Уже більше місяця в Сербії тривають протести проти президента країни Александара Вучича.
Демонстрації й процесії прокочуються вулицями сербської столиці хвилями, - акції відбуваються у вихідні та святкові дні. Однак із перших днів нового, 2019 року, на думку низки спостерігачів, невдоволення політикою глави держави набуло загальнонаціонального масштабу.
Поштовхом до протестів стали напади - на лідера опозиційної Лівої партії Борко Стефановича в листопаді минулого року і через кілька днів - на журналіста Мілана Йовановича, який писав про корупцію. Причому і в першому, і в другому випадках може йтися навіть про замах на вбивство. Офіційна влада заперечує політичні мотиви цих злочинів та ігнорує вимогу послати у відставку главу МВС, не реагує на заклики відмовитися від нагнітання в країні атмосфери нетерпимості, насильства і страху, обмеження свободи ЗМІ. Вучич заявив, що не піде на поступки, навіть якщо на вулиці вийдуть п'ять мільйонів людей, тобто майже все населення країни.
Метаморфози Вучича
Позиція президента Сербії спричинила приєднання до масових протестів різних політичних сили, причому як правої, так і лівої орієнтацій. Демонстранти заявляють, що Вучич, який став президентом 2017 р., тепер скинув маску демократа і дедалі більше скидається на диктатора, яким був Мілошевич. Нинішні протести теж схожі на виступи проти Міло, - демонстранти свистом нагадують нинішній владі про події 2000 р. Але сьогодні люди виходять на вулиці під гаслами демократизації, свободи для ЗМІ, припинення переслідування опозиції, системних змін у владі, контрольованій Прогресивною партією, лідером якої і є чинний глава держави.
Вучич, який, до речі, встиг попрацювати в Мілошевича міністром інформації, очевидно, взяв на озброєння тактику того періоду. Як і тоді, інформація про протести та їх масштаби, вимоги протестантів замовчується у державних ЗМІ. Тим часом лідерів опозиції дискредитують як в очах громадян Сербії, так і перед світовою спільнотою. На думку Вучича, опозиція не має "реальної політики і реальних ідей", а намагається створити інформаційний шум. Напередодні нового року він також заявив, що готовий до діалогу "з протестувальниками", але не з "брехливою опозицією".
На такому тлі йому вигідно позиціювати себе поборником європейського вибору для Сербії, який здатен вирішити гострі проблеми своєї країни і загалом на Балканах, включно з проблемою краю Косово. Цієї його рішучості цілком достатньо, щоб у Брюсселі, й не тільки там, не звертали особливої уваги на авторитарні тенденції в Сербії.
Косово - ахіллесова п'ята Вучича
У лавах протестувальників, однак, сьогодні чимало й тих, хто критикує Вучича не тільки за авторитаризм, а й за європейський вибір. Для них цей курс - "зрада" інтересів країни. ЄС тисне на керівництво Сербії, і, зокрема, на Вучича, в питанні домовленостей з албанськими керівниками краю Косово. Без домовленостей про принципи відносин Белграда і Приштини Сербія не може розраховувати на перспективу бути прийнятою в Євросоюз. І якщо більше половини сербів справді хотіли б жити в єдиному європейському домі, то близько 80% їх вважають, що відмова від Косово - занадто велика плата за євроінтеграцію. Таким чином, Вучич піддається тискові з боку тих сил у Сербії, які в цілому не приймають ідею визнання Косово окремою державою (чого, формально, Захід не вимагає, але щосили підштовхує Белград до такого кроку). В таких умовах Вучич не може знайти вирішення косовської проблеми, про що він сам досить чітко заявив торік під час епохального візиту в Косовську Митровицю. Нинішня його тактика - це затягування переговорів із Приштиною й одночасне підключення до вирішення проблеми Косово лідерів США, Китаю та Російської Федерації. Тим самим применшується роль Брюсселя і шефа європейської дипломатії Федеріки Могеріні.
Вучич затіяв сьогодні справді цікаву дипломатичну комбінацію, але в її успіху він сам зовсім не впевнений. Ще менше впевнені в щасливому кінці серби на вулицях Белграда, - і все тому, що раніше Вучич (не тільки як президент, а й як прем'єр-міністр) абсолютно не використовував міжнародних інструментів для обстоювання інтересів Сербії і робив досить мало для реального захисту 120 тисяч сербів, які живуть у Косово. За цю зраду він теж має бути покараний, вважають вони.
У зв'язку з цим слід зазначити, що наступну масову акцію протесту в Белграді заплановано на 16 січня 2019 р. - роковини вбивства сербського політика Олівера Івановича, одного з лідерів косовських сербів.
Нагорода знайшла героя
Російські аналітики і ЗМІ зараз особливо намагаються подати нинішні масові протести в Сербії як спробу зовнішніх сил порушити задуми Вучича, й особливо зірвати його прагнення до російсько-сербського зближення.
Зазначимо, нова хвиля протестів прокотиться вулицями Белграда за кілька годин до початку візиту президента РФ Володимира Путіна в Сербію, призначеного на 17 січня. Уже зараз у Москві готують відповідне тло для цієї події. Розповідають, скільки документів буде підписано і яким важливим стане цей візит для двох країн: на порядку денному позначені Косово, постачання газу, економічна взаємодія. На сайті Кремля 7 січня з'явилося повідомлення, що російський лідер своїм указом нагороджує Александара Вучича орденом Олександра Невського. Таким чином, він став першим сербським лідером за 105 років, нагородженим високою російською нагородою. Останнім "реципієнтом" був один із головних ідеологів "Великої Сербії" і прем'єр-міністр країни Нікола Пашич, який часто підкреслював, що серби ближчі до Росії, ніж до Заходу. Голова адміністрації сербського президента Нікола Селакович наступного дня, не приховуючи запалу, говорив, що Вучича нагородили за зусилля зі "збереження військового нейтралітету Сербії, збереження курсу Сербії на відмову від вступу до НАТО, за відмову від впровадження санкцій стосовно Росії, за збереження європейського шляху й водночас зміцнення відносин із Москвою та Пекіном". Утім, поки що незрозуміло, чим Путін реально може допомогти Вучичу у вирішенні насущних для сербського лідера проблем. Адже зближення з Росією лише віддаляє для Сербії перспективу євроінтеграції, від якої Вучич поки що не планує відмовлятися. А рішень для Косова у Кремля, який виправдовує "діями Заходу в Косово" свою загарбницьку політику щодо Криму, і поготів бути не може.