Сьогодні іракська в’язниця Абу Граїб зажила у світі такої ж лихої слави, як і американський Алькатрас чи радянська Луб’янка. За скандал у зв’язку з катуваннями та знущаннями з іракських полонених, що раптово спалахнув і стрімко набрав сили, можуть дорого заплатити керівники двох союзних держав, які рік тому здобули таку бажану перемогу над Саддамом Хусейном. Прокляття Абу Граїб може поставити жирний хрест на їхньому політичному майбутньому.
Вирішальну роль у скандалі відіграли засоби масової інформації. Саме вони розкрили очі громадськості на жахливі забави переможців, які ще недавно на всіх перехрестях кричали про звільнення іракців від тоталітарного режиму Саддама і даруванні їм довгожданої свободи.
Спочатку на американському телеканалі CBS було продемонстровано фотографії, зроблені в Абу Граїб, потім лондонська газета Daily Mirror опублікувала знімки, на яких, слід гадати, британські військовослужбовці знущаються із заарештованих іракців. Ці свідчення викликали шквал обурення як у самих США й Великобританії, так, звісно, і в мусульманському світі. Свою оцінку дала й Україна: міністр закордонних справ Костянтин Грищенко назвав ці знущання «обурливими й мерзотними».
Неприйняття того, що відбувається, висловила і Правляча рада Іраку. Іракське керівництво звернуло увагу союзників на те, що в’язні Абу Граїб не кримінальники, а, швидше, політв’язні, і зажадало, щоби США офіційно попросили вибачення в іракського народу і в жертв. А впливова іракська Асоціація сунітського мусульманського духівництва не забула звинуватити солдатів коаліції в постійних порушеннях прав місцевого населення.
Президент США Джордж Буш і прем’єр Великобританії Тоні Блер публічно попросили вибачення за дії своїх військовиків, однак довіри до коаліції з боку мусульманського світу ці вибачення не додали.
Військове командування обох країн веде активне розслідування подій в Абу Граїб. Повним ходом іде пошук чергових козлів відпущення. Шістьом американським солдатам уже найближчим часом можуть бути пред’явлені обвинувачення, а ще сім усунуті від служби на час розслідування. Водночас голова Об’єднаного комітету начальників штабів США генерал Річард Майєрс заперечує той факт, що катування і знущання з полонених є дуже поширеною практикою.
Генерал Антоніо Тагуба, який проводив внутрішнє розслідування з приводу жорстокого поводження американських солдатів з іракськими в’язнями, на слуханнях у Конгресі США поклав провину за цю пригоду на армійське керівництво — від бригадного генерала і нижче. Він заявив, що солдати, які служать в Абу Граїб, не мали спеціальної підготовки, були недисциплінованими і їх ніхто не контролював. У своїй доповіді генерал повідомив про «численні факти садизму, вульгарних і розпусних знущань» із в’язнів.
Водночас слідству не вдалося знайти доказів існування якоїсь спеціальної політики жорстокого поводження з в’язнями чи наказів наглядачам так поводитися. За словами Тагуби, лише кілька солдатів змовилися вчинити «незбагненні дії» і зняти їх на фото- й відеоплівку.
Тим часом історія про безчинства тюремників в іракській в’язниці обростає дедалі новими подробицями. Як з’ясувалося, це вже не перший скандал, пов’язаний зі знущаннями з іракських полонених. У розпорядженні газети The Wall Street Journal виявилася доповідь міжнародного комітету Червоного Хреста, передана представникам США в лютому. Делегація цієї організації відвідала в’язницю Абу Граїб у жовтні минулого року, за два місяці до того, як були зроблені шокуючі знімки. Члени делегації зафіксували факти поводження із заарештованими, які, на їхню думку, «межують із катуваннями». У доповіді зазначається, що жорстокому поводженню піддавалися не прості в’язні, а помітні діячі колишнього режиму, зокрема дехто з 55 членів вищого керівництва, оголошених у розшук у перші дні війни.
Як пояснили представники Червоного Хреста, методи їхньої роботи виключають широкий розголос, ця організація воліє вести конфіденційні переговори зі стороною, поміченою в порушенні міжнародних норм гуманітарного права. З цієї причини доповідь досі не була оприлюднена.
Водночас американський журнал New-Yorker — із посиланням на генерала Тагубу — повідомив, що в жорстокому поводженні із заарештованими винні працівники американської військової розвідки і контрактники, що працюють в Іраку, а не службовці військової поліції, яка охороняє місця утримання полонених. Генерал Дженіс Карпінскі, усунута від командування в’язницею Абу Граїб, також заявила, що ініціаторами знущань з полонених були працівники військової розвідки. Вона відкинула обвинувачення, буцімто з в’язнями так поводилися з її відома.
Цього тижня американські сенатори й конгресмени ознайомилися з новими фотографіями та відеозаписами, на яких зображено, як військовослужбовці США поводяться з іракськими ув’язненими. Ці матеріали поки що не оприлюднені, але експерти, які їх бачили, стверджують, що вони містять свідчення ще більш витончених катувань та принижень іракців.
Американські законодавці дійшли спільного висновку, що знімки і записи «значно гірші» за ті, які вже стали надбанням громадськості. За їхніми словами, у зйомках є кадри з цькуванням в’язнів собаками і примушуванням іракських жінок оголювати груди.
Опоненти іракської кампанії намагаються використати цю історію, щоб довести свою слушність і домогтися відставки міністра оборони Доналда Рамсфелда.
