Молдова опинилася за крок від чергової політичної кризи та дострокових виборів.
На початку тижня ще два депутати від Демократичної партії (ДПМ) вийшли з правлячої коаліції. У колись другій за чисельністю фракції Демпартії, яка ще недавно налічувала 30 парламентаріїв, залишилася половина складу. Тепер правляча коаліція - Партія соціалістів (ПСРМ) і ДПМ - складається лише з 52 депутатів, при тому що для більшості потрібен 51. Для падіння уряду, який очолює Йон Кіку, достатньо, аби ще два-три депутати з коаліції здійснили акт політичної міграції.
Процес перетікання депутатів із більшості розпочався в лютому, ще перш ніж ПСРМ і ДПМ вирішили "оформити" свої відносини й підписати коаліційну угоду. Тоді група з шести депутатів на чолі з екс-спікером парламенту Андріаном Канду (згодом до них приєднався ще один депутат) оголосила про вихід із фракції Демпартії та створення групи Pro Moldova. Сам Канду - людина з близького кола колишнього лідера Демократичної партії олігарха Влада Плахотнюка, який наразі переховується за кордоном. Вихід із фракції екс-спікер пояснив незгодою з політикою партії, зокрема союзом із соціалістами.
Демарш частини депутатів не став на заваді створенню в березні коаліції соціалістів та демократів. Зовні її позиції виглядали доволі впевнено, як і позиції президента Молдови Ігоря Додона, що вже розпочав підготовку до президентських виборів, які мають відбутися восени цього року. Тим більше що на перший план вийшли новини стосовно коронавірусу та його наслідків.
Перший гучний дзвінок пролунав, коли Конституційний суд заблокував, а згодом і визнав неконституційною угоду про отримання Молдовою російського кредиту на суму 200 млн євро.
З самого початку ця угода викликала багато запитань. Кредит виділявся на 10 років під 2% річних і зовні здавався досить привабливим, тим більше що пандемія та заходи з її подолання пробили глибоку дірку у бюджеті країни.
Політична суть цього кредиту сумнівів теж не викликала. Тоді як західні партнери ставлять надання допомоги в залежність від реформ, Москва не вимагає якихось демократичних перетворень чи боротьби з корупцією. І 200 млн євро на дороги, та ще й напередодні виборів, - це не що інше, як акт політичної підтримки Ігоря Додона.
Втім, умови все ж таки були. І саме вони стали причиною невдоволення. По-перше, Молдова взяла на себе зобов'язання "докладати зусиль, спрямованих на забезпечення реалізації спільних проєктів на території Республіки Молдова силами російських компаній". По-друге, Молдова як держава брала на себе зобов'язання сплачувати заборгованість не лише з державного кредиту, а й із приватних кредитів молдовських компаній, узятих у російських банків. Єдиним запобіжником виступало застереження, що ці приватні кредити мають бути схвалені "молдовською стороною". Виникала загроза штучного банкрутства держави з приватних боргів із наступною політичною "приватизацією".
23 квітня парламент Молдови 56 голосами депутатів ПСРМ та ДПМ ратифікував угоду про отримання російського кредиту, з доповненням, що кредити російських банків для приватних молдовських компаній зможе гарантувати тільки парламент.
Проте цей день не став часом тріумфу Ігоря Додона. Саме 23 квітня судді Конституційного суду Молдови проголосували за усунення з посади голови суду Владимира Цуркана - колишнього депутата-соціаліста, близького до президента. Формальною підставою для винесення вотуму недовіри Цуркану стала його телефонна розмова з Ігорем Додоном, під час якої голова Конституційного суду висловився на користь одного із законів, дію якого зупинив КС. Причому і про саму розмову, і про позицію Цуркана повідомив у своєму відеоблозі сам Додон, мимоволі підставивши співрозмовника. Новим головою обрали Домніку Маноле, яка під час виборів 2019 року балотувалася в депутати від партії "Дія та солідарність" (PAS). Невідомо, чи стало це результатом кадрових змін, але Конституційний суд на підставі звернень депутатів відразу ж заблокував кредитну угоду.
А 7 травня суд визнав її такою, що не відповідає Конституції. Президент зазнав першої серйозної поразки з листопада минулого року, коли після відставки уряду Маї Санду отримав повноту влади. І вже наступний день став урожайним на події. Ще четверо депутатів залишили фракцію Демпартії, а парламентська група Pro Moldova закликала всі фракції опозиційних партій, а також депутатів із парламентської більшості створити коаліцію і відправити у відставку уряд. Блок поповнила фракція партії "Шор", до якої увійшли двоє перебіжчиків-демократів.
Політична міграція торкнулася й місцевого рівня. До Pro Moldova та "Шор" почали переходити місцеві радники, мери сіл і міст від Демократичної партії. Ігор Додон у черговому випуску відеоблогу повідомив тарифи, які пропонуються за перехід з однієї партії до іншої. За таку міграцію депутатам нібито пропонують кілька сотень тисяч доларів, мерам - 10 тисяч, а районним радникам - близько півтори тисячі доларів. Президент, своєю чергою, запропонував ухвалити закон, який забороняє депутатам парламенту переходити з однією фракції до іншої. Але навіть якщо нинішня хитка більшість і ухвалить такий закон, нема гарантій, що це зупинить міграційні процеси.
Опозиція завдала президентові ще одного удару. Депутат від партії "Платформа DA" Юріє Реніца оприлюднив відеозапис, на якому Влад Плахотнюк і колишній заступник голови Демпартії Сергій Яралов нібито передають президенту Ігореві Додону пакет із великою сумою грошей. Відео дуже схоже на записи, які було оприлюднено ще під час червневої кризи минулого року і на яких людина, схожа на президента Молдови, зізнається, що Партія соціалістів отримує фінансування з Росії. За словами молдовських джерел, у Плахотнюка було таке політичне хобі - записувати розмови зі своїми партнерами. Залишаючи Молдову, Влад Георгійович захопив із собою цікаву відеотеку, яка може зіпсувати нерви не одному з молдовських політиків.
Відповідь не забарилася. Генеральний прокурор Молдови Александр Стояногло на прес-конференції заявив, що Плахотнюка офіційно визнано бенефіціаром "крадіжки століття" - виведення з банківської системи Молдови одного мільярда доларів. Утім, сенсації це не викликало: про причетність Плахотнюка до "справи мільярда" торік заявляла слідча парламентська комісія. До того ж у суспільній свідомості закріпилася думка про причетність до цієї гучної справи коли не самого Додона, то людей із його оточення.
А ось "кульок" (culioc) - так на відео Додон називає пластиковий пакет, який йому передає Плахотнюк, - може стати своєрідним політичним мемом. Мер-популіст міста Бєльці Ренато Усатий закликав до акції "Кульок для Додона" і повісив на огорожу адміністрації президента чорний пакет із Кримінальним кодексом всередині.
Провідні проєвропейські опозиційні партії - PAS та "Платформа DA" - зберігають певну дистанцію від антиурядового блоку Pro Moldova - "Шор". Це цілком зрозуміло, зважаючи на те, що обидві сили безпосередньо асоціюються із Владом Плахотнюком та Іланом Шором - особами, котрі є уособленням корупції у свідомості частини громадян Молдови. Втім, не виключено, що коли буде поставлено питання довіри чинному уряду, всі опозиційні сили продемонструють єдину позицію.