2014 рік продемонстрував певні зміни у структурі та ефективності зовнішньої торгівлі України. Але найбільшу дискусію викликала тема переорієнтації торгівлі з російського на європейський ринок. Що характерне для цієї дискусії? Перше- радикальна полярність поглядів. Друге - політизація оцінок на шкоду їх економічному обґрунтуванню. Одні сприймають зазначені зміни як очікуваний результат реального зближення України з ЄС. Уже заговорили, що Євросоюз перебрав на себе український експорт до Росії. Очевидно, що подібні висновки замішані на ейфорії. Інші, навпаки, розцінюють це як великі втрати від згортання торгівлі з Росією. І тут нерідко допускається навіть пересмикування фактів.
Хтось уже прогнозує річні втрати у 2014 р. експорту до Росії на рівні 75% проти 2013 р., хоча уже за 7 місяців є половина проданих на експорт товарів і послуг. Хтось плутає втрати експорту з втратами бюджету, хоча це абсолютно різні речі. А дехто вже договорився до того, що "профіцит торгівлі негативно позначився на економіці України", хоча все якраз навпаки. Адже профіцит зовнішньої торгівлі сприяє зростанню ВВП, оскільки є складовою доданої вартості.
На жаль, подібних публікацій, як ейфоричних, так і катастрофічних, чимало. І тут перемішалася і політика, і аматорство, і небажання ґрунтовно вникнути у стан справ. Хоч у цій проблемі сьогодні дійсно сплівся цілий клубок чинників, у яких непросто розібратися.
Спільна проблема багатьох оцінок - оперування загальними параметрами зовнішньої торгівлі: обсяги експорту та імпорту, географічна структура, динаміка тощо. Тим часом бракує серйозного аналізу ефективності зовнішньої торгівлі України. За загальними цифрами динаміки експорту чи імпорту, чи то з Росією, чи то з ЄС, нерідко не бачать основної проблеми - ефективності торгівлі. Зростання експорту за будь-яку ціну нерідко однобоко пояснюється потребою розширення робочих місць. Скорочення імпорту теж досить часто прямолінійно аргументують необхідністю обмеження з метою захисту вітчизняних виробників.
Між тим, у зовнішній торгівлі, як і в економіці загалом, основним мірилом конкурентоспроможності є ефективність. У торгівлі її визначають як покриття виручкою торгових витрат, в тому числі на придбання товарів. Важко уявити успішну торгівлю, коли торгові витрати перевищують виручку. Це нонсенс. Позитивне сальдо торгівлі має для торговця не менш важливе значення, ніж чистий прибуток для виробничника. Це цілком правомірно і для держави загалом. Для держави принципове значення має ефективність зовнішньої торгівлі (з позитивним чи негативним сальдо), бо від цього залежать обсяги й динаміка ВВП, платіжного балансу і надходження до бюджету.
Ще одним показником, який характеризує саме рівень (ступінь) ефективності зовнішньої торгівлі, є співвідношення сальдо зовнішньої торгівлі до експорту, що рівнозначно рентабельності виробництва або показнику EBITDA у підприємництві та бізнесі.
Саме з використанням цих показників ефективності спробуємо підійти до оцінки змін у структурі зовнішньої торгівлі України за перше півріччя 2014 р. і по можливості спростувати домисли та хибні тлумачення в цій сфері.
Насамперед, щодо основних напрямів змін у географічній структурі зовнішньої торгівлі.
На російському напрямі, як засвідчує аналіз, нічого неординарного в зовнішній торгівлі не сталося. У сфері економіки, економічної кооперації та зовнішньої торгівлі Росія продовжує віддалятися від України. Про це я писав для DT.UA у статтях "Україна і Митний союз: проблеми інтеграції" (№11, від 22 березня 2013 р.) та "Росії потрібна інтеграція не з Україною, а… з Китаєм" (№37, від 11 жовтня 2013 р.) У першому півріччі 2014 р. в зовнішній торгівлі між Росією та Україною по суті продовжуються ті самі тенденції структурного спаду, які мали місце в попередні 14 років, у тому числі у 2011–2013 рр. За перше півріччя 2014 р. частка України в зовнішньому торговому обороті Росії знизилася з 4,6 до 3,5%, а частка Росії в обороті України - з 27,3 до 24,5%. Частка Росії в зовнішньоторговому обороті України знижувалася навіть швидше, ніж України в російському (див. рис. 1). Великою мірою це закономірності диверсифікації зовнішньої торгівлі постсоціалістичних країн. Але у 2014 р. додався ще й політичний чинник - санкції, торгові обмеження, торгова війна тощо. Тим не менше, економічні чинники є сильнішими, і незалежно від військово-політичної ситуації тенденція віддалення економіки Росії від України, що триває ще з початку розпаду СРСР, зберігалася б. Адже за 2011-2013 рр. частка Росії в зовнішньому торговельному обороті України знизилася на 5 відсоткових пунктів, або на одну шосту.
