Поки Росія загрузла в Сирії і скута санкціями через небажання забратися з окупованих нею регіонів України, у Північноатлантичному альянсі, схоже, вирішили зробити хід конем і переграти Путіна на Балканах. Чорногорія, невелика держава на березі Адріатики, вже в грудні може отримати запрошення приєднатися до НАТО.
У такий спосіб у Брюсселі й Вашингтоні чітко дають зрозуміти Кремлю, що процес розширення альянсу, який зупинився 2009-го, тепер знову можуть запустити. З огляду на розміри країни з 600-тисячним населенням і армією в дві тисячі осіб, жест досить символічний для реального зміцнення військової сили альянсу. Але політичне значення його неабияке, якщо Росії дадуть зрозуміти, що її думка тут ролі не грає. У Москви практично немає шансів запобігти цьому зближенню дипломатичними шляхами. Тому в хід можуть пустити "гібридні" або нетрадиційні методи підривної діяльності з метою розхитати ситуацію в Чорногорії зсередини.
Країна зробила свій вибір
Двадцять останніх років політики в Чорногорії досить уміло вибудовували свої відносини з Брюсселем, Вашингтоном і Москвою, а також із Белградом. Навіть проголошення республіки незалежною від Сербії 2006 р. не мало таких жахливих наслідків, як бажання стати незалежною державою біля Краю Косово. 2014-й став переломним для Чорногорії, коли їй довелося робити ще один важливий вибір. Як давній союзник Росії, "братньої за духом і вірою держави", Чорногорія засудила дії Путіна в Криму, а потім приєдналася до загальноєвропейських санкцій проти Росії через її агресію проти України.
З Москви залунали обурені окрики, що, мовляв, самим фактом свого існування Чорногорія зобов'язана підтримці Росії, а тепер країна може втратити російські інвестиції у сферу туризму та об'єкти нерухомості. За даними 2013 р., громадяни РФ становили 70% усіх іноземних туристів у Чорногорії. Їм же належать 40% нерухомості в країні. За останній же рік потік російських відпочивальників знизився на 40%.
Однак Чорногорія дає чітко зрозуміти, що вибір зроблено на користь європейського майбутнього і членства в НАТО. 16 вересня ц.р. парламент Чорногорії 50 голосами "за" з 81, при 26 "проти", ухвалив резолюцію про приєднання країни до Північноатлантичного альянсу. Це рішення підтримали депутати від партій правлячої "Коаліції за європейську Чорногорію" - до неї входять Демократична партія соціалістів Чорногорії і Соціал-демократична партія, а також депутати - представники албанської меншини і члени партії "Позитивна Чорногорія".
Як зазначено в документі, влада в Подгориці розглядає приєднання до НАТО як гарантію суверенітету і територіальної цілісності країни, а також розвитку країни шляхом демократії та верховенства права. Парламентарії вважають, що такий крок поліпшить добробут суспільства і кожного його члена окремо. Крім того, приєднання до НАТО розглядається як важливий крок на шляху до членства в Європейському Союзі. Слід зауважити, що за кілька днів до цього рішення було зроблено офіційні заяви з Брюсселя й Вашингтона про принципову підтримку приєднання Чорногорії до НАТО, якщо до грудня буде продовжено реформи, зокрема у сфері правосуддя, боротьби з корупцією, модернізації армії, і головне - влада країни зможе підвищити рівень підтримки ідеї інтеграції до НАТО серед місцевого населення країни. А представники Польщі висловлювали впевненість у тому, що Чорногорія має всі шанси стати 29-м членом альянсу на саміті НАТО у Варшаві, запланованому на липень 2016 р.
Усе це, природно, викликало гнівну реакцію Росії, представники якої заявили, що спроби приєднати Чорногорію до НАТО загрожують європейській безпеці. Москву страшить сама здатність НАТО до розширення, втрата свого впливу в країні, яка ще недавно була для РФ вірним союзником. Нині загроза для європейської безпеки походить від Росії, що прагне будь-яким способом повернути собі роль одного з глобальних центрів сили. Тому вибір майбутнього для маленької Чорногорії може стати частиною великої гри.
Хто замовив "майдан" у Подгориці?
Слабка чорногорська опозиція змогла протиставити рішучості уряду країни рухатися до НАТО прискореними кроками тільки питання про референдум, який влада, як свідчить резолюція парламенту від 16 вересня, не має наміру проводити. Про референдум у рішенні депутатів немає ні слова, і саме це питання було найбільш гострим під час дебатів.
У країні, яка постраждала (хоч і меншою мірою, ніж Сербія) під час натовських бомбардувань Югославії 1999-го, чимало тих, хто розглядає альянс як "агресивний військовий блок". Такі настрої поширені серед частини населення країни, яку становлять серби: вони досі гостро переживають розвал Союзної Югославії, а також вважають помилкою проголошення незалежності Чорногорії. У низці регіонів вони становлять значну частину населення.
