Лише тиждень тому нам здавалося, що мрії фантастів стають реальністю — ще трохи, й людство вирветься за межі своєї колиски, перетворивши подорож у космос на таку саму звичайнісіньку справу, як авіапереліт із Європи до Америки. Старти космічних кораблів із пасажирами на борту вже давно перестали бути в засобах масової інформації новиною номер один, а прості обивателі, які знали раніше всіх героїв, котрі побували в космосі, поіменно, сьогодні навіть гадки не мають, чи перебуває хтось у цей момент на навколоземній орбіті. НАСА заявило про свій намір у недалекому майбутньому відправити пілотований корабель на Марс, а на сторінках науково-популярних видань з’явилися ілюстрації до проектів космічного туристичного бізнесу, від багатомісних кораблів-човників до гігантського ліфта в космос. Всі ці надії розтанули першого лютого о дев’ятій годині ранку за східно-американським часом.
Саме тоді американський космічний корабель багаторазового використання «Колумбія» при вході у щільні шари атмосфери над північним Техасом, розвалився на висоті приблизно 60 кілометрів. Білий слід із газу і залишків палива, що витягнувся вслід за фрагментами вже неіснуючого корабля, перекреслив не лише безхмарне техаське небо, а й надії людства на швидке входження у космічну еру.
Через кілька діб після катастрофи «Колумбії» дані, зібрані з комп’ютерів, що стежили за роботою бортових систем космічного човника з центру управління польотами, дозволили зробити лише один, украй приблизний висновок: щось непередбачене сталося в лівому крилі космічного корабля. За кілька хвилин до зникнення шатлу несподівано відключилися сенсори, що стежили за температурою лівого крила. Потім помітили різке підвищення температури в лівому боці фюзеляжу, корабель почав незаплановане гальмування і зник з екранів моніторів. Сеанс радіозв’язку з бортом перервався на півслові.
Попри одностайні заяви фахівців, що було б безвідповідально робити якісь висновки про причини загибелі човника на цій стадії розслідування, спокуса проте велика. І чимало колишніх співробітників НАСА, колишні астронавти припускають, що причиною катастрофи могло стати відшарування від поверхні шатлу термозахисної плитки, яка ізолює корабель від гігантських температур, викликаних тертям при вході корабля в щільні шари атмосфери. Ще під час старту «Колумбії» помітили, що шматок захисної оболонки ракети-носія, відірвавшись, вдарився об ліве крило човника.
За день до катастрофи, коли корабель був ще на орбіті, провідний політний директор центру управління польотами Лерой Кейн запевнив журналістів: ушкодження незначні й загрози не становлять. Проте епізод, спочатку оцінений як незначна подія, у контексті останніх даних видається виключно тривожним фактом. Якщо удар вибив із підчерев’я корабля одну чи кілька термозахисних плиток, то за цим могла піти ланцюгова реакція, що залишила корабель без прикриття у найнебезпечніший момент спуску.
Проте робити офірних козлів з експертів, які визначали рівень ушкоджень, отриманих «Колумбією» при злеті, було б, напевно, неправильно. Зрештою, вони намагалися оцінити ситуацію, яка вже почала виходити з-під контролю. Важливіше, очевидно, з’ясувати, чому обшивка корабля виявилася ушкодженою.
Деякі експерти вже нині кажуть, що причина всього — спрацювання самої конструкції шатлу. «Колумбія» була найстарішим американським космічним човником — вона вперше піднялася в повітря 1981 року. Відтоді човник побував на орбіті 28 разів. Кожен його політ був пов’язаний із гігантськими навантаженнями, з витримуванням величезних температур, з різким гальмуванням з космічної швидкості вісім кілометрів на секунду до посадочної —350—360 кілометрів на годину.
Майже 22 роки «Колумбія» працювала на знос. Принаймні три роки тому експерти — в основному відставні працівники НАСА — забили на сполох. І недарма — список деяких поломок на шатлах, що сталися з 1999 року, видається чималим: витікання водню, проблеми з комп’ютерами, електросистемами і паливними баками, тріщини в головних трубопроводах.
За повідомленням британської преси, у липні 2002 року, після того як польоти шатлів було зупинено через проблеми з системою подачі палива, генеральний інспектор НАСА заявив, що безпеки кораблів приділяється замало уваги. Тоді ж уперше вголос заговорили про те, що нескінченно латати діри в американських космічних човниках неможливо.
Проте спрацювання конструкції корабля — не єдина робоча теорія загибелі «Колумбії». Знищити його міг, приміром, вибух різних пальних матеріалів на борту чи навігаційна помилка, введення неправильних даних у бортовий комп’ютер човника, що проклав, можливо, фатальну траєкторію при вході в атмосферу.