Однак справа не тільки і, можливо, не стільки в оборотах зовнішньої торгівлі, як в її ефективності. З позицій державних інтересів, зростання ВВП, платіжного балансу, доходів державного бюджету цю ефективність найкраще характеризує сальдо зовнішньої торгівлі та його співвідношення до експорту. Тож за цими показниками Україна у зовнішній торгівлі з Росією домоглася реального прогресу. Співвідношення негативного сальдо зовнішньої торгівлі України з Росією до українського експорту скоротилося з 55,7% у 2012 р. до 11,7% в першому півріччі 2014 р., тобто у 5 разів. За цим показником Україна перебуває у значно кращій ситуації, ніж Казахстан і Білорусь - партнери Росії по Митному союзу, і головне, істотно покращила його у 2014 р. (див. рис. 2).
За 2010–2013 рр. експорт з Казахстану до Росії практично не збільшився, а імпорт з Росії зріс у 1,5 разу. Як наслідок, негативне для Казахстану сальдо у 2013 р. подвоїлося і досягло 12 млрд дол., а його співвідношення до експорту перевищило 200%, тобто в торгівлі з Росією негативне сальдо Казахстану було вдвічі більшим, ніж його експорт.
У Білорусі за 2011–2013 рр. негативне сальдо зовнішньої торгівлі з Росією скоротилося майже вдвічі, але перше півріччя 2014 р. показало, що ця позитивна тенденція втрачена.
В обох вищезгаданих країнах Митного союзу співвідношення негативного сальдо до їхнього експорту в зовнішній торгівлі з Росією значно більше, ніж в Україні. Отже, ефективність зовнішньої торгівлі України з Росією загалом краща, ніж Казахстану й Білорусі, і особливо суттєво покращилася у 2013–2014 рр. Це очевидний факт.
Попри всі політичні негаразди, українські та російські підприємці зацікавлені в торгівлі між країнами. Але Москва негативно реагує на лібералізацію торгівлі України з ЄС. Неважко зрозуміти, що це виключно антиукраїнська політика. Наприклад, Сербія на момент укладання угоди про вільну торгівлю з ЄС мала двосторонні угоди про вільну торгівлю з Росією, Білоруссю та Казахстаном. І ці країни не лише не відмовилися від цих угод із Сербією, а навіть підтвердили їх дію, коли формувався Митний союз. Отже Росія має досвід вільної торгівлі з країнами, які мають зону вільної торгівлі з Євросоюзом.
Зі свого боку, Україна підтверджує дію всіх тих угод, які є між Україною та Росією. У тому числі, Угоди про вільну торгівлю між Україною та СНД. Натомість Росія погрожує застосувати до України такі самі санкції, які вона хоче застосувати до Молдови. Цей проект санкцій суперечить міжнародним зобов'язанням Росії в рамках СОТ і СНД. Він передбачає апріорі обмеження торгівлі за всіма ключовими статтями імпорту. Таке рішення означає повну зупинку угоди про зону вільної торгівлі в рамках СНД. Звісно, це завдасть шкоди, але не є критичним для української економіки, і це не той сценарій, якого бажають компанії - як в Україні, так і в Росії.
Країни Митного союзу вже обговорювали захисні заходи проти Грузії, Молдови й України у зв'язку з угодами про вільну торгівлю з ЄС. І Білорусь з Казахстаном не підтримали цих заходів, бо, на відміну від Росії, мають дуже диверсифіковану взаємну торгівлю з Україною. Білорусь розуміє, що для неї мати доступ до українського ринку є критично важливим. Тому для неї сценарій фактичного припинення торгівлі з Україною є дуже неприйнятним. Білорусь це вже відчула, коли Україна ввела на 2,5 роки на білоруські холодильники, добрива, електричні лампи розжарювання та шини підвищені до 50–60% мита. Причиною цього стало виконання Білоруссю торгових умов Митного союзу. Українські кондитерські вироби і пиво уже зазнали "гонінь" на білоруському ринку. Україна розцінила такі дії Білорусі як дискримінаційні та недружні. Казахстан відмовився підвищувати мита для товарів з України. Але і без того за перше півріччя 2014 р. український експорт до Росії впав на 23,3%, до Білорусі - на 18,5%, а до Казахстану - більш ніж удвічі.
