У Китаї з 5 по 20 березня ц.р. пройшла щорічна сесія місцевого парламенту - Всекитайських зборів народних представників (ВЗНП). Причому вперше засідає новий склад парламенту 13-го скликання, депутатів якого обрали на початку цього року. Але примітним нинішнє засідання стало не тільки з цієї причини. На порядку денному сесії стояли питання, які нечасто виносяться на обговорення представниками народу. Серед них - перша за 14 років корекція Конституції КНР, реформа структури Держради (уряду) КНР, прийняття нових законів про посилення нагляду над чиновниками та боротьби з корупцією і, нарешті, вибори нових керівників Китаю - голови КНР, його заступника та всіх членів уряду.
Рішення партії - в життя!
Усі рішення китайського парламенту були визначені під час XIX з'їзду Комуністичної партії Китаю, що відбувся наприкінці жовтня 2017 р., та пленумів ЦК КПК, які пройшли в січні та лютому. На партійному форумі було запропоновано оголосити "нову епоху" в побудові китайської соціалістичної держави, керуючись ідеями нинішнього лідера КНР Сі Цзіньпіна. Крім того, вирішено посилити роль партії та її керівників як "керманичів" подальшого процесу реформ, управління державою в усіх сферах. При цьому, включивши ідеї Сі Цзіньпіна зі згадуванням його імені в текст статуту партії, з'їзд КПК поставив його в один ряд із китайським "керманичем" Мао Цзедуном і "патріархом" китайських реформ Ден Сяопіном. У ці дні точно таку ж процедуру проробив і китайський парламент, закріпивши ідеї товариша Сі і в китайській конституції.
"Нова епоха", про яку говорить нинішній китайський лідер, триватиме до 2049 р., коли КНР відзначить 100-річчя від дня свого заснування. До цього рубежу Китай має перетворитися на глобального лідера й за всіма основними показниками обігнати США. В економічному плані, можливості Китаю виграти гонку за місце світового лідера не підлягають сумніву, але сьогодні питання стоїть так: чи буде китайська політична модель більш ефективною й сучасною для забезпечення такого лідерства? Чи вдасться китайській Компартії забезпечити собі домінування на політичній сцені? Це завдання, як кажуть у Китаї, можна вирішити лише в тому разі, якщо йти обраним ще 40 років тому курсом реформ, а також просувати ідеї "соціалістичної модернізації".
Останній термін у Китаї часто вживають як синонім політичної реформи. У китайських реаліях така реформа передбачає зміцнення інститутів влади через дисципліну та контроль чиновників, незаперечне виконання законів, налагодження нової структури управління економікою та суспільством із використанням сучасних технологій, зміцнення внутрішньої безпеки, стабільності в країні та інших заходів. Останні років два, і особливо в останні місяці, також простежується тенденція посилення партійного впливу на державні інститути, посилення ідеологічної роботи з боку КПК, впровадження та поширення практик, випробуваних у надрах партії, на всю державну машину.
Так, у зміненій конституції КНР, у ст. 1, з'явилася нова фраза - "керівна роль КПК є визначальною характеристикою соціалізму з китайською специфікою", що вперше за багато десятиліть де-юре закріплює домінуюче становище КПК у політичній системі Китаю.
Незмінний лідер?
Іншою поправкою до чинної китайської конституції стало скасування обмеження на термін перебування на вищому державному посту для голови КНР і його заступника. Раніше діяла норма - не більше двох термінів поспіль по 5 років. Якщо судити з преси західних країн, ця поправка викликала найбурхливіші дебати. Нова конституція дає можливість нинішньому голові КНР Сі Цзіньпіну залишитися біля керма влади в країні після 2023 р. на новий термін або довічно. В офіційних китайських ЗМІ цю тему не виносили на перший план, але пояснювали, що два інших найважливіших пости - генерального секретаря ЦК КПК та голови Військової ради ЦК КПК (читай - головнокомандувача армії) - ніколи не мали часових обмежень. Тому нові поправки до конституції "служитимуть зміцненню і вдосконаленню єдиного партійного та державного керівництва".
Однак далеко не всі в Китаї однозначно підтримують це рішення. Китайці, з якими вдалося поспілкуватися приватно, кажуть, що багато хто побоюється взяття в майбутньому китайським лідером на озброєння "путінської моделі" управління країною. У такому разі можна очікувати відходу від усталеної в Китаї за десятиліття реформ традиції, коли глава держави і керівник партії все-таки діяв у рамках колективного управління: на державному рівні - разом із Постійним комітетом ВЗНП (парламентом), а в партії - разом з іншими членами Постійного комітету ЦК КПК.
У питаннях стратегічного характеру всі китайські керівники зазвичай запитували думки неформальної "ради старійшин", яка складалася з лідерів партії та держави минулих епох, що пішли на спочинок. Усе це було своєрідною гарантією від непродуманих і помилкових рішень, прийнятих одноособово.