Провладні чорногорські ЗМІ говорять про зацікавленість Росії в тому, щоб через проведення референдуму рух країни до НАТО було заблоковано. Заяви російського МЗС щодо Чорногорії критикує чорногорська влада за ігнорування фактора розколу в суспільстві і тиск на тих, хто не задоволений курсом на зближення з НАТО. "Не можна не бачити, що, всупереч запевненням, які чорногорське керівництво отримує від західних держав, приєднання цієї країни до процесу євроатлантичної інтеграції аж ніяк не веде до її консолідації і процвітання. Скоріше навпаки - має місце політична й ідеологічна поляризація суспільства, загострення соціально-економічних проблем", - заявило зовнішньополітичне відомство РФ. Чорногорці відповіли, що російські дипломати згущують барви, і їхні заяви межують із втручанням у внутрішні справи країни.
Чорногорська опозиція категорично заперечувала цього тижня будь-який зв'язок із Москвою, хоча більш очевидна підтримка чорногорських протестів з боку націоналістичних сил Сербії, тоді як офіційний Белград зберігав нейтралітет. Проте вже 27 вересня, через кілька днів після рішення чорногорського парламенту щодо НАТО, противники уряду вийшли на вулиці чорногорської столиці з вимогою відставки прем'єр-міністра Міло Джукановича і проведення дострокових виборів найближчим часом.
Далі було розіграно сценарій "майдану", який дуже нагадує той, що спостерігаємо нині в Молдові. У центрі міста встановили наметове містечко, а опозиція почала збиратися на щотижневі мітинги у вихідні, щоб іще раз озвучити свої вимоги. При цьому лунають і антинатовські гасла. Особливо активними такі протести були 14 жовтня під час робочого візиту до Чорногорії генсека НАТО Єнса Столтенберга.
Крім антинатовської риторики опозиція використовує протестні настрої і в питанні про зміну передвиборного законодавства. Бурхливі дебати й протести з цього приводу відбувалися тут іще в лютому ц.р. Тоді правляча коаліція відмовилася голосувати за низку законопроектів. На думку представників опозиції, уряд Джукановича не прагне змінювати деякі положення про фінансування передвиборних кампаній і способи формування та обліку списків виборців під час виборів, намічених на весну 2016 р., щоб зберегти домінуючі позиції на політичній арені країни за прихильниками Джукановича.
Слід згадати, що Міло Джуканович є беззмінним керівником країни вже понад 20 років, і його Демократична партія соціалістів перемагала на всіх виборах, проведених у Чорногорії з моменту скасування в колишній іще Югославії однопартійної системи наприкінці 1990-х. У країнах Європи немає такого іншого політичного довгожителя, як він. Нині опозиція (зокрема представники Демократичного фронту) вимагає провести "перші справедливі й демократичні вибори в Чорногорії". Умовою для цього вона бачить не тільки ухвалення змін до виборчого законодавства, а й відставку уряду. Член правління ДФ і депутат Небойша Медоєвич заявив, що "Демократичний фронт зібрав докази про злочини уряду Міло Джукановича, який багато разів фальсифікував результати виборів".
17 жовтня влада ухвалила рішення про демонтаж наметового містечка, однак пізніше, ввечері минулої суботи, мирні протести опозиції переросли у зіткнення з поліцією, після того як група протестувальників у масках атакувала правоохоронців біля будинку парламенту країни. Серед постраждалих у заворушеннях - заступник голови парламенту Бранко Радулович і депутат Небойша Медоєвич, а також журналісти. Опозиція звинуватила Джукановича в тому, що він особисто дав наказ розігнати табір, а також у застосуванні поліцією надмірної сили проти протестувальників. Хоча й визнала, що в минулі вихідні в лави демонстрантів Демфронту влилися молоді люди радикальних поглядів, яких лідери протесту не змогли контролювати. Уже 18 жовтня опозиція висунула ультиматум уряду Чорногорії з вимогою піти у відставку до кінця поточного тижня. Якщо цього не станеться, Демфронт обіцяє розширити масштаби протестів.
Джуканович почувається впевнено. Він заявив, що йому не можуть висувати ультиматуми політики, в яких від сили набереться 6% прихильників по всій країні. Лідери держави закликали опозицію не допустити політичної кризи і вирішувати проблеми країни працюючи в парламенті. Але Демфронт поки що відмовляється від такого підходу.
Ситуація на Балканах нині набагато напруженіша, ніж два-три роки тому. Є безліч проблем, які вважалися "замороженими" або навіть більш-менш урегульованими після закінчення локальних війн і поділу Югославії. Нині (у зв'язку з поновленням протистояння Росії і Заходу) ці проблеми знову далися взнаки - і не тільки в Чорногорії, а й в інших балканських країнах. Такі ігри з вогнем біля порохової бочки Європи вкрай небезпечні.