У президента Буша терпіння вичерпується. Стільки сил було витрачено на дипломатичне забезпечення силового вирішення іракської кризи, а віз і нині там. Упертість франко-німецького альянсу, непоступливість Росії і Китаю, масові антивоєнні виступи в усьому світі створюють не найкращий клімат для проштовхування через Раду Безпеки ООН ультимативного англо-американського документа, в якому Іраку встановлено крайній термін для демонстрування свого щирого бажання роззброїтися. Зробити це він мусить до 17 березня, і більшість аналітиків пов’язують цю дату з початком можливої воєнної операції.
У результаті американські та британські дипломати були змушені оголосити про готовність відсунути на кілька днів крайній термін, запропонований у проекті їхньої резолюції для роззброєння Іраку. Ця пропозиція надійшла після того, як президент Франції однозначно заявив, що Париж накладе вето на будь-яке рішення, яке може стати прологом до війни. Пряма погроза президента Ширака заблокувати англо-американський проект стала дуже неприємним сюрпризом для США, які серйозно сподівалися, що їм вдасться досить швидко зліпити необхідну більшість із дев’яти голосів у Раді Безпеки на підтримку своєї резолюції.
Голосування резолюції було заплановано на минулий вівторок, але днем раніше американські та британські дипломати повідомили, що його не буде — їм потрібно подумати, як діяти далі. Проте вибір у них був невеликий. Вони могли або перенести на кілька днів крайній термін, даний Іраку для виконання своїх зобов’язань, або включити в проект своєї резолюції кілька чітких вимог, виконання яких продемонструвало б готовність Багдада до роззброєння. Це — умова, висунута членами Ради Безпеки, що вагаються, готовими при її дотриманні проголосувати за резолюцію.
Саме для того, щоб заручитися підтримкою країн, які ще не визначилися, Британія розповсюдила в Раді Безпеки свої доповнення до запропонованої резолюції. Документ містить шість умов для Багдада, зокрема про те, щоб Саддам Хусейн виступив на іракському телебаченні з визнанням наявності у нього зброї масового знищення та пообіцяв її ліквідувати.
Природно, загроза вето з боку Франції і Росії робить безглуздими спроби організувати більшість у Раді Безпеки та змушує Вашингтон діяти без схвалення ООН. Проте Сполучені Штати спробували ще раз довести правоту своєї справи, своєї принципової позиції. Держсекретар Пауелл навів дані з доповіді комісії Блікса, які свідчать, що іракська влада намагалася приховати від інспекторів цілий клас озброєнь, спроможних використовувати хімічні боєзаряди. Виявляється, інспектори виявили ракетні боєголовки, які можуть нести хімічну й біологічну зброю, і безпілотні літаки, здатні розпорошувати отруйні матеріали на великій площі.
Як стверджує британська преса, глава інспекторів, прагнучи запобігти війні в Іраку, свідомо обдурив Раду Безпеки, приховавши важливу інформацію про знахідки, зроблені інспекторами в Іраку. Він чудово усвідомлював, що вона стала б переконливим аргументом для РБ ООН на користь проведення силової акції проти Іраку, оскільки доводить, що Багдад порушив вимоги резолюції 1441, яка забороняє йому мати зброю, спроможну вражати цілі на відстані понад 150 км. Знайдений літак явно може подолати значно більшу відстань, а це означає, що Хусейн насправді продовжує приховувати від інспекторів ООН свою найсучаснішу зброю.
США й Великобританія збираються змусити главу міжнародних інспекторів розповісти «всю правду» про заборонену зброю в Іраку. Таку можливість йому нададуть на засіданні Ради Безпеки ООН 17 березня. Якщо Блікс усе-таки надасть незаперечні докази порушення Іраком резолюції 1441, які, на думку США і Великобританії, безсумнівно, у нього є, то це дозволить юридично виправдати силове розв’язання проблеми. А якщо не надасть, то йому пред’являть офіційне звинувачення в приховуванні важливої інформації про військовий арсенал Іраку. У цьому разі йтиметься про дискредитацію всієї інституції інспекцій ООН.
Російський посол в ООН заявив, що Блікс не представив Раді однозначного висновку про те, чи належать ці літаки до видів зброї, володіти якими Іраку заборонено. Така позиція Росії, як визнають американські дипломати, стала ще одним неприємним сюрпризом для президента Буша, котрий сподівався, що Москва хоча б утримається при голосуванні. Слабка надія залишається тільки на те, що сам президент Путін досі публічно не сказав свого слова.
