UA / RU
Підтримати ZN.ua

Партнери мимоволі

Сьогодні багатьом здається, що ключову роль у формуванні коаліції зіграла не Меркель, а лідер СДПН Габріель. І що його жорстка переговорна позиція надала коаліційному договору соціал-демократичного забарвлення.

Автор: Юлія Загоруйко

Канцлер Ангела Меркель обіцяла громадянам Німеччини новий коаліційний уряд - до Різдва. І слова свого дотримала. 16 грудня лідери трьох німецьких партій - ХДС, ХСС і СДПН - підписали коаліційний договір. Наступного дня Меркель, обрана канцлером на третій термін підряд, і міністри її кабінету склали присягу.

Соціал-демократи -
за коаліцію

Майже тримісячне, після загальних парламентських виборів 22 вересня, формування "чорно-червоної" коаліції та нового уряду завершилося згідно з планом. 14 грудня стали відомі результати письмового голосування членів Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН) за входження у "велику коаліцію". Партія налічує - 475 тис. членів. Три чверті їх узяли участь у письмовому референдумі. 76% тих, хто проголосував, дали добро на коаліцію. Підсумок голосування був несподіваним для всього політикуму. З кількох причин. По-перше, СДПН і консерватори в особі ХДС/ХСС - вічні політичні опоненти. По-друге, досвід попередньої "великої коаліції" 2005–2009 рр. закінчився для соціал-демократів, можна сказати, плачевно. Через слабкість позиції вони опинилися в тіні "всемогутнього" канцлера Меркель і не змогли реалізувати своїх передвиборних обіцянок. Вибори 2009-го виявилися для СДПН провальними (23% голосів), і партія пішла в опозицію. Та й на останніх виборах 2013-го партія не взяла навіть 30% голосів, внаслідок чого її позиції взагалі похитнулися.

Зігмар Габріель, обраний головою СДПН у складному для партії 2009-му, зрозумів: ще один опозиційний термін може взагалі зруйнувати партію, не кажучи вже про електоральну підтримку. Тому з самого початку він був палким прихильником "великої коаліції", незважаючи на ідеологічну несумісність, традиційне протистояння, жорстке заперечення ідеї з боку ліворадикального крила. Та й істотна різниця у підтримці виборців (ХДС - 41,5%, СДПН - 25,7%) жодним чином не посилювала шансів. Проте, з позиції другої за величиною парламентської партії, Габріель зважився на політичний компроміс і зумів "провернути" його так, що з "молодшого брата" соціал-демократи перетворилася на рівноправного партнера по коаліції, а сама партія після участі у прямому волевиявленні внутрішньо зміцніла.

Невідомо, хто саме придумав, що за входження в коаліцію з головними опонентами мусять проголосувати рядові члени СДПН. Задум цей видавався досить ризикованим. До останнього дня підрахунку голосів (14 грудня) ніхто не міг з упевненістю передбачити результат голосування. І якби результат виявився негативним, сам Габріель розпрощався б із політикою надовго, коли не назавжди. У разі ж масового "так" очільник партії отримував багато козирів надалі - і в партії, і у "великій коаліції". Як виявилося, більшість партійних низів почула аргументи лідера.

На прохання СДПН, два інших партнери по коаліції - Християнсько-демократичний і Християнсько-соціальний союзи - не оголошували до 14 грудня імен майбутніх міністрів, щоб члени СДПН не вирішили, що торг іде по персоналіях, а не за узгодження програм. Однак було відомо, що лідери коаліції поділили кабінет за квотами: з 14 міністерських позицій шість відходили СДПН, п'ять - ХДС, три - ХСС. Плюс глава уряду від ХДС - незмінна Меркель. Тому тільки в понеділок, 16 грудня, кожна з коаліційних партій оприлюднила імена майбутніх міністрів.

