7-8 грудня у штаб-квартирі НАТО в Брюсселі відбудеться засідання міністрів закордонних справ країн - членів альянсу. Серед присутніх у бельгійській столиці буде і представник України, який візьме участь у засіданні Північноатлантичної ради (ПАР) на рівні міністрів закордонних справ з країнами - не членами НАТО, контрибуторами операції Міжнародних сил сприяння безпеці Ісламської Республіки Афганістан.
Зазначена зустріч є своєчасним підґрунтям для обговорення теми відносин України з НАТО. Впевнена, що їх співпраця - обопільно вигідна. Мені здається, нам слід почати змінювати своє «лінійне мислення» на вміння думати ширше, коли йдеться про безпеку. Дедалі частіше загрози міжнародній безпеці мають невійськовий характер, що набуло рис чіткої тенденції. Іншою очевидною тенденцією є те, що сучасні виклики змінюються за характером і масштабом. Радикалізм і тероризм, держави, котрі зазнали кризи, кіберзагрози, піратство у відкритому морі, природні та техногенні катастрофи потребують спільного реагування. За таких обставин жодна держава чи організація не спроможна відповідати на них за принципом «самі впораємося».
НАТО включила цей підхід до своєї Стратегічної концепції, ухваленої торік, визначивши три основні завдання для альянсу на майбутнє: колективна оборона, врегулювання криз і безпека на основі співпраці. Третє завдання передбачає партнерство з країнами та організаціями. Партнерство становить частину цього вектора безпеки на основі кооперації. НАТО вважає, що найкраща відповідь на сучасні глобальні загрози - скоординована відповідь. Якщо перефразувати слова генерального секретаря альянсу, реальна безпека - це спільна безпека, яку спільно розробляють, спільно розбудовують і спільно підтримують. Співпраця між Україною і НАТО добре вписується в загальні рамки розбудови безпеки у світі, в якому загрози й виклики потребують спільної і об’єднаної відповіді.
Отже, якщо подивитися на наші відносини з більш широкої перспективи, стає очевидно, чому НАТО і Україна корисні одна для одної і в чому полягає додаткова цінність їхніх відносин для регіону.
Рівень співпраці України з альянсом залишається високим, і мені здається, що український уряд націлений на досягнення практичних результатів. Хоча риторика й змінилася, практичні дії набули більшого наповнення, особливо у сфері відносин між військовими. Нинішнього року було проведено дванадцять спільних військових навчань, що, з одного боку, вражає, а з іншого - є логічним кроком у практичній співпраці. Військовим потрібно тренуватися, щоб бути готовими «служити і захищати». Спільні навчання посилюють оперативну сумісність української армії з військами країн НАТО і підвищують її боєздатність та бойову готовність.
Однак хотіла б нагадати, що відносини з Україною ґрунтуються не лише на технічній співпраці, а й на спільних цінностях. І тут неможливо перебільшити значення Річної національної програми (РНП), що є головним практичним інструментом далекосяжних реформ, зокрема в таких галузях, як економіка і юриспруденція.
Гадаю, слід чітко вказати, що РНП - не спільний документ діяльності НАТО і України чи їх співпраці. Це передусім український документ - написаний Україною і для України, з широким спектром цілей та реформ, які Україна прагне здійснити. НАТО і члени альянсу готові надати підтримку вашій країні в досягненні цих цілей, і саме тому РНП така важлива. Це та дорожня карта, яка допомагає нам підтримувати Україну в досягненні її мети. Наша роль полягає не в моніторингу за її виконанням, а в наданні Україні підтримки.
Як людина, що працює з інструментами так званої «м’якої сили», я також бачу великий потенціал Річної національної програми як засобу комунікації для України. Українське керівництво може використовувати РНП для пояснення реформ і здобутків, отриманих у процесі виконання програми. РНП може допомогти українському суспільству розібратися в тому, що НАТО і Україна роблять разом, і дізнатися про досягнення їхньої співпраці. Цей інструмент можна використовувати одночасно для досягнення двох цілей - здійснення реформ та інформування про них суспільства.
Сьогодні головний напрям відносин між Україною і НАТО - практична співпраця у сферах спільного зацікавлення та взаємної вигоди. Є багато сфер, у яких ведеться така практична співпраця, але обсяг відкритої для громадськості інформації про її аспекти досить обмежений.
