Минулої п'ятниці після шестиденних зондажних консультацій Християнсько-демократичний союз/Християнсько-соціальний союз (ХДС/ХСС) і Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН) досягли попередньої домовленості щодо продовження великої коаліції. Але остаточно затвердити мандат СДПН на переговори має спеціальний партійний з'їзд соціал-демократів, який відбудеться 21 січня. У разі позитивного голосування завершення перемовин можливе до католицької Пасхи (1 квітня).
Німецький політичний марафон щодо формування владної коаліції, який розпочався після парламентських виборів 24 вересня минулого року, продовжується без чітких орієнтирів на успішність завершення найближчим часом. До такої халепи німецька політика ще не потрапляла. Після найгіршого у повоєнній історії результату соціал-демократів і майже історичного мінімуму християнських демократів на останніх виборах, заяви лідера СДПН Мартіна Шульца про перехід в опозицію, проведення важких перемовин між ХДС/ХСС, ВДП і партією "Союз 90/Зелені", провалу створення коаліції "Ямайка" нині окреслилися нові реалії відновлення старої коаліції.
Чи вдасться? Для відповіді на це запитання маємо розібратися з позицією сторін, з якою вони виходять на переговори.
Після невдачі перемовин щодо "Ямайки" ХДС/ХСС явно не влаштовували перспективи перевиборів, як і створення уряду меншості (християнські демократи - в альянсі з вільними демократами або з "зеленими"). Зокрема, результати повторних виборів могли б мати ще гірші наслідки для партії. У свою чергу в Німеччині уряд меншості на федеральному рівні ще не формувався, хоча така практика виявилася досить успішною в багатьох європейських демократіях. А недовготривалі приклади таких урядів на рівні федеральних земель у минулому не показали позитивних результатів, оскільки значно ускладнювали й уповільнювали процеси ухвалення рішень. До того ж це давало можливість сильним опонентам, як-от соціал-демократам, забезпечувати підтримку лише прийнятних для себе ініціатив.
Більшість майже одностайна у висновках: перспектива реанімації коаліції - останній шанс для Ангели Меркель залишитись у великій політиці, альтернативи істотно підривають її владний потенціал, а можливі перевибори, ймовірно, вже відбудуться без неї.
Ініціатором реанімації великої коаліції став соціал-демократ - федеральний президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр. Вважається, що на такий крок його підштовхнуло розуміння ймовірних нищівних втрат СДПН у разі перевиборів. Але й можливо, що за цим стояло й усвідомлення згубних наслідків надмірних амбіцій, які виникли на хвилі передвиборного зростання популярності лідера соціал-демократів М.Шульца, та жорсткої міжпартійної боротьби, що загострилась у ході передвиборних перегонів.
Нагадаємо: Шульц перед виборами залишив посаду голови Європарламенту й рішуче кинувся в бій за місце канцлера. У перші місяці перебування головою СДПН його рейтинг перевищував рейтинг Меркель, що сформувало ілюзію незаперечної перемоги над конкурентом. Передвиборна кампанія загострила наявні протиріччя. Соціал-демократи вже не приховували відвертого незадоволення своєю роллю: на їхнє переконання, успішні ініціативи їхньої партії трансформувалися в успіх християнських демократів, поразки ж залишалися на їхній совісті.
Втім, "ефект Шульца" не спрацював. Німецький виборець виявився більш консервативним, ніж хотілося вірити соціал-демократам, бо надав перевагу існуючому добробуту перед гіпотетичними благами "об'єднаної Європи", на чому акцентувалася передвиборна увага СДПН. Найгірші за повоєнні часи результати виборів для соціал-демократів стали потужним ударом. За інерцією цю невдачу вони спробували пояснити участю у великій коаліції. А тому відразу ж наголосили на кардинальній зміні моделі співпраці й відхилили можливість створення за будь-яку ціну уряду з християнськими демократами. У свою чергу заяву М.Шульца про перехід в опозицію можна оцінювати як намагання зберегти обличчя соціал-демократів і підготувати новий, стабільніший ґрунт на майбутнє.
