Каталонська влада готується проголосити незалежність регіону від Іспанії вже найближчим часом. Можливо, навіть 9 жовтня. Підставою для такого рішення стали результати регіонального референдуму, що відбувся минулої неділі.
Такі дії влади автономії можуть призвести до серйозних економічних і політичних наслідків для регіону. Голосування, яке мобілізувало прибічників незалежності, у Мадриді з самого початку визнали незаконним. Про нелегітимний характер плебісциту заявили і більшість країн світу, зокрема й Україна. Засудили референдум Європарламент і керівництво ЄС.
Одночасно міжнародна спільнота розкритикувала й Мадрид, який силовими методами намагався не допустити проведення референдуму, внаслідок чого майже тисяча громадян і поліцейських постраждали. Такі дії суперечать європейській практиці врегулювання політичних конфліктів та кризових ситуацій. Утім, керівництво ЄС, фактично, дало іспанському уряду своєрідний карт-бланш, назвавши ситуацію в Каталонії внутрішньою справою країни.
Однак після референдуму в іспанської влади залишається не так багато інструментів, щоб не допустити розвалу країни.
Референдум 1 жовтня - подія, підготовці якої прибічники каталонської незалежності присвятили кілька років. Вони проводили референдуми з менш провокаційними запитаннями ще 2009-го і 2010 р., але з січня 2013 р. (коли парламент Каталонії прийняв декларацію про суверенітет) питання референдуму було ледь не ключовим на політичному порядку денному.
У 2014 р. каталонці погодилися, щоб повномасштабний референдум про незалежність був замінений невинним "опитуванням", яке дало прибічникам незалежності 80% голосів. Іспанська влада тоді також визнала його недійсним, а організаторів - тодішніх керівників регіону - притягнуто до суду.
Це не зупинило каталонців, які 6 вересня ц.р. ухвалили закон про референдум, що мав би стати правовою підставою для самовизначення Каталонії. І хоча цей закон суперечив іспанській конституції, на його основі було оголошено проведення чергового референдуму про незалежність 1 жовтня.
Ряд спостерігачів звинувачують уряд Іспанії, на чолі якого стоїть правоцентрист Маріано Рахой, у тому, що він зволікав із рішучими й дійовими заходами до прибічників від'єднання Каталонії. Рішення іспанського Конституційного суду про незаконність референдуму в Барселоні просто ігнорували. Це й стало причиною застосування 1 жовтня іспанською владою силових заходів проти тих, хто все-таки брав участь у незаконному голосуванні. Таких виявилося 2,26 млн із 5,3 млн осіб, котрі мали право голосу. 90% тих, хто проголосував (понад 2 млн чоловік), підтримали незалежність Каталонії.
Іспанській владі та правоохоронцям удалося не допустити голосування на ряді виборчих дільниць, вилучити тисячі бюлетенів, заблокувати електронні системи підрахунку та збору голосів. Але через масову участь громадян і їхній активний опір діям поліції запобігти референдуму не вдалося.
Влада в Барселоні оперативно прийняла рішення, що бюлетені можна було роздруковувати й заповнювати вдома і голосувати на будь-котрій із дільниць, які продовжували працювати. У такій ситуації очевидно, що ніхто не може гарантувати достовірність результатів референдуму.
Силові засоби, якими влада намагалася навести лад і не допустити порушення закону в Каталонії, також викликали бурхливі протести і, що ще важливіше, консолідували прибічників каталонської незалежності. Тепер відокремлення від Іспанії можуть підтримати навіть ті, хто до 1 жовтня не мав наміру це робити, виступаючи лише за визнання Мадридом для Каталонії права на самовизначення.
Лідер каталонського уряду Карлес Пучдемон повною мірою використав ці настрої, заявляючи тепер про рішучість проголосити незалежність. Минулого вівторка сотні тисяч людей протестували в Барселоні проти дій іспанської поліції, а профспілки Каталонії оголосили на знак підтримки загальний страйк.
На такому тлі натяки на діалог, про який у своїх заявах після референдуму ще в понеділок говорили і Пучдемон, і Рахой, так і не втілилися в життя. 4 жовтня стало зрозуміло, що король Іспанії Філіпп VI не гратиме роль посередника для розв'язання кризи, хоча така роль відводиться йому конституцією. Пучдемон, очевидно, сподівався на переговори з Рахоєм за посередництва монарха. У зверненні до країни, які король робить лише у виняткових випадках, він обвинуватив місцеву владу Каталонії в недопустимій нелояльності.
"Вони в ясній і рішучій манері поставили себе поза законом і демократією. Вони намагалися зламати єдність Іспанії та її національний суверенітет. Своєю безвідповідальною поведінкою вони ставлять під удар економічну й соціальну стабільність Каталонії і всієї Іспанії", - заявив Філіпп VI. На думку спостерігачів, ці слова є підтримкою дій уряду Рахоя.
Ще раніше іспанський уряд відхилив ідею міжнародного посередництва в цьому конфлікті. Європейські лідери і керівники ЄС порадили каталонській владі поважати іспанську конституцію й повернутися за стіл діалогу. Євросоюз чітко дав зрозуміти: вихід Каталонії з Іспанії означатиме і її вихід з організації. Брюссель також закликав Мадрид утриматися від силових дій і діяти в рамках закону.
