Результатом може стати руйнування ще одного бар'єра, що перешкоджає повсюдній модернізації ядерних арсеналів.
Ще не завершилася епопея з припиненням дії Договору про ракети середньої і меншої дальности, як під удар потрапив інший важливий міжнародний документ - Договір про всеосяжну заборону ядерних випробувань (ДВЗЯВ).
Наприкінці травня, виступаючи в Гудзонському інституті, очільник Розвідувального управління Міністерства оборони США Роберт Ешлі заявив, що ядерний арсенал Росії істотно збільшиться в найближчі 10 років і що, можливо, Росія не дотримується мораторію на ядерні випробування. Йдеться про вихід Росії за рамки нульової ядерної потужности, як це розуміють у США. За кілька днів The Wall Street Journal уточнив звинувачення - Росія може таємно проводити ядерні випробування дуже малої потужности на Новій Землі за Північним полярним колом. У середині червня Розвідувальне управління Міністерства оборони США виступило із заявою, що уряд США, включаючи Розвідувальне співтовариство, вважає, що Росія провела випробування ядерної зброї, яка спричинила вихід ядерної енергії (nuclear yield).
Звинувачення з боку США прозвучали відразу після зустрічі в Празі заступниці держсекретаря США з питань контролю над озброєннями та міжнародної безпеки Андреа Томпсон із заступником міністра закордонних справ Росії Сєрґєєм Рябковим. Сторони вочевидь не домовилися.
Своє останнє офіційно визнане ядерне випробування Росія провела в жовтні 1990-го, США - у вересні 1992-го. Відтоді сторони дотримувалися мораторію. 1996 року було погоджено Договір про всеосяжну заборону ядерних випробувань (ДВЗЯВ). Він не набув чинности, але досі його дотримувалися. Для контролю його дотримання створено Організацію ДВЗЯВ (ОДВЗЯВ) і Міжнародну систему моніторингу (МСМ) з більш як 300 станцій спостереження й лабораторій по всьому світі, яка фінансується у тому числі й США.
Представники ОДВЗЯВ з приводу американських звинувачень заявили, що ядерних вибухів система моніторингу не реєструвала. Міністр закордонних справ Росії Сєрґєй Лавров у звичному стилі російської дипломатії, пославшись при цьому на ОДВЗЯВ, назвав американські звинувачення "бредовыми домыслами". Офіційний коментар МЗС Росії був стриманіший, але категоричний - звинувачення США безпідставні і мають за мету власний вихід з ДВЗЯВ та поновлення повномасштабних ядерних випробувань.
Те, що Міжнародна система моніторингу ДВЗЯВ досить чутлива, - правда. Вона змогла зареєструвати 2000 року звичайний вибух у морі на російському підводному човні "Курськ", що призвів до її загибелі. Якщо система не зареєструвала ядерних вибухів на території Росії, отже, істотного виходу ядерної енергії не було. Навіть якби випробовувалися ядерні боєприпаси надмалої потужности - значно меншої, ніж одна кілотонна тротилового еквівалента, швидше за все, система моніторингу це виявила б.
Проте оцінки з боку ОДВЗЯВ не спростовують звинувачень США на адресу Росії. Ядерні випробування не обмежуються звичною детонацією ядерних вибухових пристроїв. Існують ще т.зв. гідродинамічні ядерні випробування. Їх так названо тому, що при імплозії (рівномірному стисканні з усіх боків) за допомогою досить потужного вибуху звичайної вибухової речовини, стискуваний матеріял поводиться як рідина. Якщо це подільний ізотоп, такий як уран-235 або плутоній-239, відбувається ядерний вибух, вимірюваний, щонайменше, десятками тонн тротилового еквівалента. Якщо замінити матеріял ядра вибухового пристрою на стабільні уран-238 або плутоній-242, виходу ядерної енергії не буде, але можна випробувати всі інші елементи конструкції ядерного вибухового пристрою, а також отримати дані про поведінку ядерного матеріялу для подальшого комп'ютерного моделювання ядерного вибуху. Подібні гідродинамічні випробування називають субкритичними.
Можливі також надкритичні гідродинамічні випробування. У них імплозії зазнає подільний ядерний матеріял, але в дуже малих кількостях. Відбувається вихід ядерної енергії, однак у "лабораторних" обсягах. Подібні випробування ефективні для тестування ланцюгових ядерних реакцій, що призводять до ядерного вибуху, але без вибуху у звичному розумінні. Міжнародна система моніторингу ОДВЗЯВ подібних випробувань не реєструє.
США вважають, що субкритичні гідродинамічні випробування дозволені, надкритичні - заборонені. США не приховують, що проводять субкритичні випробування для перевірки надійности свого ядерного арсеналу і його часткової модернізації. Інші ж ядерні країни зберігають мовчання. Навіть якщо вони проводять надкритичні ядерні випробування, перевірити це неможливо, оскільки технічні засоби міжнародної системи моніторингу на таке не здатні. Необхідне знання в такому разі можуть дати тільки засоби розвідки, методи якої охороняються так само надійно, як і ядерні секрети. Тому, якщо Розвідувальне співтовариство США вважає, що Росія проводить надкритичні гідродинамічні ядерні випробування, їх треба сприймати з усією серйозністю.
