Сонячного теплого дня в парку в центрі Нью-Йорка недавно бачу таку картину: дівчина років вісімнадцяти, худа, у приспущених джинсах, хитаючись іде по траві, а потім падає на землю. Очі в неї закочуються, обличчя набирає синюшного відтінку. «У кого-небудь є «Наркан»?» — запитує голосно якась жінка, звертаючись до перехожих. («Наркан» або «Налаксон» — це протиотрута від опіоїдних препаратів. Опіоїди можуть сповільнити або зупинити дихання людини, що призводить до смерті. «Наркан» допомагає людині, в тілі якої є опіоїди, прокинутися й продовжити дихати.) «Я медсестра, — пояснює жінка. — У мене зазвичай «Наркан» із собою, а сьогодні не взяла». Однак «Наркан» не потрібен. Підійшов поліцейський, розштовхує дівчину. «Де ти живеш?» — запитує він її. Дівчина нечітко бурмоче й махає рукою. «Іди додому», — каже поліцейський і примушує її підвестися. Вона, як не дивно, встає й зиґзаґами починає перетинати парк у зворотному напрямку. Вона під наркотиком, але їй пощастило, — це ще не передозування, і вона не стала частиною сумної статистики цього року. А ось донька моєї колеги — молода жінка тридцяти років — цього літа померла. «Я ніколи не оговтаюся від її смерті», — написала мені моя колега у відповідь на мої безпорадні слова співчуття.
Останні 25 років смертність у США від передозування наркотиками наростала й навіть стала чинником певного скорочення загальної тривалості життя. Під час пандемії проблема з наркоманією, що тільки посилилася, відступила на другий план, і ця криза триває в тіні глобальніших подій. Певна річ, підвищене вживання наркотиків і надмірне вживання алкоголю пов'язані зі стресом, страхом та невизначеністю в період пандемії. І це не просто побутове спостереження. Наукові дослідженням, які проводилися після таких катаклізмів як урагани, повені, пожежі та землетруси, встановили, що люди після великих потрясінь споживають більше алкоголю або наркотиків для подолання стресу.
Згідно зі статистичними даними, за час пандемії коронавірусу смертність від передозування наркотиками зросла майже на 30%. Торік через передозування у США померло 93 тис. людей. В історії США це найбільша кількість смертей унаслідок наркоманії за один рік.
Переважно наркомани у США помирають від уживання стимуляторів, таких як метамфетамін, і опіоїдів — героїну та синтетичних опіоїдів, найнебезпечніший із яких — фентаніл. Нора Волков, директорка Національного інституту боротьби з наркозалежністю, розповіла недавно в інтерв'ю Washington Post, що фентаніл дуже глибоко проникнув у незаконні поставки наркотиків і 70% смертей від передозування кокаїном та 50% смертей від передозування метамфетаміном також пов'язані з ним. «Щоб отримати додатковий прибуток, дилери додають у ці не опіоїдні наркотики дешевші, але сильні опіоїди, — сказала вона. — Той, хто приохотився до стимуляторів, таких як кокаїн або метамфетамін, не має звички до опіоїдів. Такі люди, якщо отримають стимулятор із домішкою фентанілу, піддаються високому ризику передозування». За її словами, часто споживачі не підозрюють, що їхні наркотики містять сильнодіюче знеболювальне, яке може зупинити дихання, навіть якщо вжити його небагато. Але нерідко вони свідомо приймають кілька наркотиків зразу для посилення ефекту, і їхній організм не витримує.
Останніми роками багато говорено, що американці поділені на два непримиренних табори в усьому, що стосується політичних, соціальних і моральних питань. Але це, як свідчить ситуація з наркотиками, далеко не так.
На сьогодні американці, незалежно від партійної приналежності, розглядають проблему наркоманії не стільки як проблему правопорушення або, скажімо, симптом морального розкладання окремих особистостей, а більше — як кризу охорони здоров'я.
