У перші тижні 2019 року в білорусько-російських відносинах усе відбувається так, як багато хто й передбачав. Лукашенко динамить інтеграцію й швидкими темпами налагоджує відносини з опонентами Росії.
Водночас намагаючись забезпечити республіці доходи замість тих, що випадають через припинення Росією економічної підтримки білоруського режиму. Таке ми бачили неодноразово, але тепер це цілком може бути вже й не вистава, яку розігрують перед Москвою.
"Бацька" Росії не товариш
Сьомого січня, у Різдво, виступаючи в церкві, Олександр Лукашенко заявив: "Цей храм завжди символізуватиме наш суверенітет. І всім, хто погано дивиться на нас, будемо однозначно говорити, що під батогом ми більше ніколи не ходитимем".
Інтернет дозволяє легко перевірити: Лукашенко вже увосьме промовляє фразу "Ми під чужим батогом не ходитимем". Почав він її вживати з 2014 року - якраз з моменту окупації Криму. І у всіх випадках фраза звучала стосовно Росії.
Це висловлювання примітне тим, що на білоруський суверенітет не зазіхає ніхто - офіційно. А неофіційно голоси про те, що Білорусь давно вже треба "повернути у свій склад", лунають тільки в Росії. Лунають голосно й наполегливо, причому особливо голосно й наполегливо з осені 2018-го, коли Кремль почав ставити питання руба: продовження економічної допомоги - тільки в обмін на поглиблення інтеграції в рамках Союзної держави Росії і Білорусі.
Ще два-три роки тому міркування на кшталт "давно настав час приєднати Білорусь, щоб тиснути на Україну і ЄС, щоб не отримати натовських танків під Смоленськом, щоб Велика Русь, щоб..." дозволяли собі висловлювати в РФ лише геополітики-маргінали. Але сьогодні це вже модна тема для цілком мейнстримних ЗМІ й федеральних телеканалів.
Скоріш за все, нинішні настійливі меседжі російських медіа на тему "годі годувати Білорусь, давайте вже включати її до складу Росії", - це психологічний тиск на Лукашенка. Спочатку в телевізійних ток-шоу обговорюють, що Білорусь треба терміново приєднувати, поки вона не пішла шляхом України, потім Пєсков офіційно заявляє, що інтеграція не означає об'єднання. Тобто маємо злого і доброго поліцейських. А які переговори відбуваються реально, залишається за кадром. У Росії популярна версія, що Лукашенко виторговує собі умови почесної пенсії, безпеки сім'ї і капіталу. У Білорусі впевнені, що він готовий віддати все що завгодно, крім головного - влади. Реально ж важливо те, що Лукашенко стає головним захисником білоруської незалежності навіть в очах своїх опонентів.
Демонстративно на Захід
У кожному разі низку постноворічних заходів Олександр Лукашенко розпочав зі старанної демонстрації незалежності й готовності налагоджувати стосунки з Заходом.
На нараді з урядом 10 січня він заявив: "Занадто багато сьогодні (я аналізую ситуацію в нашому суспільстві, та й у росіян) точиться розмов про об'єднання двох держав. Багато зараз з'явилося запитань (у зв'язку із церквою в Україні) про автокефалію нашої церкви в Білорусі". За словами Лукашенка, це Росія свого часу відмовилася від союзного зближення: сторони мали ухвалити Конституційний акт Союзної держави, в якому згадувалися, зокрема, і єдині органи влади, спільна валюта, законодавство, митниця і суд. "Я це нагадав президентові Росії. Він сказав: "Так, так і було". Запитання постає: що робитимемо з Союзним договором? - поділився "бацька" зі своїми міністрами. - Треба сідати за стіл і дивитися, що ми разом можемо сьогодні, відповідно до договору, вирішити. На що ми разом можемо без усякого тиску піти. Ми весь час, формуючи цей союз, маємо оглядатися на думку наших людей. З багатьох-багатьох причин, ви самі розумієте, про об'єднання двох держав не йдеться".
Одночасно білоруська дипломатична машина запрацювала на повні обороти, подаючи Заходу сигнали "Ми свої!" і "Врятуйте нас від Путіна!". Буквально за кілька тижнів зроблено більше, ніж за весь попередній рік: до Мінська вирушить парламентська делегація з Франції. 15 січня Білорусь відвідала міністр закордонних справ Австрії Карін Кнайсль. А днем раніше, 14 січня, приїжджав поговорити міністр закордонних справ Угорщини Петер Сіярто.
