В Америці знову впіймали шпигуна. І знову російського. Прибічники жорсткої лінії в зовнішньополітичному курсі США, котрі голосували за Джорджа Буша-молодшого, мають бути задоволені першими кроками свого обранця. За перший місяць перебування при владі нового президента Сполучені Штати встигли завдати чергового ракетного удару по об’єктах ППО Іраку (який поступово перетворюється для кожної американської адміністрації на «хлопчика для биття») і знешкодити «шпигунське гніздо» держави, до якої попередній господар Білого дому ставився, на думку республіканців, занадто ліберально.
Історія гріхопадіння Роберта Філіппа Хансена тривіальна. 4 жовтня 1985 року співробітник КДБ, що працював у Вашингтоні під посольським дахом, одержав на свою домашню адресу листа з пропозицією передати радянським спецслужбам оригінали документів, які є найбільш таємними і малодоступними проектами розвідувального співтовариства США. Цю послугу анонімний «доброзичливець» оцінив у кругленьку на той час суму — сто тисяч доларів. Щоб підкріпити пропозицію про співпрацю, «ініціативник» помістив у своєму листі інформацію про трьох радянських агентів, на той час завербованих американськими спецслужбами.
З цієї кореспонденції розпочався 15-літній поштовий роман між КДБ (потім СВР) і провідним співробітником Федерального бюро розслідування, якого радянська, а потім російська розвідка до останнього часу знали лише як «У», або як Рамона Гарсію, або як Джима Бейкера, або як Дж. Робертсона. Нині весь світ знає, що справжнє ім’я його — Роберт Філіпп Хансен. Знає він і те, що за свої послуги ця людина одержала 650 тисяч доларів готівкою й діамантами, якими збиралася забезпечити майбутнє своїх дітей. Крім того, росіяни поклали на рахунок свого агента в московському банку під 6—7% близько 600 тисяч доларів і нещодавно повідомили йому, що ця сума виросла до 800 тисяч.
Скористатися цими грошима Хансен уже не зможе. Минулого понеділка його заарештували вдома в штаті Вірджинія невдовзі після проведення ним операції з закладання схованки з інформацією для одного з російських оперпрацівників на околиці Вашингтона.
Хансен пропрацював у ФБР 27 років. Певний час він був радником державного департаменту США з питань гарантування безпеки американських дипломатичних представництв за кордоном. Останніми роками до його обов’язків входив нагляд за радянськими, а пізніше російськими дипломатами, котрі працювали в Сполучених Штатах. Він мав доступ до абсолютно таємної інформації Федерального бюро розслідувань, у тому числі про методи електронного стеження за дипломатичними представництвами СРСР і Росії в США. Діяльність Хансена на останній його посаді була пов’язана з операціями стеження безпосередньо за російським посольством у Вашингтоні. Таким чином, він працював у підрозділах контррозвідки, тобто в найделікатнішій сфері, якою всі розвідки світу, передусім радянська й російська, найбільше цікавилися і робили все можливе, щоб мати там власні джерела інформування.
Сімейний стан Роберта Хансена: він одружений і має шестеро дітей (не дивно, що утримувати їх на саму лише зарплату, хай і співробітника ФБР, було непросто). Сусіди говорять про нього як про глибоко віруючу людину, котра щонеділі їздила до церкви у своєму пошарпаному мікроавтобусі з дружиною та дітьми. Проте ретельне приховування додаткового джерела прибутків батькові багатодітної родини не допомогло. Нині вже відомо, що американська контррозвідка стежила за Хансеном протягом останніх чотирьох місяців. А скупі прес-релізи ФБР повідомляють: його виявленню сприяли певні документи КДБ, отримані американцями.
Видача трьох радянських розвідників, котрі працювали на американців, з чого Хансен розпочав свою плідну співпрацю з московським Центром, становить один з пунктів пред’явленого йому обвинувачення. Двох із них — Валерія Мартинова й Сергія Моторіна — після повернення до Москви заарештували, засудили й розстріляли. Борис Южин працював по лінії політичної розвідки в Сан-Франциско спочатку як студент, а потім — кореспондент ТАРС. Він одержав 15 років за шпигунство, вийшов 1992 року за амністією й емігрував до США.
Насправді цю трійцю видали двічі. Першим це зробив у червні того самого року співробітник ЦРУ Олдріч Еймс, а в жовтні інформація Хансена лише підтвердила його дані. Цікаво, що Хансена захищає відомий стряпчий Плато Качеріс, який представляв Еймса, а потім — відому Моніку Левінскі.
У документах, представлених ФБР до суду, згадуються (а часто й цитуються) 27 листів Хансена співробітникам КДБ-CВР, 33 посилки, залишені ними у схованках для агента «У», і 22 посилки від нього. У ФБР є запис телефонної розмови ще 18 серпня 1986 року Хансена і радянського розвідника Олександра Фефелова. Чи то ФБР тоді не зрозуміло, про що йдеться, чи то не виявило одного зі співрозмовників, але Хансен після цього, за словами прокуратури, шпигував ще багато років і видав Москві десятки дискет із таємними даними й шість тисяч сторінок закритих документів. Офіційне обвинувачення російському «кроту» висунуто за двома статтями — шпигунство та змова з метою шпигунства. На думку американської влади, Хансену загрожує 2,8 мільйона доларів штрафу та страта.
Судячи з усього, у Вашингтоні до нового шпигунського скандалу ставляться надзвичайно серйозно. Білий дім назвав факт діяльності Хансена «дуже тривожним». А генеральний прокурор Сполучених Штатів Джон Ешкрофт заявив: «Справа Хансена доводить, що Америка як демократична країна залишається метою ворожої діяльності інших держав». Уже стало відомо, що обставини діяльності російського агента у ФБР розслідуватиме спеціальна комісія на чолі з колишнім директором ЦРУ Вільямом Уебстером.
Стосовно «хазяїв» агента-невдахи, то вони воліють мовчати з приводу того, що трапилося. Принаймні представник російського посольства у Вашингтоні, а також керівник прес-бюро Служби зовнішньої розвідки в Москві Борис Лабусов відмовляються коментувати повідомлення про арешт Роберта Хансена. Воно й не дивно. Адже, за словами генерала КДБ у відставці Олега Калугіна, заарештований — це «досить важлива риба, мабуть, найважливіша з усіх тих, кого радянська чи російська розвідки мали в органах безпеки Сполучених Штатів».