Що і хто буде в Німеччині далі?
Найвпливовіша жінка і найвпливовіша дівчинка планети
Нинішнього року Ангелі Меркель довелося виступати з трибуни ООН в один день зі шведською еко-активісткою Гретою Тунберг - дівчинкою-підлітком, що кинула світовій спільноті виклик і резонне запитання: "Навіщо мені ходити до школи, якщо світ, у якому я росту, на порозі кліматичного Апокаліпсису?" І Ангела Меркель, яка колись за свої зусилля на підтримку екології заслужила собі славу Klimakanzlerin ("Канцлер клімату"), миттю опинилася на одній лаві підсудних із іншими світовими лідерами, котрим Грета винесла однозначний вирок: "Ви нас зрадили".
Не допоміг зберегти обличчя і вимучений німецьким Бундестагом кліматичний пакет законів, прийнятий у п'ятницю спільними зусиллями ХДС/ХСС та соціал-демократів. П'ятниці, Fridays for Future, - це давно територія Грети. Це дні, коли діти (а вже й не тільки) всього світу виходять на вулиці на шкільні кліматичні страйки. І, доки Меркель докладала зусиль до проштовхування нових законодавчих норм, на вулиці по всьому світу вийшли понад 20 млн людей. У тому числі і в Німеччині.
Тим більше не допомогла їй eco-friendly подорож до Нью-Йорка на Генасамблею ООН двома урядовими літаками.
Один борт для Меркель, другий - для її, здавалося б, протеже АКК (Аннегрет Крамп-Карренбауер). Подейкують, що, поки на півночі тануть льодовики, певне охолодження прийшло у стосунки двох головних фігур ХДС/ХСС.
Поступово втрачаючи міжнародну вагу та програючи на кліматичному саміті ООН шведському підлітку, Меркель не набирає обертів і на домашньому фронті. І, хоча дедалі більше респондентів заявляють: хотіли б, аби нинішній німецький уряд усе-таки досидів до кінця своєї каденції у 2021 р., питання наступника фрау Канцлерін залишається відкритим.
Святе місце порожнім не буває
Охолодження відносин Меркель і Крамп-Карренбауер, яка ще рік тому здавалася стовідсотковою наступницею, відбувається на тлі стрімкого падіння рейтингу самої АКК.
Влітку німецька політик, відчуваючи, як зникає, майнувши вдалині, канцлерська перспектива, навіть наважилася на ризиковий крок - в уряді Меркель очолила Міністерство оборони, прийнявши його у спадок від Урсули фон дер Ляєн, яка пішла правити Єврокомісією. Придане видалося не видатне, швидше -навіть проблемне, з необхідністю серйозного реформування та тонною критики навздогін Урсулі, яка пакувала валізи до Брюсселю. Проте АКК чудово розуміла, на що йшла, - ризикованого кроку вона потребувала для легітимації власної персони на німецькому політичному полі. Виходу з тіні у велику політику. Звісно, авгієві стайні - не найкраще місце для роботи, зате, безперечно, гарні декорації для подвигу.
Подвигу, правда, не вийшов. На сьогодні лише 19% респондентів вірять, що саме АКК може вести партію і країну у світле майбутнє.
До попередньої спроби вийти з сутінку АКК вдавалася ще в лютому, - тоді Крамп-Карренбауер пішла помітно всупереч лінії Меркель у чутливому для Німеччини питанні біженців. Надто рано для протеже за кілька років до виборів.
Невиправдана довіра, політичні розбіжності й навіть чутки про підготовку наступницею путчу з наміром скинути Меркель трансформувалися у дві злітні смуги в Берлінському аеропорту. Для двох урядових літаків, на яких фрау Ще-канцлер і фрау Ще-зовсім-не-точно-що-майбутній-канцлер полетіли на один і той самий захід до Нью-Йорка.
Green is new Black?
Тріумф німецьких зелених на виборах до Європейського парламенту змусив припустити поступовий перехід від християнської демократії до зеленої утопії. Однак уже зараз опитування свідчать, що ХДС/ХСС усе-таки зберігає своє консервативне лідерство в Німеччині, що хіпує й хайпує.