Та головне - це різке й демонстративне потепління відносин між Мінськом і Вашингтоном. 10 січня МЗС Білорусі зняло давні обмеження на кількість дипломатів США, яким дозволено працювати в країні. Міністр закордонних справ Володимир Макей особисто поінформував про це керівника європейського відділу Держдепартаменту США Весса Мітчелла. "Це великий крок. Це початок відлиги", - відповів американський чиновник.
Посла США в Білорусі немає з 2008 року. Відносини двох країн розладналися після того, як у 2007–2008 роках США запровадили санкції проти білоруської влади через політичні репресії. У відповідь Мінськ відкликав свого посла зі США і змусив скоротити кількість співробітників посольства США в Мінську; статус очільників посольств обох країн було знижено з рівня посла до тимчасового повіреного.
Та в останні тижні між МЗС Білорусі й Держдепом США почалися активні контакти. За словами дипломатів, сторони обговорюють різні аспекти білорусько-американських відносин. Місцеві аналітики впевнені, що вже найближчими місяцями в Мінськ повернеться посол США, а у Вашингтон - посол Білорусі.
А от спільна з російським урядом комісія, яка, за спільним рішенням Путіна і Лукашенка, має зайнятися розширенням і поглибленням інтеграції двох країн, створюється не вельми активно. Дмитро Медведєв підписав розпорядження про створення "російсько-білоруської робочої групи для обговорення різних аспектів інтеграції та спірних питань" іще 28 грудня. А в Білорусі таку групу сформували тільки 10 січня.
Усе це вже багаторазово відпрацьована схема. З білоруської сторони питання інтеграції вирішуватимуть повільно й нерадісно, весь процес розіб'ють на тисячу дрібних частин і до півсмерті торгуватимуться щодо кожної з них. А водночас демонстративно налагоджуватимуть відносини з Заходом, виторговуючи західну підтримку. Все це в розрахунку на те, що Кремль знову поступиться й поновить економічну підтримку, не обтяжену супутніми політичними умовами. Але можливо, що знову так не вийде. Поки що все говорить про те, що в Москві твердо вирішили: економічна підтримка тільки в обмін на шматочки білоруського суверенітету.
Під тиском економіки
На вже згадуваній нараді з урядом Лукашенко назвав смішною сумою ті 400 млн дол., які, за офіційною версією, Білорусь 2019-го втратить через російський податковий маневр. Але відразу почав сам собі суперечити: за його ж словами, з 2015 року, коли Росія вдалася до податкового маневру, республіка вже втратила 3,6 млрд дол., а до 2025-го, коли маневр буде завершено, втрати білоруської економіки становитимуть 10,6 млрд доларів.
Президент Білорусі впевнений, що Росія повинна компенсувати ці втрати, якщо не хоче втратити єдиного союзника на західному напрямку. Однак уже 11 січня на новорічному прийнятті Олександр Лукашенко попередив, що найближчі роки будуть важкими для білоруського народу, оскільки країну "пробуватимуть на зуб", і це має стати випробуванням, яке покаже, чи гідна Білорусь своєї незалежності. При цьому лідер висловив упевненість, що білоруський народ зможе дати гідну відповідь.
Судячи з усього, у Кремлі налаштовані серйозно. Там планують якщо не включити Білорусь до складу РФ на правах суб'єкта федерації, то як мінімум узяти під контроль економіку країни та її органи управління. Білоруська економіка цікава росіянам багато чим: і машинобудівними заводами, і оборонними підприємствами (аналогів яких немає в РФ), і сучасними НПЗ, і унікальними транзитно-логістичними можливостями.
Ну а політичний контроль над Білоруссю дозволить безперешкодно розміщувати на її території російські війська, ракети й літаки, які загрожують Європі й Україні, і багато чого іншого. Нарешті, Путін отримає нові очки як "збирач російських земель".
Усього перерахованого росіяни поки що планують домагатися через економічний тиск укупі з медійним - російські ЗМІ домінують у білоруському медіапросторі. Експерти одностайні: вводити в Білорусь танки Кремль не збирається. У цьому випадку це й не потрібно.
Ось тільки Лукашенко готовий захищати свою владу до кінця. Уже очевидно, що майбутні президентські (пере)вибори, що відбудуться через рік, пройдуть під умовним девізом: "Російські брати нас зрадили, незалежність країни - головна цінність, жити буде важче, але ми її не віддамо, згуртуємося навколо лідера!".