Останнім часом у політичному житті країн Західної Європи відбуваються досить значні зміни: виходять на перші ролі нові особи та започатковуються нові тренди розвитку політичних систем. Можна стверджувати, що першопричиною цих змін є тектонічні зсуви у соціальних системах цих країн. Не оминають зазначені зміни (чи їх наближення) і одного з важковаговиків ЄС — Німеччину. Зважаючи на значення цієї країни для України, нам слід уважніше придивитися до перебігу подій, які відбуваються нині у ФРН. Хотілося б звернути увагу читачів на деякі цікаві тренди у внутрішній політиці цієї країни, які намітилися останнім часом і які можуть слугувати початком істотних змін у партійному ландшафті Німеччини.
Нинішня правляча коаліція у складі ХДС/ХСС та СДПН вже проурядувала більше половини свого терміну (чергові вибори мають відбутися восени 2009 року), і обидва коаліційні партнери поступово починають підготовку до чергових парламентських виборів. Водночас сьогодні є можливість для істотного переформатування партійного ландшафту і зміни старої системи, каркас якої становили три базові варіанти коаліцій: ХДС/ХСС+ВДП, СДПН +ВДП або СДПН+Партія зелених. Головна причина цього — готовність ХДС/ХСС і Партії зелених до створення спільної коаліції та зростання популярності Блоку лівих з одночасним зниженням рейтингу СДПН. Тим часом спостерігається певний парадокс: незважаючи на досить високий стабільний рейтинг ХДС і ХСС, вони змушені шукати новий формат коаліції, бо попередній постійний партнер ВДП з кінця 90-х років не добирає необхідних показників, аби разом з ХДС/ХСС отримати більшість голосів (їхній максимальний сумарний показник коливається в межах 46—47%). З огляду на це, дуже вірогідним є такий (новий для ФРН) варіант: коаліція більшості у складі ХДС/ХСС та Партії зелених, СДПН — найбільша опозиційна партія, Блок лівих — зростаюча сила з трендом на перехоплення частини виборців СДПН та Партії зелених паралельно з подальшим закріпленням у Західній Німеччині та розбудовою свого статусу лідера у Східній Німеччині, а ВДП — найменший з «середнячків» із переходом у постійну опозицію.
Одна з головних причин такого переформатування і створення нових коаліцій — закріплення Блоку лівих у «вищій лізі» політики ФРН (раніше, коли його попередниця ПДС не долала виборчого бар’єру, відповідні бонуси відходили решті парламентських партій) та поступове нарощування власного рейтингу (наразі коливається у межах 10—12%), з випередженням інших «середняків» (Партії зелених — на 1–2%, а ВДП — на 3–4%). Надзвичайно важливим результатом для Блоку лівих є їх закріплення на заході країни, свідчення чого — його останні успіхи на виборах у земельні парламенти Нижньої Саксонії, Гессену та Гамбургу. Тим часом Східна Німеччина вже давно стала її надійним «бастіоном», і тепер Блок лівих сперечається там із ХДС за абсолютну першість симпатій виборців. Водночас симптоматичним є потенціал зростання для Блоку лівих. За даними останніх опитувань Інфратест-Дімап (робиться на замовлення 1-го каналу громадського телебачення ФРН, ARD), він становить 27% (при нинішньому рейтингу Блоку лівих — 12%), що може стати додатковим поштовхом до запеклої боротьби з СДПН за лівий електорат країни. З огляду на нинішній стан справ у СДПН (внутрішня криза й відсутність одноосібного харизматичного лідера), перспектива продовження «перетікання» голосів від СДПН до Блоку лівих (при цьому найнебезпечніше для СДПН — що це в основному відбувається за рахунок «їхніх виборців» на Заході Німеччини) видається більш ніж реалістичною. Відтак, на сьогодні Блок лівих остаточно позбувся статусу «парії», або «вискочки», який він (точніше — його попередниця ПДС) носив із початку 90-х років, і починає істотно впливати на загальну політичну палітру ФРН.
Таким чином, у теперішніх умовах у Блоку лівих, якщо його популярність і далі зростатиме, з’являються шанси на отримання «золотої акції» через серйозне переформатування політичного ландшафту ФРН. Цьому посприяло головним чином вдале використання посилення невдоволення у ФРН несправедливістю в соціальних відносинах (зростання нерівності розподілу доходів та невдоволення рівнем власних доходів). Блок лівих із теперішніми рейтингами «плутає карти» буквально всім і просто примушує всіх решту проробляти нові варіанти правлячих коаліцій. Його позиції нині можна певною мірою порівняти з позиціями ХСС (у якої Баварія — її власна електоральна фортеця): електоральна база — Східна Німеччина, і на сьогодні блок закріпився у «вищій лізі» німецької політики. Але на відміну від ХСС, Блок лівих активно рухається за межі своєї «електоральної вотчини» — його великим успіхом можна назвати закріплення в Західній Німеччині (переважно завдяки підтримці безробітних або громадян із низьким рівнем доходів).
Партія зелених сьогодні може, фактично, замінити ВДП у ролі партії, яка просто вибирає собі найбільшого партнера для утворення правлячої коаліції. Позитивом для неї є закріплення за собою певної стабільної частки електорату та створення передумов для входження на правах молодшого партнера до правлячих коаліцій на земельному чи федеральному рівнях. ВДП, у свою чергу, за такого розвитку подій переходить у розряд «вічного опозиціонера», бо, з огляду на нинішні рейтинги, отримує найменше голосів серед трьох «середнячків» німецької політики.
