Візит Леоніда Кучми в КНР відбувся в нелегкий для Президента час відчутного міжнародного тиску. Для багатьох це стало приводом говорити про спроби українського керівника шукати впливових покровителів на Сході, який останнім часом виказує більше дружелюбності Києву, ніж неласкавий і принциповий Захід. Справді, не було жодного випадку в 10-річній історії двосторонніх відносин, щоб далекий Пекін, можливості якого недооцінюють у нас, критикував Україну за ті чи інші «провинності», які часто дуже дратують структури, куди ми так уперто прагнемо інтегруватися.
Непрямим свідченням готовності підтримати офіційний Київ стала згода офіційного Пекіна прийняти президентську делегацію наприкінці листопада, відразу після завершення історичного 16-го з’їзду КПК, який приніс багато змін на партійному олімпі. Вельми цікавим видається той факт, що в останній момент китайська сторона змінила формат візиту — з офіційного на державний, попри те що Пекін уже «вибрав» квоту держвізитів на цей рік (такого роду візити передбачають офіційну церемонію зустрічі, кортеж мотоциклістів і деякі інші знаки найвищих почестей).
Леонід Кучма під час пекінських переговорів — а зустрівся він із усім вищим керівництвом країни (за винятком відсутнього прем’єр-міністра, котрий делегував на зустріч свого першого заступника) — давав високу оцінку рішенням партфоруму, відзначивши при цьому: у Китаї все заплановане виконується. Внесену на з’їзді в статут КПК ідею «трьох представництв», суть якої в можливості прийому в партійні лави бізнесменів і підприємців, Л.Кучма назвав «політично мужнім кроком і єдино правильною відповіддю на глобальні виклики сучасності». Про це він заявив під час зустрічі з автором ідеї — діючим головою КНР, але колишнім уже генсеком КПК Цзян Цземінем. Під час розмов із спікером парламенту Лі Пеном, віце-прем’єром Лі Ланцином, головою народної політичної консультативної ради Лі Жуйхуанем, котрі не ввійшли до складу нової партійної верхівки, гість підкреслив, що головним чинником успіхів Китаю останніх років, передусім економічних, вважає «правильний стратегічний вибір КНР — рухатися вперед тільки своїм власним шляхом, нікого не копіювати й не робити нічого під диктовку», а також те, що країна розвивається в умовах політичної стабільності. А під час розмови з міністром оборони Чі Хаотянем зазначив, що в світі поважають сильних гравців. Український Президент підтвердив незмінність позиції України в питанні «єдиного Китаю», підтримку Україною КНР в ООН, зокрема в питаннях «Фалуньгун», забезпечення прав людини, Тайваню й Тибету. Його співрозмовники дякували за послідовну підтримку Україною Китаю в таких делікатних питаннях.
Китайські лідери не залишилися в боргу, висловивши «беззастережну підтримку» Києву. Не вдаючись у подробиці, Цзян Цземінь запевнив, що «Китай розумітиме й поважатиме рішення України з внутрішніх і зовнішніх питань, прийнятих з урахуванням ситуації в країні, й надаватиме посильну допомогу» (таку цитату голови наводить офіційне агентство «Сіньхуа»). Китайський лідер також підкреслив, що хоч які зміни відбувалися б на міжнародній арені, КНР завжди вважатиме Україну надійним партнером і другом у Центральній Європі. У Спільній декларації, підписаній двома президентами, зафіксовано незмінність позиції КНР щодо суверенітету й територіальної цілісності України, неухильність дотримання раніше прийнятих зобов’язань про надання їй гарантій безпеки. Пекін також обіцяв Києву всіляку підтримку на шляху в СОТ, членом якої сам став у грудні 2001 р.
Китайські ЗМІ, у яких за 11 років нашої незалежності не було жодного антиукраїнського матеріалу, приділили належну увагу візиту делегації, винісши фотографії та повідомлення на цю тему на перші шпальти видань й у провідні теми теленовин. У місцях зустрічей українського Президента несподівано з’явилися й кореспонденти західних агентств. Їх цікавили, що цілком логічно, два питання — «Кольчуги» й усе-таки за що Кучма відправив у відставку уряд (кілька ключових членів якого прибули в КНР у складі офіційної делегації: наполовину відставні українські міністри вели переговори з колегами, котрі попрощаються зі своїми кріслами наступного року). Але цікавість «західників», а разом із ними й українських журналістів, не було задоволено, і зовсім не через небажання Л.Кучми спілкуватися, а за велінням китайського протоколу. До речі, ні прем’єрська, ні натовська тематика під час зустрічей не піднімалася — це внутрішні проблеми України.
