Минулого тижня Клер Шорт, екс-міністр лейбористського уряду з питань міжнародного розвитку, зробила сенсаційну заяву: британські спецслужби вели прослуховування телефонів генерального секретаря ООН Кофі Аннана напередодні війни в Іраку. За словами Шорт, вона сама бачила роздруківку деяких записів телефонних розмов генсека ООН ще за часів свого перебування в уряді.
Проте ефекту бомби звинувачення Клер Шорт у самій Британії не мали — її виступ виявився вторинним.
Свою заяву Клер Шорт оприлюднила 26 лютого. А 25-го в Лондонському суді припинили справу проти Кетрін Ган, колишньої перекладачки британського урядового центру зв’язку. Оскільки сторона обвинувачення в особі уряду не змогла (чи не захотіла) надати докази вини перекладачки, з неї також зняли всі обвинувачення в порушенні закону про державну таємницю. Процес у справі Ган розпочався саме рік тому, коли вона на сторінках британського тижневика Observer оприлюднила текст електронного листа, направленого американськими спецслужбами британським колегам. У ньому перші просили других про допомогу в дуже секретній справі — в організації телефонного прослуховування в офісах штаб-квартири ООН. Розвідники цікавилися, передусім, розмовами представників тих країн, які виступали проти військових дій в Іраку, а саме Анголи, Болгарії, Гвінеї, Камеруну, Пакистану, Чилі.
Сам факт наявності такого листа і сутність прохання, що міститься в ньому, викликали тоді міжнародний скандал. Проти Ган порушили кримінальну справу. А їй надали підтримку правозахисні організації та знаменитості, які виступають проти війни. Найзапеклішим її захисником став голлівудський актор Шон Пен, відомий критик воєнної доктрини адміністрації Буша. Торік на знак протесту проти війни він проігнорував церемонію вручення кінопремії «Оскар». Нинішнього року він відвідав її лише з тим, щоб отримати вищу нагороду за кращу чоловічу роль.
Цікаво, що протягом усього судового слідства ніхто навіть не намагався обвинувачувати Кетрін Ган у будь-яких прихованих особистих інтересах — чи то політичних, чи то меркантильних. Чомусь люди повірили, коли 29-річна перекладачка сказала, що оприлюднила секретний імейл лише тому, що хотіла перешкодити початку війни. Шон Пен назвав її вчинок «рішенням її совісті».
Сьогодні в британській пресі є різні версії того, чому сторона обвинувачення нічого не висунула проти Ган. За однією з версій, Ган у ході судових слухань мала намір обгрунтувати свій учинок як прагнення запобігти загибелі людей на війні. Судячи з настроїв у країні, присяжні точно були б солідарними з нею, і тоді її виправдувальний вирок неминуче перетворився б на обвинувальний для уряду, що втяг Британію у війну. Згідно з іншою версією, адвокати Ган останнім часом наполегливо вимагали від обвинувачення документів, що доводять юридичну законність війни в Іраку. А уряд нібито «боїться» надати такі документи, щоб не піддавати розголосу військові секрети країни.
Прем’єр-міністра Тоні Блера не на жарт розлютив новий «компромат». Він негайно засудив висловлення Шорт і назвав їх «безвідповідальними», а Кофі Аннана зарахував до своїх шанованих друзів. Прем’єр відмовився коментувати діяльність спецслужб, але запевнив, що діють вони «відповідно до закону й в інтересах нашої країни».
Хтось з оглядачів перейнявся питанням: і що тепер робити Блеру з Шорт? Заарештувати її, змусити замовчати обіцянками чи не пустити в ефір? Для Блера, можливо, на жаль, але на щастя для британців, у цій країні прем’єр-міністр може задіяти лише законні методи боротьби, тобто публічні дебати, публічне розслідування, суд.
