Найбільше в історії Саудівської Аравії захоплення заручників стало другим таким терактом за останній місяць. Нагадаємо, що 1 травня п’ятеро іноземців (три американці, австралієць і англієць) стали жертвами нападу ісламістів на офіс швейцарсько-шведської компанії Ей-бі-бі в портовому місті Янбу на Червоному морі. Минулого тижня в Ер-Ріяді був застрелений громадянин Німеччини. І минулої суботи «викорінення невірних» тривало з новою силою.
Увірвавшись в офісні центри, розміщені в елітному районі Ель-Хубара, терористи відкрили стрілянину, першою жертвою якої став син єгиптянина, службовця однієї з безлічі міжнародних та іноземних нафтових корпорацій, офіси яких розташовані в цьому ж районі міста. Потім, пробравшись у житловий комплекс «Оазис», де мешкають іноземці, терористи взяли в заручники більше півсотні чоловік. Відпускаючи мусульман, екстремісти вимагали від них повідомити, де містяться квартири «невірних». Деякі іноземці були схоплені прямо на порозі власних квартир.
Район негайно оточила поліція. Удосвіта розпочався штурм: близько двох сотень спецназівців висадилися на дах шестиповерхового будинку, в якому утримували заручників. Перша спроба виявилася невдалою. Відразу кілька спецназівців були поранені. Спробу довелося повторити, у результаті чого, як пізніше повідомили в МВС Саудівської Аравії, вдалося врятувати близько половини заручників, проте не виключено, що частина з тих, кого врятувати не вдалося, були вбиті під час штурму. Серед загиблих громадяни США, Великобританії, ПАР, Швеції, Індії, Шрі-Ланки, Філіппін та Єгипту — всього 22 чоловіка, крім того, 25 поранених.
І знову «Аль-Каїда» продемонструвала своє вміння завдавати ударів по найвразливіших і найменш передбачуваних больових точках західної цивілізації. Безпрецедентним для Саудівської Аравії захопленням заручників терористи показали здатність не тільки вбивати й навіювати страх цілим країнам, а й впливати на стратегічно важливі галузі економік багатьох держав.
Експерти однієї з найавторитетніших американських організацій з економічних досліджень «Санфорд Бернстейн» підрахували, що успішний теракт на об’єкті видобутку чи транспортування саудівської нафти, про можливість здійснення якого вже попереджали західні таємні служби, може призвести до наслідків, порівнянних із наслідками іранської революції 1979 року, коли ціна на барель нафти сягнула захмарних висот.
На перший погляд, напад бойовиків «Аль-Каїди» не мав прямих наслідків для постачання міжнародних ринків нафтою. Він був спрямований, швидше, проти мешканців житлового комплексу, ніж проти нафтоперегінних заводів, нафтових терміналів і нафтопроводів, а тому не вплинув безпосередньо на поставки «чорного золота». Проте, на думку аналітиків, він продемонстрував, що войовничі ісламісти здатні завдавати ударів у самісіньке серце нафтоносного регіону цього королівства, тож це не може не викликати посилення стурбованості з приводу вразливості світових ринків, і так уже напружених від порушень поставок нафти.
Теракт у Ель-Хубарі проливає яскраве світло на існуючі небезпеки в регіоні, який має найбільші розвідані запаси нафти. Саудівська Аравія — провідна держава організації ОПЕК — є ідеальною мішенню для ісламських терористів. Тут кожен їхній удар болюче б’є відразу по двох ворогах: по ненависному Заходу, що залежить від нафти, і по не менш ненависному власному королівському дому, що спирається на політичну й економічну кооперацію з Заходом. Те, що нафтове багатство може давати плоди тільки завдяки інтеграції країни у світову економіку, мало цікавить прибічників насильства, які стверджують, що вони захищають «капітал мусульман». Тому слід очікувати продовження терору в цій країні, що буде спрямований передусім проти іноземців, хоча й не тільки проти них. Тонких відмінностей між по-дружньому налаштованими до США країнами і тими державами, котрі критикують їх, проводити не стануть: минулого тижня на вулиці в Ер-Ріяді ісламські екстремісти застрелили німця.
На думку аналітиків, авторитет саудівської влади, що оголосила себе лідером боротьби з тероризмом у регіоні після терактів 11 вересня, дуже похитнувся. Досі Ер-Ріяду вдавалося, так би мовити, триматися між двома вогнями: з одного боку, це Вашингтон, що звинуватив владу країни в пособництві терористам із «Аль-Каїди», вимагає підтримки в боротьбі з тероризмом і обурений безпрецедентним зростанням цін на нафту; з іншого — традиційна для ісламських країн солідарність і загроза сплеску радикальних умонастроїв та екстремізму. Після суботнього теракту так балансувати вже навряд чи вдасться.
Ось уже багато місяців страх, пов’язаний із нападами терористів на великі нафтові об’єкти, сприяє стійкому зростанню цін на сиру нафту і бензин.
Два тижні тому ціни на американську нафту (без урахування інфляції) у Нью-Йорку сягнули 41,85 долара — найвищої позначки за всю історію в абсолютних цінах. У сьогоднішніх цінах нафта 1979 року дорожчала до 80 доларів за барель. Тоді це призвело до серйозної економічної кризи на Заході. Нині, попереджають економісти, якщо ціни протримаються на такому ж високому рівні ще кілька місяців, можна чекати зростання інфляції та втрат для виробництва, уповільнення темпів економічного зростання, стагнації. З огляду на загальну глобалізацію економіки, навряд чи ця ситуація залишиться локальною.
