Хоча політичний ландшафт Німеччини за останні 12 років помітно змінився, нинішні парламентські 3 від Мартіна Шульца колосальний. Ані варіант червоно-червоно-зеленої коаліції (СДПН, "Ліві" і "Зелені" - разом (38-42%), - ані різні комбінації ХДС (36-39%) з "Зеленими" (7-9%) та/або "Вільними демократами" (ВДП) (9-11%) не мають стійкої перспективи більшості в наступному парламенті. Причини - або відсутність більшості, або вкрай важкий процес досягнення домовленостей аж із двома "малими" партіями - чорно-жовто-зелена коаліція "Ямайка" (ХДС/ХСС, ВДП і "Союз 90/Зелені").
Електоральна перевага ХДС трохи спала відразу після висунення кандидатом від СДПН М.Шульца, але знову стала реальністю навесні 2017-го з перемогою християнських демократів у трьох федеральних землях (Північний Рейн-Вестфалія, Шлезвіг-Гольштейн і Саар). Хоча й спостерігається певний спад підтримки, який на виборах 2013 року становив 41,5%. Уже вкотре лише кілька відсотків відділяє великі партії та їхніх традиційних партнерів (ХДС/ХСС і ВДП або СДПН і "Союз 90/Зелені") від створення "комфортних" коаліцій.
Третій досвід створення Великої коаліції у повоєнний період - і за економічними показниками, і за середніми оцінками пересічного німця - виявився досить ефективним. Економічні досягнення особливо вражають порівняно з 2005 роком, коли на позачергових парламентських виборах соціал-демократ Ґерхард Шредер поступився місцем канцлера Ангелі Меркель і лишив по собі чи не найгіршу після об'єднання ФРН економічну ситуацію. Прогнози Європейської комісії щодо зростання німецького ВВП становили лише 0,8% 2005 року проти 1,6% в 2004-го, країна четвертий рік поспіль порушувала 3-відсотковий бар'єр державного дефіциту, а рівень безробіття досягнув рекордної після об'єднання Німеччини позначки - 11,7% (5,2 млн безробітних).
Водночас уряду Меркель є чим похвалитися. Прогнози економічного зростання дедалі поліпшуються: ОЕСР підвищила рівень до 2,2% (трохи вище за загальноєвропейський у 2,1%), з 2012 року спостерігається зростання профіциту бюджету (0,76% 2016-го), з 2005-го стабільно знижується рівень безробіття (цього року очікується на рівні 5,9%).
Однак перспектива продовження правління Великої коаліції не є безхмарною для неї самої. Кардинальні розбіжності в ключових позиціях "народних" партій - ХДС/ХСС і СДПН - спричиняли регулярні дебати й важкі пошуки спільних компромісів. Передвиборна кампанія стала лише приводом до акцентування розбіжностей.
Соціальні демократи були першими на черзі зі своєю програмою "Час для більшої справедливості". Головний акцент було зроблено на традиційних для СДПН положеннях соціальної справедливості: реформа податкової системи, зокрема збільшення неоподатковуваного доходу; зниження податків для сімей з дітьми з одночасним підвищенням податків для багатих; запровадження податку на велику спадщину й фінансові транзакції, а також обіцянки гідних пенсій, поліпшення якості освіти, єдина система цивільного медичного страхування тощо.
Урядова програма на 2017-2021 рр. ХДС/ХСС має назву "За Німеччину, в якій нам добре живеться". Ключові обіцянки: зниження рівня безробіття до менш ніж 3%, зростання витрат на науку й збільшення допомоги на догляд за дитиною. Сестринські партії утрималися від запровадження квот на біженців у програмі й пообіцяли, зокрема, ухвалити закон про імміграцію висококваліфікованих фахівців.
Втім, сама програма з'явилася в результаті доволі складних перемовин. Питання біженців постало особливо гостро: у той час як лідер ХСС Хорст Зеехофер наполягав на встановленні верхньої межі для приймання біженців, А.Меркель виступила категорично проти. Позиція Зеехофера зрозуміла: 2018 року відбудуться місцеві вибори в найбільшій та економічно найпотужнішій землі Німеччині - Баварії, де Християнсько-соціальний союз традиційно планує зберегти свою абсолютну більшість.
Критика з боку соціал-демократів не забарилася: кандидат у канцлери від СДПН Мартін Шульц одразу назвав програму соціально несправедливою і "легкодухою, без ідей на майбутнє". На його думку, зниженням податкового навантаження, у тому числі за рахунок скасування "податку солідарності", недостатніми інвестиціями в освіту і завеликими витратами на озброєння Союз завдасть непоправної шкоди майбутнім поколінням.