Чому нинішня заява Шорт про непорядну місію спецслужб у багатьох спостерігачів викликала усмішку? Та через те, що всі прекрасно пам’ятають її попередній демарш, що стався минулої весни. Тоді, у березні, вона збиралася наслідувати приклад Робіна Кука, лідера лейбористської більшості в парламенті та колишнього міністра закордонних справ у першому кабінеті Блера, який подав у відставку. Шорт назвала політику Блера «безрозсудною» і загрожувала відставкою у випадку, якщо війна розпочнеться без санкції ООН. Потім міністр раптом передумала, і залишилася — саме на весь період іракської війни. А 12 травня вона звинуватила Тоні Блера в тому, що він не виконав своїх обіцянок про надання ООН адекватної ролі в поствоєнному Іраку, і пішла у відставку остаточно. Тодішній процес «обвинувачень-приходів-звільнень» багатьом здався фарсом, не вартим серйозного політика. Адже міністерство по справах розвитку, очолюване Клер Шорт майже шість років, було одним із найуспішніших. А її саму за чистоту помислів і дій часто називали «голубом» в уряді.
Цього разу обвинувальна заява Клер Шорт усіх, навіть її прибічників, збентежила. Адже вона сама говорить, що знала про прослуховування в ООН ще напередодні війни. Тоді чому вирішила повідати про це лише зараз? — переймаються цим запитанням усі — від телерепортеров до міністра закордонних справ у тіньовому уряді консерваторів. І хоча Клер Шорт не уточнила, яка саме зі спецслужб записувала розмови Аннана — британська чи американська, вона також не стверджувала, що накази про прослуховування віддавав сам британський прем’єр, ніхто не сумнівається — її гнів спрямований саме на Тоні Блера. Тому що за все, що відбувається в країні (включаючи секретну діяльність спецслужб), відповідальність несе правляча партія, її уряд і, передусім, його прем’єр. І, кажуть, ще й тому, що Клер Шорт пару років тому нібито пообіцяла у вузькому колі друзів: «Якщо я піду з уряду, то потягну Тоні за собою».
Заява Шорт про прослуховування генсека ООН плюс «розсекречене» листування спецслужб (нехай навіть в одному електронному листі) дали у підсумку новий привід для обвинувачень уряду Тоні Блера в зв’язку з воєнною кампанією в Іраку. Цього разу — у нечесній грі проти ООН та її генерального секретаря. Сам Кофі Аннан жодних коментарів з даного питання не розголошував. Однак за першою стриманою реакцією з боку ООН виникло обурення. А багато дипломатів ООН, нинішні та колишні, стали пригадувати, що підозрювали і стеження, і підслухування. Працівники з офісу генсека відразу після зустрічі з послом Великобританії в ООН розпочали власне розслідування. «Якщо прослуховування мало місце, ми вимагаємо його припинити, — заявив представник генсека. — Тому що в такий спосіб порушується закон і Віденська конвенція».
Тим часом журналісти з тижневика Sunday Times уже до неділі «розкопали» джерело, яке повідало, що в британської розвідки MI 6 є в Нью-Йорку група з п’яти осіб, в обов’язок якої входить «збір даних» в ООН. За словами колишнього розвідника, прослуховування — це всього лише частина їхньої звичайної роботи, яку вони здійснюють роками.
Війна в Іраку, що формально завершилася понад 10 місяців тому, як і раніше, залишається головною політичною подією країни. Сьогодні на порядку денному з’явилося чергове питання до уряду: а чи було юридичне обгрунтування для законного початку іракської війни 2003 року? Відомо, що перед війною генеральний прокурор Великобританії лорд Голдсміт надав уряду юридичні висновки про законність початку воєнних дій. Оскільки в пресі вже з’явилися зауваження, що нібито ця доповідь існує в двох редакціях, і що, подібно до горезвісного «іракському досьє», вона нібито була «підправлена» за кілька днів до війни, від правлячого кабінету Блера дедалі наполегливіше вимагають повністю опублікувати висновки генпрокурора. Тим паче, що багато витягів із доповіді вже були оприлюдненими. На думку колишнього прем’єр-міністра останнього уряду консерваторів Джона Мейджора, у публікації, насамперед має бути зацікавлений Тоні Блер. Тому що замовчування і приховування «отруює всю політичну атмосферу».
Уряд наразі відмовляється це зробити, посилаючись на традицію нерозголошення доказів радників. Експерти ж думають, що публікація висновків лорда Голдсміта не загрожуватиме розголошенню державних секретів. Газета Guardian опитала провідних юристів країни — сім професорів права з семи різних університетів. І всі вони сказали, що доповідь має бути надрукованою, щоб показати, якими доказами оперував сам генпрокурор. При цьому жодний із професорів не зважився назвати війну в Іраку юридично обгрунтованою і легітимною.