Результати дострокових виборів у самопроголошеному Косово 11 червня привнесли тривогу на Балкани, змусили нервувати не тільки Белград (Сербія не визнає незалежності Косово, вважаючи край своєю територією), а й Москву, і Брюссель.
У новому косовському парламенті домінуватимуть прибічники радикальної лінії, які вимагають перегляду досягнутих раніше владою Косово домовленостей з Євросоюзом щодо мирного врегулювання в регіоні. ЄС запропонував косовським албанцям, які 2008 року проголосили свою незалежність від Сербії, комплекс заходів, що знизили б конфронтацію в регіоні й дозволили Белграду розпочати політичний діалог із Приштиною. Брюссель також хотів би, щоб Сербія і Косово синхронно просувалися до інтеграції в європейські структури, ніж щоб згладжувалися їхні взаємні протиріччя. В останні місяці європейський план для Західних Балкан почав пробуксовувати, а в результаті виборів у Косово його реалізація може опинитися під загрозою. У разі провалу європейської політики в Косово ним скористаються не тільки радикали локального рівня, а й зовнішні сили, які розглядають Балкани як плацдарм для своєї "великої гри" в Європі.
На момент написання статті у Приштині ще не були оприлюднені остаточні результати голосування. Але відразу після виборів усім було зрозуміло, що лідером перегонів із 35% голосів (39 місць у парламенті зі 120) став альянс 14 правих і правоцентристських партій. Його охрестили "блоком війни", або "партією пістолетів". Адже, по суті, його очолюють партії трьох колишніх польових командирів Армії визволення Косово (АВК), які тепер стали політичними лідерами краю - Демократична партія Косово Хашима Тачі (зараз він президент Косово), Альянс за майбутнє Косово Рамуша Харадіная (колишній прем'єр-міністр) та Ініціатива за Косово Фатміра Лімая (колишній міністр транспорту та зв'язку).
Нагадаємо, загони АВК відіграли провідну роль у боях проти сербської армії в Краї Косово і Метохія в 1998-1999 рр. Пізніше Харадінай і Лімай постали перед Міжнародним трибуналом у справі колишньої Югославії, були звинувачені у воєнних злочинах під час конфлікту в Косово, але в підсумку - виправдані. Саме ця обставина дозволила Франції на початку ц.р. не видавати Белграду Харадіная, який був затриманий в аеропорту Базеля Інтерполом у результаті міжнародного розшуку, ініційованого Сербією.
Після тріумфального повернення на батьківщину Харадінай вирішив розпочати власну політичну кампанію. За допомогою президента Хашима Тачі й прибічників Фатміра Лімая він задумав зруйнувати створену зусиллями ЄС за підсумками виборів 2014 р. правлячу коаліцію Демократичної партії Косово (ДПК) і центристської Демократичної ліги Косово (ДЛК). Прем'єр-міністром у коаліції був лідер ДЛК Іса Мустафа. Його прибічників можна до певної міри умовно назвати "партією миру".
Мобілізація "партії війни" в Косово була пов'язана з тим, що на початку року відбулося загострення відносин із Сербією - у січні Белград вирішив поновити залізничне сполучення з Косовською-Мітровицею, відправивши туди поїзд із написом "Косово - це Сербія". Поїзд не доїхав до пункту призначення. Албанці завадили акції, назвавши її спробою Сербії повторити "російський сценарій окупації Криму". У відповідь Белград пригрозив ввести війська в населені сербами райони на півночі Косово. У свою чергу в Приштині заявили, що самі перейдуть у наступ і захоплять сербське місто Ніш. У косовському парламенті почали обговорювати питання перетворення "сил безпеки Косово" на повноцінну армію, створення якої, однак, не передбачено конституцією краю і викликало негативну реакцію у світі.
Проте вже через кілька тижнів після цих подій лідери Косово і Сербії вели переговори за посередництва ЄС. І слід віддати належне миролюбству Іси Мустафи, який зумів домогтися часткового прогресу в переговорах із Белградом щодо статусу Косово (хоча Сербія як і раніше відмовляється обговорювати питання визнання незалежності краю). Були значно розширені права сербської громади, що дозволило 50 тисячам сербів у місцях компактного проживання на півночі краю (в районі Косовської-Мітровиці) створювати свої органи самоврядування - Співтовариство сербських муніципалітетів у Косово.
Крім того, саме Мустафа в 2015 р. підписав угоду з Чорногорією про демаркацію кордону, що зафіксувало уступку 82 кв. км спірних земель (близько 1% території Косово).
Кабінет Мустафи також реалізовував рутинні рекомендації Євросоюзу в проведенні реформ та забезпеченні прогресу в боротьбі з бідністю, корупцією, безробіттям і вуличною злочинністю. Однак ці зусилля не вирішили проблем - безробіття в краї серед молоді досягло 70%, і половина населення намагається виїхати заробляти за кордон, хоча б сезонно.
Євросоюз збирався віддячити уряду косоварів за ці миролюбні кроки фінансовою підтримкою та безвізовим режимом. Але для цього домовленості з сербами і Чорногорією мав затвердити косовський парламент. Тут миролюбна позиція кабінету наразилася на протест войовничої опозиції, яка блокувала ратифікацію угоди про кордон із Чорногорією. До альянсу екс-комбатантів АВК примкнули депутати з руху "Самовизначення", який виступає проти переговорів з Белградом і наполягає на подальшій боротьбі за міжнародне визнання Косово, незважаючи на позицію метрополії. Однак їхня основна критика на адресу уряду концентрувалася навколо провалу реформ.
