UA / RU
Підтримати ZN.ua

Олімпійський "спокій" Пхеньяна і Сеула

У Пхеньяні усвідомили, що удар США по північнокорейських ядерних об'єктах може бути цілком імовірним.

Автор: Віктор Каспрук

На перший погляд, спільна участь об'єднаної команди двох Корей на Олімпійських зимових іграх у Південній Кореї може стати імпульсом до певного покращення відносин між Південною та Північною Кореєю. А візит до Сеула сестри північнокорейського лідера Кім Чен Ина - Кім Йо Чжон, яка передала південнокорейському президентові Мун Чже Іну особисте послання свого брата з пропозицією відвідати КНДР, здатен відкрити нову сторінку у відносинах цих держав.

Але насправді візит Кім Йо Чжон до Південної Кореї є спробою Пхеньяна використати певні розбіжності між Вашингтоном і Сеулом, які мають різне бачення того, як найкращим чином спонукати КНДР позбутися ядерної зброї, і став пропагандистською відповіддю диктатора, що спрямована на протидію заявам США з приводу ядерного божевілля Кім Чен Ина.

Тому президент Південної Кореї Мун Чже Ін, як досвідчений політик, хоч і отримав офіційне запрошення відвідати Пхеньян найближчим часом, заявив, що ще занадто рано говорити, коли він зможе провести зустріч із лідером КНДР Кім Чен Ином.

У Пхеньяні усвідомили, що удар США по північнокорейських ядерних об'єктах може бути цілком імовірним. Тому тверда позиція американської адміністрації справила на оточення Кім Чен Ина витверезливе враження. І він почав маневрувати, зволікаючи час можливої розплати й водночас намагаючись убити клин між Сеулом та Вашингтоном.

Схоже, план Пхеньяна полягає в тому, щоб покращити позірні відносини з Південною Кореєю до такого рівня, аби та надала, як жест доброї волі, будь-яку допомогу. Що означало б припинення санкційного режиму з боку Сеула.

Тому всі "дружні жести" керівництва КНДР мають на меті відштовхнути Вашингтон подалі від свого південнокорейського союзника: "нормалізація" відносин Сеула з Пхеньяном не знімає можливостей реальної війни, а лише провокує послаблення його зв'язків зі США і створює ризики втратити американську ядерну парасольку та військові бази.

Але сподівання Півночі на те, що примирювальні ініціативи здатні зіпсувати політику "максимального тиску" президента США Дональда Трампа, яка орієнтована на посилення ізолюючих санкції для найбільш закритої країни у світі, не спрацьовують.

Америка запровадила нові санкції, котрі стосуються 27 компаній і 28 суден, що допомагають Північній Кореї ухилятися від санкцій проти КНДР, через її ядерну і ракетну програму. І, як заявив президент Трамп, це "найбільший в історії" пакет санкцій проти Пхеньяна.

Та за фасадом мирних підходів криється затягування Кім Чен Ином часу, адже санкції почали конкретно впливати на Північну Корею. Північнокорейські робітники, які працювали на підприємствах Китаю, заробляючи валюту для режиму, почали повертатися додому, підприємства, на яких вони працювали, закриваються, а кумулятивний ефект від запровадження санкцій уже виражається в негативних показниках економіки КНДР.

Однак і стратегія "примирення" Пхеньяна теж почала працювати. Сеулу довелося відмовитися від низки санкцій, щоб делегація Північної Кореї могла приїхати до Південної Кореї. А найважливіше, що Кім ІІІ спромігся отримати від Мун Чже Іна, - це відтермінування проведення щорічних військових навчань США і Південної Кореї, які Кім Чен Ин бачить як репетицію можливого вторгнення. Тепер вони мають відбутися після закінчення Олімпійських і Параолімпійських ігор.

Хоча слід зазначити: концепція Дональда Трампа "Америка передусім" не є затишною і для південних корейців. Для того, аби альянс США та Південної Кореї справді працював, Сеул повинен вірити у дві речі: він може розраховувати, що США захистять його у разі війни з КНДР, якої не можна буде уникнути; і що Америка не розпочне війну на півострові, не узгодивши цей крок із південнокорейським керівництвом.

Втім, свобода дій президента Південної Кореї має обмеження. Незалежно від лівацьких ідеологічних переконань Мун Чже Іна, під час нинішньої нестабільної ситуації в регіоні стратегічний альянс зі США життєво важливий для безпеки його країни. Тому він не може не дослухатися до того, що говорить президент Трамп, а тим паче - кинути виклик Вашингтону.