І не дивно, що дипломати, нафтові компанії й економісти здригаються від думки про те, що успіх терористів створить ефект доміно з довгостроковими катастрофічними наслідками для половини світу. «Священна війна» «Аль-Каїди» дедалі ближче підбирається до нафти і викликає дедалі потужніший резонанс на ринках і в урядових колах багатьох держав світу.
Те, що такі теракти відбуваються саме тепер, випадковістю не назвеш. Керівництво Саудівської Аравії оголосило про намір збільшити квоти видобутку нафти. Цей захід, з урахуванням стрімкого зростання цін на нафту й наближення конференції країн—членів ОПЕК, був чітким сигналом на адресу США: з допомогою збільшення нафтовидобутку ми подбаємо про стабілізацію ситуації на світовому ринку. Ми залишаємося незамінним партнером.
Не треба ніяких теорій змови, щоб пояснити поведінку осередків угруповання «Аль-Каїда». Сполученим Штатам потрібно дедалі більше нафти, тому вони мають потребу в Саудівській Аравії, що піклується про збереження прийнятних цін. А якщо це так, то можна очікувати нових нападів терористів на США і їхніх союзників.
Як і передбачалося, на проведеному у четвер засіданні ОПЕК міністр нафти Саудівської Аравії Алі Аль-Наїмі запропонував членам організації країн—експортерів нафти збільшити встановлений ліміт щоденного видобутку на 2,5 млн. барелей (до 26 млн.), щоб знизити ціни. Після саудівських подій це засідання проходило дуже складно. Багатьох присутніх цікавило запитання: чи може Аль-Наїмі дати гарантії, що Саудівська Аравія, яка виявила повну нездатність захиститися від «Аль-Каїди», збільшить видобуток із нинішніх 8,5 млн. барелей до 9,1 млн. барелей на день? Тривога з приводу майбутніх можливих терактів на саудівських об’єктах і дедалі жорсткіші заходи безпеки, що реалізуються іноземними нафтовими компаніями, є елементами, які з кожним днем дедалі більше утрудняють видобуток і транспортування нафти.
Лихо в тім, що Ер-Ріяд — єдиний член ОПЕК, котрий не використовує поки що значної частки своїх запасів нафти. І якщо Саудівська Аравія не зможе довести здатності скористатися наявним нафтовим потенціалом, весь план зі стримування цін, на якому наполягає Вашингтон, виявиться неспроможним.
А якщо у сформованій ситуації теракт, про який попереджають західні спецслужби, насправді відбудеться і внаслідок нього будуть зруйновані нафтові споруди, ціна на сиру нафту може вийти з-під контролю. Звісно, Сполучені Штати і Європа скористаються наявними запасами, але цей контрзахід може діяти не більше півроку.
І якщо теракти в нафтовидобувних регіонах триватимуть, якщо вони захоплюватимуть дедалі нові країни й території (а вожді «Аль-Каїди» неодноразово недвозначно заявляли, що мають намір покарати за пряму або непряму допомогу Сполученим Штатам будь-які держави, включаючи арабські), то важко очікувати бодай відносного спокою на ринку. Хай навіть, на відміну від іракських об’єктів, нафтова інфраструктура багатьох країн (тієї ж таки Саудівської Аравії) досить надійно захищена. Проте терористи інколи діють дуже витончено, що засвідчила вдала атака на французький танкер «Лімбур» восени 2002 р.
При цьому найменші перебої з поставками нафти можуть болісно відбитися не тільки на економіках розвинених країн, а й на їхньому політичному майбутньому. Передусім це стосується США. «Нафтові проблеми» неминуче позначаться на репутації Джорджа Буша і на результатах листопадових президентських виборів у Сполучених Штатах. Адже не випадково основний суперник діючого президента Джон Керрі дедалі частіше порушує нафтове питання. Поки що американська економіка витримує тиск «дорогої барелі», проте у разі подальшого подорожчання нафти її зростання майже напевно припиниться. Що позначиться, ясна річ, не тільки на результаті президентської кампанії в Америці.
Крім того, успішні теракти можуть запустити ланцюгову реакцію не тільки стосовно цін на нафту. Нові перемоги «Аль-Каїди» завдадуть удару по основах правлячої сім’ї в Саудівській Аравії, уже роз’єднаної, яка постійно свариться і на даному етапі явно позбавлена політичних орієнтирів, без ясної дипломатичної стратегії і з незрозумілими відносинами з історичними союзниками.
На тлі цієї ситуації починає вимальовуватися сценарій, що викликає жах у аналітиків і про який поки що намагаються не говорити, — створення «Нафтового халіфату», контрольованого фундаменталістами і терористами. Вже сьогодні неозброєним оком видно, що «Аль-Каїда» на нинішньому етапі ставить перед собою дві політичні цілі: повалення саудівського режиму і встановлення контролю над країною, котра володіє найбагатшими запасами нафти у світі, та вигнання американців і британців з Іраку, який у класифікації запасів сирої нафти посідає друге місце, а також надання допомоги фундаменталістам у захопленні влади в Багдаді.
Таким чином буде закладено основу для створення величезного ісламського радикального халіфату. Завдяки ефекту доміно в інших країнах він може встановити контроль над трьома чвертями усіх світових запасів нафти.