Удалий старт СДПН

Головним іменинником у лавах СДПН виявився її лідер. Зігмар Габріель не тільки став віце-канцлером, а й отримав під своє начало розширене міністерство економіки та енергетики. Таким чином, нове відомство майже зрівнялося за вагою з міністерством фінансів, яким Меркель нікому "чужому" поступатися не планувала. Тепер міністерство економіки та енергетики проводитиме економічну політику з урахуванням потужної енергетичної складової. Німеччину ж очікує глобальна трансформація - відмова від атомної енергетики й заміна її на альтернативні джерела. Крім того, саме міністерство Габріеля займатиметься подоланням боргової кризи в Єврозоні. Ключова посада лідера СДПН насправді перебуває у двополюсному просторі - "пан або пропав". І якщо 54-річний політик, який заслужив раніше славу емоційного та непередбачуваного, покаже себе зваженим і честолюбним не тільки на словах (що, до речі, йому вдалося під час коаліційних "торгів"), а й на ділі, то зможе стати реальним кандидатом на посаду канцлера на виборах у бундестаг 2017 р. Однак для цього йому потрібно заслужити не тільки голоси однопартійців.

Із міністерств-"важковаговиків" соціал-демократи отримали зовнішньополітичне відомство. І очолив МЗС умудрений досвідом Франк-Вальтер Штайнмайєр. У першому уряді Меркель він уже керував міністерством закордонних справ, тому робота йому знайома. Правда, ситуація, як внутрішня, так і зовнішня, відтоді змінилася. Вирішальне слово в зовнішній політиці тепер за канцлером. А її критичне ставлення до ситуації з правами людини у Росії відоме. Тому німецькі оглядачі намагаються визначити рівень майбутніх німецько-російських відносин. Не секрет, що в часи міністра Штайнмайєра, близького партійного соратника Герхарда Шрьодера - колишнього канцлера ФРН, а нині працівника Газпрому, - відносини з РФ складалися більш злагоджено. Але часи змінилися, і третій прихід Володимира Путіна в президенти Росії викликає в німецьких політиків певну стурбованість. Слід сказати, що навіть у новому коаліційному договорі вперше з'явилася окрема стаття, присвячена відносинам із РФ. Серед дипломатичних формулювань два головних: перше - Німеччина розширить своє партнерство з Росією аж до представників громадянського суспільства, друге - двосторонні відносини складатимуться тепер у загальному контексті Росія-ЄС, і відповідальною країною за цей сегмент Євросоюз призначив Польщу.

Крім заслужених "важковаговиків", у новий уряд партія соціал-демократів делегує нові жіночі обличчя. Зокрема, міністерство праці та соціальних справ очолить 43-річна Андреа Налес, досить впливовий представник лівого крила партії, 2005 р. була обрана генсеком СДПН. Наймолодшим міністром стане Мануела Швезіг - у 39 років вона очолить міністерство у справах сім'ї, пристарілих, жінок та молоді. Барбара Хендрікс, тепер уже колишній партійний скарбник, керуватиме міністерством довкілля, охорони природи, будівництва та безпеки ядерних реакторів. Айдан Озогуз, туркеня з походження, не очолить окреме міністерство, але як державний міністр із питань міграції, біженців та інтеграції у відомстві федерального канцлера буде повноцінним членом уряду. Міністерство юстиції, яке тепер захищатиме і права споживачів, очолить 47-річний юрист Хайко Мас, що перед тим обіймав посаду заступника міністра - президента федеральної землі Саарленд.

Сенсація від ХДС

Християнським демократам, як виявилося, було непросто заповнити свою квоту на п'ять міністерських крісел. Без заперечень і обговорень проходила лише постать авторитетної в країні людини - Вольфганга Шойбле - міністра фінансів, одного з найближчих політичних соратників канцлера Меркель. Лише він і канцлер повністю зберегли в новому уряді свої колишні широкі повноваження. Шойбле 71 рік, вік пенсійний. Але в одному з недавніх інтерв'ю він зголосився продовжувати трудитися міністром фінансів наступних чотири роки. Це при тому що Шойбле паралізований після замаху на нього в 1990 р. і пересувається в інвалідному візку.

Міністерство освіти і наукових досліджень очолила Йоханна Ванка. Їй 61 рік, народилася в НДР, навчалася в Лейпцизькому університеті. Математик за освітою, доктор наук, у минулому - ректор університету, а з 2000 р. - міністр науки в урядах різних федеральних земель. Нагадаємо, що її попередниця Аннете Шаван виявилася фігурантом скандалу про плагіат у своїй дисертації. Тому розраховувати на місце в уряді вона більше не сміла, дарма що була близькою подругою Ангели Меркель. Німецькі політики розуміються на кодексі честі.

Томас де Мезьєр, що керував раніше міністерством оборони, тепер очолив МВС. Силові відомства канцлер воліє контролювати особисто. Як і СДПН, партія християнських демократів "пожертвує" свого генсека Хермана Грее, - він очолить міністерство охорони здоров'я.

