"Кілька місяців тому мене як незалежного кандидата висунули на посаду президента Росії. Основні партії виставили кандидатури містерів П.Грудініна, С.Бабуріна, В.Жириновського, М.Сурайкіна, Б.Тітова, Г.Явлінського і місіс К.Собчак. Однак я усвідомлював, що в мене є важлива перевага перед цими панами, а саме: бездоганна репутація.."
Саме так міг би почати Марк Твен, якби писав від імені Володимира Путіна, що має намір учетверте очолити Російську Федерацію. 18 березня запрограмоване як бенефіс президента, і це не є секретом.
З іншою метою чинний глава держави, що перебуває при владі вже 18 років, на вибори не йшов би. До того ж саме зараз політичний режим Путіна почав працювати як слід: потужна партія влади, контрольований парламент, слухняний уряд, кишенькова опозиція, домашні ЗМІ, зашкальний рівень суспільної підтримки й управлінська вертикаль, яка дозволяє пожинати дивіденди на місцях без жодної відповідальності за місцеві проблеми. Ну й на сторожі цього всього - репресивно-каральний апарат, якого бояться чиновники і шанує посполитий люд. Ситуація нагадує спортсмена, що все вже виграв і продовжує змагатися тільки для побиття ним же самим встановлених рекордів. Тому Путіну замало банальної математичної перемоги "половина плюс один" - бажано, щоб у цю половину ввійшло якомога більше росіян. Така вікторія має набагато солідніший вигляд, - вона замикає роти і знімає питання. На відміну від героя оповідання "Як мене обирали в губернатори", підданого газетами тотальній обструкції й демонізації, на геройський образ Путіна працює не тільки преса, а й решта ЗМІ та всі можливі технології і прийоми адміністративного ресурсу. Тож лишається одне - забезпечити явку виборців. І до цього беруться не без фантазії.
Свято адміністративної вертикалі
З метою забезпечення належного народного представництва АП РФ розраховує на штучне формування урочистої обстановки та атмосфери свята на місцевих виборчих дільницях. Відсутність конкретних установок щодо виконання цього завдання дає регіональному керівництву широке поле для маневру, але й підвищує його відповідальність. Водночас, набір святкових заходів очікувано буде типовим: виступи творчих колективів, проведення спортивних змагань, промислово-продовольчі ярмарки, дитячі розваги тощо.
Перетворення голосування на свято активно експлуатувалось у часи СРСР і є типовою характеристикою більшості пострадянських держав. Перехід від теорії до практики забрав мало часу, і перетворення бюрократичної події у свято народної єдності розпочалося вже. Московські виборчі дільниці будуть прикрашені повітряними кульками, банерами, гірляндами на 50 млн руб., культурно-масові заходи заплановано в більшості регіонів. Керівництво Свердловської області вирішило забезпечити підвищення явки з допомогою "соціалістичного змагання": запроваджено конкурс із грошовими призами серед дільничних виборчих комісій із призовим фондом 8,2 млн рублів. У Приморському краї працює так званий "план п'яти дотиків" - різних форм і етапів доведення до підлеглих та їхніх сімей необхідності взяти участь у голосуванні. У Підмосков'ї ініціативу з проведення 18 березня шкільних референдумів навіть схвалила обласна ТВК, що привело до негативної реакції ЦВК, - переборщили.
Так чи інакше, опитування свідчать про вкрай високу декларовану явку виборців (80,4% респондентів з різним ступенем упевненості заявляють про намір взяти участь у виборах), що служить додатковим чинником мобілізації виборців. Атмосфера свята подаватиметься як заслужена компенсація за "труди", а фактично буде підтверджено статус виборів як єдиного доступного росіянам інституту діалогу з владою.
Меметичні технології
Електоральний рейтинг В.Путіна зберігається на перших позиціях і на середину лютого залишається досить високим (за даними ВЦВГД - 71,5%) для перемоги уже в першому турі та реалізації відповідного плану президентської адміністрації ("70% голосів, 70% явки"). Показник Павла Грудініна трохи зріс, порівняно з початком місяця (з 6,9 до 7,3%), рейтинг Володимира Жириновського трохи знизився (5,5 проти 5,7%), позиції решти коливаються в межах 1%.
