21 червня спливає тримісячний термін, відведений Конституцією Республіки Молдова на формування уряду, після чого має бути ухвалене рішення про дострокові вибори.
Половина відведеного терміну минула у безплідних переговорах та дискусіях, що супроводжувалися взаємними обвинуваченнями.
Новообраний парламент провів єдине засідання 21 березня. Власне, з цієї дати й розпочався зворотний відлік до дострокових виборів.
Молдові не звикати до політичних криз. Двічі в країні проходили дострокові вибори, сім місяців країна жила без президента. Але нині все серйозніше - поки що не обрано навіть керівництва парламенту.
Нагадаємо диспозицію. У парламенті республіки 101 місце. За підсумками виборів, які відбулися 24 лютого, Партія соціалістів, що підтримує чинного президента Ігоря Додона й виступає за тісніші відносини з Росією, отримала 35 мандатів, правляча Демократична партія, очолювана олігархом Владом Плахотнюком, - 30 мандатів, правий проєвропейський блок ACUM (що складається з двох партій: "Дія та Солідарність" (PAS) і "Платформа Гідність і Правда" (DA) - 26 мандатів, партія "Шор" - сім. Крім того, до парламенту пройшли три незалежних кандидати. Блок ACUM вирішив розділитися на дві фракції: до фракції PAS увійшли 14 депутатів, до фракції DA - 12. Жодна з партій не набрала достатньо голосів, аби самостійно сформувати парламентську більшість.
А це означає, що для створення уряду необхідна коаліція. Вже наступного після виборів дня Влад Плахотнюк озвучив готовність демократів розпочати переговори про її створення. Разом із мандатами підконтрольної партії "Шор" та трьох незалежних депутатів ДПМ набирає лише 40 мандатів. Для більшості не вистачає 11 мандатів, а краще - 12.
Здавалося б, з огляду на задекларовані демократами проєвропейські прагнення, була б логічною коаліція ACUM-ДПМ. Проте в ACUM відхилили пропозицію демократів, що було прогнозовано, оскільки проєвропейські партії йшли на вибори під гаслами "деолігархізації", маючи на увазі конкретного олігарха Влада Плахотнюка.
Соціалісти теж будували свою кампанію на критиці правлячого режиму. Однак і в них є формальні підстави для компромісу з демократами. З одного боку, ДПМ послабила проєвропейську риторику й задекларувала "промолдовський" курс, що, за ідеєю, має сприяти зближенню позицій соціалістів та демократів. З іншого - Ігор Додон опинився на посаді президента Молдови не без участі Плахотнюка та демократів, і вся опозиційність соціалістів може бути не більш ніж ширмою.
Однак і тут альянс не склався. У демократів вважають, що зіграв свою роль зовнішній чинник, а саме - позиція Росії. На початку квітня Ігор Додон укотре вирушив до Москви. Хоча молдовський президент заявив, буцім був у столиці Росії проїздом і тільки отримав благословення патріарха Кирила, багато експертів зійшлися на думці, що насправді він їздив просити благословення російської влади на альянс із демократами. Ці прогнози частково підтвердилися: невдовзі після візиту відбулася Республіканська нарада ПСРМ, на якій було прийнято рішення про продовження консультацій з ACUM щодо формування більшості та призначення функціонального уряду. Після чого фракція соціалістів у повному складі вирушила до Росії на зустрічі зі своїми російськими колегами.
При цьому соціалісти озвучили свої умови. Серед них - анулювання закону про переведення в розряд державного боргу викраденого з банківської системи мільярда доларів; створення слідчої комісії з розслідування цієї крадіжки; прийняття закону про індексацію пенсії; створення механізму надання материнського капіталу; анулювання змін до Кодексу про телебачення й радіо, який обмежує трансляцію російських аналітичних та інформаційних програм; ухвалення закону про функціонування мов з наданням російській статусу мови міжнаціонального спілкування; приведення законодавства у відповідність до особливого статусу Гагаузької автономії. Соціалісти також наполягають на поверненні під контроль президента Служби інформації та безпеки.
Серйозні й кадрові апетити ПСРМ: вони хочуть отримати посаду спікера парламенту, а також портфелі міністрів оборони, закордонних справ, реінтеграції та внутрішніх справ.
Контроль над сферою безпеки і оборони, а також зовнішньою політикою дасть можливість соціалістам реалізувати свій політичний курс, спрямований на зближення з Росією, а контроль над міністерством з реінтеграції відкриває можливості для реалізації представленого Додоном "великого пакета" з придністровського врегулювання.
"Великий пакет" - тема окремої розмови. Зазначимо тільки, що в цьому документі міститься важлива примітка: "Молдовський проект може слугувати основою вибудовування поетапного мирного процесу з урегулювання конфліктної ситуації на території України".
Законодавчі й кадрові ініціативи соціалістів навряд чи припали до душі проєвропейцям із ACUM. Тим більше що вони самі розраховували на посаду спікера парламенту, - ним мав стати лідер DA Андрей Нестасе.
