На президентських виборах у Білорусі ще навіть не визначено списку кандидатів, а двох найбільш рейтингових суперників Лукашенка вже кинуто за ґрати, проти них порушено безліч кримінальних справ за "тяжкими" статтями. Відповіддю стали спонтанні вуличні протести в різних містах країни, що спричинило сотні нових затримань і побиттів пересічних виборців. Ситуація в країні швидко загострюється.
Розклад сил
Нинішня президентська кампанія виявилася дуже некомфортною для Олександра Лукашенка. Якщо у 2006-му і 2010-му роках масові протести спалахували вже після виборів через відверті фальсифікації, то тепер протести стартували з самого початку. Усе пішло не за планом влади, завдання якої - забезпечити переобрання Лукашенка на черговий, шостий за ліком, президентський термін. Довелося заарештувати найбільш рейтингових кандидатів у президенти і придушувати протести, які спонтанно спалахують по всій країні, - знову-таки, з сотнями затриманих.
Більшість протестів поки що припали на 19 червня, коли було завершено збір підписів за висування кандидатів у президенти Білорусі. Того самого дня всі претенденти мали здати зібрані підписи до виборчих комісій. Кількість зданих підписів у ЦВК не називають, заявляючи, що інформація буде доступною після перевірки підписів, тобто після 30 червня.
Раніше про збір необхідних 100 тис. підписів для реєстрації кандидатом у президенти заявили Олександр Лукашенко (майже 2 млн підписів), Віктор Бабарико (434 тис.), Валерій Цепкало (200 тис.), Світлана Тіхановська (понад 100 тис.), Ганна Канопацька (понад 100 тис.), Андрій Дмитрієв (100 тис.), Сергій Черечень (106 тис.).
Тепер, по суті, білоруська влада вирішуватиме, кого допустити у виборчі бюлетені. Зазвичай це робиться саме на етапі перевірки підписів: особливості білоруського законодавства і закритість роботи ЦВК дозволяють, фактично, довільно заявити, що в котрогось претендента-лідера надто багато недостовірних підписів, і він не може стати кандидатом у президенти, а комусь, навпаки, - дати зелене світло, попри очевидну нестачу достовірних підписів.
Два мільйони підписів, зібраних за Лукашенка, нікого не вражають: їх збирали по бюджетниках, чиновниках, силовиках і державних заводах за принципом "директор сказав завтра всім прийти з паспортами". Результати інших дуже показові. Світлана Тіхановська (іде в президенти за свого чоловіка Сергія, якого не допустили до перегонів) з самого початку мала найвищу популярність і найбільше зібраних підписів. Але її активістів регулярно арештовували з підписними листами, підписи зникали.
Ініціативна група Віктора Бабарика заявляє про рекордну кількість підписів за його висування - 435 тис., але через затримання вдалося передати до виборчкому тільки 365 тис. Валерій Цепкало - третій із найпопулярніших суперників Лукашенка на цих виборах, і якщо Тіхановській та Бабарику відмовлять у реєстрації, до нього неминуче перейдуть голоси протестного електорату. А такого нині більшість.
19 червня в одному з інтерв'ю директор державного Інституту соціології Національної академії наук Білорусі Геннадій Коршунов зізнався: рівень довіри до Лукашенка в Мінську становить 24%; Центральній виборчій комісії довіряють 11% опитаних. Такі зізнання закінчуються для білоруських чиновників, у найкращому разі, втратою кар'єри, тож сміливість Коршунова свідчить багато про що, зокрема про "бродіння умів" у вертикалі влади.
Арешти і кримінальні справи
Головного суперника Олександра Лукашенка на цих виборах - ексглаву Білгазпромбанку Віктора Бабарика - затримали 18 червня. Разом із сином Едуардом, він же - керівник виборчого штабу батька; вони повезли здавати чергову партію підписів і щезли. Пізніше виявилися в СІЗО КДБ.
Зразу після цього глава Комітету державного контролю Іван Тертель (сам недавно переведений на цю посаду з КДБ Білорусі) заявив, що бізнесмен нібито намагався впливати на свідків і сховати докази щодо раніше скоєних злочинів. (Ніхто в це в Білорусі не повірив, але такі правила гри на білоруських виборах.) Тертель називав Бабарика "безпосереднім організатором протиправної діяльності". Він також додавав, що його відомство встановило наявність схем відмивання, з допомогою яких великі суми грошей виводилися за кордон.
