UA / RU
Підтримати ZN.ua

Колір перемоги — жовтий

На президентських виборах у Молдові перемагає проєвропейський кандидат.

Автор: Артем Филипенко

Букети жовтих хризантем і аплодисменти переможниці. Жовтий — колір прибічників Маї Санду. Перемога поки що неофіційна, її ще має підтвердити Конституційний суд Молдови. Втім, розрив у 250 тисяч голосів не залишає шансів чинному поки що президентові Ігорю Додону оскаржити підсумки виборів.

Результат голосування перевершив найсміливіші очікування. До останнього моменту ніхто не наважувався дати чіткий прогноз. Можливість перемоги обох кандидатів оцінювалася як 50 на 50 із імовірною невеликою перевагою на користь Санду. Було очевидно, що її опонент спробує максимально мобілізувати своїх прибічників.

Підсумки першого туру, в якому з невеликим відривом перемогла Мая Санду, викликали в Ігоря Додона та його оточення стан, що його можна охарактеризувати одним словом — істерика. Президент, який доти відкидав  можливість участі в дебатах із будь-ким із опонентів, після першого туру запропонував Маї Санду зустрітися на нейтральному майданчику. Відмова Санду була жорстка — «Хай сам борсається у своєму болоті».

У передвиборній агітації стриманість у критиці поступилася місцем відвертим нападкам. У хід пішли гасла й страшилки чотирирічної давності. Маю Санду стали обвинувачувати в намірах зіпсувати відносини з Росією та відкрити шлях іноземним корпораціям, які знищать молдовського виробника; закрити школи й ліквідувати райони (відсилання до невдалої адміністративно-територіальної реформи 90-х років минулого століття). Молдован лякали приєднанням до Румунії та вступом у НАТО, внаслідок чого, за твердженням пропрезидентських пропагандистів, Молдові доведеться воювати проти Росії та Білорусі. Ну й, нарешті, в хід пішли заяложені вже розповіді про прийдешнє засилля геїв і лесбіянок у разі перемоги Санду. Зусилля внутрішніх пропагандистів доповнювала «важка артилерія» російського телебачення, яка відверто агітувала проти опонентів Додона.

Врешті-решт сам Додон вирішив продемонструвати своїм прибічникам рішучість боротися до кінця. «Вони знахабніли. Доки не отримують назад по морді, не розуміють», — заявив він на мітингу в п'ятницю, зобразивши удар рукою. Втім, цей жест виявився не більш ніж ударом по повітрі. Агресивна риторика спрацювала, швидше, проти Додона, ніж за нього.

Коли вранці провідні сайти опублікували фото черг до закордонних виборчих дільниць, передчуття поразки Додона змінилося впевненістю. І справді, діаспора зіграла важливу роль у перемозі Маї Санду. Її результат у першому турі став для них мобілізуючим фактором. У другому турі взяли участь майже 263 тисячі виборців діаспори (16% від загальної кількості тих, хто голосував), або на 110 тисяч більше, ніж у першому. Причому половина їх — це люди віком від 26 до 40 років, саме ті, хто сьогодні, не маючи можливості знайти роботу на батьківщині, вимушений шукати кращої долі за кордоном. Підсумок голосування за кордоном був розгромним для Ігоря Додона: за його опонентку проголосували близько 93% виборців. І кожен четвертий голос за Санду — це голос діаспори.

Утім, експрем'єрка перемогла і в самій Молдові. До останнього моменту залишалася інтрига — кому відійдуть голоси, віддані за політика-популіста, лідера «Нашої партії» і мера Бельц Ренато Усатого. Сам Усатий закликав своїх виборців підтримати Маю Санду, але гарантій, що ті дослухаються до нього, не було. Прибічники мера Бельц — переважно жителі північних районів із великим відсотком російськомовного населення, та водночас — це протестний електорат, який виступає проти Додона і корупції. Втім, попередній аналіз результатів голосування свідчить, що голоси виборців Усатого розподілилися приблизно порівну з невеликою перевагою в той чи інший бік залежно від району.