Крім згаданої вже Спільної декларації в Пекіні також підписано міжурядову Угоду про співробітництво в сфері інтелектуальної власності, протокол між Мінпромполітики України й комісією оборонної науки, техніки та оборонної промисловості (КОНТОП) КНР про співробітництво в галузі авіаційної техніки, а також обмінні листи про надання Україні допомоги Китаєм у розмірі 10 мільйонів юанів (1,2 млн. дол.). (Не зайве буде нагадати, що китайці на регулярній основі «підкидають» нам аналогічну допомогу під час своїх високих візитів у Київ.) Можна було б і порадіти з того, що договірно-правова база двосторонніх відносин, яка перевалила вже за 90 документів, поповнилася ще чотирма. Але певний подив викликає те, що відповідальні міністерства й відомства України, які багато місяців тому чудово знали про планування візиту, так і не змогли підготувати до підписання узгоджені (!) вже з китайською стороною такі документи, як меморандум про взаєморозуміння між державною службою експортного контролю й міністерством зовнішньої торгівлі й економічного співробітництва КНР про налагодження співробітництва в галузі експортного контролю, угода про співробітництво між Держкомітетом України з питань будівництва й архітектури та міністерством будівництва КНР, протокол між Державною митною службою України й головним митним управлінням КНР про обмін статистичними даними, меморандум про співробітництво між Держкомітетом України з регуляторної політики й підприємництва й асоціацією міжнародного співробітництва малих і середніх підприємств КНР у сфері малих і середніх підприємств, меморандум про взаєморозуміння між Державною туристичною адміністрацією України й національною туристичною адміністрацією КНР про імплементацію плану організації поїздок в Україну організованих туристичних груп китайських громадян. А либонь усе це було заявлено в програмі, й необхідність у цьому справді давно назріла. Ще більший подив викликає те, що Київ, який так довго умовляв Пекін укласти політичний договір про принципи відносин і співробітництва між двома країнами, не встиг узгодити його у відповідних українських відомствах.
Лейтмотив візиту — співробітництво hi-tech
І все-таки не політична, а економічна нота стала лейтмотивом цього візиту. Причому не економічне співробітництво загалом, а в конкретній сфері — науково-технічній. Ця тема червоною ниткою проходила на всіх без винятку зустрічах із китайським керівництвом. Більш предметно її обговорювали в КОНТОП, де за участю міністра промислової політики України Анатолія Мялиці та глави НКАУ Олександра Негоди було представлено спільні українсько-китайські проекти з авіабудування й космічної техніки.
Останнього дня візиту Л.Кучма перерізав символічну стрічку й оголосив про початок діяльності першого Українсько-китайського високотехнологічного науково-технічного парку, розташованого в цзинаньській зоні розвитку високотехнологічної промисловості (ЦЗРВП), і посадив належну в таких випадках ялинку. Примітно, що ЦЗРВП створено 1991 року як одну з перших державних зон, сьогодні в ній зареєстровано понад 3000 підприємств, зокрема 161 високотехнологічне та 136 підприємств з іноінвестиціями.
Перший українсько-китайський технопарк створено відповідно до угоди між українським Міносвіти й науки і народним урядом східнокитайської провінції Шаньдун (червень 2000 р.) і тим самим міністерством і містом Цзинань (червень 2001). Офіційно будівництво інкубатора почалося в травні нинішнього року, у вересні в Києві на четвертому засіданні українсько-китайської міжурядової комісії з НТС обговорюються питання його будівництва, й уже в листопаді виробничий корпус площею 40 тис. кв. м. здається в експлуатацію. Китайська сторона побудувала його власним коштом, і протягом першого року діяльності українські виробничі підприємства й потужності буде розміщено в ньому безплатно. Фахівцям нададуть житло. Вже підготовлено перелік науково-технічних проектів, більшість із яких базується на українських розробках у галузях нових матеріалів, авіабудування, верстатобудування й інструментальної промисловості, точного приладобудування, виробництва гідравлічних різальних машин, лазерної техніки й технологій, нових джерел енергії, медичної техніки, машинобудування для харчової промисловості, захисту довкілля, селекції нових видів рослин тощо. На початковому етапі вестиметься робота за п’ятьма проектами. Ще 50 перебувають у стадії розгляду. Вже зараз у Цзинані працює «український відділ» — дев’ятеро фахівців. На кінець нинішнього року заплановано роботу за десятьма спільними проектами, на кінець 2004 року — уже за двадцятьма, вартість промислового виробництва яких становитиме 100 млн. юанів.
