Відмінна риса асоціативного мислення, напевно, у тому й полягає, що воно зіставляє явища, між якими, на перший погляд, зовсім немає логічного зв’язку. Ну, здавалося б, що може бути спільного між серйозним офіційним заходом і досить легковажним, хоча й симпатичним фільмом «Формула кохання»? Однак чогось спало на думку висловлювання кіногероя на ім’я Жакоб: «Ви ж знаєте, мої думки далеко-далеко в майбутньому. Та, якщо говорити відверто... Якщо коли-небудь у Палаті лордів мені поставлять запитання: навіщо, принце, ви стільки часу стовбичили під Смоленськом, я не знатиму, що відповісти»...
Чи спадало на думку щось подібне кому-небудь із учасників розширеного засідання Міжнародного конгресу промисловців і підприємців (МКПП), що відбулося минулого тижня в Запоріжжі? Навряд чи. Оскільки навіть тому, хто особливо не замислювався над метою форуму, неважко було здогадатися що до чого безпосередньо в ході засідання. Та й чого, власне, гадати, якщо за випадковим (?), але дуже вдалим збігом конгрес відкрився за день до ялтинського саміту керівників країн СНД, які визначали долю Єдиного економічного простору (ЄЕП). От і постає запитання, чи міг МКПП визначити для себе важливішу тему для обговорення? Запитання, як-то кажуть, риторичне.
Однак, судячи з офіційної програми розширеного засідання МКПП, питання про ЄЕП було не тільки не єдиним, а навіть не головним. Предметом розмови представників промисловців і підприємців 24 країн мали стати особливості розвитку конгресу підприємницьких об’єднань країн-учасниць за умов загострення конкуренції на світових і європейських ринках, динамічної зовнішньоекономічної інтеграції. Організатори та учасники форуму мали намір обговорити сучасні механізми міжрегіонального й прикордонного співробітництва, роль і місце національних об’єднань промисловців і роботодавців у розвитку соціального партнерства. І вже зовсім по-горбачовському: «Розглянути проекти та програми з поглиблення співробітництва». Однак так уже сталося, що, судячи з підсумкових документів, до більш-менш вагомих рішень можна віднести хіба що звернення до учасників саміту, в якому конгрес висловив повну підтримку та схвалення ідеї створення ЄЕП. Утім, про все по порядку.
Якщо вірити парадним звітам, то за 11 років існування МКПП досяг значних успіхів у справі розвитку й взаємної підтримки реального сектора економік країн-учасниць. «Складно переоцінити вплив МКПП на створення сприятливих умов для затвердження конкурентоспроможних національних виробництв, на реформування економічних відносин між країнами-учасницями, наближення їх до світових стандартів з одночасним збільшенням промислового, інтелектуального та науково-технічного потенціалу держав», — йдеться в прес-релізі форуму. Хоча не зайве зауважити, що труднощі з оцінкою часом виникають не тільки через достаток досягнень, а й за явного їх дефіциту. А він, судячи з деяких висловлень президента МКПП і члена Ради Федерації РФ Віктора Глухих, усе-таки має місце.
Потенціал конгресу реалізується поки що слабко, вважає В.Глухих. Попри статус, МКПП не має особливого впливу на міжнародній арені, його взаємовідносини з міжнародними організаціями носять зародковий характер. Причина вбачається в тому, що для діяльності національних союзів характерні істотні розходження.
— Одні консервуються у своїх відособлених національних рамках, фактично йдучи від вирішення завдань економічної інтеграції. Інші — взагалі мало що роблять, — каже президент конгресу. — Нам необхідно викликати до життя не бюрократичні, а реальні інтеграційні процеси, повернутися до угод МКПП і структур СНД, відтворити або укласти нові договори з органами союзу Білорусі та Росії, ЄврАзЕС. Поки ж розроблювальні за участю МКПП і реалізовані програми мають найчастіше вузькоцільову, окрему спрямованість і формуються переважно за випадковим принципом, у міру висування тієї чи іншої ініціативи.
Висновки президента УСПП Анатолія Кінаха були не настільки категоричними, а формулювання більш обтічними. Суть їх врешті-решт зводилася до необхідності «бути адекватними до тих процесів, які відбуваються у світі».
— Ми не заперечуємо проти розширення ЄС, але робитимемо все, щоб воно не погіршувало двосторонніх економічних відносин між державами, — висловився А.Кінах.
Практично аналогічна позиція в президента УСПП і відносно ЄЕП. Заявивши про однозначну підтримку ідеї його створення, А.Кінах усе-таки зауважив, що ЄЕП «має функціонувати в рамках конституцій і законодавства країн-учасниць», висловивши надію на те, що спільними зусиллями прийнятний варіант буде знайдений.
Як і слідувало очікувати, думка президента Російського союзу промисловців і підприємців Аркадія Вольського відрізнялася більшою безапеляційністю: «Політичний суверенітет — це так. Від нього нікуди не дінемося. Та економічний суверенітет, про який дехто дозволяє говорити дотепер, — це повна дурість, абсурд, у якому ми нині перебуваємо».
Мабуть, настільки емоційну оцінку президент РСПП вважав за цілком достатній аргумент і не став вдаватися в деталі. Воно, напевно, й правильно, адже в ході дискусії спливе питання, якою виявиться ціна політичного суверенітету з втратою економічної самостійності? До речі, ця проблема була актуальною не тільки в Україні, а й у Росії, де ідея формування ЄЕП має не лише послідовних прибічників, а й не менш переконаних супротивників. А.Вольський пояснює це близькістю виборів, які спонукають «ряд недобросовісних людей» до агітації проти єдиного економічного простору. Проте, на думку Аркадія Івановича, успіхи економік країн ЄврАзЕС підтверджують слушність обраного курсу пострадянської інтеграції.
Що ж, є нагода порадуватися за сусідів. Чи, навпаки, поспівчувати деякому їхньому занепокоєнню відносно зовнішньоекономічних перетворень і процесу приєднання до міжнародних інститутів, що відбуваються. Таким, приміром, як СОТ. Це, на думку президента МКПП В.Глухих, «вимагає адекватного законодавства й цивілізованого захисту економічних інтересів».
Принаймні в плані формулювань прогрес очевидний: відкрито нам не пропонують «згуртовуватись перед зовнішньою загрозою». Дякуємо й за це!