Усі пам’ятають фразу «стратити не можна помилувати»: від коми залежить життя. Киргизи вигадали нову історію з комою — від неї залежав результат виборів, конфігурація парламентської більшості, склад уряду і, можливо, навіть мир і стабільність у країні. Дострокові парламентські вибори в Киргизстані 16 грудня змусили подивуватися навіть бувалих спостерігачів. До останнього моменту було незрозуміло: у парламенті — Жогорку Кенеші — буде одна партія, три чи чотири!
І все через трактування Центрвиборчкомом пункту 2 статті 77 Кодексу про вибори. Точніше, банальна кома (виникла казна-звідки!) в його офіційно опублікованій версії дала ЦВК змогу витлумачити закон таким чином, що партії мусять подолати бар’єр у 5% не лише по країні, а й у кожному з її регіонів, а також заручитися у найбільших містах підтримкою понад 0,5% від числа виборців, унесених до загальнодержавних списків. Навіть автори та розробники закону визнають, що люди на референдумі 21 жовтня 2007 року голосували за проект кодексу, в якому коми не було (а отже, нормою вважалося 0,5% від виборців регіону), але, як мовиться, dura lex, sed lex, і навіть кому з нього «вирубати» виявилося неможливим!
За три роки після революції тюльпанів у країні так намудрували із законодавством (а нова конституція і новий кодекс про вибори були ухвалені на референдумі 21 жовтня, і нинішні вибори проходили вже базуючись на них), що ЦВК виявилася ледь не єдиним органом, який може тлумачити кодекс. Кільком членам Конституційного суду рішенням депутатів парламенту минулого скликання було висловлено недовіру, і цей орган не діє з жовтня. Президент Курманбек Бакієв не має права виступати з тлумачення законів за конституцією, і навіть парламент може змінювати лише ті акти, котрі ухвалював сам. А кодекс про вибори було ухвалено не в парламенті, а на референдумі, до якого теж є чимало претензій. Таким чином, два місяці країна живе в умовах правової колізії, але за цей час їй вдалося провести виборчу кампанію, референдум, конституційну та виборчу реформи.
Злощасна кома вимотала нерви політикам напередодні виборів і після них. Їм доводилося займатися не стільки агітацією, скільки позиватися із ненависною ЦВК, яка до останнього обстоювала правильність свого трактування. Ні фаворити перегонів із пропрезидентської партії «Ак жол», ні опозиційні партії — соціалістична «Ата-Мекен» і «Ар Намис», котру очолює Фелікс Кулов, головний суперник президента Бакієва, не змогли переконати ЦВК. Найжахливіше, що в листопаді Бішкекський міжрайонний і міський суди підтвердили законність трактування Центрвиборчкому, а отже, залишили «крапочку з хвостиком» у тому ж місці, де вона була.
На думку експертів, саме кома стала найпотужнішим ресурсом президента в справі забезпечення перемоги для своїх прибічників. Якби адміністративний ресурс, «каруселі», вкидання бюлетенів та інші шахрайства (в яких тепер опозиція звинувачує владу) не допомогли, то 47%, відданих за «Ак жол» (з урахуванням коми і 0,5%), дали б президенту Бакієву змогу отримати монолітний однопартійний парламент, який складався б виключно з його прибічників. Таке на теренах СНД вдалося на останніх виборах лише Нурсултану Назарбаєву в Казахстані, і навіть Путіну та «єдиноросам» довелося б заздрити.
Буквально наступного дня після виборів влада в Бішкеку швидко зметикувала, що «розділовий знак» виліз їм боком. Роз’єднана опозиція, котра опинилася поза стінами парламенту, почала мобілізовувати своїх прибічників як на півночі, так і на півдні країни, вимагаючи перегляду результатів голосування, відставки корумпованих чиновників. У цих умовах партія-переможець «Ак жол» сама подала позов до Верховного суду — і всього лише через кілька годин сталося диво! 18 грудня судді ВС визнали трактування кодексу Центрвиборчкомом, а також рішення двох бішкекських судів недійсними (хоча «викреслити» кому із закону не може навіть Верховний суд).
Тільки на третій день після виборів киргизи дізналися, що до їхнього парламенту проходять три партії. Окрім народників із «Ак жол» (71 мандат), це також цілком лояльні Бакієву комуністи — вісім місць, есдеки — 11 і жодної опозиційної сили. Чимало політиків у Киргизстані вважали зміну правил гри, уже після того як вибори відбулися, «ще однією дурістю» влади. Не меншою дурістю, ніж «кома», є і піввідсотковий бар’єр. Проте, схоже, це нікого в країні переможної «тюльпанової революції» вже не цікавить. У Бішкеку кажуть, що парламентські вибори стали своєрідним референдумом довіри Бакієву. І для нього нині є велика спокуса перетворити перемогу своєї, створеної лише кілька місяців тому партії «Ак жол» на особисту перемогу. Якщо це правда, то киргизів у найближчі місяці чекає ще й кампанія з виборів президента. Втім, до цього країна, вочевидь, знову порине у вир вуличного протистояння.