Не виключено, Андрей Нестасе, в якого вже є досвід співпраці з соціалістами, і пішов би на альянс із ними. Але його 12 мандатів явно недостатньо.
Відтак, блок ACUM заявив, що не має наміру вступати в коаліцію з соціалістами, і, своєю чергою, запропонував ПСРМ створити робочу парламентську групу для розгляду та підготовки законопроектів про "деолігархізацію", підготовлених акумівцями.
За фактом, суть пропозицій ACUM можна звести до такого: створюється ситуативна більшість, яка приймає пакет документів, спрямованих на обмеження влади демократів (зміна законів про Національний банк, про Генеральну прокуратуру, про статус держслужбовця тощо), після чого парламент іде на дострокові вибори. Але вже за попередньою, пропорційною виборчою системою. Зміна виборчого законодавства входить до "деолігархічного" пакета.
Хід логічний, зважаючи на те, що ДПМ зуміла посісти друге місце переважно за рахунок мажоритарних округів. Але й сумнівний, зважаючи на те, які переваги отримають при пропорційній системі соціалісти.
Утім, Влад Плахотнюк уже спрацював на випередження. 26 квітня Конституційний суд Молдови, розглянувши запит трьох незалежних депутатів, постановив, що дострокові парламентські вибори можуть проходити тільки за чинною змішаною системою.
У цих умовах дострокові вибори таять у собі багато сюрпризів. По-перше, соціалісти можуть втратити частину голосів, які відійдуть на користь партії "Шор", що вже переплюнула за популізмом соціалістів. Чого варта тільки ініціатива про відновлення колгоспів або прийняття закону про "гарантовані безплатні ліки для пенсіонерів". Але при цьому "Шор" зав'язана на демократів.
Може посилити свої позиції сама партія Плахотнюка, особливо якщо парламентські вибори відбудуться одночасно з місцевими. Місцевих радників і примарів востаннє обирали 14 червня 2015 р. Відповідно, п'ятирічний термін спливає 14 червня нинішнього року. За законом, місцеві вибори призначаються постановою парламенту не менш ніж за 60 днів до дати їх проведення. Однак здатність нинішнього парламенту призначити дату виборів сумнівна. Можливо, демократи вдадуться до звичного інструмента вирішення спорів - звернуться по роз'яснення в Конституційний суд, який уже неодноразово виручав у складних ситуаціях. Можна припустити, що рішення КС буде сприятливим для ДПМ, у результаті чого місцеві вибори відбудуться одночасно з достроковими парламентськими. Актив демократів - це близько 400 примарів міст і сіл плюс понад 30 керівних посад у районах (голови та віце-голови).
До допомоги Конституційного суду вирішив вдатися й Додон. У КС спрямоване звернення з проханням дати тлумачення про право глави держави висувати кандидатуру на посаду прем'єр-міністра, коли в парламенту немає керівництва. Якщо рішення буде позитивним, це може означати наявність домовленостей між демократами та соціалістами. Додон зможе запропонувати, наприклад, "технічного" прем'єра, зручного як йому, так і демократам. І якщо це не вирішить проблему формування коаліції, то принаймні дозволить відтягнути час.
Слід брати до уваги, що зовнішньополітичні позиції демократів останнім часом погіршилися. Політики ЄС неодноразово висловлювали незадоволення високим рівнем корупції в республіці та тим, що Влад Плахотнюк, по суті, контролює всі гілки влади в Молдові. Проведення місцевих виборів разом із парламентськими лише викличе нову хвилю критики.
Росія теж зацікавлена в усуненні Плахотнюка, який не дозволяє їй повною мірою реалізувати плани з відновлення контролю над Молдовою.
Після поразки Петра Порошенка на президентських виборах Плахотнюк втратив серйозного союзника. Як складуться його відносини з новим президентом - невідомо. До того ж в Україні попереду парламентські вибори, а отже, Києву буде не до молдовських справ.
І, нарешті, в Румунії також готуються до президентських виборів, на яких правляча Соціал-демократична партія має намір дати бій чинному президентові Клаусу Йоганнісу. Румунські соціал-демократи поки що дистанціюються від своїх "токсичних" партнерів із ДПМ, розраховуючи на голоси молдован, котрі мають румунське громадянство.
Аналіз молдавської ситуації, як і ситуації в Україні, свідчить про кризу пострадянських демократій. Ідеться насамперед про Україну та Молдову, частково - про Грузію та Вірменію. Яскраві симптоми кризи - недовіра громадян до "старих" еліт і при цьому надчутливість до популістських обіцянок, ослаблення державних інститутів при неефективності громадянського суспільства. Не слід скидати з рахунків і зовнішній вплив. Москва уважно стежить за процесами в цих державах і прагне впливати, розраховуючи повернути їх під свій контроль.