Парламент Каталонії проголосував за незалежність провінції від Іспанії.
Історичне волевиявлення відбулося 9 листопада 2015 р., коли 72 депутати сказали "так", а 63 - "проти". Резолюція про незалежність містить урочисту заяву із закликом "розпочати створення незалежної Каталонської держави у формі республіки". Згідно з документом провінція стане незалежною від Іспанії через 18 місяців, а регіональні збори протягом 30 днів повинні розробити окрему фінансово-соціальну систему. Голова уряду Іспанії Маріано Рахой у відповідь заявив, що ця резолюція "не матиме наслідків".
Слово конституційного суду
Минулого тижня, усього за три дні до історичного голосування у Каталонському парламенті, противники відокремлення Каталонії звернулися до конституційного суду Іспанії з заявою про заборону парламенту провінції обговорювати й виносити на голосування резолюцію про незалежність як таку, що суперечить Основному закону країни. Але судді КС одноголосно вирішили, що забороняти обговорення, заздалегідь оголосивши його незаконним, не можна. І роз'яснили, що резолюцію можна ухвалити, а центральний уряд у разі незгоди з нею оскаржить її в тому ж таки конституційному суді.
КС у цьому випадку спирався на вже наявний досвід про визнання незаконним каталонське опитування про незалежність. Рівно рік тому, у листопаді 2014 р., Каталонія вирішила провести подібний референдум. Але конституційний суд, за зверненням центрального уряду Іспанії, заблокував на п'ять місяців дію декрету про референдум. Мадрид, посилаючись на конституцію країни, нагадував, що Іспанія - унітарна держава, тому питання про суверенітет будь-якої його частини має вирішувати народ усієї держави, а не окремий регіон.
Проте в Каталонії замість референдуму, "замороженого" Мадридом, провели голосування (організоване без державного фінансування силами 40 тис. волонтерів), "що не має юридичної сили", під час якого 80% жителів регіону висловилися за незалежність. У плебісциті взяли участь
2,25 млн людей з 5,4 млн, що мають право голосу. Очільник уряду Каталонії Артур Мас заявив, що плебісцит підтвердив бажання каталонців керувати собою самостійно і закликав Мадрид дозволити офіційний референдум.
У відповідь конституційний суд Іспанії виніс вердикт про незаконність проведення опитування про статус Каталонії. Причому постанову суду було ухвалено через сім місяців - у червні 2015 р. КС дійшов висновку, що Женералітат - уряд Каталонії, який є частиною уряду Іспанії, - перевищив свої повноваження, встановлені конституцією, і не мав права звертатися до своїх громадян з запитанням про майбутній устрій країни. Згідно з іспанською конституцією місцева влада не має права виносити на обговорення питання, що стосуються долі всієї країни.
Однак вердикт суду ніяк не охолодив прагнення як мінімум половини жителів Каталонії відділитися від Іспанії. 11 вересня 2015 р., у "національний день" Каталонії, на вулиці Барселони та інших міст регіону вийшли сотні тисяч людей. А після місцевих виборів 27 вересня, партії, які ввійшли в Женералітат і виступають за відокремлення від Іспанії, об'єдналися й узгодили проект парламентської резолюції про незалежність Каталонії. Голосування було призначено на 9 листопада 2015 р.
Голосування замість референдуму
Винесення резолюції про незалежність на голосування в парламенті Каталонії стало можливим у результаті домовленостей між двома політичними силами каталонського парламенту - коаліцією "Разом "За" і крайньою лівою партією "Кандидати народної єдності". У них більшість у парламенті, обидві виступають за незалежність, але розходяться щодо багатьох інших політичних і стратегічних питань.
Проти виступили: філія правлячої в Іспанії "Народної партії", Соціалістична партія Каталонії і коаліція "Каталонія - так, це можливо". Остання заявила, що таке серйозне для народу рішення не можна ухвалювати без референдуму. Мовляв, голосування у парламенті - це не волевиявлення всіх людей.
