незалежними.
На виборах лідера партії в понеділок Йосіхіде Суга, який не входить до жодної з фракцій і є незалежним парламентарієм, здобув 377 голосів із загальних 535, заручившись підтримкою п'яти фракцій. Ця перемога відкрила йому шлях до прем'єрського крісла, отриманого на позачерговій сесії парламенту 16 вересня.
Правда, цього разу вибори лідера ЛДП відбулися за усіченою процедурою, що значно знизило шанси на перемогу Сігеру Ісіби з його великою підтримкою серед рядових членів партії. Зазвичай у виборах лідера партії парламентарії й рядові члени мають по 394 голоси. У надзвичайних ситуаціях, котра й виникла цього разу у зв'язку з відставкою Сіндзо Абе, допускається скорочення голосів до 141.
Однак у деяких експертних колах заговорили, що важковаговики партії, які підтримали саме кандидатуру Суги на виборах, скористалися зазначеною можливістю, аби привести його до перемоги. Тоді як партійне керівництво мотивувало це рішення потребою швидко змінити владу в умовах боротьби з пандемією коронавірусу та іншими проблемами, які виникли через неї. Воно не акцентувало увагу на тому, що віддало перевагу наступності політики Сіндзо Абе, яку пообіцяв Йосіхіде Суга, перед різкою її зміною у разі приходу до влади Сігеру Ісіби.
Суга був не тільки завзятим прихильником і захисником діяльності Абе, а й відданим соратником, який стояв за багатьма політичними успіхами свого керівника. У 2006 році він підтримав Сіндзо Абе, коли той балотувався на посаду глави партії і прем'єр-міністра, й залишався поруч після раптової відставки через рік. Згодом доклав чимало зусиль, щоб активізувати підтримку загальнонаціонального правого крила, яке допомогло Абе знову повернутися до влади у 2012 році, та був його правою рукою впродовж найбільш тривалого в історії країни прем'єрства.
Здавалося б, кар'єра 71-річного Йосіхіде Суги вже сягнула вершини і мала б закінчитися разом із відставкою багатолітнього лідера, тим більше що фаворитом Сіндзо Абе довгий час вважався Фуміо Кісіда. Своєю поступливістю та уникненням конфронтації з попереднім керівником уряду екс-глава МЗС Кісіда сподівався заслужити право наступництва, натомість набув іміджу «лояліста Абе», так і не дочекавшись його підтримки в недавніх перегонах. На боці Суги, який ще влітку не допускав можливості балотуватися на найвищу посаду країни, виступили не тільки багатолітній політичний і управлінський досвід, здатен забезпечити продовження політики Абе, а й впливові партійні важковаговики — генеральний секретар ЛДП та друга особа за впливом у партії Тошіхіро Нікаї і віцепрем'єр-міністр Таро Асо.
Після «втраченого десятиліття» і політики «обертових дверей», які негативно позначилися на економічному розвитку Японії, прем'єрське довголіття Сіндзо Абе стало запорукою стабільності, втрата якої сприймається з великим острахом. Однак і спадок, який він залишає, містить чималі виклики для нового прем'єр-міністра. Йосіхіде Суга вже наголосив, що стимулювання економіки, поряд зі стримуванням пандемії коронавірусу, будуть основними пріоритетами його роботи найближчим часом, що надзвичайно важливо для проведення Олімпійських та Паралімпійських ігор-2020, перенесених на липень 2021-го. До них додадуться просування адміністративної реформи для створення ефективнішого уряду та побудова системи соціального захисту населення, яка заохочує взаємодопомогу. Він висловив намір продовжувати і вдосконалювати «Абеноміку», в якій уже позначилися три ключових аспекти: зміцнення місцевої економіки, політика зниження вартості мобільного зв'язку та діджиталізація.
Декотрі з названих кроків Суга почав утілювати ще за попереднього прем'єра. Помітним досягненням у його доробку є програма пожертвування в рідному місті. Вона дозволяє знизити податок для тих, хто робить пожертви своїм місцевим муніципалітетам на допомогу місцевій економіці, яка потерпає від зменшення працездатного населення. Під тиском Йосіхіде Суги великі мобільні оператори знизили рахунки за мобільний зв'язок (він продовжує наполягати на необхідності вищої конкуренції серед провайдерів), а японські бюрократи послабили візові правила, що дозволило стимулювати туризм.
Із початком пандемії, коли з'явилися повідомлення про порушення розподілу урядом субсидій для бізнесу та приватних осіб, Суга висунув ідею перебудови і об'єднання державних установ та створення єдиного відомства, яке займеться цифровою політикою. Очікується, що в рамках адміністративної реформи він вдасться до скорочення дублюючих функцій між держустановами задля забезпечення їхньої ефективної спільної роботи.
На відміну від чималих напрацювань усередині країни, дипломатична сфера поки що виступає слабкою ланкою новообраного прем'єр-міністра. Після зовнішньополітичної активності Сіндзо Абе, якому вдалося посилити роль Японії на міжнародній арені, а також встановити добрі особисті стосунки з багатьма провідними світовими лідерами, йому доведеться почати самостійно впорюватися з непростими дипломатичними викликами.
Суга підтвердив, що продовжить зовнішньополітичний напрям попередника. Він заявив про необхідність вибудовувати широкі стабільні відносини з іншими країнами на основі японо-американського союзу та зважаючи на загальну міжнародну ситуацію, а також зазначив, що намагатиметься підтримувати стратегічні відносини з Китаєм і Південною Кореєю.
Однак у практичному вимірі йому вже найближчим часом доведеться зіштовхнутися з невизначеністю перед американськими виборами: як налагодити стосунки з Дональдом Трампом, не зіпсувавши з Джо Байденом. А в разі перемоги першого — виробити серединну позицію, щоб уникнути прямої конфронтації з КНР.
Водночас продовжувати балансувати, розділяючи політичні й економічні відносини з Китаєм, зважаючи на загальносвітове негативне тло щодо нього, дедалі агресивнішу поведінку останнього і неврегульовану суперечку навколо спірних островів між двома країнами. Паралельно, доведеться ще й тримати руку на пульсі загроз, які несе дедалі більший ядерний і ракетний потенціал Північної Кореї. А також виробити позицію стосовно проблеми «північних територій» з Росією та зіпсованих історичними розбіжностями відносин із Південною Кореєю.
Цілком імовірно, що майстерність Йошіхіде Суги у веденні переговорів та формуванні консенсусу, яка неодноразово допомагала йому відстоювати інтереси на внутрішньополітичному майданчику, виручила б і у вирішенні зовнішньополітичних завдань. Однак несподіване зайняття прем'єрського крісла, яке сталося посеред терміну Сіндзо Абе, породжує питання, чи зможе Суга вийти з тіні попередника й діяти за власними переконаннями. Чи просто вестиме його курс до наступних парламентських виборів у жовтні 2021 року і зосередиться на внутрішніх проблемах як найвдаліший кризовий менеджер. А, відтак, поки що важко судити, чи налаштований він знову відкрити нову еру в історії Японії, тільки цього разу під власним ім'ям.