У месенджерах завірусилося відео — новий тренд російської пропаганди. Упаковка різна — розрахована як на маси, так і на інтелектуалів. Суть одна — про те, як західна цивілізація намагається поневолити світ технологічно, перетворивши всіх поголовно на так званих службових людей. Нижче наводимо два яскравих зразки. І публікуємо статтю соціального психолога про те, що за цим стоїть насправді.
У традиційній своїй манері захоплено розповідати про нехороше, спішу повідомити, що чим більш розмитими стають прогнози перспектив динаміки епідемії, тим гірше стає в людей із психічним здоров’ям.
Теза ця буцім не така вже й оригінальна. Дезорієнтація закономірно посилює тривожність, сенсорна депривація (радикальна ізоляція від будь-яких зовнішніх подразників) приводить людину у стан зміненої свідомості за дуже короткий час. Людина — заручник своєї сфери сприйняття, ті, хто вирвався з цього рабства, — або святі, або безумці.
Святі нудні у своїй благоліпності, тому поговоримо про безумців. Точніше, про технології зведення з розуму.
У професійній сфері цей метод раніше називався «газлайтинг», але підозрюю, що оперативна наука за цей час пішла далеко вперед. Крім того, «газлайтинг» передбачав не так реальне зведення з розуму, як наявність доказової бази про божевілля конкретної особи, щоб примусово запроторити її в божевільню.
В обговорюваній нами темі йтиметься про стимулювання симптомів божевілля в масах. Новизна теми в тому, що йдеться не про моделювання механізмів тоталітарного підпорядкування.
Пропагандисти всіх мастей цілеспрямовано називають такий тип підпорядкування божевіллям, але це, швидше, данина політкоректності та політпропаганді, ніж науці. Завдання тоталітарного режиму — не зведення підданих з розуму. Навпаки, завдання в тому, щоб, перебуваючи при тверезому розумі та здоровій пам’яті, люди робили особистий вибір на користь диктатури.
Всупереч усім поетичним розмірковуванням про примат свободи і всього такого в людині, примітивні аргументи на користь стабільності та порядку за будь-яку ціну зазвичай переважають. Але завдання такої пропаганди — не в підпорядкуванні. Це теза комуністичних заздрісників. Завдання в тому, щоб прибічник диктатури добровільно став частиною її механізму, та ще й пишався цим.
Зведення з розуму мас — певною мірою, теж не новина. Військовий обман (military deception) відомий із часів Сунь-Цзи. Але межа між тимчасовим самообманом, наведеним мороком і системним порушенням когнітивної сфери досить чітка і раніше не простежувалася.
Сучасна російська пропаганда активно й ефективно працює з конспірологічними наративами. Взагалі, в цій сфері там зайнято дуже багато високооплачуваних і висококваліфікованих людей у погонах і без. І якщо ви думаєте, що пропаганда обмежується якимось Соловйовим чи, прости Господи, Скабєєвою, то ви — саме ідеальна мішень для такого роду впливів.
Почну з кінця. Мета будь-яких операцій такого роду — не шкода вашому травленню чи настрою, а зміна поведінки. Під зміною поведінки ми помилково розуміємо нову активність. Насправді припинення активності противника (будь-якої) є набагато очікуванішим, дешевшим і ефективнішим результатом.
Усупереч конспірологічним уявленням, інформаційні операції — не самостійна зброя. Вони передують фізичному впливу, супроводжують його і працюють із наслідками. Психологічні операції за своїми завданнями схожі, просто вони мають справу з вужчими цільовими аудиторіями або окремими особами, а також відрізняються від інформаційних операцій інструментами досягнення мети та виконання завдання.
Російська конспірологія має дуже багату традицію. У цьому її сила і слабкість. Слабкість, зокрема, полягає в тому, що вуха великої й могутньої російської мови стирчать із усіх фейкових документів, хоч англійською, хоч українською, хоч суахілі, хай вибачать мені африканські банту.
Московити важко уявляють собі, що спосіб мислення людей в інших країнах може бути влаштований якось радикально інакше, оскільки вони самі вважають, що є вінцем політичного творіння. А ті громадяни інших країн, котрі розуміють російською, і поготів мають, як молодші брати по розуму, мислити в унісон, хоча й із помилками. Взагалі, ці інші країни з російськомовними — просто прикре непорозуміння.
Сила російської конспірології — в художності її наративу та наявності «початкового коду», «Протоколів сіонських мудреців» авторства талановитих агентів царської охранки. Хоча й раніше існувала ціла серія схожих містико-конспірологічних текстів, які запозичали один в одного ідеї, уривки тощо.