Фахівці сподіваються, що відповіді на принципові запитання зможе дати вивчення величезної кількості уламків «Колумбії». Вони розкидані на тисячах квадратних кілометрів штатів Техас і Луїзіана. На цей момент було зареєстровано 1200 місць знаходження уламків корабля. На сході Техаса виявлено його носову частину. Гадають, що фрагменти шатлу розкидані на території протяжністю 160 кілометрів і завширшки 16 кілометрів. Експерти НАСА сподіваються, що їм удасться відновити хронологію падіння уламків, навіть тих самих нумерованих термозахисних плиток, і це допоможе зрозуміти, як розвивалася трагедія за шість десятків кілометрів від поверхні Землі.
Справжнім лихом для НАСА стала діяльність мисливців на космічні сувеніри. Оскільки дозволені до продажу експонати такої тематики нерідко йдуть з аукціонів за великі гроші, знайшлися охочі заробити й на останній катастрофі. Вже через кілька годин після аварії на відомих мережевих аукціонах почали виставлятися частини шатлу, нібито знайдені на місці аварії. Представників американського космічного агентства вистачило лише на те, аби нагадати, що будь-які фрагменти корабля є власністю уряду США і затриманих із ними людей можуть звинуватити в злодійстві та перешкоджанні проведенню слідства.
Місцева поліція спробувала ізолювати райони, на які впали уламки «Колумбії», а мережевий аукціон eBay прийняв рішення знімати такі лоти з торгів відразу після їх появи й повідомив користувачів, що торгівля уламками шатлу суворо заборонена. Та, попри це, можна не сумніватися: колекції аматорів космічної романтики в найближчому майбутньому серйозно поповняться.
Поки що створено дві комісії, які розслідують причини катастрофи, — під егідою НАСА й незалежна. Та хоч би яких висновків вони дійшли, уже ясно, що програма використання космічних човників опинилася під великим питанням. Ця, друга за 16 років, катастрофа шатлу напевно поновить дебати, чи варто витрачати гроші на космічний човник, дизайн якого розроблений сорок років тому, надійність під сумнівом, а витрати на кожен запуск фантастичні.
Трагедія, що розігралася в небі над Техасом, неминуче вплине й на розвиток космічних програм у Росії. Російське космічне агентство вже заявило, що призупиняє свою програму короткострокових експедицій та відправлення космічних туристів на борту Міжнародної космічної станції. Начальник управління з пілотованих програм «Росавіакосмосу» Михайло Синельщиков повідомив, що поновлення пілотованих польотів і надзвичайно вигідного космічного туризму залежатиме від того, коли США повернуться до використання своїх кораблів човникового типу.
Справді, екіпажі МКС багато в чому залежать від шатлів. Саме на орбітальних човниках на станцію допроваджують більшість астронавтів і левову частку приладів, устаткування та продовольства. Проте нескінченні затримки, пов’язані, у тому числі й з необхідністю усувати наслідки спрацювання космічних кораблів, так і не дозволили станції перетворитися на платформу для проведення серйозних дослідницьких робіт. Космонавти дедалі більше часу витрачають на ремонт і профілактику станції, а не на наукові експерименти.
Отже, тепер НАСА, можливо, доведеться переглянути найближче майбутнє МКС. У принципі замінити шатли могли б російські космічні кораблі, проте в Сполучених Штатах сильний вплив тих, хто вважає співпрацю з Росією в цій галузі не цілком безпечною з огляду на економічну ситуацію в другій найбільшій космічній державі світу. Тому заміну «Колумбії» навряд чи вдасться знайти, і тепер, коли в НАСА залишилося лише три шатли, американцям явно доведеться переглянути можливості використання кораблів цього типу.
Очевидно, доводиться визнати, що пілотована космонавтика в наше прагматичне століття надовго перестає існувати. Концепція розвитку космічної галузі, яку проводить НАСА останні двадцять років, безнадійно застаріла, як і її фізичне втілення. Те ж саме можна сказати і про її російський аналог. МКС, що є, швидше, плодом безлічі політичних чинників, ніж базою для проведення наукових експериментів, за великим рахунком тепер нікому непотрібна.
Дозволю собі песимістичний прогноз: оскільки березневий політ на МКС чергового човника скасовано, нинішній її екіпаж полетить зі станції російським кораблем «Союз», а саму її буде законсервовано. Всім оголосять, що ненадовго, насправді — на дуже тривалий час, якщо не назавжди. Після цього всі зітхнуть із полегшенням, включно з китайцями, які вже через десять років переженуть у космосі і США, і Росію, і ЄС, чиї неповороткі космічні галузі, що проїдають усі зароблені гроші, довго й важко битимуться в агонії.