З наближенням 24 лютого - дня виборів до парламенту Республіки Молдова - все, що відбувалося в цій маленькій країні, нагадувало трагіфарс, настільки елементи політичної драми переплелися тут із відверто абсурдними, зухвалими, вартими знущального глузування діями головних персонажів.
За два дні до виборів молдовські мас-медіа повідомляють, що президент Молдови Ігор Додон отримав анонімного листа про замах, що готується на нього, і навіть публікують цей лист, написаний від руки російською мовою. Через якийсь час машина з кортежу глави держави потрапляє в аварію: в неї врізається автомобіль, що виїхав на зустрічну смугу. Викликало це лише здивоване запитання: "Що, знову?" Бо Ігор Додон торік у вересні вже потрапляв в аварію, коли в його автомобіль урізалася вантажівка приватної птахофабрики. Один з політологів, які обслуговують молдовського президента, побачив у цій події руку "посіпак держдепу", під якою, звісно, мав на увазі правлячу Демократичну партію і її лідера олігарха Влада Плахотнюка.
Паралельно історії з листом розгортається інша. Лідери правої опозиції з блоку ACUM Андрей Нестасе і Майя Санду заявляють про спробу їх отруїти важкими металами і демонструють результати аналізів, які мають засвідчити перевищення норми ртуті в їхньому організмі. У тому, що відбувається, вбачають злу волю того ж таки Плахотнюка.
І все це на тлі нагнітання ситуації через заяви департаменту інформації МЗС Росії, а потім секретаря російської Ради безпеки Миколи Патрушева про втручання США в молдовські вибори (з порівняннями Молдови з Сирією і Венесуелою) і про підготовку "молдовського майдану". Майдан цей, на думку російської сторони, буде проти проросійських соціалістів (ПСРМ) і їхнього лідера - президента Ігоря Додона. Грізний тон заяв змусив навіть задуматися, чи не готує Росія "чорногорський варіант" у разі несприятливого для себе результату.
Незадовго до виборів - нова інформаційна атака: російське міністерство внутрішніх справ зробило заяву про причетність "російського громадянина" Влада Плахотнюка до "ландромату" - незаконного виведення з Росії 37 млрд рублів. У день виборів молдовські ЗМІ повідомляють, що на територію країни не допустили керівника сімферопольської філії Міжнародного центру бойової і спеціальної підготовки "Волк" Олега Косолапова, котрий прилетів з Москви. При цьому "Волк" чітко пов'язується з російським ГРУ, а його бажання відвідати столицю Молдови - з далеко не мирними намірами.
І це тільки найяскравіші мазки політичного пейзажу, на тлі якого пройшли вибори, які багато хто оцінює як доленосні. Очікувалося, що Партія соціалістів (ПСРМ) візьме близько 40% голосів за партійними списками, а також переможе на десятку одномандатних округів, що дасть їм реальний шанс самостійно сформувати уряд. А від уряду соціалістів очікували зміни вектора зовнішньої політики й зближення з Росією, аж до вступу в Євразійський економічний союз.
Та дива не сталося. Далися взнаки "переваги" змішаної системи, відповідно до якої 50 депутатів обиралися за партійними списками, а 51 - в одномандатних округах. Як результат соціалісти, які формально набрали більшість голосів - 31,15%, отримують у майбутньому парламенті 33 мандати зі 101, а Демократична партія, яка посіла третє місце з 23,6%, за рахунок мажоритарників отримала 31. На третьому місці (й на другому - за кількістю відданих за партійний список голосів) блок ACUM, який об'єднує дві партії - "Дія і солідарність" (PAS) і "Платформа гідність і правда" (DA). Ще сім мандатів в "іменній" партії мера Орхея Ілана Шора "Шор" і три - у незалежних кандидатів.
Соціалісти отримали менше, ніж розраховували. Демократи й ACUM - більше. Шора з його партією можна вважати щасливчиком, оскільки, схоже, в нього "золота акція". Правда, є шанс, що цю акцію вже з самого початку придбали Демпартія і Плахотнюк. Річ у тому, що бізнесмен і чоловік колись популярної співачки Жасмін Ілан Шор - особа одіозна. За участь у справі про "крадіжку мільярда" його засудили на сім із половиною років, але він так і не сів у в'язницю. Його справу розглядають апеляційні інстанції, а тим часом він веде активне політичне життя, користуючись підтримкою пенсіонерів та інших соціально знедолених. З огляду на той факт, що молдовська юстиція під контролем демократів, такі потурання Шору пов'язують із тим, що він потрібен Плахотнюку.
Якщо "Шор" можна привітати із вдалим дебютом, то для політичних важковаговиків минулого нинішні вибори стали фіналом. До парламенту не пройшли як Партія комуністів, що керувала країною з 2001-го по 2009-й, так і жодна з партій, що виступають за об'єднання Молдови з Румунією (уніоністи). Якщо у випадку комуністів можна сказати, що їхній електорат відійшов до соціалістів, то з уніоністами проблема складніша. Якщо раніше казали, що представництво уніоністських партій у парламенті перевищує кількість охочих возз'єднатися з "Батьківщиною-Матір'ю", то тепер навпаки - ідея має певну популярність, але політичного представництва нема.