Перед СДПН при нинішній динаміці зростання популярності Блоку лівих гостро постає питання to be or not to be головним опонентом блоку ХДС/ХСС. Їй «світить» запекла боротьба за «свій електорат» із Блоком лівих, а в перспективі — можливо, і за лідерство на лівому фланзі політичного спектру ФРН. При цьому найголовніші проблеми СДПН наразі — відсутність сильного лідера (здатного вести за собою партію й вигравати виборчі перегони, якими були Брандт, Шмідт та Шредер ) і неготовність до рішучих кроків та змін — непопулярних серед загалу, особливо зважаючи на кризу соціальної системи, але продиктованих умовами сучасного світу.
Глибинною ж причиною можливих істотних змін політичного ландшафту ФРН найближчим часом є саме криза соціальних систем країн Західної Європи. Симптоми кризи соціальної структури ілюструють результати останніх досліджень Німецького інституту економічних досліджень, які фіксують зростання з 19% до 25% частки нижнього прошарку (отримують менше 70% від середнього доходу в Німеччині) з 2000 по 2006 рік, тоді як частка середнього класу знизилася з 62% до 54%.
При цьому дуже тривожним є тренд зростання невпевненості представників середнього класу у власному майбутньому. Для робітників же з не дуже високою кваліфікацією ситуація прямо катастрофічна — багато їх або вже безробітні, або на шляху до цього статусу. При цьому під час наступного працевлаштування їм зазвичай пропонується погодинна оплата з неповною зайнятістю, що часто робить їх заробітки нижчими від заробітків тих, хто працює на тій самій посаді, але постійним робітником. Відтак ці люди потрапляють у рух донизу по соціальній драбині.
Все це робить дуже актуальним і популярним рух за підвищення рівня зарплат і доходів серед широких верств населення Німеччини, свідченням чого є часті страйки останніми роками саме з вимогами істотного підвищення зарплатні. На невдоволеність суспільства нинішнім станом речей вказує й те, що понад 60% громадян вважають такий розвиток радше несправедливим, і лише 35%, — швидше справедливим.
Таким чином, соціальна система ФРН зіштовхується з серйозними викликами, а політикам ФРН варто відверто сказати своїм виборцям, що стара система соціального забезпечення не може надалі функціонувати без змін і що, у відповідь на виклики глобалізації, багатьом на певний час доведеться «затягнути паски». Представники ХДС/ХСС, на відміну від більшості представників СДПН, уже про це заявляють. А СДПН, небезпідставно побоюючись дальшого перетікання виборців на бік Блоку лівих (який часто спекулює популістськими гаслами), усе не наважиться на такий крок. Усі вищеперелічені фактори й тенденції, разом узяті, дозволяють стверджувати, що політичний ландшафт ФРН перебуває на порозі серйозних змін.
Що ж стосується очільниці нинішнього уряду ФРН, то на сьогодні позиції Меркель як бундесканцлерки видаються майже непохитними: вона спромоглася отримати статус незаперечного лідера всередині ХДС (до цього йшла з початку століття), і конкуренція наразі триває у другому ешелоні, серед так званих кронпринців; як глава уряду має найбільшу підтримку серед громадян ФРН, значно випереджаючи можливих конкурентів із табору СДПН Бека та Штайнмайера; за неповних три роки здобула вагомий авторитет на міжнародній арені, особливо всередині ЄС, не зробивши жодної серйозної помилки і маючи в активі певні вагомі здобутки. Найважливішим позитивним результатом урядування Меркель є дуже добрі, як для ФРН, темпи зростання економіки та експорту із країни. Програма глибоких реформ (певною мірою розпочата ще за часів Шредера), яка так запекло дискутувалася, зокрема з партнерами по коаліції, поступово втілюється в життя і починає давати свої плоди. Єдине, що може зіпсувати Меркель цей тренд , — дедалі очевидніші симптоми початку економічної кризи у світі (як мінімум, на ринках США та деяких інших країн). Але поки що її ймовірні противники з лав СДПН у боротьбі за посаду бундесканцлера можуть випереджати її в опитуваннях громадської думки лише за показником «Соціальна справедливість», який є традиційним «останнім бастіоном» СДПН, тобто одним із наріжних каменів її програматики, що загалом свідчить про значну перевагу Меркель.
Водночас ХДС спільно з ХСС мають стабільний високий рейтинг на рівні 38-40%, але їхній попередній традиційний партнер по коаліції, ВДП, — лише 8–9%, тобто разом узятим їм бракує
2–3% для створення більшості, що робить для ХДС/ХСС актуальним питання заміни партнера. Таким партнером на сьогодні може стати Партія зелених, бо нинішні коаліційні партнери рішуче налаштовані на завершення практики Великої коаліції (яка завжди була перехідною стадією до створення нових форматів). Чи стане Меркель тією особою, котра наважиться започаткувати новий формат коаліції з тими, хто свого часу дуже жорстко протистояв і атакував ХДС? Можливість коаліції між ХДС/ХСС та Партією зелених сьогодні посилюється переважно схвальним або нейтральним ставленням виборців обох партій до такого альянсу. З іншого боку, для ВДП можливість стійкої коаліції між вищезазначеними партіями означатиме загрозу потрапляння у тривалу опозицію, тоді як ВДП довго перебувала при владі в ролі молодшого партнера по коаліції й досі не може звикнути до свого опозиційного статусу. І насамкінець: дуже вірогідним є розгортання запеклої боротьби між СДПН та Блоком лівих за лівий електорат, що призведе до ще більшої заплутаності коаліційних розрахунків, коли все вирішуватиметься буквально в останній момент, і ми зможемо стати свідками несподіваних результатів.