Минулого тижня Рамсфелд у своїх свідченнях Конгресу не тільки приніс глибокі вибачення постраждалим, а й як найвищий посадовець Пентагону взяв на себе повну відповідальність за те, що сталося. Однак, попри скандал і вимоги піти у відставку, міністр відмовляється залишити свою посаду, підкреслюючи, що віддав розпорядження провести розслідування фактів знущань із в’язнів ще три місяці тому — задовго до публікації фотографій.
Минулого понеділка президент Буш особисто прибув у міністерство оборони висловити довіру Рамсфелду. Глава Білого дому підкреслив, що переважна більшість американських солдатів зразково виконують свою повинність і повною мірою усвідомлюють сенс своєї місії в Іраку. Усе вказує на те, що Джордж Буш і надалі підтримуватиме міністра оборони, якщо тільки скандал зі знущаннями з в’язнів не розростеться до значно більших масштабів. Але якщо Рамсфелд усе ж таки піде, то за власним бажанням, а не буде звільнений президентом.
Ну, а поки що тиск на президента з боку законодавців-демократів і навіть деяких республіканців посилюється. Причому Буша переконують, що у відставку повинні піти і міністр оборони, і голова Об’єднаного комітету начальників штабів. Особливо жорстку позицію зайняв впливовий сенатор-демократ Джозеф Байден, заявивши, що Рамсфелд — тільки частина проблеми, і звинувативши Буша в недостатньому розумінні суті подій.
Тим часом багато американських військових експертів вважають, що спроби домогтися відставки міністра оборони пов’язані не так із нинішнім скандалом, як із його помилковими діями в Іраку взагалі і зокрема — із відправкою туди значно меншого військового контингенту, ніж було потрібно для підтримання стабільності. Однак у зв’язку з цим логічно було б припустити, що відповідати за ці прорахунки повинен не тільки Рамсфелд. Приміром, радника з національної безпеки Кондолізу Райс можна звинуватити в тому, що вона погано координувала роботу держдепартаменту і міністерства оборони: на військове відомство було покладено функції, що їх зазвичай виконує зовнішньополітичне. Багато критиків дій американської адміністрації впевнені, що нинішніх проблем у стосунках з іракськими шиїтами просто не було б, якби діями тимчасової адміністрації в Іраку керували державний департамент і його глава Колін Пауелл.
На захист Рамсфелда виступають і багато американських видань. Так, впливова New York Tames зазначає, що демократи роблять із міністра оборони козла відпущення, і висловлює впевненість, що з його відставкою апетити противників Джорджа Буша тільки посиляться. Зі свого боку, видання називає Рамсфелда дуже ефективним главою військового відомства, єдина помилка якого полягає в тому, що він не повідомив про порушення в армії сам і не зробив це місяцем раніше.
Більшість спостерігачів у Штатах справедливо побоюються, що тепер критики Буша в Америці та в інших країнах назвуть американські в’язниці ГУЛАГом, Буша порівнюватимуть зі Сталіним, а американські методи дізнання — чи не з методами, які застосовував Саддам Хусейн.
Республіканці ж обвинувачують своїх політичних суперників у навмисному роздмухуванні скандалу задля політичних цілей і кінцевої поразки Джорджа Буша на виборах у листопаді. Однак можлива відставка Рамсфелда навряд чи вплине на долю самого Буша в листопаді. Рішення більшості американських виборців не залежатиме від того, збереже президент нинішнього міністра оборони у своєму кабінеті чи пошле його у відставку. Питання міститиме в собі як економічні проблеми, так і іракську ситуацію в цілому. І якщо Джордж Буш програє на виборах, то програє з комплексу причин, а не тільки через скандал із ув’язненими іракцями.
Що ж стосується стратегічного союзника США в іракській кампанії, то британське командування також заявило про початок розслідування обвинувачень. Слід сказати, що фотографії Daily Mirror викликали шок в англійському суспільстві — адже британську професійну армію традиційно поважають, у неї високий престиж і незаплямована репутація.
І, попри вибачення Тоні Блера, скандал у Великобританії продовжує розростатися. Як це відбувається і в Америці, британці звинувачують свій уряд у тому, що він ще кілька місяців тому був поінформований про знущання британських солдатів із в’язнів іракських тюрем, але не вжив необхідних заходів, аби їх зупинити.
Як стало відомо, ще торік організація «Міжнародна амністія» попереджала про це кабінет Тоні Блера. Потім двічі її експерти привертали увагу міністерства оборони на порушення в іракських в’язницях Женевської конвенції про права військовополонених. Міжнародний Червоний Хрест у лютому нинішнього року в своєму меморандумі, направленому в британське міністерство оборони, критикував поводження британських солдатів з іракськими ув’язненими. Належних висновків не було зроблено. Тепер міністра оборони Великобританії Джеффа Гуна очікують жорсткі безсторонні слухання в парламенті і цілком реальна перспектива відставки.
Однак простим громадянам Іраку немає діла до внутрішніх розбірок, які потрясають сьогодні США і Великобританію. Фотографії й відеоматеріали катувань ще раз переконали іракців у тому, що військова присутність цих держав у їхній країні аж ніяк не є актом доброї волі, і підсилили підозри, що за ставленням окупантів до арабів, мусульман і всього третього світу в цілому криється глибокий расизм. Їм немає діла до заяв американських офіційних осіб про «відщепенців у військовій формі», про те, що «контрактники» не підзвітні військовому відомству, що сержанти не вивчали тексту Женевської конвенції, перш ніж узяти під опіку в’язнів тюрми Абу Граїб.
Уся трагедія полягає в тому, що страждання і приниження в’язнів, які перебували під «опікою» визволителів, підривають культурний і політичний фундамент війни з тероризмом. Адже переможці в цій війні повинні бути морально вищими за тих, кого вони вигнали. А без цього вони ніколи не залишаться переможцями.