Вибори відбулися, можна знімати маски, - так слід прокоментувати склад нового польського уряду Беати Шидло і призначення на силові посади радикалів із сумнівним минулим.
Міністри Антоній Мацеревич (оборона), Збігнєв Зьобро (юстиція) та Маріуш Камінський (міністр без портфеля) - це політичні яструби, якими політики Платформи 8 років лякали поляків. Донедавна - успішно: ЗіС здобув перемогу лише тоді, коли "сховав" радикалів і обіцяв, що Антоній Мацеревич не буде міністром. Недотримання цієї обіцянки свідчить про одне: ЗіС після перемоги почувається дуже впевнено і не буде стримуватися у спробах правити "сильною рукою".
Тверда влада
на час перемін
Новий міністр оборони Антоній Мацеревич входить до п'ятірки політиків із найбільшим негативним рейтингом. Зрештою, в рейтингах недовіри високе місце посідає також Ярослав Качинський, - звідси і прем'єрська номінація для більш популярної Шидло замість лідера партії. Чимало поляків не довіряють Мацеревичу за його радикалізм та маніакальне ставлення до світу: мовляв, усюди приховуються вороги Польщі та колишні комуністичні агенти. Новий міністр оборони був найактивнішим прихильником люстрації і мав нагоду реалізувати цей процес. Ідея чудова, однак у його виконанні люстрація перетворилася на пошук компромату на політичних конкурентів, причому брудом обливали і заслужених діячів "Солідарності", і дисидентів (у тому числі Леха Валенсу та покійних Броніслава Геремика і Владислава Бартошевського).
Схожі методи роботи властиві й новому-старому міністрові юстиції Збігнєву Зьобро. Цей молодий політик здобув популярність на гаслах рішучої боротьби з корупцією та злочинністю. Вийшло не дуже вдало. Опозиція і громадські активісти закидали міністру незаконні прослуховування та використання прокуратури й спецпідрозділів поліції для політичних цілей. Із вуст політиків Платформи і лівих злітали навіть гостріші оцінки - мовляв, Ярослав Качинський правив авторитарним способом, а Збігнєв Зьобро, Антоній Мацеревич та шеф антикорупційного бюро Маріуш Камінський були тими, хто ці авторитарні методи використовував найбільшою мірою.
Призначення згаданих міністрів-яструбів дає підстави припускати, що ЗіС робить ставку на грунтовні зміни в багатьох галузях, навіть коли це означатиме хаос і конфлікти. А для революції потрібні сильні й довірені люди, особливо в силових відомствах.
Витратні реформи
Плани нового уряду справді революційні. Вже в 2016 р. мають бути реалізовані головні, надзвичайно витратні виборчі обіцянки. Перша - це 500 злотих (3тис. грн) щомісячної допомоги на другу і кожну наступну дитину. Друга - це збільшення неоподаткованого мінімуму з нинішніх 3091 до 8000 злотих. Влада обіцяє також повернення попереднього, нижчого пенсійного віку: 65 років для чоловіків і 60 років для жінок, а також безкоштовні ліки для осіб віком за 75 років.
Виконання цих обіцянок коштуватиме кількадесят мільярдів злотих щорічно. У бюджеті таких грошей немає. Щоб їх знайти, уряд Беати Шидло готовий іти на війну із західним капіталом та бізнесом: у 2016 р. буде запроваджено податок на активи банків та гіпермаркети (переважна більшість тих і тих - у руках іноземних інвесторів). Крім того, ЗіС обіцяє боротьбу з ухилянням від оподаткування та з контрабандою, що має принести додаткових кільканадцять мільярдів. Призначення "яструбів", зокрема Збігнєва Зьобро, дає уявлення про методи, якими вестиметься ця боротьба. Україна часів Януковича-Арбузова може бути для польських інспекторів хорошою інспірацією.
Однак навіть це не дозволить повністю профінансувати багатомільярдні видатки. Міністр фінансів Матеуш Моравецький уже сказав, що не уникнути збільшення дефіциту, принаймні до часу очікуваного поліпшення кон'юнктури. А це точно не сподобається Єврокомісії, - тож новий конфлікт гарантовано. Міністр фінансів не перейматиметься недотриманням маастрихтських критеріїв - він декларував, що Польща відмовляється від прийняття євро. Що, зрештою, відповідає думці переважної більшості поляків, адже навіть щирі єврооптимісти проти запровадження спільної валюти.
Революція чекає і на систему освіти. Беата Шидло та нова міністр Елжбета Рафальська обіцяють ліквідувати гімназії й повернутися до попередньої системи шкільної освіти: 8-річна початкова школа і 4-річний ліцей, технікум або ПТУ ("zawodЧwka"). Так було до 1999 р., коли уряд Єжи Бузека в рамках "Чотирьох великих реформ" запровадив систему: 6 + 3 + 3 років (початкова школа, гімназія, ліцей або технікум). Водночас буде скасовано реформу уряду Туска: з вересня 2016-го шестирічних дітей у школи не посилатимуть, шкільна освіта починатиметься, як раніше, у віці 7 років.
