Північний Кавказ охопила нова хвиля тероризму.
З початку нинішнього року тільки в республіці Дагестан п'ять разів впроваджували режим контртерористичної операції. З 1 по 4 травня у Ставропольському краї внаслідок зіткнень із терористами постраждали, щонайменше, п'ятеро людей. У дагестанському Дербенті, місті на 120 тисяч жителів, за чотири дні операції (21-24 квітня) було виявлено й ліквідовано 11 підозрюваних у зв'язках із терористичними організаціями. Раніше, у березні, два напади з інтервалом у два дні сталися в столиці Чечні Грозному.
Північний Кавказ роками залишається центром терористичної активності в Росії. Дагестан упевнено лідирує за кількістю терактів у регіоні. Згідно з даними Глобальної бази тероризму, з 54 терактів, вчинених у Росії 2016 р. (даних за 2017-й поки що немає), 30 сталося в республіці Дагестан. Ще 13 атак зафіксовано в інших республіках Північного Кавказу, 7 - в Інгушетії, три - в Чечні й по одній - у Карачаєво-Черкесії та Кабардино-Балкарії. Ще один теракт був скоєний у Ставрополі. Кількість атак у регіоні неухильно зростає. Тільки за один рік, із 2015-го по 2016-й, частота атак зросла вдвічі. Серед визначальних чинників, які сприяють нестабільності в регіоні, можна виділити два ключових.
Безробіття і помста
За даними Росстату, рівень безробіття в Північно-Кавказькому федеральному окрузі майже вдвічі перевищує показник загалом по РФ і на січень 2017 р. становив 11,4%, проти 5,6% по всій країні. У Дагестані - 11,7% безробітних, у Чеченській республіці рівень безробіття становить 14,2, у Карачаєво-Черкеській республіці - 16,7, в Інгушетії - 27% (і є найвищим показником по всій країні). У регіоні не вщухають релігійні протистояння між суфіями та прихильниками салафізму, підігрівають ситуацію традиційні міжетнічні й міжродові конфлікти.
Ця суміш із ненависті, прагнення помсти, релігійного фанатизму та пам'яті про успішні операції проти федеральних військ часів першої чеченської створюють вибухонебезпечну ситуацію, породжуючи все нові й нові групи опору, з якими місцева влада намагається боротися з допомогою середньовічної жорстокості та кругової поруки. У цій ситуації тероризм стає одним із небагатьох доступних рішень для тих, хто не згоден з існуючими порядками.
Тероризм як інструмент досягнення політичних і військових цілей північнокавказьке, зокрема чеченське підпілля використовувало ще з середини 1990-х. Найяскравіший приклад того періоду - операція в Будьоннівську групи Шаміля Басаєва. Але тоді тероризм відігравав другорядну роль, поступаючись партизанським діям і міській герильї. З початком другої чеченської війни ситуація змінилася. Тероризм поступово з додаткового інструмента перетворився на основну тактику північнокавказького підпілля. Теракти в Москві, в театрі на Дубровці, в Беслані, підриви потягів і атаки смертників позначили перелом у стратегії опору.
Ситуація ще більше загострилася після скасування режиму контртерористичної операції у 2009 р. Хоча федеральним властям за підтримки місцевого керівництва вдалося зломити організований опір, уособленням якого був створений 2007 р. останнім президентом Ічкерії Доку Умаровим "Емірат Кавказ" (ЕК), його місце зайняв неорганізований, але не менш небезпечний тероризм невеликих груп і одинаків.
У 2008-2010 рр. кількість терактів у регіоні сягнула максимуму. Якщо у 2007 р. загальна кількість терактів у РФ становила 51, то у 2008-му - 170, у 2009-му - 152 теракти, у 2010-му - 250 атак. У 2011-2012 рр. "арабська весна", яка вихором прокотилася по Близькому Сходу й Північній Африці, добралася і до Росії. У відповідь на протести на Болотній та "марші мільйонів" лідер північнокавказького підпілля Доку Умаров закликав своїх прибічників припинити атаки на цивільних. Але революції в Росії не вийшло, а мирні протести в арабському світі змінилися на вуличні бої.