Найнесподіваніше призначення у новому кабінеті - Урсула фон дер Ляйєн. Уперше в Німеччині міністром оборони стала жінка. Їй 55 років, вона мати сімох дітей, вона ж - дочка колишнього прем'єр-міністра федеральної землі Нижня Саксонія, і вона ж, друга після Меркель, популярна та впливова жінка ХДС. Урсула велеречива, розумна й чарівна, тому її люблять організатори всіляких телешоу. В попередніх урядах Меркель вона була міністром у справах сім'ї та міністром із питань праці. Однак у самій партії багатьох дратують її самостійність і амбіційність. У недавній дискусії про жіночу квоту у великому бізнесі вона, відповідно до своїх переконань, хотіла навіть підтримати проект опозиції.

У нинішньому уряді за Урсулою фон дер Ляйєн попередньо резервували традиційно "жіноче" міністерство - охорони здоров'я. Однак фон дер Ляйєн вирішила, що настав час стати міністром "першої лінії", і почала претендувати на відомство закордонних справ. Але МЗС потрапило у квоту СДПН. Тому канцлер, не бажаючи втратити вірну соратницю, запропонувала їй військове відомство.

Посада ця настільки приваблива, наскільки й небезпечна. Наступного року Німеччина має вивести свій військовий контингент із Афганістану. Від успіху операції залежить авторитет уряду в країні та світі. Крім того, на тендітні плечі фон дер Ляйєн ляже незавершена реформа збройних сил, величезний бюджет бундесверу в 33,3 млрд євро, взаємодія з підприємствами ВПК та інші "армійські" навантаження. Оглядачі німецьких ЗМІ пишуть, що у разі успішного виконання поставлених завдань Урсула фон дер Ляйєн зможе 2017 р. поборотися за нову висоту - посаду канцлера. Але правда й те, що в новітній історії Німеччини міністри оборони з різних причин здебільшого закінчували відставкою.

Баварські обличчя ХСС

Баварський Християнсько-соціальний союз, ідеологічний партнер ХДС, бере участь у коаліційному уряді трьома представниками. Не дивно, що до квоти ХСС відійшло міністерство сільського господарства, оскільки партія вважає себе відповідальною за захист прав баварських селян - головних своїх виборців. Аграрне міністерство очолив 56-річний Ханс-Петер Фрідріх. Доктор права й економіст, 40 років - у рядах ХСС. У попередньому уряді два останніх роки він обіймав посаду міністра внутрішніх справ і прославився тим, що мав намір змінити закон про перебування закордонних громадян на території ФРН, щоб полегшити висилку з країни войовничих ісламістів. Але не встиг.

Коли згадати, як принципово лідер ХСС Хорст Зеєхофер обстоював пункт коаліційного договору про дорожнє мито для іноземних автомобілів на німецьких автобанах (аж до погроз залишити коаліцію), неважко зрозуміти, чому міністерство транспорту ввійшло до квоти ХСС. Міністром призначено колишнього генерального секретаря ХСС Александра Добриндта, якому дісталося транспортне відомство повністю перезавантажене: функції будівництва замінено опікою над цифровою інфраструктурою всієї Німеччини. Його однопартієць Герд Мюллер (тезка легендарного нападника з мюнхенської "Баварії"), людина абсолютно нова в кабміні, очолив міністерство з питань економічного співробітництва й розвитку.

Отже, коаліційний уряд ФРН 2013 р. сформований, приведений до присяги і з 17 грудня офіційно розпочинає роботу. Тричі канцлер Ангела Меркель усміхається й дякує всім. Але при цьому розуміє, що далеко не всі задоволені. За її призначення проголосували 462 із 631 депутата бундестагу, проти - 150, серед яких - понад 20 членів із партій коаліції. І навіть у рідному Християнсько-демократичному союзі її критикують за надмірні компроміси при створенні "великої коаліції". Так, сьогодні багатьом здається, що ключову роль у формуванні коаліції зіграла не Меркель, а лідер СДПН Габріель. І що його жорстка переговорна позиція надала коаліційному договору соціал-демократичного забарвлення. Однак договір - це поки що план. І здійснюватиме його уряд під керівництвом канцлера Ангели Меркель, яка вміє майстерно користуватися двома інструментами - спокійною наполегливістю та тактикою "малих кроків".