Усвідомлюючи загрози, пов'язані з докорінною перебудовою держави та пов'язаними із цим конфліктами, Беата Шидло і Ярослав Качинський підготували також пакет поміркованих призначень. Серед ліберального крила міністрів - Матеуш Моравецький (фінанси), Анджей Адамчик (інфраструктура), Конрад Шиманський (міністр європейських справ), Марек Грубарчик (міністр морського господарства та річкового пароплавства) та Елжбета Рафальська (освіта).
Операція "витіснення Польської селянської партії"
Перші засідання Сейму та Сенату принесли не тільки зміну уряду, а й призначення нового керівництва парламенту. Спікером Сейму і формально третьою особою в державі став відомий політик ЗіС із Перемишля Марек Кухцінський, нагороджений українським орденом "За заслуги" ІІІ ступеня. ЗіС має також двох віце-спікерів, по одному - Платформа, Кукіз-15 та "Сучасна".
Єдина фракція без віце-спікера - Польська селянська партія (PSL), яка набрала 5,13% голосів і має 16 крісел у Сеймі, який налічує 460 депутатів, та одного сенатора. Це свідома гра ЗіС на витіснення Польської селянської партії з політики. PSL, коаліційний партнер Платформи в уряді Туска і Копач та у самоврядуванні, - традиційний конкурент ЗіС на селі. На цих виборах PSL отримала найгірший результат в історії і вперше з 1989 р. могла взагалі не потрапити до парламенту. Поза Сеймом опинилися більшість партійних лідерів, у тому числі колишні віце-прем'єри Вальдемар Павляк та Януш Пєхоцінський. Новим лідером партії став молодий політик Владислав Косіняк-Камиш, колишній міністр праці. Ця каденція буде для партії вирішальною: новий популярний голова має шанс дати "народнярам" нове життя, в іншому разі це може стати початком кінця цієї україноскептичної партії.
Позбавлення PSL посади віце-спікера точно не допоможе "народнярам" відновити підтримку. Задля витіснення PSL з політики ЗіС готовий провести зміну адміністративного поділу Польщі, створивши нові воєводства - Центральнопоморське, Варшавське (виділення столиці з Мазовії) та, можливо, Ченстоховське. Це дало б привід для проведення у 2016 р. дострокових місцевих виборів, маючи на меті послаблення впливу PSL, яка на виборах
2014 р. отримала рекордні 24% на рівні воєводських сеймиків. ЗіС та Об'єднана лівиця вважають, що такий високий результат Польської селянської партії є ефектом зловживань, деякі політики говорять навіть про часткову фальсифікацію виборів, що має бути додатковим аргументом для їх проведення у 2016 р.
Що з Україною?
Що стосується нового міністра закордонних справ Вітольда Ващиковського, наразі важко давати оцінки. Про нього можна сказати, що він "ніякий", досі він, радше, перебував у тіні (був віце-міністром МЗС) і рецензував політику, а не творив її. Польща однозначно прийме гостріший курс проти Росії, але, можливо, тільки на рівні риторики. Також можна очікувати похолодання відносин із Німеччиною і ЄС загалом, зате пріоритетом має бути інтеграція країн "Міжмор'я", як противага Росії та Німеччині. Основою для "Міжмор'я" має бути стратегічне партнерство з Румунією, велику увагу приділятимуть також ре-активації Вишеградської групи.
Великим невідомим залишається майбутнє польсько-українських відносин. ЗіС часто вважають проукраїнською партією, однак не все так однозначно. Сильна й незалежна Україна цій команді потрібна як противага агресивній Росії, а не як самоціль. Тим часом серед нових депутатів не бракує тих, хто головною загрозою вважає не Росію, а український націоналізм, конкретніше - вшанування Степана Бандери та червоно-чорні прапори. Тоді як Платформа й помірковане крило ЗіС розуміє, що пам'ять про УПА не має антипольського характеру і спрямована проти Росії, для великої частини ЗіС такі настрої абсолютно неприйнятні, з огляду на асоціації з Волинською трагедією. Пам'ятники Бандері та червоно-чорні прапори - для них прояв антипольських жестів, і часто лунають аргументи на кшталт "доки вони в Україні, не слід допомагати Києву".
Такі настрої особливо сильні в прикордонних з Україною Підкарпатті та Люблінщині, особливо в Перемишлі - зокрема серед службовців Прикордонної сторожі і Митної служби. Функціонери в неофіційних розмовах часто відверто пояснюють, що їхнє грубе ставлення до подорожніх та навмисне повільна робота виникають з бажання насолити "бандерівцям". Аналогічні настрої й серед рядових працівників МЗС та консульств. Уряд Платформи вважав таку аргументацію неприпустимою, хоча особливо й не реагував на це. Чи приховані націоналісти і ксенофоби в митній, прикордонній та інших службах не стануть почуватися впевненіше та чи це не позначиться негативно на сотнях тисяч звичайних українців-заробітчан - невідомо, але така загроза є.
Перший тест справжніх намірів нової влади стосовно України пройде вже в грудні. Саме тоді новий люблінський воєвода вирішить, чи зберегти пішохідний рух на переході Долгобичув - Угринів, де він наразі діє в тестовому режимі до кінця року. Попередній воєвода, Войцех Вільк із Платформи, декларував, що пішохідний коридор буде збережено, а в 2016–18 рр. відкриють ще декілька нових пішохідних пунктів пропуску. Якщо новий уряд прийме протилежне рішення, це означатиме, що скепсис до України таки переміг.