Вийшло так, що якісний плагіат став настільки затребуваним, що і в нинішні часи тільки в листопаді 2012 року до Федерального списку екстремістських матеріалів було додано запис: «Брошура «Протоколи сіонських мудреців». Але треба розуміти, що це рішення поширюється лише на специфічний формат (видання обсягом понад 4, але не більше 48 сторінок), у складі будь-якого іншого друкованого збірника це не є проблемою.
Не менш якісний клон «протоколів» — «План Даллеса». Навіть для любителів історії розвідок це дуже смішний текст, бо реальний Аллен Даллес (та й його брат) у своїй діяльності мав справу з абсолютно іншими проблемами реорганізації Управління стратегічних служб. Узагалі, Аллен Даллес став широко відомим у Радянському Союзі лише через чотири роки після смерті, після того, як у 1973 році став одним із героїв культового серіалу «Сімнадцять миттєвостей весни».
Приблизно тоді ж по каналах, які заслуговували довіри, згідно з теорією змови, розкривається план дій США проти СРСР, складений під час холодної війни, що полягав у прихованому моральному розкладанні населення СРСР. Авторство плану приписується Аллену Даллесу, голові ЦРУ в 1953–1961 роках. Метою цього плану нібито було знищення СРСР методами пропаганди, націленої на роз’єднання національностей і соціальних груп, втрату традицій, моральних цінностей, моральне розкладання населення країни. У вигляді, цитованому прибічниками його справжності, «План Даллеса» ніде не публікувався, а англійський оригінал цього тексту ніколи не був представлений. Текст, що приписується Даллесу, вперше з’явився в російській пресі на початку 1990-х років і являє собою добірку фрагментів роману А.Іванова «Вечный зов».
Хоча Даллес і написав дві книжки, які сьогодні з певною натяжкою й можна назвати політологічними, за характером своєї діяльності він був оперативником від Бога. Саме в його часи в ЦРУ розквітли «активні заходи», які принесли йому як успіх, так і поразку на кубинському напрямі 1961 року.
Тобто писати таку пихату нісенітницю, та ще в російській стилістиці, попри всі його таланти, йому точно було не під силу, та й навіщо. Логічніше було б приписати такий документ сенаторові Джозефу Маккартні, колишньому капітанові морської піхоти США, ветерану Другої світової й запеклому антикомуністу. Але Маккартні аж ніяк не годився на центральну фігуру теорії змови, він був надто щирий у своєму антикомунізмі, надто зрозумілий. Та й пив майже як росіянин.
Проте сьогодні ця гойдалка у вигляді «Протоколів сіонських мудреців», з одного боку, і «плану Даллеса», з іншого, є дуже зручним і ефективним інструментом впливу на маси.
Розгляньмо, чим звичайні обман, фейк, дезінформація відрізняються від цілеспрямованого насадження масового божевілля.
Масове божевілля характеризується насамперед наявністю стійкого параноїдального марення. Шизоїдність, за визначенням, не може бути масовою, із шизоїдами працюють інші фахівці, якщо шкурка вичинки варта.
Всупереч масовому самообману, марення в рамках параноїдального синдрому не супроводжується іншими продуктивними психопатологічними розладами. Інакше кажучи, людина може бути цілком соціальною, виконувати свої обов’язки, але в певній частині свідомості бути повним кретином.
Якщо узагальнити наративи теорій змови, спрямованих на нас, то вони гласять, що є певні надістоти (іншої національності, віри, інопланетяни), здатні впевнено управляти долею світу на десятиліття вперед. Стандартно ці наративи констатують, що всі, хто читає конспірологічні тексти, — неповноцінні ідіоти й мутанти, приречені підкоритися лихим підступам надістот. Включно з самими популяризаторами конспірології.
Сучасна російська пропаганда каже, що західна цивілізація намагається перетворити всіх нас на так званих службових людей. Той факт, що радянська людина саме й виховувалася як службова, до уваги не береться.
Ця тема розфасовується по-різному для інтелектуалів і широкого вжитку, але наратив один і той самий — світова змова, залаштунки, американці насамперед виховують службових людей, триває поневолення умів.
При цьому ніхто не переймається питанням, а на якого дідька, власне кажучи, ці уми поневолювати, коли тепер є штучний інтелект і виборчі технології. Будь-яке рабовласництво мало у своїй основі не якийсь містичний садистський расизм just for the hell of it, а матеріальну вигоду. За рахунок, наприклад, дуже дешевої й легко керованої примітивної робочої сили, що застосовувалася тільки на бавовняних плантаціях Півдня США, який, зрештою, програв індустріальній Півночі.
Примітивне управління поневоленими умами може бути ефективне тільки там, де є якісь віртуальні бавовняні плантації. Методологічна помилка росіян у тому, що вони, як колонізатори, вважають решту світу своїми бавовняними плантаціями.