Тепер же, після виборів, коли віце-президентом КНР парламент обрав 69-річного Ван Цішаня (він керував антикорупційною боротьбою в КПК і вважається головним антикризовим менеджером), очевидно, що Сі Цзіньпін із його допомогою все активніше переноситиме внутріпартійні напрацювання на державний рівень.
Також у тексті Основного закону КНР з'явилася нова стаття, що велить усім чиновникам вищого рівня (включно з главою КНР, його заступником та керівниками держорганів) присягати на вірність Конституції, вступаючи на посаду. Критерій дотримання закону тепер стає одним із ключових в оцінці роботи чиновників, а навмисне порушення закону віднині суворо каратиметься. Таким чином, підвищується відповідальність чиновників усіх рівнів, які тепер опиняються під посиленим контролем спеціальних органів перевірки. Слід зазначити, що контроль над дотриманням законів був завжди проблематичним у такій величезній країні як Китай. П'ять років тому Сі Цзіньпін, прийнявши віжки правління партією, розгорнув боротьбу з корупцією серед комуністів. Цю практику очищення партійних лав від любителів розкошувати й користуватися своїм становищем партійних бонз визнано цілком успішною. Тому тепер партія прийняла рішення перенести антикорупційні практики, випробувані на членах КПК, на чиновників усього державного апарату (байдуже, членів КПК чи ні). Для цього у структурі державних органів створено спеціальну Національну наглядову комісію, яка, найімовірніше, діятиме так само, як досі працювала партійна Центральна комісія КПК з перевірки дисципліни під керівництвом уже згаданого Ван Цішаня. Варто нагадати, що за останні 5 років у результаті роботи цієї комісії понад 100 чиновників високого рангу (від рівня керівників провінцій, міністра й вище) стали фігурантами корупційних розслідувань. 13 тис. людей було засуджено за хабарі, а всього за 5 років суди різних інстанцій покарали за корупцію понад 263 тис. осіб. Переносячи внутріпартійні практики на рівень держави, партія також посилює свій контроль над держапаратом, оскільки партійна комісія з перевірки дисципліни працюватиме в тісному зв'язку з новими контрольними органами і стежитиме, аби чиновники проводили політичну й ідеологічну роботу в дусі рішень КПК. Утім, слід сказати, що Національна наглядова комісія (у центрі й на місцях) буде підзвітна також і Зборам народних представників. Інспекторам наглядових органів гарантується незалежність від втручання в їхню роботу з боку інших держорганів або організацій. Також важливо зрозуміти, що наглядові інспектори наділені лише правом перевіряти й контролювати, як чиновник виконує свої безпосередні обов'язки, чи не порушує закону. Вони можуть розслідувати факти корупційних дій, якщо такі буде виявлено, збирати інформацію, однак рішення з приводу ступеню вини чиновника виноситиме суд.
Переформатування уряду
Ще одним дуже важливим елементом китайської реформи стала зміна під час сесії ВЗНП структури китайського уряду - Держради КНР. При цьому прем'єр Китаю Лі Кецян зберіг свою посаду ще на 5 років, але тепер він очолить уряд не з 34, а з 26 міністерств. У структурі Держради з'явилися нові органи - міністерство природних ресурсів, міністерство у справах ветеранів, міністерство з управління надзвичайними ситуаціями, з'явиться агентство зі співпраці в галузі міжнародного розвитку і державне міграційне управління, яке працюватиме у зв'язці з міністерством громадської безпеки. Виступаючи на сесії парламенту з доповіддю про роботу уряду, Лі Кецян заявив, що його кабінет і далі дотримуватиметься шляху реформ та відкритості. При цьому для іноземних компаній "відкритість" означатиме доступ до сфер економіки, які для інвестицій з-за кордону були раніше закриті. Китай прагне утримувати зростання економіки на рівні 6,5% (2017 р. закінчився з показником 6,9%). Цього достатньо для створення щороку нових 11 млн робочих місць. Китай нинішнього року збільшить військовий бюджет на 8,1% (до 175 млрд дол. США), але при цьому чисельність армії КНР скоротилася на 300 тис. чоловік. Сферами певного ризику для економіки прем'єр назвав фінанси та борги, накопичені місцевою владою.
Під час голосування за міністрів, яке відбулося у минулі вихідні, свою посаду в новому китайському уряді зберіг міністр закордонних справ Ван Ї. Це свідчить про те, що в зовнішньополітичній сфері КНР не відбудеться істотних змін. Також були затверджені нові віце-прем'єри Держради КНР - Хань Чжен, Сунь Чуньлань, Ху Чуньхуа й Лю Хе. Один із них стане співголовою міжурядової українсько-китайської комісії зі співробітництва замість Ма Кая, який пішов на відпочинок.
Цей склад китайського уряду відповідатиме не тільки за виконання поточних планів. Його призначення - оновити всю структуру управління державою. Вона вже не відповідає завданням, які висунула партія для довгострокового розвитку в економічній, політичній, культурній сферах, а також у сфері охорони довкілля та в соціальних відносинах.