Колишній президент Трамп, якого не можна назвати великим людинолюбом, не втомлювався виявляти свою підтримку американцям із наркозалежністю. Він навіть установив «Національний місяць боротьби зі зловживанням психоактивними речовинами» й неодноразово заявляв про «непохитну відданість адміністрації меті вирятування громадян від алкогольної та наркотичної залежності». Саме в період Трампа було розширено виробництво препаратів від передозування — «Наркана» й «Налаксона» — і посилено інформаційно-просвітницькі кампанії боротьби зі зловживанням опіоїдами серед молоді. На певний час ці заходи демонстрували успіх, але з початком пандемії невеликі досягнення було втрачено.
Байден отримав складнішу ситуацію, однак підхід його адміністрації до проблеми наркозалежності відрізняється від підходу Трампа в деталях, але не по суті. Програма Байдена, як і програма Трампа, спрямована на освітні заходи та на зусилля зі збереження життя наркоманів. Нинішній план Байдена під назвою «Порятунок Америки» включає 1,5 млрд дол. на лікування розладів, пов'язаних із уживанням психоактивних речовин. Але, на відміну від Трампа, адміністрація Байдена підтримує спірний метод, відомий як «зниження шкоди». Замість того, щоб допомогти наркоманам досягти утримання, зазначений метод має головною метою знизити ризик смерті або зараження інфекційними захворюваннями. Отож Конгрес уперше виділив 30 млн дол. спеціально на програми роздачі одноразових шприців, призначених для захисту користувачів від таких захворювань як ВІЛ, і на тест-смужки для перевірки наркотиків на наявність фентанілу. (Тест-смужки на фентаніл — це невеликі смужки паперу, які можуть визначити наявність фентанілу в будь-якому виді наркотиків: у таблетках, порошку або ін'єкціях.)
Програми «зниження шкоди» — це крок у бік вищого реалізму та визнання сумного факту, що не всі наркомани готові лікуватися. Але смерть цих людей, навіть якщо вони її самі прагнуть, однак буде трагедією для їхніх близьких. Як і в період Трампа, головним способом боротьби залишаються освітні програми, спрямовані переважно на дітей шкільного віку.
Новий план боротьби з наркотиками розробляється нині в Університеті Акрона в Огайо. Ця програма зосередиться на зміні так званих «соціальних норм» серед школярів. Підліткам часто здається, що «круті хлопці» вживають наркотики, і вони починають цю «норму поведінки» брати для наслідування. За задумом програми, лектори в дискусійних групах мають скеровувати учнів на оскарження таких уявлень. В ідеалі, учні самостійно зроблять висновок, що їм не потрібно вживати наркотики, аби бути частиною підліткового соціуму.
Складніша ситуація з дорослими. У своїй книжці «Нація дофаміну» психіатриня Анна Лембке зазначає, що людська природа організована таким чином, аби побільшувати задоволення й уникати болю. Як пише Лембке, її пацієнти, котрі борються зі зловживанням психоактивних речовин, часто вважають причиною своєї залежності страждання — депресію, тривогу, безсоння. Але вона стверджує, що нерідко буває навпаки: залежність може стати причиною болю, а не полегшенням від нього. Це відбувається тому, що наркотики викликають, серед іншого, первинну реакцію нейромедіатора дофаміну, який наповнює мозок задоволенням. Але щойно дія дофаміну минає, людина часто почувається гірше, ніж раніше. «Люди починають уживати наркотик, аби почуватися добре чи зняти біль, — пише Лембке. — Згодом, після багаторазового впливу, цей препарат діє все менше й менше. Але вони не можуть зупинитися, бо без психоактивної речовини перебувають у стані дефіциту дофаміну».
На переконання Лембке, дуже важливо донести до людей, котрі хочуть позбутися наркозалежності, розуміння того, що відбувається в їхньому організмі, коли вони вживають наркотики. Але не менш важливо, вважає вона, робити все можливе, аби усунути багато першопричин наркозалежності, яка випливає з хронічного стресу, пов'язаного з бідністю, безробіттям та соціальними травмами, що переходять інколи з покоління в покоління.