Виступаючи 15 вересня перед Європарламентом із промовою про стан Європейського Союзу, голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн презентувала концепт великої інфраструктурної ініціативи ЄС «Глобальні ворота» (Global Gateway). Певна річ, вона буде націлена на інвестиції в якість інфраструктури, що допоможе «поєднати товари, людей і послуги по всьому світу».
Озвучена фон дер Ляєн пропозиція, безперечно, протиставлена китайській ініціативі «Один пояс, один шлях», яка має схожу мету й учасників. Інфраструктура дедалі більше перетворюється на інструмент глобальної політики, даючи можливість поєднати внутрішні інтереси стимулювання власної економіки із зовнішнім зміцненням свого впливу в перспективних регіонах світу.
Планування надійного європейського бренду
«Глобальні ворота» мають стати брендом, якому довірятимуть по всьому світу», — таку мету зафіксувала голова Єврокомісії в початковій декларації про проєкт. Скільки грошей та на яких умовах під нього буде асигновано, поки що незрозуміло. Для пошуку відповіді на ці запитання можна звернутися до внутрішньої стратегії ЄС із забезпечення своїх інвестиційних потреб.
Із 2015 року в Європі діє Європейський фонд стратегічних інвестицій, завдання якого — мобілізувати приватний капітал для фінансування інфраструктури. Приватні позичальники, керуючись посиленими після кризи 2008 року вимогами до ризикованості позик, не дуже поспішають розміщувати надлишкові кошти в інфраструктурні проєкти.
Тому фонд діє з допомогою механізму гарантій із бюджету ЄС (на 16 млрд євро) і грошей Європейського інвестиційного банку (ще 5 млрд євро). Його призначення полягає не в повному покритті фінансових потреб інфраструктурного проєкту, а в зобов'язанні виступити відповідачем по боргах на випадок краху.
Спираючись на такі гарантії від фонду, Європейський інвестиційний банк підшукує та співфінансує проєкти з вищою, ніж зазвичай, часткою ризику в країнах — членах Євросоюзу. При цьому до проєктів зберігаються підвищені вимоги: крім стандартних банківських критеріїв належної добросовісності, до уваги беруться соціальний ефект, відповідність стандартам ЄС у сфері держзакупівель, вплив на довкілля та клімат, міра участі приватних інвесторів у проєкті.
Хоча такий підхід і забезпечує високоякісний відбір варіантів для інвестицій, та загалом залишається повільним, негнучким і скромним за охопленням. Країнам, що розвиваються, для яких нестача інфраструктури є головним гальмом економічного розвитку, доведеться знаходити додаткові кошти, щоб усунути відставання від європейських стандартів. До того ж підприємці з бідних країн діють в умовах постійного дефіциту й дорожнечі капіталу, що значно підриває приватний інтерес до співфінансування малорентабельних інфраструктурних проєктів.
Можливо, для запуску «Глобальних воріт» буде розроблено новий гнучкий механізм, адже в рамках семирічного фінансового плану (бюджету) ЄС на «інструменти сусідства, розвитку та міжнародного співробітництва» виділяється 70 млрд євро. Але чіткіших роз'яснень від єврочиновників поки що не надійшло.
Чинна китайська альтернатива
Європейська ініціатива — вже третя пропозиція глобального охоплення, презентована світовими лідерами. У червні 2021 року під час Лондонського саміту лідери «великої сімки» задекларували відданість ще більш глобальній західній інфраструктурній ініціативі Build Back A Better World (B3W). Її мета — до 2035 року надати країнам, що розвиваються, 40 трлн дол. під інфраструктурні проєкти, а механізми фінансування — ще більш туманні.
Китайська ініціатива «Один пояс, один шлях», теж потужна за асигнованими під неї фінансами, хоч і менш значними (Світовий банк оцінює їх у 600 млрд дол.), працює вже сім років. Проєкти, підтримувані Китаєм у її рамках, фінансуються через окремі від уряду фінансові інститути — Китайський банк розвитку та Експортно-імпортний банк.
Кредитні ресурси, надавані ними, не ув’язуються зі структурними реформами всередині країни-отримувача, що типово для позики від МВФ. Умови позичання китайських грошей найчастіше непрозорі, але ця характеристика властива тією самою мірою й позикам, які видаються у країнах Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). За непрямими оцінками західних дослідників, кондиції банків Піднебесної близькі до звичайних комерційних, поширених на ринку.
Природно, що китайці намагаються включати у свої контракти додаткові гарантії повернення позичених коштів: використання спеціальних рахунків, право вимагати дострокове погашення, відмову від реструктуризації боргів через механізми Паризького клубу. Але загальна їхня мета залишається типово капіталістичною — максимізувати комерційний важіль над позичальником і забезпечити пріоритет погашення, порівняно з іншими кредиторами. Така практика, що не прикрашає ніяких позичальників, не дає достатніх підстав навішувати на них ярлик поширювачів «дипломатії боргової пастки».
Під впливом глобальної пандемії локус китайських інвестицій у рамках «Один пояс, один шлях» дедалі більше зміщується від фізичної інфраструктури до цифрової. КНР пропонує учасникам ініціативи додаткові рішення, які поліпшують якість зв'язку, швидкість передачі даних і обчислень, використання штучного інтелекту та блокчейну. Інтегруючи ці рішення з фізичною інфраструктурою, Китай задає тренд і стандарти діджиталізації в інфраструктурних проєктах майбутнього.
Вплив на країни, що розвиваються, та Україну
Поки що учасники китайського проєкту «Один пояс, один шлях» можуть розраховувати на відчутні, більш вагомі фінансово й технологічно комплексні рішення. Європейський проєкт зможе становити інтерес, якщо пропонуватиме щось більше, ніж інфраструктура плюс цінності. Наприклад, він міг би передбачати глибшу кооперацію з партнером у питаннях переходу до безвуглецевої економіки, безпеки та оборони.
Інфраструктурна стратегія ЄС «Глобальні ворота» навряд чи передбачатиме стикування з китайською ініціативою, насамперед у сфері стандартів. Слід очікувати, що ЄС відкрито опиратиметься приходові китайських грошей в інфраструктуру сусідніх країн. Урсула фон дер Ляєн прямо заявила: «Ми добре вміємо фінансувати будівництво доріг. Але який сенс Європі брати участь у будівництві хорошої дороги від мідного рудника, що належить китайцям, до перевалочного порту, що належить китайцям? Ми маємо стати винахідливішими у питаннях, які стосуються такого типу інвестицій».
Не виключено, що «винахідливість», крім фінансових і екологічних перевірок, передбачатиме й гуманітарний бар'єр у вигляді підвищених вимог до якості найманої праці та соціальних стандартів, що використовуватимуться під час створення інфраструктури. Відлуння цього наміру можна чути у промові голови Єврокомісії. В остаточному підсумку, країни, що розвиваються і гостро потребують інфраструктури, опиняться перед дилемою: або фінансово доступні, але політично забарвлені гроші Піднебесної, або технічно витіюваті, але цінносно правильні кошти Євросоюзу.
У такому разі європейська ініціатива, на жаль, стане воротами, шлюзом, які не захищають країни, що розвиваються, а ще сильніше відділяють їх від розвинених держав.