Невідомо, з яким настроєм верховний представник Європейського Союзу з питань зовнішньої політики, оборони і безпеки Хав’єр Солана зі своєю дружиною Кончитою вранці 30 липня сідали в літак Амстердам—Київ. Солана летів до України, щоб відпочити, але не як приватна особа, а як політик і представник Євросоюзу. І мовою офіційною його турпоїздку влада Києва назвала робочим візитом. Хоча, з погляду нормальної людини, якій відпущено лише тиждень на відпочинок, жахливо усвідомлювати, що скрізь йому дошкулятимуть розпитуваннями про ситуацію в Македонії, перспективи врегулювання близькосхідного конфлікту. Так, він собі не належить. Належить саме цій великій політиці, що постійно крутиться навколо нього. Навіть коли він турист в Україні.
Не місце прикрашає людину, а людина місце, — цю приказку з повним правом можна застосувати до особистості Хав’єра Солани. Хоч би де він з’являвся, хоч би куди його закидала дипломатична робота, завжди в цьому місці і в цей час щось починало відбуватися. Останні два тижні верховний представник ЄС провів у роз’їздах між Близьким Сходом, Брюсселем і Скоп’є. Саме йому і генсекові НАТО лорду Робертсону знадобилося лише дві години, щоб змусити президента Македонії Бориса Трайковскі відмовитися від планів розпочати повномасштабну бойову операцію проти бойовиків на півночі країни і посадити його за стіл переговорів з представниками албанських партій. Після переговорів з Трайковскі Солана мав стомлений вигляд і мало всміхався. Потрібен був тайм-аут. Він вибрав чомусь Україну, де, як, мабуть, сам розумів, відпочити повною мірою також не вдасться. Вже в аеропорту «Бориспіль» він попрощався з дружиною, яку зустріне лише через добу в Криму, і розпочав переговори з українськими політиками. Його турбувала ситуація в Македонії (у понеділок причин для оптимізму було мало). Солана та його емісари в Македонії не виключали, що широку програму відпочинку на півострові буде згорнуто і йому доведеться знову терміново летіти на Балкани. У Києві і в Криму Солану чекали українські керівники, що також були стурбовані ситуацією на Балканах.
Останніми місяцями Україна виявилася більше, ніж інші держави, втягнутою в цей конфлікт, продаючи свою зброю македонському уряду і тренуючи військовий персонал цієї країни. За деякими даними, у Криму, куди прямував Солана, перебуває понад сотню македонських льотчиків та інженерів з обслуговування авіаційної техніки. Вони поповнюють свої знання про використання проданого Україною озброєння, а саме літаків СУ-25 і гелікоптерів вогневої підтримки. Українські заводи ремонтують танки Т-55, які кілька місяців тому Скоп’є подарувала Болгарія. Київ запропонував македонському уряду найвигідніші умови, і в нього немає серйозних підстав відмовляти в допомозі дружній країні, особливо в такий тяжкий час. Тим більше що Захід досить довго дивився на цю співпрацю крізь пальці. Але тільки доти, доки не усвідомив, що з такою зброєю македонська армія зможе розбити бойовиків і при цьому обійтися без порадників від міжнародного співтовариства. Захід почав ревнувати. Хоча ще місяць тому генсек НАТО Джордж Робертсон заявляв у Києві, що не бачить суперечностей між постачанням української зброї до Македонії і зусиллями світового співтовариства з примирення сторін. Але щойно переговорний процес у Скоп’є став пробуксовувати, Захід, щоб уберегти себе від критики в нездатності встановити мир у Македонії, попросив Україну відмовитися від постачання важких озброєнь. Хоча будь-якій розсудливій людині має бути зрозуміло, що Брюссель і Вашингтон не мають жодних підстав вимагати цього від Києва. Можна було б зрозуміти аргументи Заходу, якби мирні переговори між президентом Трайковскі й албанськими лідерами давали конкретні результати. Але на момент, коли Київ попросили зупинити постачання, успіхи європейських і американських дипломатів на цих теренах були дуже сумнівними.
Очевидно, Захід просто хоче усунути конкурента, адже зброю в Македонію продають США, Франція і Німеччина. Причому за цінами, непорівнянними з тими, які запропонував Скоп’є Київ. Тепер Україна мусить усе добре обміркувати, зважити не тільки можливі матеріальні втрати від розриву контрактів із Македонією, а й суто політичні наслідки угоди з Заходом. І те, наскільки може постраждати імідж держави, якщо все-таки буде ухвалено рішення йти на повідку в тих сил, які хотіли б поставити Македонію в залежність від іноземної військової допомоги. У ході візиту Солани Київ висловив своє побажання, щоб у разі відмови від постачання озброєнь таке ж саме зобов’язання взяли на себе США і Європа. Але відповіді не почув.
Фактично більшою чи меншою мірою від Європи і США залежні всі країни колишньої Югославії, у тому числі й Македонія. Але Київ своєю зброєю поплутав карти, і в нього зненацька з’явився шанс змінити правила цієї гри. А з цим ні в Брюсселі, ні у Вашингтонові не миритимуться. Вони знову вказують Україні на її місце. Місце, за словами Хав’єра Солани, буде не найгірше. На сьогодні «Україна один з найважливіших партнерів ЄС». Ця сентенція, яку повторюють усі європейські політики, — очевидно, максимально можлива плата за лояльність Києва. І саме вона має задовольнити українських політиків, адже їм будь-якої хвилини знову можуть нагадати і про «касетний скандал», і про справу Гонгадзе.
Нічого іншого і нового Солана Києву обіцяти не міг, правда, сказав, що до наступного саміту Україна—ЄС (його планують провести у вересні в Ялті) європейці придумають нові пропозиції для України. Перспективною називають сферу спільного забезпечення європейської безпеки. Україна готова приєднатися до сил швидкого реагування, створення яких активно домагається особисто Солана під дахом Європейського Союзу. Чомусь верховний представник ЄС заговорив про можливість використання цими силами української стратегічної авіації. Це дуже приваблива пропозиція, якщо врахувати, що парк цих дорогих машин останніми роками в Україні помітно порідів. Але незрозуміло, кому збирається погрожувати Європейський Союз українськими стратегічними бомбардувальниками. Вони спроможні завдавати ударів у радіусі від 5 до 15 тисяч кілометрів. Дуже ймовірно, що Солана просто обмовився і мав на увазі літаки української транспортної авіації, які вже не раз допомагали НАТО й ООН у миротворчих місіях. Проте і ці контракти навряд чи компенсують можливі втрати від розриву відносин Києва і Скоп’є.
Хоч би як там було, після візиту верховного представника ЄС Македонія цілком може стати ще однією розмінною картою, яку Київ буде змушений здати, щоб не псувати своїх відносин із Європейським Союзом, НАТО і США. Щоправда, невідомо, скільки ще таких поступок доведеться зробити заради досягнення стратегічної мети — інтеграції в ЄС. Завтра Солана залишить Україну, набравшись бадьорості і відпочивши. Успішні переговори з українськими політиками і насичена культурна програма в Криму, можливо, його зворушать. Мабуть, він навіть порадить відпочити в Криму іншим європейським політикам. Тут їх справді люблять.