Підвищена мобілізація прибічників Санду звела нанівець придністровський фактор, хоча в другому турі взяли участь майже 32 тисячі жителів Придністров'я, котрі мають молдовське громадянство, що у два з гаком рази більше, ніж у першому. Така активність виборців із непідконтрольної території могла б здивувати, якби не результати. За Ігоря Додона проголосували 85,8% придністровських виборців, які взяли участь у виборах. Приріст, порівняно з першим туром, становив 11 тисяч голосів. Усього виборці з непідконтрольної території забезпечили Ігорю Додону близько 4% голосів. На загальному тлі цифра не критична, проте з іншим розкладом і при вищій активності Придністров'я здатна впливати на результат виборів у Молдові. Чим, безперечно, спробують скористатися його внутрішні й зовнішні господарі. Для України ж — це приклад того, як непідконтрольні території можуть бути використані для впливу на внутрішньополітичну ситуацію в країні.

Утім, ейфорія — не привід забувати про проблеми. Перемога Маї Санду — це тільки перший крок. Повноваження президента в молдовській системі влади досить незначні. Щоб реалізувати обіцяне під час передвиборної кампанії, переможниці потрібно мати опору в парламенті та уряді. Поки що перевага тут на боці Ігоря Додона, хоча й незначна. Напередодні другого туру правлячу коаліцію залишила Демократична партія, а місця міністрів-демократів посіли представники соціалістів. Але коаліції більшості вже немає. Втім, у Додона є запасний варіант — альянс між Партією соціалістів і недавно створеною в парламенті платформою «За Молдову», до якої ввійшли партія «Шор» та незалежні депутати. Правда, незалежні депутати — опора ненадійна: тільки цього року вони вже вдруге змінили орієнтацію, спочатку перебігши з правлячої Демократичної партії в опозиційну Pro Moldova, а потім — з опозиції в незалежні під крилом партії «Шор».

Новий альянс може дати Ігорю Додону хай хитку, але більшість у парламенті, що дозволить йому протистояти Санду. В самої Маї Санду немає іншого виходу, ніж домагатися розпуску парламенту та дострокових виборів. Тут у неї союзник в особі Ренато Усатого, який зацікавлений увійти до нового складу парламенту зі своєю фракцією. Та й цей союз таїть у собі ризики. Усатий — ненадійний і непередбачуваний партнер. Правових підстав для розпуску парламенту поки що недостатньо. І не виключено, що для цього доведеться залучити тиск вулиці. Недієспроможність нинішнього складу парламенту очевидна, завдяки чому ідея дострокових виборів може отримати чимало прибічників.

Що ж до України, то для неї перемога Маї Санду важлива з двох причин. Перша — в особі Додона зазнала поразки Москва. Правда, надто тішити себе не варто. Росія зберігає істотний вплив на Молдову як через Придністров'я, так і через місцевих політиків, котрі спираються на чималий сегмент проросійськи налаштованих громадян країни. Тому Санду доведеться не тільки вирішувати внутрішні проблеми, а й вибудовувати відносини з Москвою. Основний плюс у її перемозі — очікуване поліпшення у відносинах із ЄС та найближчими сусідами — Румунією й Україною. З останніми в Ігоря Додона не склалося. Як для Бухареста, так і для Києва Додон залишався парією. І якщо Україна не озвучувала позицію стосовно молдовських виборів, то румунські топ-політики відкрито підтримали Маю Санду.

Друга причина — перемогу отримав опозиційний політик, не маючи навіть десятої частки того адміністративного, фінансового та медіаресурсу, який був у чинного президента. Ключова роль діаспори також свідчить про істотні зміни у складі електорату. До речі, в сусідній Румунії громадяни, які живуть і працюють за кордоном, теж політично активні. Україні теж рано чи пізно доведеться мати справу з феноменом посилення впливу діаспори на внутрішню й зовнішню політику країни і враховувати цей чинник у майбутніх розкладах. Так само, як і чинник непідконтрольних територій, якщо відбудеться «придністровізація» Донбасу.

Інші статті Артема Філипенко читайте за посиланням.