Уряд Іспанії, категоричний противник проголосованої резолюції, оскаржує її в конституційному суді. У день голосування голова уряду Королівства Маріано Рахой заявив, що не допустить розвалу країни. Як і очікувалося, конституційний суд Іспанії призупинив дію резолюції парламенту Каталонії про вироблення плану дій щодо здобуття незалежності регіоном до 2017 р. Як повідомляє увечері 11 листопада сайт іспанської газети El Pais, суд прийняв до розгляду скаргу уряду Іспанії, який виступив проти цієї резолюції. Мадрид сподівається, що протягом 5 місяців резолюцію буде заборонено як таку, що порушує іспанське законодавство. Але прибічники резолюції стверджують, що Каталонія вже не підкоряється рішенням центральних іспанських інституцій, зокрема й конституційного суду, який нібито втратив силу в Каталонії.
Ще на початку підготовки голосування щодо резолюції про незалежність Каталонії міністр закордонних справ Іспанії Хосе Маргальо заявляв, що "проголошення незалежності в односторонньому порядку заборонено Конституцією Іспанії і конституцією будь-якої іншої держави". Тому, якщо Каталонія вирішить вийти зі складу королівства, "це не матиме ніякої юридичної сили, не буде визнано ні Євросоюзом, ні ООН".
20 грудня в Іспанії відбудуться загальні парламентські вибори. На них нинішній прем'єр-міністр Маріано Рахой позиціюватиме себе як захисник єдності країни. Згідно з конституцією 1978 р. уряди іспанських автономій можуть ухвалювати тільки такі місцеві закони, які не суперечать загальнонаціональним. Уряд Іспанії вважає прагнення Каталонії до незалежності не чим іншим, як замахом на територіальну цілісність країни. Прем'єр Іспанії Рахой відмовлявся навіть починати переговори про можливість проведення референдуму в Каталонії, сподіваючись, що рух за незалежність регіону рано чи пізно видихається. "Незалежної Каталонії ніколи не буде. Це нонсенс", - цитує прем'єра агентство Reuters.
Історичне коріння
Каталонія - невелика за площею (32 тис. кв. км) автономна область (столиця - Барселона) на північному сході Піренейського півострова. Але серед 17 іспанських провінцій вона найбагатша і найбільш економічно розвинена. 7,5 млн каталонців становлять 16% населення всієї Іспанії. У них своя мова і своя культура. Каталонія виробляє 20% загальнонаціонального ВВП. Однак податкова політика центру, на думку каталонців, несправедлива, оскільки віддають вони значно більше, ніж отримують з центрального бюджету. Тамтешні жителі вважають, що годують бідніші регіони - Андалусію, Валенсію, Мурсію. І тому впевнені: у статусі незалежної держави їм жилося б багатше й вільніше.
Свій національний день - Діаду - каталонці почали відзначати не так давно - з 1980 р. Раніше ні іспанські королі, ні каудильйо Франко подібних вільностей не дозволяли. І тільки після смерті диктатора, коли було відновлено монархію, а Іспанія визначилася з федеративним устроєм, автономії, згідно з новою конституцією 1978 р., отримали право на самоврядування.
З 1979 р. Женералітат - уряд Каталонії, що вважається наступником влади Кортесів, - самостійно регулює питання місцевого самоврядування, транспорту, мовну політику, освіту і навіть судову владу. Тоді ж тамтешній уряд встановив національний день, що знаменує дату капітуляції каталонців у битві під Барселоною 11 вересня 1714 г. До цієї трагічної дати Каталонія понад сім століть зберігала незалежність. Ось чому ідея незалежності має в Каталонії не просто історичне коріння, а генетичну пам'ять.
Останнім часом активність каталонців - прибічників незалежності дивує не тільки Іспанію, а й усю Європу. В окремі роки на вулиці Барселони з гаслами про незалежність Каталонії виходило до 1,5 млн людей - а це, ні багато ні мало, - п'ята частина всього населення автономії.
Насправді ж, доля Каталонії залежить не тільки від Мадрида, а й від позиції Євросоюзу. Уже два роки поспіль з Брюсселя чують однозначне: відокремлення Каталонії від Іспанії означає її автоматичний вихід зі складу ЄС. Навряд чи каталонці хочуть опинитися за межами Євросоюзу. А поки що заступник голови каталонського уряду Неус Мунте звернулася до Іспанії, ЄС, світового співтовариства з вимогою визнати рішення парламенту Каталонії. За словами європейських експертів, ситуація "викликає велике занепокоєння" і наслідки її поки що непередбачувані.