Китай останнім часом активно залучає, добре що є чим платити, обдаровані наукові уми з інших країн, зокрема з України, поки що визнаючи нашу перевагу в галузі високих і нових технологій. Постійно збільшуючи асигнування на розвиток науки й техніки, 2001 року КНР витратила на наукові дослідження й експерименти 104,3 млрд. юанів ($12,6 млрд.), зокрема 3,7% бюджетних. При цьому левова частка видатків припадає на Пекін, Шанхай і шість провінцій, у числі яких і Шаньдун. Лише один адміністративний центр цієї провінції Цзинань торік успішно реалізував понад 200 науково-технічних проектів, зокрема 71 програму міжнародного значення. Тож не випадково Цзинань обрано місцем розташування українсько-китайського технопарку. До того ж, між провінцією Шаньдун і Херсонською областю 1995 р. було оформлено угоду про партнерські зв’язки (правда, у самій Херсонській області про це, схоже, не дуже добре пам’ятають), а ще раніше, у 1993-му, Угоду про побратимські відносини було підписано між містами Одеса й Циндао (тієї самої провінції). Саме Циндао відвідав Л.Кучма під час свого попереднього візиту в КНР у грудні 1995 року (загалом він був у Китаї п’ять разів, із них два — як глава держави).
Ще в Пекіні в Китайському комітеті сприяння міжнародній торгівлі відбувся п’ятий за цей рік бізнес-форум. І, попри спроби посольства переконати центр у доцільності приїзду в Пекін представників якогось одного профілю, що найбільше відповідає інтересам обох сторін, тематика зустрічі виявилася, як і попередні чотири рази, дуже «розпорошеною». До того ж, списки учасників прийшли настільки пізно, що вже не залишалося часу на пошук гідних потенційних партнерів. Немає сумніву, що солідна політична підтримка, якою є візити вищого керівництва країни, спроможна додати ваги підприємницьким починанням. Головне, щоб поїздки у Китай українських бізнесменів, що почастішали останнім часом, не перетворилися на чистої води туризм. Набагато більший ефект дають контакти на рівні окремих регіонів і візити вузькоспеціалізованих фахівців, участь у тематичних виставках (таких, приміром, як проведений у Китаї цього року «Пекінський тиждень високих технологій», зварювальна виставка «Пекін—Ессен-2002», аерокосмічна «Чжухай-2002», «Медбіоприлад-2002» у Шанхаї і Тяньцзіні, будівельна в Даляні, у яких взяли участь наші фахівці). До речі, уже наприкінці цього місяця — 26—27 листопада в Києві відбудеться сьоме засідання Міжурядової українсько-китайської комісії з питань торговельно-економічного співробітництва, у порядку денному якого, хочеться вірити, знайдеться місце цим проблемам.
Говорячи про торгівлю з Китаєм загалом, слід відзначити, що, за даними китайської митниці, товарообіг між Україною і континентальним Китаєм за період січень—вересень ц.р. перевищив показник усього 2001 р. ($857,7 млн.) і досяг 939,1 млн. дол., що майже на 44 відсотки більше, ніж за аналогічний період 2001 р. При цьому український експорт у КНР становив 577,4 млн. дол. (зростання на 21,5%), імпорт — 361,6 млн. дол. (на 104% більше). (За даними української сторони, яка не враховує експорт через треті держави, оборот за дев’ять місяців становив 665,7 млн. дол., приріст 20%.) Товарообіг України з «Великим Китаєм» (материк, Гонконг, Тайвань, Макао) перевищив за дев’ять місяців поточного року 1,2 млрд. дол. США. Є всі підстави розраховувати, що за підсумками 2002 року двостороння торгівля сягне рекордної позначки за всю 10-річну історію українсько-китайських відносин.