І, нарешті, ще одна характерна риса нинішніх виборів - надмірна активність придністровських виборців. Річ у тому, що громадяни Молдови, які проживають у невизнаному Придністров'ї, мали можливість проголосувати, але на території, підконтрольній уряду. І вже в першій половині дня на дільницях, де мали голосувати придністровці, утворилися черги. З Лівобережжя громадян Молдови масово й централізовано завозили автобусами. Називалися розцінки за голос - 20–30 доларів. Загалом кількість придністровців, які голосували, перевищила 30 тисяч, що вдвічі більше, ніж на президентських виборах 2016 року.
Правда, соціалісти й Демпартія звинувачували одне одного в тому, що саме опоненти підкуповують виборців. І небезпідставно. Президент Молдови Ігор Додон перед новорічними святами зустрічався з лідером невизнаної ПМР Вадимом Красносельським. За неофіційною інформацією, Москва наполягала на сприянні молдовським соціалістам. Придністровська верхівка погодилися, але без особливого ентузіазму, оскільки не зацікавлена в реінтеграції навіть у проросійську Молдову. З іншого боку, Красносельський - ставленик придністровського холдингу "Шериф", а хазяїна "Шерифа" Віктора Гушана і Плахотнюка пов'язують ділові й особисті стосунки.
За підсумками виборів Придністров'я тільки підтвердило репутацію проросійського регіону. Понад 50% молдовських громадян з лівого берега проголосували за Партію соціалістів (4% від всіх, хто голосував за соціалістів), ще близько 10% - за Партію комуністів. Демпартія і ACUM у сукупності отримали близько 15%. Лідери ACUM заявили про фальсифікацію і невизнання результатів виборів у двох придністровських округах.
Політична географія виявилася цілком передбачуваною. Північ, де багато російськомовних (включаючи українців) проголосувала за соціалістів. Гагаузія у своїй любові до партії Ігоря Додона навіть перевершила Придністров'я: в автономії ПСРМ підтримало понад 83% виборців. Частково віддала свої голоси соціалістам столиця. Центр Молдови проголосував в основному за проєвропейські партії.
Що у підсумку? Жодна з партій не має можливості самостійно сформувати більшість і уряд. При цьому як соціалісти, так і ACUM заявляють про неможливість блокуватися з Демпартією, вважаючи такий альянс токсичним для себе. Складно припустити й можливість їхнього союзу, надто вже дивною виглядає коаліція.
Альянс "Плахішор" (Демпартія-"Шор"-незалежні) дає в сукупності 41 мандат. Для формування уряду потрібен 51, а в ідеалі - 52. Союз соціалісти-"Шор" теж не дотягує до потрібної чисельності.
Демократи можуть спробувати створити уряд меншості, але без надійного фундаменту він буде нестабільним. Достатньо три місяці блокувати ухвалення законів і, відповідно до Конституції, глава держави має право розпустити парламент. Так, із Конституцією в Молдові звикли поводитися вільно, але є й зовнішні партнери, які й без того косо дивляться в бік Кишинева.
Указують і на можливість союзу демократів і соціалістів. Благо Додон став президентом Молдови не без сприяння Демпартії і Плахотнюка. Швидше за все, саме такий альянс був би вигідним Росії. Інша річ - чи вигідний він Плахотнюку.
Найімовірніше, Демпартія спробує сколотити більшість, відщипуючи окремих депутатів від інших фракцій. Корупції, як звичайної, так і політичної, на жаль, ніхто не скасовував. Але торги, з усього видно, будуть не з легких. У таких умовах з'являються додаткові можливості для зовнішніх гравців - як Росії, так і європейських партнерів і США. Те, що Москва не забариться ними скористатися, - жодного сумніву. Якщо не вдасться, то є шанс на дострокові вибори, які можуть стати провальними для демократів.
Для України входження Молдови у період політичної невизначеності явно невигідне. Річ не так у тому, що там може виникнути інспіроване ззовні вогнище нестабільності, - наразі передумов для "молдовського майдану" немає. За останні роки відносини двох країн розвивалися по висхідній, з'явилося кілька тристоронніх (за участі Грузії) ініціатив. Нині Україна вступає в аналогічний передвиборний період з непевними перспективами. У результаті є ризик, що контакти й ініціативи будуть заморожені до часів передбачуваності.
Україні варто також зробити для себе й деякі висновки з молдовських виборів. Перший з них - Росія активно втручатиметься у виборчий процес. Арсенал впливу дуже широкий - від інформаційних атак до провокацій. Другий - участь у виборах виборців із тимчасово окупованих територій може стати одним із чинників, які вплинуть на політичні розклади. Усі ці моменти й пов'язані з ними ризики слід враховувати і вживати превентивних заходів, щоб потім не шукати, як зарадити наслідкам.