Сенсації поки що відкладаються. Вересневі земельні вибори в Саксонії та Бранденбурзі дозволили християнським демократам і соціал-демократам утримати лідерство в одвічно своїх федеральних землях. Саксонія залишилася за ХДС, Бранденбург - за СДПН. Із втратами, але все-таки. До того ж соціал-демократи трохи згрупувалися і змогли вибрати нового лідера фракції після кризи й відставки Андреа Налес на початку червня. Чи змогли відшукати соціал-демократи при цьому самих себе, актуальні ідеї та свій новий ядерний електорат? Навряд. Але чинна велика коаліція (ХДС/ХСС + СДПН), на радість Ангелі Меркель, до 2021 р., хай і зі скрипом, здається, все-таки дотягне.
Німецька партія "Союз 90/Зелені" - це класичний продукт свого часу. І заодно - вирок. Вирок світові й часу, які забули про майбутнє і планету. Колективна Грета Тунберг на державному рівні з навичками гри за політико-бюрократичними правилами. Здавалося б, їхній час настав.
Однак дедалі частіше в німецькому дискурсі можна почути думку, що взяти такі, безперечно, високі цілі на роль політичного орієнтира може собі дозволити лише винятково успішна економіка. Так, Німеччина - це і є та економіка, але Зелені тут біжать хай трохи, однак усе-таки попереду локомотива Євросоюзу. Невпопад. Хоча й залишаються вдвох із русофільською "Альтернативою для Німеччини" єдиними партіями, чиї лави стрімко (як на XXI ст.) поповнюються.
"Ви надто багато на себе берете", майже прямолінійно заявляє своїм політичним опонентам прем'єр-міністр Баварії - християнський соціаліст Маркус Зедер. Іронічно для кліматичного контексту він називає їх "партією хорошої погоди", натякаючи на відсутність реальних проблем, із якими Зелені зіштовхувалися б або, тим більше, які вирішували б. Монополії ж на кліматичну тематику політичній партії ніхто не надавав.
Апологет підходу Economy first, Зедер одним із перших у німецькій політиці намацав вигідну ліво-праву комбінацію. Економіка - ближче до т.зв. "Союзу цінностей", елітарного клубу в лавах ХДС/ХСС, що проповідує консервативні цінності та економічний лібералізм, екологія ж - у бік лівих потреб часу й виборців.
І такі гнучкі погляди цілком могли б вимостити баварцеві доріжку в Берлін. Однак реалії свідчать, що тональність у партнерських відносинах задає частіше все-таки ХДС, а не ХСС. І політично чутливий Маркус Зедер недарма придивляється й вибудовує мости не до столиці, а до свого колеги із землі Північний Рейн-Вестфалія християнського демократа Арміна Лашета.
Крок назад, два вперед
Популярність до Арміна Лашета почала приходити порівняно недавно. У вирішальний момент восени 2018 р. політик відмовився від ідеї балотуватися на посаду глави ХДС і таким чином не вплутався у програшну сутичку з АКК. Дальше послаблення її позицій довело слушність його рішення. Його діяльність на земельному рівні недавно в позитивному ключі відзначила пані канцлер, примусивши німецькі ЗМІ думати про зміну фаворита.
З оптимістичними прогнозами щодо майбутнього вестфальського політика виступив і сумнозвісний Герхард Шредер, навіть оголосивши парі на обід у ресторані зі ставкою на те, що ХДС зрештою зійдеться на кандидатурі Лашета на роль лідера. Хоча оди Шредера здатні зіграти з прем'єром Північного Рейну-Вестфалії, швидше, лихий жарт.
Так чи інакше, Лашет у грі - із симпатіями від Меркель, ліберальним курсом щодо біженців, бажанням визнати мусульман повноцінною німецькою релігійною спільнотою і критикою політичного крену у правий бік. Саме за тією межею Лашет бачить небезпеку для майбутнього.