Можливо, що таким чином СДПН формувала вигідну платформу для подальших торгів за владні посади. А тому повноважень голови партії Шульц не склав, а у відповідь на ініціативу Штайнмаєра змінив свою позицію і тепер не виключає для себе отримання міністерського крісла - закономірно, у зовнішньополітичному відомстві. Нині Шульц знов у повній бойовій готовності і з оптимізмом дивиться на перспективи майбутньої великої коаліції. При цьому очевидно й те, що неуспіх переговорів однозначно поставить хрест на авторитеті Шульца.
Попередні консультації щодо поновлення великої коаліції стартували 7 січня. Зважаючи на помилки попередніх коаліційних перемовин, сторони вирішили повністю змінити процедуру. До перемовин було залучено загалом 39 осіб, які мали напрацювати робочі плани за 15 основними тематичними блоками. При цьому результати консультацій було вирішено не виносити на широкий загал. Попри те що реалізувати це на практиці виявилося не так просто, обійшлося без скандалів у пресі.
Певної інтриги переговорам надали фінансові питання: німецька рахункова палата оцінила можливий фінансовий люфт держави до 2021 р. у 45 млрд євро. Ці гроші майбутній уряд зможе використати для реалізації заходів сприяння економічному розвитку або надання додаткових пільг. Тож торгуватися є за що.
Після шестиденного зондажного марафону християнські й соціальні демократи погодили й подали 12 січня 28-сторінковий підсумковий документ, демонструючи однозначний оптимізм щодо створення нового уряду разом.
На всіх рівнях СДПН не приховують свого задоволення домовленостями про поступове скасування "податку на солідарність" до 2021 р., який було запроваджено невдовзі після об'єднання Німеччини для підтримки федеральних земель колишньої НДР. Водночас ідея соціал-демократів стосується звільнення від податку лише для менш заможних верств населення та середнього класу, тобто приблизно 90% громадян. Уже нині ця домовленість викликає обурення, бо на найбагатших і так припадає 60% відрахувань за цією статтею. Християнські демократи від початку виступали за повне скасування податку в кілька етапів до 2030 р.
До значних успіхів попередніх консультацій СДПН зараховує погодження "зміни курсу" в європейській політиці Німеччини в напрямку посилення її залучення у спільноєвропейські справи. Це від початку було центральною метою Шульца з урахуванням його передостаннього головування в Європарламенті. За словами міністра закордонних справ соціал-демократа Зігмара Габріеля, велика коаліція зробила в 2013 р. велику помилку, поставши на перше місце в коаліційній угоді внутрішню, а не європейську політику.
Окрім цього, на думку багатьох політиків та експертів, в останнє десятиліття відчутно пробуксовує "мотор європейської інтеграції" - тандем Німеччини і Франції в ЄС. Усі ці упущення соціал-демократи мають намір виправити в наступній каденції. У підсумковому документі сторони навіть зафіксували готовність збільшити свій внесок до загального бюджету ЄС. Це свідчить про те, що німецька зовнішня політика може орієнтуватися на формування до 2025 р. Сполучених Штатів Європи, про що мріє М.Шульц, і розвиватися в руслі реалізації амбітних планів президента Франції Е.Макрона щодо реформування ЄС.
У свою чергу християнські демократи вже висловлювали побоювання щодо можливих перспектив "усуспільнення боргів". Окрім цього, скільки коштуватимуть ці плани для Німеччини - велике питання.
СДПН вважає досягненням і домовленості щодо погодження міграційного законодавства. Ця тема була одним з найгостріших каменів спотикання між соціальними та християнськими демократами протягом останнього десятиліття. СПДН вдалося досягнути й певного прогресу в питанні возз'єднання сімей з обмеженим статусом захисту, проти чого жорстко виступали консерватори: 1000 людей на місяць. Загальну квоту для приймання біженців домовилися встановили в розмірі 180-200 тис. на рік.
У підсумку соціал-демократи підготували список з 60 пунктів своїх досягнень, до яких також віднесено: запровадження "солідарної пенсії" в розмірі додаткових 10% для тих, хто офіційно пропрацював щонайменше 35 років; закріплення розміру пенсій до 2025 р. на рівні 48% від середнього заробітку; збільшення допомоги на дітей тощо. Однак списку невдач вирішили не афішувати.