Закон же дає право Мадриду переслідувати активних учасників виступів у Барселоні. Так, минулого тижня до суду вже було викликано Хосе Луїса Траперо - шефа регіональної поліції Каталонії. Він мав пояснити, чому його підлеглі не змогли запобігти незаконним виступам. Його можуть також обвинуватити в підбурюванні до виступів проти держави.
Спостерігачі розглядають ці події як можливу підготовку Мадридом силового варіанту вирішення кризи: центральна влада готова нейтралізувати будь-яку протидію (непокору) з боку місцевих органів влади. Втім, неготовність місцевої каталонської поліції чинити опір показали й події у день референдуму 1 жовтня. Її представники, у кращому разі, намагалися не допустити сутичок між каталонцями та іспанськими поліцейськими, але переважно це їм вдавалося погано.
Проблема для прем'єра Каталонії полягає і в тому, що коли він усе-таки вирішить іти до кінця й ініціює розгляд питання про проголошення незалежності в каталонському парламенті, то це може позбавити його підтримки з боку частини поміркованих законодавців. Прихильники відокремлення від Іспанії мають у регіональному парламенті тільки 72 голоси зі 135, і неясно, чи будуть вони одностайними, якщо голосування за незалежність стане підставою для їх виклику до суду або арешту.
З іншого боку, будь-які спроби Пучдемона відіграти ситуацію назад, зупинивши процес оформлення незалежності, будуть негативно сприйняті радикально налаштованими політиками з руху "Разом "за" і, ймовірно, завершаться його відставкою. Таким чином, голові уряду Каталонії доведеться вибирати з-поміж двох бід, і поки що незрозуміло, котра з них для нього гірша.
Голосування за незалежність у парламенті Каталонії дасть Маріано Рахою формальний привід уперше в історії країни задіяти ст. 155 конституції. Вона наділяє уряд правом примусити регіональні органи влади виконувати вимоги центру, якщо їхні дії "завдають серйозної шкоди загальнодержавним інтересам Іспанії". У крайньому разі, уряд у Мадриді може ввести пряме правління й урізати або зовсім ліквідувати автономні права Каталонії.
На такому варіанті наполягають представники "Громадянської партії" (Ciudadanos), яка протистоїть "сепаратистам" у парламенті Каталонії, маючи 25 мандатів, а в нижній палаті національного парламенту Іспанії - Конгресі депутатів - 40 місць. Як важливі політичні союзники для Рахоя, вони можуть підштовхнути його до рішення про зміщення Карлеса Пучдемона та відставку уряду Каталонії. Але всередині "Народної партії", до якої належить і прем'єр, далеко не всі готові йти на такі радикальні кроки.
Також слід додати, що очолюваний Рахоєм уряд спирається на найменшу парламентську підтримку в сучасній історії Іспанії. Опозиційні сили - Іспанська соціалістична робітнича партія, а також депутати лівої партії "Подемос" і законодавці, котрі підтримують незалежність Каталонії, можуть виступити проти жорстких заходів центру проти регіонального уряду в Барселоні і навіть зажадати відставки уряду Рахоя. Це, своєю чергою, може призвести до політичної кризи в Мадриді, що лише погіршить становище країни загалом.
Однак експерти вважають, що Карлесу Пучдемону не слід розраховувати на такий сценарій. Його позиції слабші, ніж у Рахоя, і перезавантаження його кабінету більш імовірне, ніж іспанського. В активі каталонського прем'єра та його прибічників сьогодні тільки результати референдуму, що визнаний незаконним у Мадриді й підтриманий лише частиною населення Каталонії. І проголошення незалежності в односторонньому порядку тільки погіршить становище уряду Каталонії, позбавивши його політичного капіталу, отриманого під час референдуму.
Що справді згуртувало більшість каталонців після подій 1 жовтня- то це зневажання Мадридом їхніх громадянських прав, свободи висловлювати свою думку. Але це не означає, що їхній гнів з приводу дій іспанських правоохоронців вдасться легко трансформувати в масову підтримку ідеї відокремлення від Іспанії. І для каталонського уряду було б найбільшою помилкою сьогодні використовувати ці настрої для мобілізації населення на підтримку планів проголошення незалежності. Це призведе тільки до закручування спіралі конфлікту й загальнонаціональної кризи.
Мадриду теж слід узяти урок із подій 1 жовтня. У разі активного опору населення діям центру навіть масштабна силова акція не матиме успіху й призведе до ще більшої конфронтації, а можливо й до вибуху масових акцій непокори, кризи, яка може легко вийти за межі Каталонії.
Насправді каталонське суспільство розділене, і більшість зовсім не прагне від'єднатися від Іспанії. Домінували в дискусіях Барселони з центром питання економічної автономії, податкової самостійності, збереження мови та культури. Всі ці питання можна все ще вирішувати за столом переговорів. І, щоб уникнути гіршого розвитку подій, сторони, так чи інакше, мусять шукати компроміс і шлях до діалогу.