Погляди Лашета, близькі самій Меркель, можуть і не зіграти йому на користь. Так, у Гамбурзі в грудні 2018 р. ставлениця Меркель виграла в її противника Фрідріха Мерца. Але через рік симпатії, бодай частково, - знову на боці критика існуючого порядку.
Фрідріх Мерц - давній і послідовний опонент Ангели Меркель. Прямолінійний, місцями навіть різкий, консервативний, бізнес-орієнтований і стриманий у питаннях прийняття біженців. У певному сенсі, він - протилежність рефлексивно збалансованій Меркель. У 2009 р. Мерц навіть пішов із великої політики у вільне плавання, не витримавши програної боротьби з фрау Канцлерін. Пішов, щоб повернутися 2018-го і бути за крок від поста глави ХДС. Пішов, щоб 2019-го про нього знову говорили як про теоретично майбутнього канцлера.
Мерц всеканально критикує стан справ у ХДС/ХСС і є уособленням рішучих заходів, здатних оновити Союз. Його прямолінійність сприймається багатьма як свіжий подув. Актуальний у часи таких викликів як "Альтернатива для Німеччини". Доки Лашет говорить про "ворога, що наступає справа", Мерц в очах багатьох є саме тією людиною, котра може повернути ХДС згасаючу популярність. Тому всі знають, що треба зробити, щоб убити дракона.
І тоді про земельні вибори в "рідній" Саксонії, які, на думку Мерца, вдалося так-сяк виграти тільки стараннями місцевого ХДС-прем'єра Міхаеля Кречмера, не доведеться говорити з інтонаціями "вдалося утримати першість".
Потрібний час і потрібне місце
Хто й коли змінить Ангелу Меркель на посаді канцлера ФРН, політології поки що невідомо. Сама канцлерка, яка, можливо, вже зовсім і не залізна леді, а дедалі більше жива людина, свій термін до 2021 р. має намір добути. Пальма кліматичної першості безнадійно вирвана з рук, складених трикутником, а Еммануель Макрон по-французькому галантно готовий підмінити у європейських питаннях. Однак альтернативи самій собі пані канцлерка поки що вочевидь не бачить. Коли не брати до уваги "Альтернативу для Німеччини", звісно.
Позиції Меркель хиткі, але все ще першорядні для всього світу, - доки однозначно вирішує вона, а не за неї. Партія ХДС у Німеччині почувається гірше. Вслід за соціал-демократами християнські демократи стають жертвою мінливого часу - часу, коли великі класичні партійні проєкти програють представникам маргінальних ідей і простих рішень. Часу, коли "Це нудно!" - одночасно і дисклеймер до розмов про політику, і заклик цю політику змінювати. Нарешті, часу, коли великі партії стрімко втрачають електорат із тієї простої причини, що вони втрачають себе.
Фрідріх Мерц із властивою йому манерою самовираження і справді може стати тією сенсацією для ХДС, яка б оновила партію. Однак поки що перебуває у внутріпартійній опозиції, чия доля завжди дуже залежить від успіхів і невдач влади. Армін Лашет уособлює послідовність і справжню наступність, має за плечима успішне земельне управління, але не факт, що здатний відповісти на той-таки дисклеймер і поклик часу. При правильному збігу обставин баварець Маркус Зедер теж зможе готуватися до столичного життя. Ще вчора - наступниця, Аннегрет Крамп-Карренбауер, звісно, здає позиції, проте остаточно з рахунків списувати її не варто, - за періодами слабкості в політиків часом настають періоди раптового розквіту. І цей список імен можна продовжувати ще довго.
Попри всю німецьку любов до порядку, не слід заперечувати дух хаосу, що панує у світі. Нові імена виникають із нізвідки, а класичні ідеї як крізь землю провалюються. В політиці діє свого роду принцип Агати Крісті: твоїм майбутнім президентом може стати людина, на котру ти б ніколи не подумав. І тому заявляю з усією відповідальністю: наступним канцлером Німеччини стане та людина, яка опиниться в потрібний час у потрібному місці. Поки що побажаємо Ангелі Меркель успішно добути свій час, навіть якщо він уже давно, за багатьма параметрами, зовсім і не її.