Так, є групи людей, котрі теж так вважають. Технології біґдата, маніпуляції, таргетування тощо. Ці інструменти будуть доведені до досконалості. Але проблема в їх калібруванні. Все, про що ми говоримо, качається, з найбільшою натяжкою, чвертю людства. Я особисто взагалі запропонував би одну сьому. Решта навіть не підозрюють про існування таких проблем, про які говорять як про світові.
Підкреслю: йдеться тут не про те, що Захід — світоч гуманізму, а Росія — джерело зла, хоча ця теза для мене незаперечна. Просто зло і гуманізм бувають дуже різними стосовно доль окремих людей.
Захід уже давно зрозумів, що примітивне рабовласництво економічно невигідне. Якщо йдеться про володіння умами, результат точно такий самий. Навіщо тобі, власникові, мільярди ідіотів, неспроможних на креатив і продуктивну працю?
Росія, як наступниця ГУЛАГу, навпаки, традиційно вважає рабську працю високоефективною, зважаючи на особливості своїх технологій і засобів виробництва. З тієї причини інформаційні технології, які вона використовує в сучасній проксі-війні, спрямовані насамперед на ідіотизацію мас.
Тому далі буде трохи психопатології, щоб ви розуміли, в якій саме палаті перебуваєте.
Основне завдання конспірології — створити особливу форму марення, яке буде легко засвоюватися масами й відповідати їхнім прихованим страхам та очікуванням.
Марення може спостерігатися в рамках низки різних синдромів, однак у радянській психіатрії виділили кілька синдромів, де марення, що виникає на тлі ясної свідомості, займає провідне місце. Їх називали маревними синдромами (у закордонній психіатрії виділенню маревних синдромів не приділяли й не приділяють особливого місця). Це важливий момент, бо інформаційно-психологічні операції Росії базуються саме на радянському науковому підході:
1.Сам зміст марення спочатку справляє враження відносної правдоподібності;
2. Марення при параноїдальному синдромі тісно спаяне з характеристиками особистості хворого у вигляді схильності до однобічного тенденційного мислення та виникнення «надцінних» ідей;
3. Люди з цим видом марення суспільно активні.
Є різні види синдромів, але в нашому випадку я б виділив афективно-маревний синдром — поєднання зміненого настрою (манії чи депресії) та марення. У рамках типових синдромів (маніакального і депресивного) може спостерігатися вторинне марення, що відповідає афекту (наприклад, самозвинувачення при депресії, суїцидальні настрої).
Як це працює? Загальним тлом, безумовно, є перевтома, пов’язана з епідемією. На мій погляд, доречніше говорити про психічну пандемію, а про саму епідемію — як про супутній фактор, якщо говорити про наслідки.
До розвитку психозу, який переростає в параною, призводять перевтома, тривале перебування в тривожному очікуванні (вперше це було описано в середині XX ст. під час тривалих залізничних переїздів, тому отримало відповідну назву; також схожу симптоматику було описано в мігрантів та осіб зі зниженим слухом, коли вони, потрапивши в незнайому ситуацію, не можуть зрозуміти, що говорять і як ставляться до них оточуючі).
Люди раптом «розуміють», що хтось щось замишляє проти них, і починають сприймати всі їхні слова та дії в загрозливому для себе ключі. Це найчастіше не галюцинації чи ілюзії, а просто маревне трактування довкілля. Фішка в тому, що, пояснюючи ситуацію з допомогою марення, такі люди суб’єктивно відчувають полегшення.
Як відрізнити біологічні стани від політичного навіювання? Психіатри справедливо зазначать, що, власне, психічні захворювання жодним чином не пов’язані з економічною, політичною або соціальною обстановкою, хоч би що про це волали політики. Це чиста органіка. Але наведені, навіяні стани і психічна індукція роблять масову поведінку не менш дивною.
Справжня хвороба позаконтекстуальна. Наведений стан цілком залежить від медіа, насамперед — від Інтернету. Ні, там не сидять по закутках злобні дияволи пропаганди, які вас спокушають. Цільові аудиторії вищою мірою таргетовані. І якщо внук, донька, сусід і начальник по роботі розповідають вам одне й те саме, не залишається (або майже не залишається) іншого вибору, як погодитися з їхньою думкою.
Усі розмови про свободу особистості та вашу самостійність неминуче зазнають краху, коли виникає необхідність кооперації з іншими людьми, від яких залежить ваша життєдіяльність. Тому не переоцінюйте ролі вищої освіти та інших добрих намірів. Єдиний практичний спосіб уникнути параноїдального гіпнозу ворожої пропаганди — поставити собі запитання: із таким способом мислення чи стану я багатшим, здоровішим, успішнішим? Гаразд, якщо не я, то хто?
У цьому випадку природне користолюбство українців може несподівано виявитися дуже ефективним і, головне, безкоштовним терапевтичним засобом.