На європейському напрямі переорієнтація України на торгівлю з ЄС теж є давньою тенденцією, хоча й не завжди вона була позитивною для України. Доречно нагадати, що ще в
2004 р. загальний експорт України до ЄС був у півтора разу, а за товарами - вдвічі більший, ніж до Росії. Вже тоді Україна мала позитивне сальдо зовнішньої торгівлі з ЄС, яке становило 2,2 млрд дол. або 17% до українського експорту. У торгівлі з Росією Україна мала несприятливі тенденції: обсяги імпорту з Росії у півтора разу перевищували обсяги українського експорту до Росії (див. рис. 3).
Однак внаслідок необґрунтованої лібералізації імпорту в 2005 р. ситуація в торгівлі України з ЄС різко погіршилася. Тоді було безпідставно ревальвовано гривню та знижено мита на широкий спектр товарів, що привело до засилля імпорту. Вже у 2005 р. сальдо зовнішньої торгівлі України з ЄС з позитивного стало негативним. А в 2009 р. у торгівлі з ЄС внаслідок зростання імпорту (у 1,8 разу) і незростання експорту негативне сальдо сягнуло 5,9 млрд дол., що у співвідношенні до експорту становило 47,2%. У подальші роки ситуація в цьому напрямі ще більше погіршилася. У 2013 р. негативне сальдо зовнішньої торгівлі України з ЄС сягнуло 10,8 млрд, або 53,2% до українського експорту. Ці показники стали значно гіршими, ніж у торгівлі з Росією (див. рис. 3 і рис. 4). По суті, у 2013 р. загальне негативне сальдо зовнішньої торгівлі України (-8,5 млрд дол.) головним чином визначалося за рахунок незбалансованої торгівлі з ЄС.
У першому півріччі 2014 р. відбулося загальне збалансування зовнішньої торгівлі України. Вперше після 2004 р. сальдо зовнішньої торгівлі стало знову позитивним (3 млрд дол.). Позитивна динаміка окреслился практично з усіма основними країнами - торговими партнерами України, у тому числі з Росією та ЄС, щоправда, з ЄС - істотніше. Співвідношення негативного сальдо зовнішньої торгівлі України з Росією до експорту становить 11,7%, а з ЄС - лише 1,8%. Отже, як у відносинах з Росією, так і з ЄС, Україна відвойовує позиції збалансованої для себе торгівлі.
Тут слід звернути увагу ще на один дуже важливий аспект, який у нас традиційно замовчують, - це торгівля України з іншими країнами. Чомусь всі дискусії в зовнішній торгівлі зациклюються на Росії, Митному союзі та ЄС. Але ж це лише 65% зовнішньої торгівлі України, а решта 35% припадає на інші країни. Отже, зовнішня торгівля України з іншими країнами традиційно позитивна й досить ефективна. Співвідношення сальдо до українського експорту у 2004 р. становило 50,3%, у 2013 р. знизилося до 17,9%, а у 2014 р. знову зросло - до 27,3% (див. рис. 4).
Відтак, найменш заполітизований напрям зовнішньої торгівлі є економічно найефективнішим. До того ж, йдеться не про вузький сегмент, а про добру третину зовнішньоторгового обороту. Хтось може зауважити, що там некритичний експорт, або некритичний імпорт. Але таким його треба робити й, насамперед, на російському напрямі. Зробила ж Латвія так, що отримує газ із Катару, з Норвегії, а не лише з Росії. Для уряду, який справді опікується платіжним балансом і бюджетом, важливе значення має не лише критичний імпорт чи експорт, а й ефективність торгівлі.
Не знаходять свого статистичного підтвердження сподівання на результати від скасування ЄС в односторонньому порядку ввізних мит для України. Поки що цей жест доброї волі не дає відчутного результату. І не варто думати, що в ЄС про це не здогадувалися раніше чи не знають зараз. Скасування ЄС з травня 2014 р. великої кількості імпортних мит на українські товари не привело до буму їх продажу. Понад те, з травня у торгівлі України з ЄС товарами саме з'явилося негативне сальдо, яке було всі три наступні місяці (див. рис. 5).
Загалом за перше півріччя експорт з України до ЄС зріс лише на 15%, зокрема і в галузях, де умови торгівлі були ліберальними і до застосування одностороннього безмитного режиму. Отже, вплив пільгового тарифного режиму був слабким, український експорт до ЄС більше гальмується вже не тарифами, а сертифікатами та стандартами якості, а також квотами.
Таким чином, із позицій оцінки ефективності зовнішньої торгівлі України і на російському, і на європейському напрямах проявляються спільні причини. Основними з них є дві. Перша - економічна і воєнно-політична криза. Друга - девальвація гривні.
Економічна і воєнно-політична криза істотно підірвала можливості зовнішньої торгівлі. Досить зазначити, що за перше півріччя 2014 р. промислове виробництво скоротилося на 4,7%. У зоні окупації на Донбасі опинилося 15% промислового виробництва України. Економічна активність і споживчі настрої в Донецькій та Луганській областях скоротились уп'ятеро, а ВВП - на чверть. Загалом в Україні теж знизилися економічна та інвестиційна активність і споживчі настрої.