Колосальний відрив В.Путіна від найближчого суперника нівелює змагальність виборчого процесу й підтверджує декоративний характер усієї передвиборної кампанії. Водночас, влада не демонструє розслабленості та повної переконаності в перемозі. Для демонстрації правильності потенційного вибору росіян фігура чинного президента виходить на перше місце у всіх рейтингах: електоральних, довіри, значущості, підтримки. Він стає наріжним каменем політики й успішного майбутнього, і для акцентування уваги на цьому факті використовуються по-справжньому креативні методи.
Ще в серпні 2017 р. стало відомо про замовлення з боку ЦВК та АП цифрової стратегії залучення виборців в інтернеті, основним виконавцем якої стане Mail.ru Group, якій належать "ВКонтакте" і "Однокласники". Нині хітом соціальних мереж стала пропагандистська реклама, що закликає до участі у виборах, формуючи дуже дивний асоціативний ряд, базований на традиційних цінностях і "скрєпах". Громадянин, котрий лаштується ігнорувати вибори, уві сні переживає неприємні моменти: нав'язаний родині новою "владою" представник ЛГБТ, ряжена армія, явно нездатна до бойових дій, молодіжний жест "даб", що його інколи пов'язують із наркотиками, червоно-чорне вбрання сина-піонера. Зображено дивне поєднання тоталітарного і вкрай ліберального утопічного ладу, який неминуче настане, якщо не прийти на вибори й не проголосувати за кандидата, здатного відвернути весь цей жах. Зрозуміло, хто саме має найбільший досвід і навички для цього.
Інша агітаційна продукція, виконана на замовлення Mail.ru Group чи інших компаній (Сбербанк, Tele2, "Газпром", "Мегафон", "Лукойл"), настільки відвертого політичного контексту не носить, однак мотивує виборців прийти на дільниці: вірусні відео; контекстна реклама "Заявись на выборы сейчас!", "18 марта - твой день", "Где ты хочешь сделать это?", "Для долга нет преград"; меми з використанням шаблонів на кшталт запуску ракети-носія SpaceX чи вічно популярної експлуатації жіночої сексуальності.
Особливий цинізм цієї передвиборчої кампанії полягає в тому, що основні ідеї доносяться не прямо, а якимись натяками з елементами знущання. Найчастіше виборче законодавство не порушується безпосередньо, але приховану агітацію за Путіна і проти решти видно неозброєним оком.
Країна можливостей і приватних ініціатив
Часто популяризація виборів разом із непрямою агітацією за кандидата В.Путіна набуває гротескних і абсурдних форм, які дуже нагадують тоталітарний культ особи.
Так, у православних храмах Красноярської та Ленінградської областей помічено партію брошур "Молитва за Президента Росії", в яких віруючих закликають молитися за погибель ворогів президента. У Дагестані школярі фотографуються з плакатами з написами "Дякуємо Путіну за все" і "Ми голосуємо за Путіна". Приватне підприємство "Ресурсний центр інформаційне агентство Інфраструктура благодійності" ініціювало конкурс серед російських школярів і вихованців дитячих садків "Діти малюють президента Путіна".
Факт незаконності цих та схожих дій повинна оцінити ЦВК РФ, але перспектива справедливого розгляду скарг незначна. Конкурс є приватною підприємницькою ініціативою (участь платна: 400 рублів за роботу) щодо "видання патріотичної атрибутики з главою держави" і має "пам'ятний і сувенірний характер", РПЦ спростовує свою причетність до розсилки брошур, а шкільні чиновники заявляють про бажання самих дітей чи батьків. Про що можна говорити, якщо збір підписів на підтримку кандидата Путіна учасниками руху "Волонтери перемоги" профінансовано не з виборчого фонду, а з державного бюджету. Крім того, за даними громадського руху "Голос", "Волонтери перемоги" часто присутні на передвиборних заходах нинішнього президента, що наштовхує на думку про відверті зловживання. Проте керівництво організації запевняє: активісти беруть участь у президентській кампанії суто з власного бажання.