Це означає, що Південна Корея не піде на перезапуск будь-якого економічного співробітництва з КНДР, оскільки такі дії розглядалися б як порушення режиму санкцій.

Хоча логіка північнокорейців тут зрозуміла. Якби візит Мун Чже Іна до Пхеньяна відбувся і навіть якби він не пішов далі обміну широкими усмішками, то й це б дратувало американців. А якби КНДР отримала якусь матеріальну допомогу від Південної Кореї, то це різко загострило б відносини між союзниками. Саме цього хочуть північні корейці.

Проте в політиці КНДР це нічого не змінить. Режим Кім Чен Ина має намір завершити свою ядерну і ракетну програми, а це означатиме, що американські міста стають потенційно уразливими до північнокорейської ядерної зброї.

Очевидно, що США не мають наміру миритися з такою ситуацією, і тому через певний час після олімпійської паузи напруженість навколо агресивної політики Північної Кореї, швидше за все, повернеться до свого попереднього рівня.

Адже орган ЦК Трудової партії Кореї - північнокорейська газета "Нодон Сінмун" - і не приховує справжніх намірів Пхеньяна: "Наші ядерні стримуючі сили є потужним мечем, котрий не тільки захищає Корейський півострів, а й забезпечує мир та безпеку в Північно-Східній Азії. Наші ядерні збройні сили не є предметом політичних або економічних угод".

Але не виключено, що американці можуть дати Кім Чен Ину останній шанс. Так, є інформація, що представники адміністрації Трампа після внутрішніх консультацій змінили свій тактичний підхід до Північної Кореї. Що може стати сигналом про проведення переговорів із Пхеньяном без наполягання на попередніх зобов'язаннях щодо денуклеаризації до їх початку.

Але у своєму інтерв'ю телеканалу CBS News держсекретар США Рекс Тіллерсон, відповідаючи на запитання щодо Північної Кореї, заявив: "Ми будемо продовжувати кампанію тиску, і ми будемо посилювати цей тиск. І ми робитимемо це щомісяця. Ми не використовуємо моркву, щоб переконати їх стосовно переговорів. Ми використовуємо великі палиці. І це саме те, що вони повинні зрозуміти. Ця кампанія тиску на Північну Корею урізає її потоки доходів. Це урізає її військові програми.

Я маю намір використовувати весь час, відведений мені для дипломатичних зусиль, перш ніж упаде перша бомба. Моя робота полягає в тому, щоб ніколи не мати причини для скидання першої бомби. І ми не знаємо точно, скільки часу на це відпущено".

Якщо ядерні удари американців по японських містах у 1945 р. спонукали Японію до капітуляції, то сьогодні попереджувальний ядерний удар по Північній Кореї здатен спровокувати ланцюгову реакцію у світі.

У такому разі Росія і Китай, не кажучи вже про Пакистан, Індію та інші країни, зважаючи на такий прецедент, можуть вирішити, на свій страх і ризик, використати вогневу потугу ядерної зброї, провокуючи ядерний Армагеддон.

Династія Кімів завжди дивилася на Південну Корею як на свою тимчасово втрачену територію. Тому скидається, що Кім Чен Ин хоче добитися того, чого не змогли добитися ні його дід, ні батько, - об'єднати всі корейські землі під своїм комуністичним правлінням. Саме на це націлене нагнітання ракетно-ядерної істерії Пхеньяна, який постійно тестує США і їхніх союзників, наскільки далеко йому дозволять просунутися на цьому напрямі.

Тому будь-які сигнали від КНДР про готовність почати переговори зі США потрібно розглядати саме під таким ракурсом.

Бо хоча після зустрічі президента Південної Кореї Мун Чже Іна та представника Північної Кореї генерала Кім Йонг Чола у прес-службі президента Південної Кореї заявили, що КНДР "готова до переговорів" зі США, згода Кім Чен Ина на денуклеаризацію - під сумнівами. Але він враховує сумний для себе досвід Саддама Хусейна й намагається вийти з-під удару.

Проте очевидні дві речі. По-перше, терпіння президента Трампа щодо Північної Кореї закінчується. По-друге, навіть якщо обидві сторони справді сядуть за стіл переговорів, то на їх позитивний результат, як і раніше, сподівань залишається мало.

А головне, як ідеться в заяві Білого дому, будь-які переговори з Північною Кореєю мають привести до припинення ядерної програми Пхеньяна. Адміністрація президента Дональда Трампа підтвердила, що "денуклеаризація повинна бути результатом будь-якого діалогу з Північною Кореєю".