У результаті затяжної політичної кризи 10 травня в парламенті Косово було ініційовано голосування про вотум недовіри уряду. "За" проголосували 78 депутатів. Ці всі події й призвели до дострокових виборів 11 червня. Очевидно, що для активної частини косоварів (а на останніх виборах явка була 41,5%, тобто найнижчою з 2008 р.), європейський порядок денний (безвіз і євроінтеграція) виявився менш актуальним, ніж ідеї "партії війни".
Однак після підрахунку 98% бюлетенів стало ясно, що альянс колишніх комбатантів АВК не набирає голосів для більшості. Водночас "Самовизначення" під керівництвом відомого активіста косовського опору проти Сербії Альбіна Курті вийшло на друге місце з 26% голосів і набирає 30 парламентських мандатів, стільки ж, скільки й прибічники Демократичної ліги Косово Іси Мустафи. У результаті виборів 9 місць у косовському парламенті отримали об'єднані в "Сербський список" представники сербів з північних районів Косово, що дозволяє їм впливати на рішення парламенту. Місця, що залишилися, розподілено між іншими представниками нацменшин.
Рамуш Харадінай каже, що якщо стане прем'єром Косово, поставить як умову для продовження діалогу з Сербією визнання белградською владою незалежності краю. Водночас президент Косово Хашим Тачі вважає, що потрібно вивести діалог із Белградом на новий рівень - лідерів держав.
Та шансів у Харадіная стати прем'єром мало: альянс між "партією війни" та Демократичною лігою Косово Іси Мустафи сьогодні видається малоймовірним. А от ідея коаліції "Самовизначення" й ДЛК за підтримки сербів (разом це 69 голосів у парламенті Косово) - досить цікавий і ймовірний варіант.
Утім, за згоду на такий альянс Курті вже зажадав собі посаду прем'єра. Він також зробив заяву в тому дусі, що перегляне принципи переговорів із Сербією, доможеться від Белграда визнання провини за "історичні злочини" перед косоварами. Він виступив проти посередництва Брюсселя в цьому діалозі, оскільки ЄС не визнає Косово незалежною державою. Також він вважає, що бойовиків АВК, які вчинили воєнні злочини, мають судити місцеві суди, а не міжнародний трибунал. Він виступає за активніше просування Косово шляхом євроінтеграції через реформи правової системи, якнайшвидшу інтеграцію сербських меншин в економічне життя краю. Раніше він також заявляв про необхідність приєднання Косово до Албанії шляхом конституційного референдуму.
Європа явно виявилася не готовою до таких результатів виборів у Косово. Комісар Європейського Союзу з питань політики сусідства та переговорів щодо розширення Йоганнес Ган лише порекомендував Приштині швидше сформувати новий уряд. А ось Європарламент 14 червня затвердив резолюцію із закликом до п'яти країн - членів ЄС (Іспанії, Словаччини, Румунії, Греції, Кіпру) подумати про офіційне визнання незалежності Косово, оскільки це посилило б позиції європейської зовнішньої політики, допомогло б "нормалізувати відносини між Приштиною і Белградом". Також резолюція парламентаріїв вітає рішення Європейської комісії надати косоварам безвізовий режим для поїздок до ЄС, хоча наголошується, що його не буде, допоки Косово не схвалить договір про кордон із Чорногорією.
В окремій резолюції щодо Сербії європарламентарії закликали Белград продовжувати докладати зусилля для нормалізації відносин із Косово й у такий спосіб спільно наближатися до виконання критеріїв для повноцінного членства в ЄС. Також ідеться про те, що "Сербія повинна проводити свою зовнішню політику згідно з політикою ЄС, у тому числі й у питаннях політики щодо Росії".
Беручи до уваги розвиток політичної ситуації в Косово, президент Сербії Александар Вучич 31 травня запропонував розпочати "внутрішній діалог сербів щодо питання Косово і Метохії", щоб "звільнитися від міфічного підходу й легкої здачі того, на що маємо повне право". За словами сербського лідера, цей внутрішній діалог буде навіть важливіший, ніж переговори між Приштиною і Белградом під егідою ЄС.
Белградська влада таким чином опиняється під тиском відразу з трьох сторін. З боку Косово, ЄС і Росії. Росія з Китаєм залишаються для Сербії головними гарантами того, що незалежність Косово не отримає офіційного визнання в Радбезі ООН. У ситуації, що склалася, Москва тепер може зажадати підвищення плати за свої послуги. Сербія вже пообіцяла не вступати в НАТО. Президент Сербії Александар Вучич запросив президента РФ Владіміра Путіна до Белграда після того, як наприкінці березня (перед виборами президента Сербії) відбулася його несподівана зустріч із російським лідером у Кремлі, про яку сторони не інформували нікого. Російські спецслужби активно використовують Белград для протидії НАТО і США в їхній політиці на Балканах, що продемонстрували події в Чорногорії напередодні вступу країни до НАТО й поточна політична криза в Македонії.