Ніякої недооцінки суперників
Останнім часом з'явилися повідомлення, що маніпуляції з явкою - вигадка, не підтверджена жодними документами; вони взагалі непотрібні, бо суспільство досить свідоме, а Путін лишиться президентом, незалежно від інтенсивності голосування. Власне кажучи, плану "70/70" справді ніхто не бачив у письмовому вигляді, але, незалежно від того, є він чи його немає, навряд чи комусь спаде на думку сходити з курсу напівдорозі, коли "цар"-явку майже гарантовано. З чим варто погодитися - то це з тим, що немає потреби нагнітати обстановку, адже регіони взяли під козирок, і процес пішов. Ситуація особливо зручна модифікованими патрон-клієнт відносинами, що склалися між центром і периферією: невдачу з явкою, як і особливо виразний абсурд із її нагонкою, завжди можна списати на місцевого виконавця. Гіперболізована увага влади до виборів уже почала дратувати суспільство і призвела до симетричної реакції з його боку. В Іркутську активна група громадян, яка бореться з муніципальною владою за статус своїх земель, 17 лютого висловила ультиматум: якщо влада не вирішить проблему до 16 березня, люди бойкотуватимуть вибори. 2000 виборців - крапля в морі, але прецедент неприємний. Тому й почали лунати поспішні запевнення, що навколо явки немає істерії і ніхто нікому не збирається викручувати руки.
Крім того, в умовах загального фарсу та бутафорії є й альтернативна точка зору, яка може зображати В.Путіна не в настільки привабливому світлі. Закономірно, її намагаються приглушувати. 15 лютого Роскомнадзор заблокував блог Олексія Навального, раніше внесений до реєстру забороненої інформації. Надалі окремі інтернет-провайдери почали блокували частину сайту 2018.navalny.com, присвячену бойкотові виборів президента. Обмежено і доступ до альтернативної соціології, - Левада-Центру не дозволяється повідомляти про власні оцінки електоральних установок громадян у процесі виборчої кампанії. Причина проста й законна - іноземні агенти не можуть жодним чином брати участь у виборах та референдумах під загрозою штрафів і закриття. Через "антидержавну діяльність" закрито доступ у Росії інтернет-ресурсу "МБХ-медиа", який належить В.Ходорковському і висвітлює виборчу проблематику в нелояльному до влади стилі.
Зрештою, в дебатах-2018 одночасно братимуть участь усі кандидати, крім Путіна, який від спільних агітаційних заходів відмовився. Але тільки на федеральному рівні, - агітаційні ролики і дебати в регіональному ефірі залишаються, і там виступатимуть довірені особи президента. Таким чином, президент не хоче виступати в одній компанії з рештою, але його "голос" у регіонах буде лунати.
Особиста участь Путіна у дебатах зайва. По-перше, він їх завжди ігнорував. По-друге, цього разу його поява на екранах разом з іншими учасниками "мерзенної вісімки" може послужити неправильним сигналом, буцім господар Кремля невпевнений у перемозі, тому не гребує жодними засобами її досягнення. Саме цей варіант максимально далекий від дійсності: Путін переконаний у своїй популярності, йому навіть "маневри з явкою не потрібні, але політтехнологи наполягають".
Вибори - не тільки дійовий і відносно справедливий спосіб рекрутування політичних кадрів, а й важливий інструмент масового "виховання". Без нього народ почуватиметься повністю забутим владою, а з ним з'являється відчуття власної значимості. З цього погляду, вибори потрібні не тільки демократії. Якщо тоталітаризм практикує "активну" несвободу людини з примусовою демонстрацією лояльності режимові, то для авторитаризму характерна "пасивна" несвобода, коли прихильність не обов'язкова, а виявлення невдоволення - взагалі небажане. У процесі підготовки до виборів Кремль демонструє цікавий мікс: демократичний інструмент поєднується з майже тоталітарним тиском на громадськість і авторитарними методами роботи з опозицією. І все для того, щоб голосування відбулося саме так, як заплановано в Кремлі. Ну як тут знову не згадати Марка Твена, - якби від виборів щось залежало, то нам би не дозволили брати в них участь.