Інформація про відносини між Україною і НАТО переважно зосереджена на місіях та операціях, оперативній сумісності. Це важливі галузі співпраці, і вони залишаються пріоритетними. Проте розглядати відносини у виключно військовій площині було б помилкою, і це б не відбивало реального масштабу та глибини наших відносин. Тому більша кількість інформації й, відповідно, ширша обізнаність про всі сфери, в яких співпрацюють Північноатлантичний альянс і Україна, піде на користь обом сторонам.
Для ілюстрації справжнього розмаїття та практичного впливу цих відносин хотіла б навести два приклади. Тим часом як Україна продовжує скорочення і реформування своїх збройних сил, багато українських військовослужбовців звільняються в запас. Уже більше десятка років НАТО разом із країнами - членами альянсу допомагає полегшити соціальні наслідки скорочення армії, фінансуючи курси з перепідготовки військовиків у багатьох українських містах.
Станом на 2010 рік близько п’яти тисяч колишніх українських військовослужбовців мали змогу адаптуватися до цивільного життя, отримавши новий старт. Більшість випускників курсів - майже 70% - змогли успішно працевлаштуватися протягом перших шести місяців по закінченні навчання. На мою думку, це хороший результат. Курси допомогли їм покращити знання іноземних мов (англійської, німецької, французької та італійської) і отримати професійні та менеджерські навики у багатьох сферах, зокрема в сільському господарстві, готельному і туристичному бізнесі, приватній безпеці, рекламі, видавничій справі та цивільному судноплавстві. Багато випускників розпочинають свій власний бізнес або обіймають керівні посади у приватному секторі. Це приклад програми, яка допомагає змінити життя, приносить додану вартість економіці України і зміцнює її безпеку, оскільки економічне процвітання та безпека, загалом, взаємопов’язані.
Також дуже плідна співпраця проводиться з українськими науковцями в рамках програми альянсу «Наука заради миру і безпеки». Зазначена програма - унікальний інструмент, який сприяє співпраці між НАТО і партнерами у сфері цивільної науки. Цей інструмент продемонстрував свою високу ефективність як засіб ведення міжнародного діалогу і наукового співробітництва.
Прикладом співпраці між НАТО та її партнерами, на мою думку, є ініціатива об’єднати зусилля України і Білорусі у рамках проекту, що допомагає обом країнам подолати ризик повеней у басейні річки Прип’ять. Повені поблизу спільного кордону цих держав можуть мати руйнівний вплив на економіку обох країн. Більше того, радіоактивно забруднені осади і атомні електростанції в басейні річки Прип’ять становлять додатковий ризик для здоров’я людей та довкілля. Зважаючи на ці загрози безпеці, обидві країни об’єдналися в рамках проекту з моніторингу, моделювання та прогнозування повеней, який став національним пріоритетом.
Щоб удосконалити моніторинг повеней, отримуючи дані в реальному часі, обидві країни почали встановлювати з допомогою НАТО систему станцій автоматичного стеження. Раніше моніторинг басейну річки проводився вручну, тому відзначався повільністю й неточністю. Він не завжди був достатньо оперативний, аби надавати своєчасні повідомлення, отож не допомагав передбачати повені. У рамках проекту планується встановити сім автоматичних станцій, які буде підключено до мережі до кінця 2012 року. НАТО надала «стартовий капітал» для того, щоби перші станції стали реальністю.
До вищепереліченого додамо нові проекти та сфери, в яких НАТО і Україна вирішили співпрацювати. Це, зокрема, проведення регулярних консультацій із питань кібербезпеки, енергетичної безпеки, боротьби з тероризмом та розповсюдженням зброї масового знищення, а також нещодавнє рішення про початок проекту з розчищення радіоактивних матеріалів, які залишилися з радянських часів на ряді військових об’єктів, не кажучи вже про згоду альянсу допомогти вашій країні підготуватися до європейського футбольного чемпіонату у сфері планування на випадок виникнення надзвичайних ситуацій. Усе це дозволяє отримати різноманітну та достовірну картину глибоких і міцних відносин, які підтримують Організація Павнічноатлантичного договору і Україна.
Згадані менш відомі аспекти альянсу та співпраці між Україною і НАТО, на мою думку, мають стати більш видимими для ока громадськості. Це не тільки сприятиме кращому розумінню діяльності НАТО і наших відносин, а й допоможе змінити усталені погляди, розвіяти застарілі міфи та стереотипи, які все ще живі в українському суспільстві.