Прес-секретар Білого дому Арі Флейшер повідомив, що, попри всі труднощі, із якими доведеться зіштовхнутися в Раді Безпеки авторам нової резолюції, голосування щодо неї відбудеться вже нинішнього тижня. Поки що для цієї процедури визначено дату 13 березня, і до моменту виходу цього номера «ДТ» читачі вже знатимуть його результати. Утім, їх нескладно передбачити. З огляду на непоступливість сторін і той факт, що американці та британці заявляють про свою готовність застосувати силу проти Іраку й без нової резолюції, негативний результат голосування теж може бути для них результатом. Адже чиновники з адміністрації Буша впевнені: у резолюції 1441 міститься достатня кількість законних підстав для силової акції, а санкцію ООН вони воліли б одержати лише як додатковий аргумент на користь своєї правоти. Тож не виключено, що коли Вашингтону й Лондону вдасться забезпечити дев’ять голосів, необхідних для ухвалення резолюції, то навіть у разі застосування вето одним із постійних членів Ради Безпеки, англо-американський альянс оголосить, що одержав «моральну перемогу».
Очевидно, у надрах адміністрації США вже остаточно визріло рішення зовсім відмовитися від спроб розв’язати проблему дипломатичним шляхом. Впливова американська телекомпанія Ен-бі-сі, посилаючись на джерела в оточенні Джорджа Буша, повідомила днями, що президент США готує Саддаму Хусейну ультиматум, у якому зажадає від іракського лідера роззброїтися в дуже короткі терміни. При невиконанні цього ультиматуму Сполучені Штати розпочнуть воєнну акцію. За даними Ен-бі-сі, із цією заявою глава Білого дому виступить після голосування в РБ ООН. При цьому телекомпанія повідомила, що Білий дім практично втратив надію на можливість проходження нової резолюції, тож, відповідно до планів Буша, останнє «вікно» для політичного вирішення кризи навколо Іраку буде відкрито тільки протягом «кількох днів або тижнів». У своєму виступі президент США зажадає від Іраку виконання всіх попередніх резолюцій РБ ООН, і для цього нинішній термін відповіді для Багдада, що спливає 17 березня, навіть буде трішки подовжено, але не більш як на тиждень або максимум на десять днів.
Тим часом США й Великобританія нарощують свою військову присутність у регіоні Перської затоки. Американські та британські літаки, що патрулюють зони, заборонені для польотів іракської авіації на півночі й півдні Іраку, знову активізували нальоти на системи іракської протиповітряної оборони. Представники Пентагону заявили, що на іраксько-кувейтському кордоні вже зриті фортифікаційні споруди, щоб забезпечити швидке просування наземних сил.
Одночасно США й Туреччина проводять переговори щодо використання американськими військовими в разі початку війни турецького повітряного простору.
Хоч як завершиться криза навколо Іраку, але протистояння з цього питання стало прикладом безпрецедентної міждержавної полеміки за всю історію існування цивілізації та перетворилося на найсерйозніше випробування для ООН із моменту її створення.
Те, що сьогодні відбувається в залі засідань цієї організації, можна назвати зразком демократичного процесу з усіма його плюсами й мінусами. І попри те, що в процесі дискусії відчувається явне домінування США, ООН заявляє про себе досить ефективно. Саме завдяки ООН набрали ваги позиції держав, що не мають великого впливу на міжнародній арені, і визнані наддержави мусять на ці позиції зважати.
Проте немає сумніву й у тому, що ця організація, попри реальну участь у процесі врегулювання іракської кризи, не має досить серйозних важелів впливу. Як уже згадувалося вище, Сполучені Штати і їхні союзники, скоріш за все, розпочнуть воєнну акцію і без схвалення Ради Безпеки. Але такий розвиток подій напевно стане символом слабкості позицій США, засвідчить їхню неспроможність конструктивно працювати в рамках міжнародних організацій, добровільними членами яких вони є. Безсумнівно й те, що всі негативні наслідки війни світове співтовариство сприйме більш жорстко саме тому, що Вашингтон знехтував ООН. Тож у майбутньому американцям усе-таки доведеться змінити свої підходи до співробітництва з Організацією Об’єднаних Націй, якщо, звісно, США залишатимуться її членом.