Позиція США щодо градації дозволених і заборонених випробувань не очевидна, якщо виходити з тексту ДВЗЯВ. Згідно з його статтею 1, "кожна держава-учасниця зобов'язується не проводити будь-якого випробного вибуху ядерної зброї і будь-якого іншого ядерного вибуху, а також заборонити й запобігати будь-якому такому ядерному вибуху в будь-якому місці, що перебуває під її юрисдикцією або контролем". Ідеться все ж таки про "вибухи", а не "випробування". Тому різні інтерпретації того, що вважати вибухом, можливі.
США вважають, що фраза Договору "будь-який випробний вибух ядерної зброї і будь-який інший ядерний вибух" означає заборону на будь-які випробування з виходом ядерної енергії (zero-yield standard), включаючи надкритичні гідродинамічні ядерні випробування, які не реєструються технічними засобами моніторингу. США наполягають, що при узгодженні тексту ДВЗЯВ інші ядерні країни були ознайомлені з цією американською позицією і прийняли її.
Неможливість у рамках ДВЗЯВ перевірити повну заборону на будь-які випробування з виходом ядерної енергії, а не тільки вибухи у звичному розумінні, стала однією з причин того, що 1999 року наприкінці каденції Білла Клінтона, який підтримував ДВЗЯВ, Сенат США не набрав потрібної кількости голосів для ратифікації. Відтоді США формально перебувають у стані очікування ратифікації. Договір усі ці роки зареєстрований для повторного розгляду в Сенаті, але за нинішніх настроїв у США такий розгляд у найближчому майбутньому неможливий. Проте США залишаються підписантом ДВЗЯВ і, згідно з традицією, утримуються від будь-яких дій, які суперечили б цілям підписаного, нехай і не ратифікованого Договору. Зокрема, США роблять фінансовий внесок у функціонування Організації ДВЗЯВ та її системи моніторингу.
Щоб повністю зняти з себе взяті в рамках ДВЗЯВ зобов'язання, США мають відкликати підпис. Для цього Адміністрація повинна зняти Договір з розгляду в Сенаті й повідомити депозитарію, яким у цьому випадку є генеральний секретар ООН, про відмову від його ратифікації. В огляді ядерної політики США, опублікованому торік, сказано, що в поточних умовах, коли такі країни як Росія нарощують свої ядерні потенціяли і порушують узяті зобов'язання, США не мають наміру ратифікувати ДВЗЯВ. Щоб відкликати підпис, достатньо повторити сказане в офіційному листі генеральному секретареві ООН. Зважаючи на негативне ставлення до ДВЗЯВ з боку ключових членів Адміністрації, насамперед радника президента США з національної безпеки Джона Болтона, така перспектива видається реальною.
Без тієї мінімальної підтримки США, яка досі ще є, ДВЗЯВ буде приречений. Для набуття ним чинности потрібна ратифікація ключовими 44 країнами, визначеними МАГАТЕ. Україна серед них. Вона Договір і підписала, і ратифікувала. З офіційних ядерних держав підписали й ратифікували Договір Велика Британія, Росія і Франція. Підписали, але не ратифікували - США і Китай. Серед неофіційних ядерних держав Ізраїль Договір підписав, але не ратифікував; Індія, Пакистан і КНДР - не підписали й не ратифікували. Неядерні Іран і Єгипет, що входять до групи ключових країн, ДВЗЯВ підписали, але не ратифікували. Інші ключові країни процедуру ратифікації завершили.
Щоб просунути процес далі, цього мають захотіти насамперед США, інші країни просто не мають необхідного впливу. Китай однозначно не ратифікує Договору, якщо цього не зроблять США; Індія точно не підпише Договору, якщо не буде руху з боку Китаю; Пакистан не поставить підпису без Індії. Від ратифікації Китаєм залежить також позиція КНДР. Ізраїль та Іран якщо й зроблять кроки в бік ратифікації ДВЗЯВ, то синхронно. Переконати їх можуть тільки США. Сказане не означає, що ратифікація з боку США запустила б увесь ланцюг необхідних для набрання чинности ДВЗЯВ подій. Але без ратифікації американцями всі інші кроки просто неможливі.
ДВЗЯВ, з точки зору США, є неповноцінним через неможливість перевірити заборону на будь-які випробування з виходом ядерної енергії, але все ж таки він забороняє ядерні вибухи в їхньому загальноприйнятому розумінні. Це сприяє глобальному підтриманню мораторію на ядерні вибухи. Навіть якщо приховані порушники проводять надкритичні гідродинамічні випробування, це краще, ніж ядерні вибухи, хоча б з погляду збереження середовища проживання на Землі.
Якщо США вирішать залишатися в рамках Договору, вони, згідно з його процедурою, мають ініціювати консультації, вимагати роз'яснень та інспекцій на території Росії. Якщо США вирішать, що це марнування часу, ДВЗЯВ приречений. У такому разі для повсюдної модернізації ядерних боєзарядів їх власниками залишиться тільки одне істотне обмеження - пов'язана із цим необхідність значних фінансових витрат.
США своє слово сказали, тепер - слово за Росією. Якщо вона прибічник збереження ДВЗЯВ в існуючому вигляді, тим більше повсюдного набуття ним чинности, то має дати переконливіші пояснення, ніж заяви про "бредовые домыслы". Зокрема, вона повинна або підтвердити, або спростувати проведення нею надкритичних гідродинамічних ядерних випробувань.