UA / RU
Підтримати ZN.ua

Нове обличчя Шенгену

Що передбачає реформа Шенгену і як це вплине на громадян України

Автор: Павло Кравчук

19 січня 2021 року в ЄС стартували публічні консультації щодо «майбутнього Шенгенської зони». У них може взяти участь будь-хто, хоча, звісно, передусім вони орієнтовані на громадян і жителів країн-членів ЄС. Які саме зміни планується обговорити і як вони можуть вплинути на наше з вами життя?

Наразі йдеться не про фінальний проєкт рішення Єврокомісії, а тільки про «дорожню карту» змін, які сфокусовані на питанні контролю на внутрішніх кордонах Шенгену.

Це питання постало, оскільки унікальна зона вільного руху та вільного ринку, на думку єврочиновників, перестала відповідати викликам доби, а нинішні умови докорінно відрізняються від тих, які були в часи створення Шенгену. Міграційна криза, загроза тероризму, і особливо пандемія COVID-19 істотно змінили ситуацію.

Кількість «тимчасових поновлень» контролю на внутрішніх кордонах невпинно зростає. За дев’ять років (з 2006-го по 2014-й) країни-члени ЄС зверталися до цього крайнього заходу 35 разів, впродовж наступних трьох (2015–2017) — уже 52, а ще за три роки (2018–2020) — 157 разів. Тенденція очевидна.

Всього ж на початок лютого 2021 року зафіксовано 252 випадки запровадження тимчасового контролю на внутрішніх кордонах Шенгену. Абсолютна більшість — через пандемію. Зараз повний або частковий контроль на внутрішніх кордонах запровадили Угорщина, Фінляндія, Бельгія, Норвегія, Данія, Швеція, Іспанія, Португалія, Австрія, Німеччина.

Часто країни розтягують дію «тимчасових» перевірок на роки. Схоже на те, що урядам ЄС смакує суверенітет над власними кордонами, хоча він і має високу соціальну, гуманітарну й економічну ціну.

Василь Артюшенко, ZN.UA

Чиновники Єврокомісії вже давно зрозуміли, що побільшення випадків контролю на внутрішніх кордонах веде до руйнування Шенгену, в класичному розумінні. Ще 2017 року Єврокомісія рекомендувала врегулювати ситуацію посиленням поліцейських перевірок (зокрема в прикордонній зоні) замість відновлення прикордонного контролю. По суті це була спроба розпорошити в просторі й часі ту форму контролю, яка у випадку конкретного кордону сконцентрована в одній точці — пункті перетину. Це б дозволило уникнути черг, затримок — і взагалі уникнути кордону як бар’єру, який, за оцінками Європарламенту, може завдати ЄС збитків на суму до 230 мільярдів євро у разі знищення Шенгену.

Паралельно Єврокомісія зареєструвала правку до Шенгенського кодексу кордонів, яка ускладнює процедуру відновлення перевірок на кордоні. Ні те, ні те не спрацювало. Країни-члени проігнорували рекомендацію про поліцейські перевірки, а інші органи влади ЄС не підтримали ускладнення процедури.

Тож тепер Єврокомісія вийшла з новою, максимально публічною пропозицією. На розгляд громадськості запропоновано чотири сценарії, за якими може розвиватися реформа Шенгенської зони.

Варіант 1. Статус-кво. Лишити все як було. Країни поновлюють контроль згідно з умовами чинного Кодексу про кордони, враховуючи рекомендації Єврокомісії про поліцейські перевірки.

Варіант 2. Незаконодавчий. Єврокомісія продовжує давати необов’язкові до виконання рекомендації використовувати альтернативні заходи контролю, такі як поліцейські перевірки або новітні методи, на кшталт автоматичного розпізнавання автомобільних номерів.

Варіант 3. Змішаний. Єврокомісія розробляє пропозицію змін до законодавства, які, з одного боку, врегульовують застосування альтернативних заходів, а з іншого — чітко прописують підстави і умови для поновлення прикордонних перевірок.

Варіант 4. Нормативно закріплена повна відмова від перевірок на внутрішніх кордонах на користь поглиблених поліцейських перевірок і новітніх методик контролю.

Яка з цих моделей краща? Скидається на те, що моделі №1 і №2, найімовірніше, призведуть до якщо не де-юре, то де-факто припинення функціонування Шенгену. Третя і четверта моделі видаються більш оптимістичними, однак несуть свої ризики — наприклад, зловживання стеженням та іншими формами контролю через дані й технології. Крім того, повертаючись до питання суверенітету, цілком можливо, що країни-члени не захочуть остаточно й назавжди попрощатися з контролем на кордоні.

Чим це може обернутися для громадян України

Будь-яке посилення контролю на внутрішніх кордонах Шенгену — чи у формі безпосередньо прикордонного контролю, чи у формі поліційних перевірок та «нових форм» — передусім зачепить громадян «третіх країн», у тому числі України, яким доведеться мати при собі більше надійних документів і витрачати більше часу та сил на перевірки.

Крім того, хоча це не прописано в «дорожній карті», Європейський Союз, намагаючись зберегти відкритими внутрішні кордони, може вдатися до посилення контролю на зовнішніх: подовшити час перевірок, перевіряти прискіпливіше, відмовитися від підходу вибіркових перевірок на основі аналізу ризиків тощо.

Важливим ефектом таких змін може стати зниження доступності ЄС для громадян України через сірі й повністю нелегальні схеми. Такі схеми, як робота в Німеччині, Чехії або Швеції з польською візою; «втрата» паспорта після прострочення візи і в’їзд до ЄС із новим або й просто нелегальне перебування в ЄС, у разі посилення контролю стануть менш або навіть повністю недоступними.

Оскільки ж тільки виявлених українських порушників ЄС фіксує понад 30 тисяч на рік, це може зачепити доволі багатьох. Проте, зважаючи на незмінно критичний попит на українських працівників у ЄС, цілком можна очікувати, що з посиленням фільтрів відбудеться і певне спрощення легального працевлаштування.

Для легальних же мандрівників проблемою можуть стати збільшення черг, збільшення часу та вартості перетину кордону, прискіпливіші перевірки.

Проте, в кожному разі ЄС із Шенгеном — стабільніший, багатший і більш відкритий ЄС — для громадян України вигідніший, ніж ЄС без Шенгену. Моделі три та чотири, як видається, більше сприятимуть збереженню такого стану речей.

Ми теж можемо вплинути на ухвалення рішення. Тут — коротке опитування від Єврокомісії (участь у якому можуть брати і негромадяни ЄС) щодо оцінки Шенгенської зони, доступне англійською та іншими офіційними мовами ЄС до 16 березня. Долучайтеся, це ваш шанс вплинути на політику ЄС, яка сьогодні стосується кожного.

Більше статей Павла Кравчука читайте за посиланням.