У 2012 р. набирає обертів громадянська війна в Сирії. У Росії йде підготовка до Олімпіади в Сочі, що супроводжується репресіями проти місцевих опозиційних організацій та радикальних релігійних груп. Членам північнокавказького підпілля і просто незгодним з політикою місцевих керівників дають негласне зелене світло на виїзд із країни. Більшість їде "на джихад" у Сирію. За період із 2013-го по літо 2015 р. тільки з Чечні в Сирію виїхало
405 осіб. Виїжджав найбільш досвідчений і боєздатний контингент, про що свідчать подальші успіхи північнокавказьких бійців і командирів у лавах сирійської антиурядової радикальної опозиції.
Вихідці з Кавказу формують цілі підрозділи. Найвідоміші - "Джейш аль-Мухаджирин валь-Ансар", очолюваний до розколу Абу Умаром аш-Шишані (Тарханом Батірашвілі), "Джунуд аш-Шам" під керівництвом кистинця Мусліма Шишані, "Джейш аль-Усра" ще одного кистинця Салахуддіна Шишані (Фейзуллі Маргошвілі), а також група Сейфуллаха аш-Шишані (Руслана Мачалікашвілі).
Ослаблене виїздом бійців північнокавказьке підпілля зіштовхується з новими викликами. У 2013 р. гине засновник "Емірату Кавказ" Доку Умаров. Його останки лише через чотири роки знайдуть в Інгушетії. Всередині "емірату" відбувається розкол. Новим еміром стає Алі Абу-Мухаммад (Аліасхаб Кебеков), лідер дагестанського підпілля. Частина бійців, включно з майбутнім "намісником Ісламської держави" на Кавказі Рустамом Асельдеровим, відмовляється підкорятися Кебекову.
Намагаючись повернути симпатії місцевого населення, Кебеков закликає бійців "Емірату Кавказ" відмовитися від атак на цивільних та використання смертників, особливо жінок. Однак відновити колишній вплив ЕК у регіоні він не встигає.
У квітні 2015 р. Кебеков загинув внаслідок спецоперації силовиків. Його місце зайняв Абу Усман Гімринський (Мухаммад Сулейманов), який, як і Кебеков, представляв дагестанське крило організації. Але вже через два з половиною місяці Сулейманов загинув, а "емірат" залишився без керівника. На обрії виникає нова, більш жорстка й радикальна організація.
"Ісламська держава" на Кавказі
29 червня 2014 р. після захоплення іракського міста Мосул раніше мало відома терористична організація ІДІЛ змінює свою назву на "Ісламську державу", а її лідер Абу Бакр аль-Багдаді проголошує встановлення "халіфату", іменуючи себе халіфом Ібрагімом.
ІД вирізняється на тлі інших організацій своїми військовими успіхами в Сирії та Іраку, чітким політичним проектом, агресивною й доступною пропагандою, а також показовою жорсткістю та безкомпромісністю. Це швидко знаходить відгук у середовищі ослабленого відпливом бійців і жорстокістю силовиків північнокавказького підпілля.
За словами Кебекова, попервах, коли в Сирії почалася війна, "Емірат Кавказ" підтримував ІДІЛ. Однак після початку протистояння між "Джабхат ан-Нусрою" та ІДІЛ ЕК закликав обидві сторони примиритися, а пізніше відмовився підтримувати "халіфат" Багдаді. Поява ІД остаточно розділила підпілля на Кавказі. Почалася низка розколів та присяг.
Уже в листопаді 2014 р. група бійців ЕК у Дагестані на чолі з Сулейманом Зайнулабідовим складає присягу лідерові ІД. Услід за дагестанською частиною підпілля в лютому 2015 р. на вірність Багдаді присягають члени ЕК з Інгушетії на чолі з Бесланом Махаурі. Загибель Кебекова у квітні 2015 р. остаточно розколола рештки ЕК.