Проте телевізійні дебати між ключовими кандидатами на посаду канцлера виявилися аж занадто невиразними. За оцінками деяких політичних оглядачів, обидва кандидати говорили майже про одне й те саме, лише з різною подачею. Було очевидно, що обидва розуміють невідворотність продовження Великої коаліції і тому стримуються від взаємних нападок. Відтак - очевидний результат: 55% проти 35 на користь Меркель
Та все ж таки сторони не втрималися від невеличкого шоу "шпильок" під час останнього в цій каденції засідання бундестагу 5 вересня, попередньо високо оцінивши співробітництво в рамках Великої коаліції. Ще недавно голова СДПН та віце-канцлер, міністр закордонних справ Зіґмар Ґабріель дорікнув християнським демократам за їхні хибні рішення щодо поліції та фінансів і виступив проти їхніх планів збільшити витрати на озброєння та допомогу розвитку. І мимохідь іще "проїхався" по колишньому міністру оборони К.-Т.Ґуттенбергу (який пішов у відставку через скандал у зв'язку зі звинуваченням його у плагіаті): "Пан Ґуттенберг був однаково сумлінний зі своєю дисертацією, як і з бундесвером".
Консервативний блок Меркель, утім, поводиться більш стримано. Завдяки високим рейтингам ось уже впродовж 12 років, сталому розвитку й рівню довіри до самої канцлерки майже не виникає необхідності оборонятися. На відміну від соціальних демократів, які зробили ставку на "ефект Шульца" і вчергове прогадали.
Відволікаючись від хедлайнерів передвиборної гонки, неможливо оминути й так звані малі партії, що мають чіткі перспективи потрапити до німецького бундестагу. Враховуючи, що на сьогодні з вибором не визначилася майже половина опитаних виборців, інших варіантів коаліцій повністю виключати не можна.
Найбільш вірогідними з них видаються або традиційна чорно-жовта коаліція ХДС і ВДП (на сьогодні в найліпшому разі набирають разом 49%), або коаліція "Ямайка" (ХДС/ХСС, ВДП і "Союз 90/Зелені" - 52-55,5%), створення якої буде вкрай ускладнене суттєвими розбіжностями у поглядах між трьома партіями, які ніколи не були партнерами на федеральному рівні.
Політичні "лузери" 2013 року - Вільна демократична партія (яка вперше за всю повоєнну історію вилетіла з парламенту, отримавши 4,8% при 5-відсотковому прохідному бар'єрі), має всі шанси повернутися до бундестагу. Традиційний партнер християнських демократів по коаліції, у тому числі в 2009-2013 рр., провів повний політичний ребрендинг усередині партії, цілком абстрагувавшись від невдач часів Ґ.Вестервелле і Ф.Реслера, і з дуже непоганим результатом (9-11% ) готовий до виборів.
Що ж тепер може об'єднати ХДС/ХСС з оновленими вільними демократами? Досвід на локальному рівні вже є. Адже не перша перемога християнських демократів та значний успіх ВДП на історичній вотчині СДПН - найбільшій за населенням землі Північний Рейн-Вестфалія (ПРВ) - дали змогу сформувати єдиний на сьогодні в ФРН чорно-жовтий земельний уряд. Нещодавно партії погодили коаліційну угоду.
Аналізуючи перемовини щодо майбутнього уряду в ПРВ, можна виокремити кілька основних спірних питань. По-перше, найбільш дискусійною стала проблематика внутрішньої безпеки. ХДС хоче запровадити так звані вибіркові поліцейські перевірки й посилити відеоспостереження, що викликало неабияке обурення з боку ВДП, яка вважає це "бездушним і масовим наглядом". По-друге, щодо питання реформи шкільної освіти, тобто переведення її з 13-ти на 12-річну, партнерські партії мають дуже розбіжне бачення. По-третє, те саме стосується реформи вищої освіти: ВДП планує надати вищим навчальним закладам можливість самостійно запроваджувати навчальні внески (у той час як з 2014 р. вища освіта в Німеччині є безоплатною). Християнські демократи категорично проти. І список таких питань на федеральному рівні, безперечно, буде значно довшим.
Але чи не найбільш проблемним аспектом на глобальному рівні стали необачні висловлювання голови вільних демократів Крістіана Лінднера. На початку серпня в інтерв'ю виданню Westdeutsche Allgemeine Zeitung молодий політик висловився про необхідність розробити креативні підходи до співробітництва з Росією і запропонував загерметизувати питання анексії Криму як "довготривалого тимчасового заходу" задля досягнення прогресу за іншими пунктами.
