Останніми днями увага всієї Польщі прикута до польсько-білоруського кордону. 8 липня з білоруського боку туди посунув тлум із тисяч мігрантів з Близького Сходу. Польська прикордонна служба розмістила колючі дроти вздовж кордону, на прикордонну територію з'їхалося чи не все керівництво Польщі, а в Інтернеті поширюються десятки відео з випадками проявів агресії мігрантів до польських прикордонників.
Свого часу Муамар Каддафі погрожував Європі, що може пустити туди потік мігрантів, і тоді «Європа перетвориться на Африку». Схоже, східноєвропейський ідейний наступник африканського диктатора Олександр Лукашенко вирішив втілити цей план у життя.
«Міграційна війна» самопроголошеного президента Білорусі проти Литви і Польщі триває ще з літа, коли на кордони цих країн почали заганятися нелегальні мігранти з країн Близького Сходу. Однак тоді це були все ще локальні, хоч і доволі сильні спалахи напруги на окремих ділянках кордону. Восени ж криза набирає ознак гуманітарної катастрофи, виходу з якої просто не видно.
Перед польським кордоном стихійно облаштовуються масові табори мігрантів, які не можуть рушити ані назад, оскільки за ними пильнують лукашенківські силовики, ані вперед, бо немає жодних правових підстав (та й можливостей) прийняти їх на території Польщі. Немає також можливості доставити цим людям елементарну провізію для виживання. Польський уряд намагався зорганізувати гуманітарну вантажівку, але її не пустили на територію Білорусі…
Безвихідна ситуація штовхає мігрантів на спроби прорвати польський кордон за рахунок масовості. В середу вранці стало відомо, що дві такі спроби вдалися. Це здатне викликати соціальну напругу в прикордонних селах та містечках Польщі. При цьому незрозуміло, як довго може тривати наплив мігрантів до кордону, адже ситуація вже критична, а чим більше людей збереться біля кордону, тим вищою буде ймовірність його прориву або гуманітарної катастрофи.
До того ж, ситуація з мігрантами на польсько-білоруському кордоні загрожує і безпеці нашої країни: існує велика вірогідність, що режим Лукашенко може перенаправити групи нелегалів в Україну, щоб ті спробували потрапити до країн Євросоюзу через українську територію. І хоча, за словами речника Державної прикордонної служби Андрія Демченка, поки не зафіксовані спроби цих нелегалів потрапити до України, проте в середу РНБО зібралося на засідання, щоб розглянути це питання.
Що в цій ситуації робить Польща?
Лідер найбільшої опозиційної партії «Громадянська Платформа» Дональд Туск у понеділок закликав польську владу звернутися по допомогу до НАТО (а саме задіяти статтю 4 Вашингтонського договору), адже ситуація на кордоні становить загрозу не лише для Польщі, а й для всієї Європи. Провладні ЗМІ не змарнували нагоди «вколоти» опозиційного політика, нагадавши йому та своїм читачам, що ще в серпні той звинувачував владу в «огидній пропаганді» проти людей, котрі потребують допомоги. Заклик до використання сил НАТО не особливо відповідає духові тих слів.
Втім, і ситуація загострилася більш ніж серйозно, й сьогодні слова про НАТО не видаються перебільшенням. Власні сили Польща вже мобілізувала для охорони кордону, але якщо кількість мігрантів невпинно зростатиме, не виключено, що ситуація сягне такої гостроти, коли Варшаві знадобиться підтримка західних союзників.
Польська влада вже послуговується майже мілітарною термінологією. Речник міністра внутрішніх справ Польщі назвав ситуацію на кордоні найбільшою спробою масового силового входу на територію Польщі. Президент Анджей Дуда натомість назвав цю ситуацію гібридною атакою режиму Лукашенка проти Польщі і ЄС. Заодно Дуда зазначив, що польські прикордонники були до цього повністю готові.