Експорт металопродукції в січні-липні 2014 р. поки що залишився на рівні аналогічного періоду минулого року. Утримати результат вдалося за рахунок збільшення поставок до ЄС на 21%, хоч поставки до Росії зменшилися на 27,3%. Але з відомих причин уже припинили роботу сім великих металургійних підприємств: Єнакіївський, Макіївський, Алчевський і Донецький метзаводи, "Стахановський завод феросплавів", "Донецький електрометалургійний завод" та "Електросталь". Звідси очевидні перспективи експорту металопродукції на найближчі рік-два.
Хімічна галузь опинилася у ще скрутнішій ситуації. Експорт її товарів за вказаний період уже зменшився порівняно з минулим роком на 31%. Два найбільші експортно-орієнтовані підприємства - концерн "Стирол" і Сєверодонецький "Азот" - розташовані в зоні АТО і припинили роботу. Ці заводи давали близько половини українського експорту хімічної продукції. Ситуація з двома великими хімзаводами - "Кримський титан" і "Кримсода" - теж відома, їх контролює Росія. Тому не дивно, що скорочення експорту в першому півріччі 2014 р. найбільше сталося за рахунок вагонів - на 82%, добрив - на 50%, труб - на 32%, коксу - на 40%, продуктів харчування: кондитерських виробів, алкогольних напоїв - майже на 20%.
Зменшення імпорту значною мірою зумовлене зниженням купівельної спроможності економіки загалом і населення зокрема. За перше півріччя 2014 р. імпорт автомобілів скоротився на 50%, одягу і взуття - на 22%. Скоротився імпорт хімічної продукції, коксу, устаткування для промислових підприємств. Справа в тому, що ніхто не поспішає закуповувати сировину та обладнання за кордоном, оскільки немає впевненості, що все це знадобиться, матиме збут або принесе прибуток.
Проблеми в роботі металургійних підприємств, крім скорочення експорту, призводять і до серйозного зниження імпорту продукції, оскільки частка імпортної сировини та матеріалів у собівартості цих виробництв досить вагома. Так, частка імпорту у вартості продукції металургії становить 37%, виробництві коксу - 49%, хімічній промисловості - 45%, машинобудуванні - 30%. Тому скорочення обсягів експорту і виробництва для потреб внутрішнього ринку гальмує імпорт. Падіння експорту на 1 долар означає скорочення імпорту на 45 центів.
Вплив девальвації гривні на зовнішню торгівлю. З теорії та практики відомо, що девальвація національної валюти стимулює експорт і стримує імпорт. І навпаки - ревальвація стримує експорт і стимулює імпорт. Це Україна відчула і на своєму ринку: щоправда, частіше це було з девальвацією гривні, коли зростав експорт. і рідше (у 2005 р.), коли була ревальвація гривні і зростав імпорт та негативне сальдо зовнішньої торгівлі. Аналогічний вплив девальвації гривні на зовнішню торгівлю проявився і в першому півріччі 2014 р. Однак тут втрутилася економічна та воєнно-політична криза, яка великою мірою скорегувала цю залежність. Тим не менше, зміни в експорті та імпорті адекватні змінам валютних курсів. Лише скорочення експорту до Росії найбільшою мірою сталося через економічну та воєнно-політичну кризу і торгівельну війну. Певним чином це стосується й окремих інших країн, зокрема Казахстану (див. рис. 6).
За перше півріччя 2014 р. експорт товарів зменшився проти І півріччя 2013 р. на 5,2%, а експорт послуг - на 10,7%. Отже, цього разу через згадану кризу девальвація гривні не змогла забезпечити зростання експорту, хоча, напевне, сприяла зменшенню його спаду. Оскільки зростання експорту немає, то очевидно, що профіцит зовнішньої торгівлі (3 млрд дол.) отримано за рахунок істотного скорочення імпорту. Дійсно, за перше півріччя 2014 р. імпорт товарів в Україні скоротився на 17,9%, а послуг - на 19%. При цьому зменшення імпорту зумовлене зниженням купівельної спроможності як виробничників (підприємців), так і населення, внаслідок істотної девальвації гривні за перше півріччя 2014 р.
Таким чином, поки що рано говорити, де більше позитивного у структурних змінах у зовнішній торгівлі України - у частковій переорієнтації експорту з Росії на ЄС, у скороченні імпорту з усіх країн, чи у збалансуванні зовнішньої торгівлі загалом. Повніше це покажуть підсумки року, як це відобразиться у платіжному балансі, в бюджеті країни та в доходах населення.