62-річна Анн Ідальго, перша в історії жінка, що стала мером Парижа, вирішила кинути виклик президентові Франції Емманюелю Макрону на майбутніх виборах очільника держави, які відбудуться навесні наступного року. Вона вирішила запропонувати французам соціалістичну альтернативу на тлі очікуваного сьогодні багатьма повторення ситуації виборів 2017 року. Нинішній президент Французької Республіки у другому турі може знову схрестити шпаги з лідеркою французької ультраправої партії «Національне об'єднання» Марін Ле Пен. І ось тепер друга жінка, але вже представниця лівого табору, долучається до перегонів за посаду президента Франції. Запорукою перемоги Ідальго буде мобілізація лівого електорату і згода інших кандидатів від соціалістів, комуністів та лівих виступити на виборах 2022 року єдиним фронтом.
Кандидатка з народу
Анн Ідальго у дволітньому віці привезли у Францію батьки, рятуючись від диктатури Франко в Іспанії. Там її діда арештували за комуністичні ідеї, що примусило родину тікати з Андалусії. Її батько був робітником-суднобудівником, мати — швачкою. Як згадує сама Анн, саме на новій батьківщині вона, донька мігрантів, здобула право на освіту й уже в 14 років досить усвідомлено зробила вибір на користь французького громадянства. Хоча 2003 року вона отримала і громадянство Іспанії.
Ідальго з 1997-го по 2002 рік працювала інспекторкою з питань трудового права та радницею при різних відомствах в уряді Франції. За порадою президента Франції Франсуа Олланда, 2000 року приєдналася до соціалістів. Мерію Парижа вона очолює з 2014-го вже другий термін поспіль. Доти довго була незмінною заступницею досить популярного мера французької столиці Бертрана Деланое. Фішкою її управління Парижем стало створення зручного середовища проживання, де все потрібне — магазини, парки, школи, лікарні — розміщується за 15 хвилин ходьби від домівки. Своїми рішеннями вона значно зменшила кількість машин у центрі міста, розширивши інфраструктуру для велосипедистів. Позитивно сприйняті і вжиті нею заходи боротьби з пандемією. Таким чином, Ідальго вважає, що має великий досвід у сфері державного й антикризового управління.
Для старту передвиборної кампанії вона обрала портове місто Руан, де розміщуються великі верфі й сильний робітничий рух, а мером є її друг — соціаліст. Вона заявила, що у Французькій республіці «щось зламалося», модель, яка пропонувала свободу, рівність і братерство, «деградує на наших очах». Вона хоче «побудувати більш справедливу» Францію.
«Ми мусимо переосмислити нашу французьку модель, ослаблену численними кризами», — заявила претендентка на Єлисейський палац, пообіцявши «відновити повагу» до країни та її єдність.
У книжці «Французька жінка», яка днями має з'явитися на полицях книгарень, Ідальго розповідає, що у разі її обрання на посаду президента їй здається цілком можливим збільшити зарплати в середньому на 15%, а для декотрих категорій громадян — і серйозніше поліпшити життєвий рівень. Наприклад, викладачам вона обіцяє підвищити платню, «як мінімум, удвічі».
Крім того, в її передвиборній програмі є реіндустріалізація Франції, повернення у країну виробництв, раніше виведених із неї, боротьба зі шкідливими викидами в атмосферу, створення такої системи освіти, яка допоможе дітям подолати «класові забобони». Вона також активно розкручує особистий приклад — дитина мігрантів, котра досягла всього, — як приклад того, якою має бути країна у підтримці бідних.
В оточенні конкурентів і суперників
На сьогодні Анн Ідальго не є головним фаворитом президентських перегонів, але може значно вплинути на їх результат. Поки що її рейтинги оцінюються на рівні 7—9%, чого, звісно, замало, аби пройти у другий тур виборів і поборотися з Макроном, чий рейтинг нині на рівні 24%. Успіх Ідальго залежатиме від того, чи зможе вона об'єднати французьких лівих.
Уже зараз французькі оглядачі кажуть, що вона, найімовірніше, заручиться підтримкою французької Соцпартії (Parti socialiste) на з'їзді, запланованому на кінець вересня. Ідальго підтримує перший секретар Соцпартії Олів'є Фор, про що він уже заявив доволі відкрито.
Однак її головними конкурентами на цьому етапі виступають інші лідери соціалістів або носії лівих поглядів, які на догоду своїм політичним амбіціям готові «розтягнути» і фрагментувати лівий електорат. Тому французькі соціалісти останні п'ять років втрачали підтримку виборців. Досить сказати, що на президентських виборах 2017 року кандидат від соціалістів фінішував п'ятим, набравши лише 6,36% голосів, а на виборах до Європарламенту 2019 року французькі соціалісти, які йшли в коаліції з іншими лівими партіями, набрали 6,19%, отримавши всього три мандати.
Основними конкурентами Ідальго серед соціалістів сьогодні називають одного з лідерів — колишнього міністра сільського господарства Стефана Ле Фоля, що нині обіймає посаду мера міста Ле-Ман, а також лідера лівого крила французьких соціалістів Арно Монтебура, який теж виношує власні президентські амбіції. Однак їх підтримка всередині партії та у виборців нижча, ніж підтримка Ідальго.
Складніше буде з представниками радикальніших лівих партій та комуністів. Передусім ідеться про лідера ультралівої партії «Нескорена Франція» Жана-Люка Меланшона, а також про національного секретаря Комуністичної партії Франції Фаб’єна Русселя. На цей момент рейтинги лідера комуністів значно нижчі, ніж в Ідальго (всього 2%), а ось Меланшон в опитуваннях має близько 10% підтримки й випереджає за популярністю мера Парижа. Як зазначають оглядачі, швидше за все, Меланшон не погодиться поступитися Ідальго і визнати її кандидатом від усього лівого табору.
При цьому не треба забувати, що шлях до перемоги Ідальго перепиняє і колишній очільник Мінздоров’я Франції, правий політик Ксав’є Бертран — глава регіону О-де-Франс. Він теж долучився до передвиборних перегонів і поки що йде з дуже стабільним рейтингом 16% підтримки виборців. Крім того, варто пам'ятати, що під кінець року зі своїми кандидатами визначаться соратники колишнього президента Саркозі «Республіканці» (Les Républicains) та «Зелені».
Утім, поки що для Ідальго ситуація досить сприятлива, і зараз їй треба просто нарощувати підтримку, що вона й робить, постійно мандруючи селами та малими містами Франції і просуваючи свою кандидатуру.
При цьому ще навесні було оприлюднене доволі цікаве соціологічне дослідження, згідно з яким, якби Анн Ідальго вдалося вийти у фінал перегонів (у другий тур) сам на сам із Марін Ле Пен, то суперниці показали б приблизно однаковий результат.
Таким чином, вибори у Франції 2022 року вже тепер обростають інтригою. І, можливо, жінка, якій уперше в історії вдалося обійняти посаду мера Парижа, зможе довести, що вона має добрі шанси стати біля керма Французької Республіки.
Більше статей Олексія Коваля читайте за посиланням.