У червні 2015 р. командир батальйону смертників у складі ЕК "Ріяд ас-Саліхійн" Аслан Бютукаєв присягає від імені "усіх моджахедів Чечні" на вірність аль-Багдаді.
21 червня в Інтернеті з'явився аудіозапис присяги "всіх бійців вілайєтів Дагестан, Нохчійчо (Ічкерія), Галгайче (Інгушетія) і Кабарди, Балкарії й Карачая" на вірність ІД.
У своєму спеціальному зверненні спікер ІД Абу Мухаммад аль-Аднані заявив про створення "вілайєта Кавказ" на чолі з одним із колишніх командирів ЕК у Дагестані Абу Мухаммадом аль-Кадарі (Рустамом Асільдеровим). Майже зразу "вілайєт Кавказ" заявив про себе низкою терактів і нападів. З вересня 2015 р. члени "вілайєта Кавказ" вчинили, щонайменше, 16 нападів, 10 із яких - у Дагестані. Більшість атак було скоєно на поліцейських. У двох випадках, зокрема і в останній атаці в Кизлярі, об'єктами нападників були цивільні.
Крім Дагестану, члени ІД нападали в Чечні. Найгучнішим нападом став теракт у Грозному, коли в ніч із 17 на 18 грудня 2016 р. група невідомих атакувала наряд патрульної поліції в Жовтневому районі міста. Пізніше цю групу блокували силовики в центральній частині міста. Вранці в іншому районі Грозного у приватному будинку блокували другу групу, яка скоїла напади на будинки силовиків у районі. Внаслідок боїв тоді загинуло семеро нападників, і ще чотирьох захопили живими. Всі вони виявилися місцевими жителями віком від 17 до 20 років.
А що ж "Емірат Кавказ"?
Із приходом ІД на Північний Кавказ активність інших членів підпілля вщухла. За даними Глобальної бази тероризму, останній зафіксований теракт ЕК було скоєно в жовтні 2016 р. у Кабардино-Балкарії. Даних за 2017 р. немає.
Можна припустити, що після розколів та загибелі керівництва ЕК так і не зумів відновитися. Чого не скажеш про його відділення в Сирії, створене ще Доку Умаровим. У лютому 2017 р. у мережі з'являються фотографії бійців "вілайєта Кабарда, Балкарія і Карачай", які ведуть бої на північному заході Сирії (провінція Ідліб) у складі сирійської радикальної опозиції.
У квітні 2017 р. в Інтернеті з'явилися фотографії тренувань членів "Ногайського Джамаату" в Сирії. Група налічує кілька десятків бійців і, судячи з символіки, зараховує себе до "Емірату Кавказ".
Із ЕК пов'язані бійці організації "Аджнад аль-Кауказ", що складається майже з самих чеченців. Командир організації Абдул Хакім аш-Шишані спільно з командирами "Джунуд аш-Шам" (Муслімом аш-Шишані) та "Джейш аль-Усра" (Салахуддіном аш-Шишані) виступив з відеозверненням 4 серпня 2017 р. з осудом конфлікту між радикальними сирійськими опозиційними організаціями - "Хаят Тахрір аш-Шам" і "Ахрар аш-Шам".
Можна припустити, що саме в Сирії залишилися останні організовані групи, які зараховують себе до "Емірату Кавказ". На Північному Кавказі організоване підпілля, очевидно, зломлене. На перший план вийшли дії непідготовлених, не пов'язаних зі старим підпіллям груп або окремих людей.
Ситуація може змінитися з поверненням на батьківщину "сирійських" бійців, загартованих у боях, збагачених неоціненним бойовим і організаторським досвідом.
Вибухонебезпечний коктейль із бідності, тероризму, ненависті й історичної пам'яті створює тепличні умови для появи нових, менш передбачуваних і більш небезпечних бійців підпілля, продовжуючи цю нескінченну війну на Кавказі.