Що соціал-демократам не вдалося просунути, то це ідею радикальної реформи системи оподаткування, зокрема збільшення податку для найбільш заможних верств населення та підприємств з 42 до 45%. Останню ідею ХДС/ХСС відкинули категорично. Для експортоорієнтованої економіки Німеччини (частка зовнішньої торгівлі країни в структурі ВВП становила 69% в 2016 р., що значно вище за середній показник) таке збільшення мало б істотні негативні наслідки. Окрім цього, на переконання консерваторів, у той час, як більшість розвинених країн, у тому числі США і Франція, взяли курс на зменшення податкового навантаження на підприємства з метою більшого залучення інвестицій, Німеччина ризикує опинитися в категорії найсуворішого податківця для підприємств у світі.
Водночас керівництво СДПН, зокрема в особі віце-голів М.Драєр і О.Шольца, прем'єр-міністра Нижньої Саксонії Ш.Вайля і голови фракції в Бундестазі А.Налєс активно розпочало агітувати однопартійців за схвалення 21 січня рішення про початок переговорного процесу щодо поновлення великої коаліції. Заступниця М.Шульца Малу Драєр оцінює такі перспективи як оптимістичні. Інший заступник, Олаф Шольц, поділяє ці настрої, але водночас шкодує, що не вдалося переконати християнських демократів провести радикальну реформу системи оподаткування.
Але шлях до початку коаліційних перемовин не видається безхмарним. Проти ідеї поновлення великої коаліціади активно виступило молодіжне крило СДПН - Союз молодих соціалісток і соціалістів (ЮЗОС). Голова союзу Кевін Кюнерт публічно заявив, що християнським демократам не можна вірити, а досягнутим домовленостям бракує соціал-демократичного наповнення. Тому він оголосив про початок масштабної кампанії проти створення великої коаліції, в рамках якої має намір розпочати федеральне турне.
Настрої ЮЗОС підхопив місцевий осередок СДПН федеральної землі Саксонія-Ангальт: 13 січня він проголосував проти початку коаліційних перемовин із християнськими демократами (хай навіть з перевагою в один голос). І хоча на загальнопартійному з'їзді представництво цієї землі становитиме лише 7 кандидатів з 600, тенденція може мати ефект доміно.
Достатньо критичними є настрої соціал-демократів і в найбільшій за населенням землі Північний Рейн-Вестфалія (ПРВ) - історичній вотчині СДПН. У травні минулого року СДПН поступилися на земельних виборах християнським демократам і відмовилися брати участь у формування великої коаліції у місцевому ландтазі. Попередня поразка соціал-демократів на місцевих виборах у цій землі (де вони незмінно правили з 1966 р.) коштувала у 2005 р. крісла канцлера Герхарду Шредеру. Але соціал-демократи мають у цій землі найбільше партійне об'єднання, яке представлятимуть 144 делегати на партійному з'їзді, а це майже чверть від загальної кількості. І, за словами голови місцевого представництва СДПН М.Грошека, нині не можна сказати, що там панує ентузіазм з приводу великої коаліції.
Критиці піддається й "список досягнень" за результатами зондажних консультацій. Найбільше обурення викликали половинчасте рішення щодо верхньої межі для приймання біженців, незбільшення податків для найзаможніших і той факт, що питання скасування приватного медичного страхування навіть не було обговорене.
Ризики в політичній грі, яку розпочало керівництво СДПН, високі не лише для М.Шульца, а й для німецької соціал-демократії в цілому. Скептики наполягають на потребі повного "перезавантаження" партії, але в опозиції. Подальші неодмінні поступки в уряді з християнськими демократами призведуть, на їхню думку, лише до ще більшої втрати образу надійного представника інтересів своїх виборців.
Тим паче що соціологічні дослідження вказують на суттєві розходження політичних уподобань населення. Так, за результатами дослідження настроїв населення щодо чергового альянсу християнських демократів та есдеків, проведених соціологічною службою Emnid напередодні зондажних консультацій, 53% опитаних підтримували продовження великої коаліції, 34% виступили проти. А вже 14 січня, за даними Інституту Infratest dimap, лише 40% респондентів позитивно поставилися до створення великої коаліції, тоді як 52% оцінили цю перспективу як "не дуже добру" або "погану".
Таким чином у разі, якщо керівництву СДПН і вдасться 21 січня схилити більшість партійців на свій бік, то в подальшому воно буде змушене рахуватися з думкою опозиційно налаштованих членів власної партії та суспільною думкою.