Шквал критики як з німецького, так і українського боку не забарився. Подібні висловлювання, які, за словами уповноваженого представника федерального уряду у справах Росії Ґернота Ерлера, підривають європейський консенсус, можуть повністю перекреслити перспективи створення спільної коаліції. І навіть спроби скорегувати й пом'якшити свою позицію навряд чи дадуть йому тепер змогу обійняти посаду міністра закордонних справ у можливому чорно-жовтому уряді.
"Союз 90/Зелені" фактично не має шансів створити двофракційний федеральний уряд, відстаючи від вільних демократів на 1-2%. Ще чотири роки тому "Зелені" самі відхилили пропозицію християнських демократів щодо входження до коаліції, а сьогодні, навіть за всього їхнього бажання, прогнози не сприяють оптимізму.
Для них лишається можливість тільки "Ямайської коаліції". Але якщо у федеральних землях ХДС і "Зелені" й мають успішні приклади чорно-зелених коаліцій, то на федеральному рівні пошук спільного знаменника може стати недосяжною метою.
Досить високий рейтинг для малої популістської партії має Ліва партія(8,5-11%). Однак ураховуючи її комуністичне минуле, а також незначний рівень підтримки варіанта червоно-червоно-зеленої коаліції з СДПН і "Зеленими", вона й надалі не має жодних шансів потрапити до федерального уряду.
І остання партія, яка згідно з опитуваннями подолає 5-відсотковий бар'єр і вперше потрапить до бундестагу, - це "Альтернатива для Німеччини". Євроскептично налаштована право-популістська партія переважно успішно залучає прихильників обіцянками скасувати євро й позбутися іноземних мігрантів. Але, на щастя багатьох, не має жодних шансів увійти хоча б до будь-якої можливої коаліції.
А що всі ці розклади обіцяють Україні? У найліпшому разі - збереження статус-кво. Якщо проаналізувати програми найбільш імовірних коаліціантів у майбутньому уряді - Україні в них майже не знайшлося місця. Партії обмежилися лише загальним фразами. Приміром, у 76-сторінковій програмі ХДС/ХСС Україна згадується лише двічі. "Світ, здається, у багатьох місцях втрачає ґрунт під ногами. Триває поступ авторитарних державних режимів… мільйони біженців. Навіть у нас по сусідству територіальна цілісність України поставлена під питання російською агресією. Нова американська адміністрація поки ще не визначила своєї позиції з багатьох питань зовнішньої політики… Тому ми, європейці, маємо послідовно взяти нашу долю у свої руки… І тому ЄС бере активну участь у врегулюванні російсько-українського конфлікту". І навряд чи хто плекає надію, що буде пропоновано принципово нові механізми врегулювання. Окрім загальних слів щодо необхідності створити Європейський оборонний союз і Європейський оборонний фонд, а також щодо озброєння ЄС власними силами, документ не містить жодних конкретних положень.
Соціал-демократи виявилися не такими дипломатичними. Визнаючи, що відносини з Росією обтяжені діями російського уряду в Східній Україні та порушенням міжнародного права анексією Криму, вони, проте, закріпили в документі, що мир і безпека в Європі можливі лише з Росією, а не без чи навіть проти неї. І традиційно прив'язали досягнення прогресу у виконанні Мінських угод до поступового скасування санкцій проти Росії.
Що ж до програми вільних демократів, то впадає і око очевидна відмінність заявлених положень у програмі із заявами головного ліберала Лінднера. Якщо останній закликає відкласти питання Криму в довгу шухляду, то у програмі чітко визначено: Росія повинна припинити окупацію Криму й війну в Україні. І до цього моменту санкції мають бути збережені.
Чи не єдиним захисником українських інтересів виступив співголова "Союзу 90/Зелені" Джем Оздемір. Під час теледебатів з головою ВДП Лінднером "зелений" представник дав відповідь, яка збентежила багатьох. Голова ВДП спробував зробити провокаційний закид щодо планів соціал-демократів вивести з Німеччини американські атомні бомби і щодо того, наскільки послідовною є політика "зелених" стосовно Путіна. Відповідь на перше запитання голови, чия партія послідовно виступає проти ядерної зброї, не стала неочікуваною. А далі Оздемір згадав Будапештський меморандум, відповідно до якого Україна добровільно в обмін на міжнародні, в тому числі й російські, гарантії віддала свою ядерну зброю. "І що стало з кордонами України", - запитав Оздемір? Але відповіді на своє запитання він так і не отримав.
Отже, плекати надії на якісь кардинальні зміни після німецьких виборів поки що не доводиться. Втім, місце для маневру залишається завжди.