Синові - Едуарду Бабарику - теж було пред'явлене обвинувачення в податкових порушеннях та відмиванні грошей.
Нагадаємо: до травня Віктор Бабарико очолював "Білгазпромбанк" (належить російським "Газпрому" та Газпромбанку). На початку червня в банку пройшли обшуки, було затримано 15 нинішніх і колишніх співробітників. Порушено справи щодо легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом, в особливо великих розмірах, та про ухиляння від сплати податків в особливо великих розмірах.
Сам Бабарико називав обшуки рейдерством і стверджував, що це кампанія, спрямована безпосередньо проти нього. Після арешту його команда виклала в Мережу записане на такий випадок відео з пропозицією провести референдум щодо змін до конституції, але після президентських виборів. Штаб передав у ЦВК документи для реєстрації Віктора Бабарика кандидатом у президенти.
За два тижні до цього було заарештовано відеоблогера Сергій Тіхановського (того самого, якого формально заступає дружина Світлана). Під час обшуку в будинку його матері за досить дивних обставин (із третьої спроби і без понятих) "виявили" 900 тис. дол. та зброю. Тепер Тіхановському і півтора десяткам членів його виборчого штабу пред'явлено обвинувачення за двома статтями - в організації та підготовці дій, які порушують громадський порядок, і в насильстві до працівників органів внутрішніх справ.
Після удару по штабах Тіхановських і Бабарика силовики розгорнули масштабні репресії проти блогерів та незалежних журналістів, а державні ЗМІ продовжують кампанію проти альтернативних кандидатів, а також на підтримку Олександра Лукашенка.
Силовики заарештовують блогерів, які пишуть або говорять про політику, а також затримують на протестних акціях журналістів незалежних і закордонних медіа. Під час багатолюдних протестних акцій останніх днів починаються перебої з мобільним Інтернетом (що не дозволяє робити стріми про події на вулицях), а незалежні онлайн-медіа зазнають інтернет-атак або стають недоступними.
Своєю чергою, політичні організації Білорусі та штаби кандидатів ініціювали кілька кампаній з висування кандидатур до складу дільничних комісій. Відмітною особливістю незалежного спостереження є його мережевий характер і кілька центрів політичного/партійного спостереження. Проєкт "Чесні люди" (близький до штабу Віктора Бабарика) організував консультації з висування кандидатур до складу виборчкомів від громадян. Міжпартійна ініціатива "Право вибору" і кампанія "Говори правду" також організували консультації, але додатково послали в дільничні комісії активістів через свої організації (протоколами). Тепер багато хто в Білорусі очікує, що після удару по незалежних медіа, блогерах і штабах рейтингових кандидатів силовики переведуть увагу на організаторів незалежного спостереження.
Сам Олександр Лукашенко, виступаючи в Бресті з нагоди річниці початку Великої Вітчизняної війни, закликав не купуватися на хитрощі "шарлатанів" і заявив, що влада змогла "підрізати крила" злодіям, завдяки чому країна не опинилася "на колінах".
"Тому дивіться на це спокійно й не думайте, що це хтось використовує з політичною метою. Немає такої необхідності в Білорусі - використовувати щось із політичною метою. Розслаблятися в жодному разі не можна. Я вас попереджав два-три місяці тому, що ця так звана пандемія цим не скінчиться. Комусь вона дуже на руку. Скоро побачите, кому. Хоча вже й зараз це бачимо. Буде тиск серйозний, насамперед економічний. Оскільки воювати з нами вже небезпечно, а нахилити треба", - додав він.
Поки що в ролі того, хто однозначно програв, - демократична спільнота Білорусі. Вона опинилася в ситуації дуже поганого вибору, оскільки всіх трьох головних суперників Лукашенка можна охарактеризувати як "помірковано проросійські". З іншого боку - сам Лукашенко, готовий про що завгодно домовлятися з Москвою задля збереження своєї влади. І частину свого суверенітету Білорусь втратить, незалежно від результату нинішніх подій.
Всі статті автора читайте тут.