Під час засідання Сейму з приводу ситуації на кордоні, яке відбулося 9 листопада, прем'єр Моравецький підкреслив, що режим Лукашенка є виконавцем цієї гібридної атаки, а замовник перебуває в Москві, це — Владімір Путін. Прем'єр наголосив, що обороняти кордони Польщі сьогодні вдається завдяки рішенню про укріплення кордону з Білоруссю, прийнятому ще в червні урядовим Комітетом нацбезпеки (під егідою Ярослава Качинського). При цьому Моравецький підкреслив, що Польща не використовуватиме зовнішньої допомоги. Зокрема не буде звертатися до Frontex (агентство ЄС з охорони зовнішніх кордонів Союзу).
Водночас прем'єр із трибуни Сейму жодним словом не обмовився про дальший план дій польського уряду, за що був справедливо критикований майже кожним опозиційним депутатом, які виступали в польському парламенті згодом. Лише відповідаючи на запитання депутатів, прем'єр частково відкрив плани уряду із врегулювання кризи: Польща може впровадити чергові санкції проти Білорусі, а мігрантів, які перебувають на кордоні, — вислати до країн їхнього походження.
Метод санкцій видається досить сумнівним, оскільки будь-яка співпраця Польщі з Білоруссю й так фактично зведена нанівець. Натомість висилання людей з кордону до країн їхнього походження — доволі складна операція, що вимагала б усе-таки пропустити їх на територію Польщі, ідентифікувати кожного окремо, розмістити на час до перельоту і, власне, організувати трансфер до країни походження. Втім, як тимчасове вирішення ситуації такі дії справді можуть бути успішними.
Проте значно важливіше перекрити канали, якими мігранти потрапляють у Білорусь, адже якщо цей потік буде тривати, постійно відправляти людей у їхні країни стане неможливо. І така робота, вочевидь, теж ведеться: 6 листопада стало відомо, що Білорусь вимушена була, на побажання Іраку, закрити два своїх консульства — в Багдаді та Ербілі.
Віцеміністр закордонних справ Польщі Павел Яблонський із цього приводу подякував своєму іракському колезі та висловив готовність і далі співпрацювати над вирішенням міграційної кризи. Така стратегія видається результативною, але гарантій, знову ж таки, на повний успіх дати не може, оскільки режим Лукашенка цілком здатен налагодити аналогічні канали перевезення та обману людей із інших країн Близького Сходу. І якщо з урядом Іраку Польщі вдається вийти на контакт, то, скажімо, з Афганістаном, контрольованим «Талібаном», такої можливості немає навіть теоретично.
Крім того, Моравецький порівняв нинішню кризу з європейською міграційною кризою 2015 року. Але, на відміну від кризи-2015, тепер мігранти перебувають, буквально, на кордоні Польщі, й до них прикута увага всього польського суспільства. Вже за кілька тижнів настане зима, а стихійні табори мігрантів, що розміщені на кордоні, точно не призначені для перенесення сильних морозів. І якщо там дійде до людських трагедій, це може стати болісним ударом по рейтингові ПіС, адже питання способу вирішення міграційної кризи, спровокованої Лукашенком, розділило польське суспільство.
За даними різних соцопитувань, близько 55% поляків вважають, що мігрантів із білоруського кордону не можна пускати на територію Польщі, близько 38% виступають за те, щоб їх впустити, близько 7% — не мають чіткої відповіді. Такий розкид думок у суспільстві накладається на й без того завжди напружене політичне життя країни. При цьому зазначені відсотки можуть змінюватися залежно від подальшого розвитку ситуації. Адже одна річ — захищати кордон від агресивних нелегалів, а саме такою виглядає картина зараз, і зовсім інша — допустити гуманітарну катастрофу, до чого може дійти взимку.
Позицію польського уряду можна зрозуміти з двох фраз, що їх сказав Моравецький, відповідаючи на запитання депутатів Сейму: «Не погоджуюсь із підходом, що шлях до вирішення проблеми лежить лише через Брюссель» і «ми готові (утримувати кордон. — О.Ш.) місяці, квартали й навіть роки». Тому можливий ще один сценарій — гра на витривалість між польським урядом і Лукашенком. Жаль тільки, що жертвами в цій страшній грі можуть бути люди, обмануті білоруським диктатором.
Більше статей Олександра Шевченка читайте за посиланням.