«Цей уряд не крастиме, не створюватиме закони, що дозволяють злодійство, не приватизуватиме для родичів державну власність. Ми прагнутимемо конфіскувати майно корумпованих чиновників і на ці гроші будувати школи, притулки, будинки культури й дороги», — заява тоді ще кандидатки в прем'єр-міністри Молдови Наталі Гаврилиці, мабуть, найліпше відображала настрої, які пов'язують у молдавському суспільстві з приходом нової влади. У тому, що Наталю Гаврилицю та склад її уряду затвердить парламент, сумнівів бути не могло. Нагадаємо, що пропрезидентська партія «Дія і солідарність» (PAS) за підсумками парламентських виборів 11 липня здобула 63 мандати зі 101 і можливість самостійно формувати уряд.
У президентки Майї Санду тепер є свій уряд. Причому свій за багатьма параметрами.
По-перше, прем'єрка Наталя Гаврилиця вже працювала із Санду в період, коли та очолювала Міністерство освіти, так само, як і Санду, закінчила Гарвардську школу управління ім. Джона Ф. Кеннеді. Має досвід роботи в різних фінансових структурах і репутацію технократа.
По-друге, до уряду перейшли чотири людини з президентського оточення. Наприклад, генеральний секретар апарату президента Андрій Спину став віцепрем'єром і міністром інфраструктури й регіонального розвитку, ще один радник Санду — Владислав Кульминський — одержав відповідальний пост віцепрем'єра з реінтеграції, а радниця з питань національної оборони й безпеки Анна Ревенко очолила Міністерство внутрішніх справ. Той факт, що дві ключові посади в країні — президента й прем'єра — обіймають жінки, має потішити тих, хто виступає за гендерну рівноправність. Прогрес, звісно, очевидний, однак жінки й раніше відігравали важливу роль у молдавській політиці, але молдавське суспільство загалом наразі залишається настільки ж патріархальним.
Зрештою, відмітною рисою нового уряду є високий відсоток керівників і експертів різних неурядових організацій. Багато хто з них має сталі відносини з українським експертним співтовариством, і не лише українським. Залишається тільки жартувати, що в Молдові скоро не залишиться незалежних експертів, оскільки всі вони підуть працювати до державних структур. Таке переважання представників експертного співтовариства є водночас і плюсом, і мінусом нового уряду. З одного боку, вони не були зав'язані на різні корупційні схеми й можуть дистанціюватися від попередньої влади. Одним із перших кроків нового уряду стала зміна державних секретарів у всіх міністерствах. З іншого — відсутність у ряду членів уряду суттєвого досвіду державного управління може вплинути на якість роботи міністерств і зробити керівництво заручником чиновників середньої й низової ланки.
А такий ризик є. Зважаючи на все, лава запасних у президентської команди не така довга й кадровий голод може стати головним болем керівництва країни. Так, Майя Санду жорстко розкритикувала генерального прокурора Олександра Стояногло. Останній ніяк не може вважатися «своїм» для президента й, найімовірніше, Санду спробує його замінити.
Завищені очікування суспільства — головна проблема, з якою стикнеться Майя Санду. Люди чекають на покарання корупціонерів, і якщо найближчим часом не буде певних рухів у цьому напрямку, настане цілком очікуване розчарування. Щоправда, ключові персони, чиї імена пов'язують із корупційними скандалами, такі як колишній глава Демократичної партії Молдови Влад Плахотнюк, лідер партії «Шор» Ілан Шор і бізнесмен В'ячеслав Платон — поза досяжністю молдавського правосуддя. Але правоохоронці вже затримали колишнього міністра оборони Олександру Пинзар і ряд нинішніх і колишніх чиновників молдавської поліції. Можливо, ця справа стане першим тестом для нової влади.
Чого ж очікувати від нового уряду? Його програма має оптимістичну назву «Молдова в хороші часи». Загалом слово «хороші» часто звучало в передвиборному лексиконі Майї Санду та її соратників. «Хороші люди» (oameni buni) протиставлялися «злодіям», а «хороші часи», як можна зрозуміти, мають стати контрастом «часу злодіїв», який уже минув.
Серед внутрішніх пріоритетів — реформа юстиції та жорстока боротьба з корупцією. Серед зовнішніх — інтеграція до ЄС, стратегічне партнерство з Румунією та Україною, а також «конструктивний і прагматичний діалог із Росією з метою розвитку взаємовигідного співробітництва в торговельно-економічній та інших галузях, що становлять взаємний інтерес».
У відносинах із Україною Кишинів, найімовірніше, намагатиметься найближчим часом вирішити старі проблеми, такі як завершення демаркації кордону, передусім на ділянці, що проходить по греблі Дністровської ГЕС-2, і перегляд Україною планів щодо будівництва нових гідроелектростанцій на Дністрі.
Щоправда, двосторонні відносини трохи зіпсувала «справа Чауса», у викраденні якого звинувачують українські спецслужби. Молдавський виборець проігнорував цей скандал, але, як зазначають місцеві експерти, «залишився осад», а у відносинах України з Молдовою й так до останнього часу відчувався дефіцит довіри.
Окремий напрям — створення спільних пунктів пропуску на українсько-молдавському кордоні, й зокрема на його придністровській ділянці. Звісно, такі заходи, спрямовані на боротьбу зі «схемами», вдарять по Придністров'ю, що переживає не найліпші часи, точніше, по інтересах бізнес-верхівки, яка перебуває при владі в цьому регіоні. Водночас цілком імовірно, що Кишинів утримається від жорстких демаршів стосовно Придністров'я, щоб зайвий раз не дратувати Москву, яка й так негативно сприйняла як прихід до влади проєвропейської команди, так і деякі кроки цієї команди. Так, Кремль був украй невдоволений підсумками Батумського саміту президентів України, Грузії та Молдови й розгорнув інформаційну кампанію з дискредитації її результатів.
Недавній візит до Кишинева заступника голови адміністрації президента Росії Дмитра Козака, який за сумісництвом є спецпредставником президента РФ із розвитку торговельно-економічних відносин із Республікою Молдова, свідчить про те, що Москва наразі може утриматися від жорсткої лінії. «Росія готова допомогти Молдові, але на взаємовигідних засадах, не на шкоду національним інтересам», — заявив Козак за підсумками зустрічі. «Національні інтереси Росії» — поняття, котре, як відомо, можна тлумачити досить широко. Не всім у Кишиневі сподобалося й те, що заступника голови адміністрації приймали на досить високому рівні: крім самої Майї Санду, в зустрічі брали участь іще міністр закордонних справ і віцепрем'єр із реінтеграції.
Утім, найближчим часом очікується візит до Молдови й глави українського уряду. Денис Шмигаль має намір прибути до Кишинева на святкування 30-річчя незалежності. Хороший знак для «хороших людей».
Більше статей Артема Филипенко читайте за посиланням.